Індостанська платформа

В географічному відношенні Індостанська платформа відповідає півострову Індостан з о. Цейлон.

Геологічна будова.

Більша частина Індостанської платформи являє собою древній щит, в межах якого на поверхню виходять докембрійські комплекси кристалічного фундаменту. У складі фундаменту виділяються найдревніші (більше 3 млрд.років) глибокометаморфізовані утворення додарварського комплексу (гранітогнейси, грануліти), осадово-вулканогенні товщі верхньоархейського дарварського комплексу, які складають вузькі синклінальні структури зеленокам’яних і сланцевих поясів, і глинисто-карбонатно-теригенні відклади нижньопротерозойського комплексу, які розповсюджені у складчастих поясах.

На породах фундаменту залягають осадові і вулканічні породи платформового чохла, які виповнюють окремі синеклізи і западини. У складі чохла головну роль відіграють верхньопротерозойські (рифейські) теригенні і карбонатні відклади. Фанерозойські відклади платформового чохла представлені континентальними покривно-льодовиковими, вугленосними і червоноколірно-піщаними товщами осадових порід гондванської серії (верхній карбон-нижня крейда), які зустрічаються в грабеноподібних прогинах – авлакогенах; прибережно-морськими відкладами юри, крейди, палеогену і неогену, розвинутими в перикратонних прогинах, і основними вулканогенними породами – трапами, які виповнюють обширну Деканську синеклізу (рис. 3.6).

Північно-західна частина платформи розбита Камбейським грабеном, що відкривається в Аравійське море. До півночі, заходу і сходу Індостанська платформа занурюється дуже поступово, і пологі її схили утворюють окраїнні западини, на які накладені платформові схили неогенових передових прогинів.

Асамська окраїнна западина виникла над виступом Індостанського щита.

Корисні копалини.

В архейських товщах фундаменту локалізуються крупні родовища руд заліза, марганцю, міді, золота, графіту. До протерозойських складчастих комплексів приурочені свинцево-цинкові, мідні, уранові і фосфоритові родовища. До відкладів гондванської серії приурочені крупні родовища вугілля, до товщ кайнозойських осадових порід – нафти і газу. Основні нафтогазоносні райони – Камбейський грабен і Асамська западина. Відомі алмазоносні кімберліти.

+ + + 1 2

Рисунок 3.6 – Схема тектонічної будови Індостанської платформи

1 – кристалічний щит, 2 – осадовий чохол платформи

Китайська платформа

Східна частина Китаю зайнята древньою Китайською платформою. З півночі вона обмежена смугою байкальської складчастості, із заходу — епіплатформовою орогенічною областю Центральної Азії. З південного заходу і півдня Китайська платформа оточена областю ранньомезозойської складчастості Північного Тібету і Північного Індокитаю.

Геологічна будова.

У складі платформи виділяється три мегаблока: Китайсько-Корейський, Південнокитайський і Таримський. Їх ранньодокембрійський кристалічний фундамент складний різними метаморфічними породами (гнейси, граніто-гнейси, мигматити, метаморфічні сланці, квар­цити та ін.) і виходить на денну поверхню у межах Сино-Корейського щита та ряду масивів. До складу фундаменту Таримського і Південнокитайського мегаблоків входять і пізньодокембрійські метаморфічні утворення.

Осадовий чохол платформи складений палеозойськими мілководними карбонатними породами і потужними континентальними червоноколірними утвореннями мезо-кайнозойського віку. Загальна товщина осадового чохла досягає 6000—15000 м; у його складі основна роль належить мезозойським відкладам.

Відмінною рисою рухливої Китайської платформи є слабка консолідація і сильна розчленованість фундаменту і виникнення в платформовому чохлі уздовж великих розломів лінійних складчастих і глибово-складчастих прирозломних зон. Ці структури, названі яньшаньськими, представляють своєрідну рису тектоніки Китаю. Формування їх починалося в мезозої й особливо інтенсивно відбувалося наприкінці юри і крейдового періоду, коли Китайська платформа випробувала сильне роздроблення під час складчастості мезозойських систем Тихоокеанського поясу й Індокитаю.

За ступінню тектонічної активності Китайська платформа поділяється на дві частини поясом герцинської складчастості Циньлинь, що відходить від Куньлуня.

Північна частина — Північнокитайська платформа, відносно менш рухлива, південна частина — сильно активізована Південнокитайська платформа з більш повним і потужнім осадовим чохлом і більш різко вираженими яньшаньськими дислокаціями, що супроводжувалися вулканізмом.

У межах Північнокитайської платформи виділяються дві великі синеклізи — Ордоська і Північнокитайська. Усі синеклізи Китайської платформи, як північної, так і південної її частин, характеризуються кутуватими обрисами й обмежені звичайно великими розломами.

На Південнокитайській платформі виділяються Сичуанська і південніше Гуанси-Гуйчжоуська синеклізи (рис. 3.7).

Історія геологічного розвитку.

У мезозойський і кайнозойський час на всій території Китаю інтенсивно проявлялися тектонічні рухи, в результаті яких були сформовані гірські споруди і міжгірські западини Східного Китаю, був зім'ятий платформний чохол, широко проявився магматизм (у т.ч. гранітоїдний), особливо в межах пізньомезозойського вулкано-плутонічного поясу південно-східного узбережжя країни. З цими структурами пов'язані родовища кам’яного вугілля, нафти, газу в неотектонічних западинах, руд вольфраму, олова, сурми, ртуті та ін.

Корисні копалини.

Із структурами фундаменту платформ пов’язані родовища залізистих кварцитів, золота, алмазів, слюди. З платформовим чохлом пов’язані родовища кам’яного і бурого вугілля (Сичуанський, Ордоський, Таримський кам’яновугільні басейни), нафти і газу (Північнокитайська западина, басейн Сичуань), руд міді, заліза (провінції Сичуань і Гуйчжоу) і поліметалів та інших корисних копалин.

+ + + 1 2

Рисунок 3.7 – Схема тектонічної будови Китайської платформи

1 – вихід на денну поверхню кристалічного фундаменту, 2 – осадовий чохол платформи