Хід роботи

Для вивчення степової рослинності слід провести рекогносціювання місцевості і правильно обрати типову ділянку для проведення геоботанічного опису. Під типовою ділянкою розуміють таку:

1. Дослідна ділянка повинна відображати основні параметри даного типу рослинності. 2. Репрезентативна в структурному, флористичному, ценотичному та господарському відношеннях. 3. Однорідна за ступенем зволоження, засоленості, трофності, оглєєності та кислотності ґрунту, тощо. Необхідно також врахувати: а) ярусну диференціацію, б)типову видову насиченість, в) синузіальну почленованість, г) однорідність господарського використання. Розмір ділянки та ії конфігурацію визначають за рельєфом місцевості та іншими параметрами дослідження, звичайно ії площа 10 х 10м².

Невід’ємними ознаками степових фітоценозів для проведення геоботанічних досліджень є: видовий склад травостою, ярусність, домінантність, проективне покриття виду, рясність виду, фізіономічність.

Флористичний склад. Флористичний або видовий склад – це сукупність видів фітоценозу і він визначається за такими параметрами: назва рослин(українська або латинська). Для кожного виду рослин слід відмітити всі параметри, пропоновані в бланку геоботанічного опису степової рослинності

При описі аспекту вказувати види, які зумовлюють аспект даного рослинного угруповання, який саме аспект – простий чи складний, завдяки яким аспективним ознакам рослини, вегетативних чи генеративних органів.В процесі геоботанічного дослідження степової рослинності слід звернути увагу на те, окремі види знаходяться на різній стадії свого розвитку: одні з них масово вегетують і надають рослинності відповідного зеленого кольору, інші рослини в стадії цвітіння-певного кольору. За характером переважання кольорів визначається той чи іншій аспект.

Проективне покриття визначають за допомогою сіточки Л.Г.Раменського. Проективну повноту покриву визначають дивлячись на травостій вертикально вниз крізь віконце сіточки. Малу сітку розміром 2х5см тримають приблизно на половині відстані між оком і травостоєм. Розглядаючи одне місце покриву, окомірно визначають, скільки комірок сіточки (десятих часток віконця) припадає на плями(проекції рослин) і скільки - на вільні проміжки (з яких видно ґрунт, воду, мохи). Визначивши повноту в кількох місцях обслідуваної ділянки, беруть середню оцінку.

Ярусність. Для трав’янистих угруповань виділяють окремі яруси за висотою чи життєвими формами рослин. Ярусність виділяють тоді, коли виявлена чітка вертикальна розшарованість травостою.

Рясність. Вона визначається кількістю особин на певній площі зростання ( на облікових ділянках 0,25х0,25м² або 0,5х0,5м²), їх вагою або об’ємом.

При дослідженні господарського стану рослинності степів слід особливу увагу приділити антропогеннопорушеним ділянкам.

Фенофаза. Під час обстеження рослини знаходяться на різній стадії біологічного розвитку і цей стан рослин фіксуються в бланку опису. Для позначення стану рослин використовують такі позначення: р – рослина вередує, ц – цвіте, з – зацвітає,п - плодоносить, вдм – відмирає. Для деталізування фази позначають заголовними літерами фази, а підфази – цифрами: пр – проростки, р – ростки, в – вегетаційний стан до викидання суцвіть, б – бутонізація, к – колосіння, ц – цвітіння( ц₁ - початок цвітіння, ц₂- повне цвітіння, ц₃ - відцвітання ), п - плодоношення ( п₁ - нзрілі плоди, п₂ - зрілі плоді, п₃ - висипання плодів), вдм. – видмирання надземних пагонів, м – мертві, сухі надземні плоди.

Навчальні завдання: Заповнити бланки опису степової рослинності.