Навчальні завдання

Ознайомлення з лісовим фітоценозом району практики на прикладі штучного фітоценозу парку «Дубовий гай».

Для геоботанічного опису вибирається типова ділянка лісу(парку) з однорідними умовами місцезростання. На дослідній ділянці повинно бути не менше 100 лісоутворюючих порід. Геоботанічні дослідження проводяться за загальноприйнятими методиками, результати наводяться за бланком описом лісової рослинності.

ОПИС ЛІСОВОЇ РОСЛИННОСТІ

СТУДЕНТ. У графі указується ФІО, факультет, група.

ОПИС. Вказується порядковий номер опису дослідної ділянки.

ФОРМАЦІЯ. Наводиться назв формації. Формація – це вища одиниця рослинності, яка виділяється за середовиществорюючою головною формою рослин окремих груп асоціацій, наприклад формація дуба звичайного.

АСОЦІАЦІЯ. Наводиться назва асоціації. Асоціація – це основна систематична одиниця рослинності, яка характеризується певним флористичним складом, структурною організацією, ценотичними взаємозв’язками, зумовленими взаємодією рослин з умовами існування. Одним із методів визначення асоціації є домінантний, за яким виділяються асоціації за домінуючими видами різних ярусів лісового фітоценозу- деревного, чагарникового, трав’яно-чагарникового і мохово-лишайникового. Наприклад, дубово-ліщиново-зірочникова, дубово-перстачова.

ГЕОГРАФІЧНЕ ПОЛОЖЕННЯ. Наприклад: Запорізька область, м. Запоріжжя, Жовтневий район.

ОТОЧЕННЯ. Зазначаються, які типи рослинності поширені на оточуючих ділянках і які типи угідь прилягають до ділянки.

РЕЛЬЄФ. Визначають форми рельєфу: макрорельєф, мезорельєф, мікрорельєф, нанорельєф.

ГРУНТИ. Визначаються за допомогою огляду ґрунтового розрізу для кожної асоціації. Подають опис ґрунту за такими даними: глибина залягання окремих горизонтів; забарвлення кожного горизонту; ущільнення ґрунту; структура орного шару; розміщення лінії скипання; горизонт високого насичення кореневих систем.

УМОВИ ЗВОЛОЖЕННЯ. Наводяться дані про кількість атмосферних опадів.

МЕРТВИЙ ПОКРИВ. Відмічається, з чого утворився мертвий покрив.

ХАРАКТЕР ПОВЕРХНІ ГРУНТУ.

ДІЯЛЬНІСТЬ ТВАРИН.

АСПЕКТ І ЗАГАЛЬНИЙ ХАРАКТЕР РОСЛИННОСТІ. Аспекти ( зовнішній вигляд рослинних угруповань) можуть бути постійні та тимчасові, змінюючи один одного в часі і просторі.

ДЕРЕВНИЙ ЯРУС.

ЯРУСНІСТЬ ДЕРЕВОСТАНУ.

СКЛАД ДЕРЕВОСТАНУ. Склад деревостану визначається за участю кожної з переважаючих порід , приймаючи загальний склад насаджень за 10 одиниць. Наприклад 7Д3Б – в складі деревостану 70% припадає на дуб, 30% на березу.

ВИСОТА ДЕРЕВ. Висоту дерев можна визначити окомірно та інструментально.

ВИСОТОТА РОЗМІЩЕННЯ КРОН на деревних рослинах визначається в метрах.

ПЕРЕВАЖАЮЧИЙ ВІК ДЕРЕВНОЇ ПОРОДИ визначається за підрахунком річних кілець на зрізах деревини.

ОБЛІК ДЕРЕВ здійснюють за допомогою переліку та обміру всіх дерев на ділянці.

БОНІТЕТ ДЕРЕВОСТАНУ визначається співвідношенням інтенсивності росту за певний проміжок часу.

ФЕНОФАЗА.

ЖИТТЄВІСТЬ ВИДУ. Категорії життєвості виду:

3 – вид проходить повний життєвий цикл від висіву насінини до утворення нової насінини.

3а – вид виявляє здатність до активного розсівання плодів та насіння.

2 – вид за цих умов тільки вегетує, тобто насінина проростає, утворює проростки, вегетує цвіте, але не плодоносить.

1 – вид тільки вегетує, тобто насінина проростає, спочатку вегетує, потім відмирає.

РОЗМІЩЕННЯ ВИДУ. Вказується на характер розміщення виду на території дослідження: групове(гр.), дифузне (диф.), суцільне (суц.), плямисте (пл..), поодиноке (поод.).

ВІДНОВЛЕННЯ. Слід показати спосіб відновлення: насіннєве, паросткове, природне, культурне.

ЧАГАРНИКОВИЙ ЯРУС. Вказується ступінь загущення насадження за допомогою обліку кількості кущів, ступенем проективного покриття, що створюється всіма кущами на ділянці. Перерахунок кущів слід дати на 1 га.

ТРАВ’ЯНИСТИЙ АБО ЧАГАРНИЧКОВО – ТРАВ’ЯНИСТИЙ ЯРУС. У більшості випадів чагарнички поєднуються з трав’яним покривом, створюючи трав’янисто-чагарничковий ярус. В таблиці наводиться перелік всіх видів квіткових та вищих спорових рослин, знайдених на пробній площині.

3 день. Деревні рослини району практики( екскурсія)

Широке поширення на території Запорізької області мають діброви. Дубові ліси приурочені до підвищених елементів рельєфу. Деревостан дубових лісів часто почленований на два-три яруси, чагарниковий і трав’яний яруси. Одним з сильніших едифікаторів широколистяних лисів є дуб черешчатий (Quercus robur). Завдяки його високій пластичності дуб швидко пристосовується до співжиття з іншими деревними породами, з якими утворює чисельні рослинні угруповання. Найбільш поширені полі домінантні типи дібров, у складі яких домінує не дин вид – дуб черешчатий, а кілька видів, частіше липа серцелиста, ясень високий, клен гостролистий, клен польовий.

Навчальні завдання: 1. визначити різноманітні життєві форми деревних рослин – дерев, чагарників, чагарничків, навчитись правильно морфологічно аналізувати деревні і напівдеревні рослини, ознайомитись с видовим складом деревних рослин місцевої флори на прикладі штучного фітоценозу парку «Дубовий гай».

2. Вибрати однорідну за зовнішніми ознаками ділянку площиною 400 – 500м². Визначити, які дерева утворюють перший (другий, третій) яруси, провести перерахування стовбурів кожної породи на пробній ділянці. Визначити середню висоту основних деревних порід. Визначити вік основних порід. Визначить зімкнутість крон.

Визначення зімкнутості крон окомірним способом

Найчастіше зімкнутість крон визначають окомірним способом – закидають голову і визначають, яка частина загальної площі ділянки припадає на суму проекций крон дерев, а яка – на частку просвітів, через які видно піднебіння. За 100% зімкнутості крон приймають таку, при якій крони дерев настільки щільно стикаються один з одним, що між ними практично немає просвітів. Подібним способом визначають проекції крон окремих деревних порід за 10-бальною шкалою:

10	Повне покриття	100-90	5	Помітна зрідженність	50-40
9	Дуже велике покриття	90-80	4	Дуже зріджено	40-30
8	Велике покриття	80-70	3	Мале покриття	30-20
7	Досить велике покриття	70-60	2	Дуже мале покриття	20-10
6	Помірне покриття	60-50	1	Майже відсутнє покриття	10-0

Визначення віку основних порід шляхом підрахунку річних кілець

Для визначення віку дерев знаходять пень, що відповідає діаметру дерева. Рахуючи кільця, відзначайте кожні 10 – 20 кілець(років).

Заповніть таблицю 1.

Таблиця 1. – Деревні породи пробної ділянки

Назва породи	Ярус	Вік	Середня висота	Число стовбурів на пробній ділянці	Життєвість

3.Визначити стан сходів і підросту основних порід. Зробіть висновок про

процес природного поновлення деревостою

Опис поновлення деревостою

Сходи – це 1 – 2 річні деревця, всі деревця до 10 см висотою . Деревця 0,1-1,5м висотою – підріст, 1,5 – 5 м – підлісок.

Вивчення життєвості.

Життєвість – це ступінь розвиненості або пригніченості виду у фітоценозі.

Шкала життєвості дерева:

Дерево здорове, з ознаками росту й розвитку	1 бал
Дерево із трохи вповільненим ростом у висоту, з одиночними сухими гілками в кроні і незначними( до 15 кв. см.) зовнішніми ушкодженнями стовбура без утворення гнилизн	2 бали
Древо явно ослаблене, зі зрідженою кроною, укороченими пагонами, з наявністю дупел і стовбурних гнилизн, морозобоїн і тріщин площею понад 15 м2 з припиненим або слабким приростом у висоту, зі значною кількістю сухих гілок.	3 бали
Дерево, що усихає, з наявністю стовбурних гнилизн, що дуже поширилися, плодовими тілами на стовбурах, сухими гілками в кроні більше половини, з великими дуплами й сухими вершинами.	4 бали
Дерева усохли або зі слабкими ознаками життєздатності, повністю уражені стовбурними гнилизнами й вторинними шкідниками.	5 балів

Шкала життєвості підросту:

- «добра життєвість» - довжина крони рослини більше ширини профіль крони рівний річний приріст більше 10 см;

- «задовільна життєвість» -довжина крони рослини дорівнює ширині крони, річний приріст 5-10см;

- « погана життєвість»- ширина крони в рослин явно перевищує ії загальну довжину, річний приріст у висоту менше 5см.

Заповніть таблицю 2.

Таблиця 2 . – Стан сходів і підросту пробної ділянки

Назва породи	Середня висота (м)	Кількість екз.	Походження	Життєвість

4. Визначити стан чагарникового ярусу. Визначте поширення по площі ( дуже рясно, рясно, досить рясно, розсіяно, одиночно). Заповніть таблицю 3.

Шкала життєвості чагарників:

3а – «добра життєвість» - вид проходить повний цикл розвитку, нормально плодоносить і досягає нормальних розмірів;

3б – «добра життєвість», але вид не досягає нормальних розмірів;

2 – « задовільна життєвість»- вид не квітне, не плодоносить, слабко вегетує.

Таблиця 3. – Стан чагарникового ярусу

Назва породи	Середня висота (м)	Кількість екземплярів на 400м.кв.	Рясність	Фенофаза	Життєвість

4 день. Степові рослини району практики

Навчальні завдання. Вивчити флористичну різноманітність, життєві форми, особливості екології степових рослин Запорізької області. Під час екскурсії, студенти визначають 1-2 види рослин, проводять морфологічний аналіз.

Степ – це рослинне угруповання, що складається переважно з багаторічних трав’янистих ксерофітів, в життєвому циклі яких наявний період відносного спокою, обумовлений настанням спеки та посухи. Відбір форм рослин, які найбільше пристосовані до життя в степових фітоценозах визначається особливістю клімату та ґрунту. Рослинам степів властиві риси ксероморфної організації. Ксерофіти мають три типи пристосувань: для зменшення транспірації, посилення добування води та створення Ії запасів на період тривалої перерви у водопостачанні, а також стійкість до тривалого в’янення. Підвищена здатність ксерофітів здобувати воду головний корінь. Який досягає вологого горизонту, рясно розгалужується і всмоктує глибинну воду( люцерна румунська, ковила, типчак). Часто у степових рослин утворюються кореневі бульби і шишки, які є місцем запасу поживних речовин і води (залізняк бульбастий, чина бульбаста). Деякі соковиті м’ясисті рослини пристосувались до живлення короткочасними атмосферними опадами, які змочують лише верхні горизонт ґрунту. Коренева система цих рослин поверхнева, широко розпростерта. Самі ж рослини запасають воду в листках (листкові сукуленти – очиток їдкий і молодило руське) або в стеблах ( стеблові сукуленти).

Рисами ксероморфної організації також є опушені листки (волошки, цмин пісковий, грудниця волохата, астрагал пухнастоквітковий) або вкриті потужною кутикулою (сукуленти), в утворенні якої значне місце належить воску. Серед волосків часто зустрічаються залозки, що виділяють ефірні олії (шавлія, чабрець та інші губоцвіті). Листки степових рослин мають невеличкі листкові пластинки або складні листки. У злаків вони вузькі, направлені догори; в спекотні години й посушливий період згортаються в трубку таким чином, що продихи опиняються всередині порожнини. Листки степових рослин у просторі часто розташовані до сонця ребром, що захищає їх від зайвого перегрівання та випаровування.

Серед рослин степу є такі, що уникають посухи, завершуючи цикл розвитку в більш сприятливі період року – це ефемери та ефемероїди. Це – тюльпани, рястки, зірочки, гусяча цибулька, півники тощо. Із настанням літньої засухи ефемери повністю засихають, а в багаторічників залишаються підземні пагони(кореневища, бульби, цибулини).

Домінуючими видами більшості степових угруповань є злаки, що утворюють дерновини:види роду ковила: ковила пірчаста, к. волосиста, к. Лесінга; тимофіївка звичайна, тонконіг лучний, кострець безостий, пирій повзучий тощо. Друге місце становлять рослини різних систематичних груп, переважно дводольних, що утворюють різнотрав’я. Це види шавлії (степова, ефіопська, дібровна, поникла), види чабреців, гвоздика низька і гвоздик, вероніки, дивина фіолетова, гвоздика трав’янка, шандра рання, грудниця волохата, пижмо тисячелиста, види молочаю тощо. Меншу роль у степових угруповання відіграють бобові та осоки. Бобові представлені як травами – еспарцет, люцерна жовта і серповидна, астрагал рожковий, види конюшини; чагарники – карагана кущова, ракитник, які утворюють верхній ярус.

5 день. Камеральна обробка результатів екскурсії

1. За визначником встановити видовий склад рослин за маршрутом екскурсії, їх систематичне положення.

2. Провести морфолого-біологічний аналіз одного-двох видів рослин різних систематичних груп, пов’язуючи їх зовнішній вигляд з екологічними умовами.

3. Заповнити таблицю 4 «Пристосування рослин до степових умов».

Тип пристосувань	Будова органів	Приклад рослини

6 день. Вивчення структури і флористичного складу трав‘янистого фітоценозу

Степова рослинність відрізняється від інших типів рослинності рядом особливостей флористичного та ценотичного характера, зокрема:

1.Неподільним домінуванням багаторічних трав’янистих видів;

2.Переважанням у травостої трав’янистих трав;

3.Ксероморфною структурою багатьох ценобіонтів;

4.В спектрі екологічних груп зростає участь ксерофітів та мезоксерофітів;

5.Наявність байрачних лісів по схилах і тальвегах балок;

6.Висока насиченість угруповань ефемерами та ефемероїдами;

7.Значний відсоток рідкісних і зникаючих видів рослин;

Степова рослинність відзначається високим ступенем задерніння ґрунту, оскільки в травостої степових угруповань переважають дернинні злаки, процентна участь яких становить 60-80% загального проективного покриття. Домінування перинних видів має важливе ценотичне значення в таких аспектах: 1) коренева система щільно і глибоко пронизує чорноземні ґрунти, чим захищає від ерозії, 2) у процесі життєдіяльності угруповань відмираючи підземні і надземні частки злаків поліпшують структуру ґрунту, збагачують його на органічну речовину, 3) дернинність злаків забезпечує розростання дернин шляхом артикуляції, 4) відмирання надземних частин веде до утворення рослинної «повсті», яка при розкладанні збагачує кореневмісний шар органічними та мінеральними сполуками, 5)степові дерновинні злаки відрізняються високо. конкурентною здатністю, 6)завдяки дернинам створюються мікрокліматичні умови для заселення міжкупинних проміжків ефемерами та ефемероїдами 7)дернинність степів зумовлює високу ценотичну стійкість рослинних угруповань, 8) дернині злаки створюють сталі сукцесій ні фази і стадії клімаксного розвитку степової рослинності.