Характеристика генеративних органів

11. Якщо можливо - спостерігати цвітіння та плодоношення, описати суцвіття, квіти, плоди, насіння, відмітити термін цвітіння, тип запилення, засоби розсіювання плодів та насіння.

Суцвіття: тип (прості, складні), назва (китиця, колос, волоть, тирс), характер облистяності (фрондозні, брактеозні, фрондульозні), особливості апікальних меристем, послідовність розпускання квіток (відкриті, непевні, бокоцвітні, верхоцвітні, закриті, певні), тип і характеристика синфлоресценціі (об’єднаних суцвіть) – моно- чи політелічні, тирсоїдні тощо.

Квітка: на квітконіжці, або сидяча, квітколоже (опукле, плоске, ввігнуте), ха-рактер симетрії (правильна, неправильна), розташування частин квітки на квітколожі (циклічне, ациклічне, геміцеклічне), двопола або однопола квітка, тип оцвітини (проста, складна).

Проста оцвітина: (форма, кількість листочків, їх забарвлення, опушеність тощо).

Чашечка: (форма, кількість чашолистиків, їх форма, ступінь зростання, забарвлення, опушення тощо).

Віночок: (форма, форма і зростання пелюсток, наявність відгинів, забарвлення, особливості зіва тощо).

Андроцей: кількість тичинок, характер їх розташування, ступені зростання (для бобових одно- або двобратній андроцей), особливості будови тичинкових ниток та пиляків, характер розкривання пиляків (інтрозні, екстрозні), розкриваються щілинами або дірочками, злипання пиляків (складноцвітні).

Гінецей: тип (апокарпний, ценокарпний, син-, пара-, або лізікарпний), кількість плодолистиків (для апокарпного – моно- або полімерний), положення і форма зав’язі, ступінь вираженості стовпчика, форма та забарвлення прийомочки, спосіб запилення, формула та діаграма квітки.

Плоди та насіння:

Плоди: тип (апо- або ценокарпіі), назва (горішки, листянка, боби, коробочки, стручки, ягода тощо), особливості розкривання сухих багатонасінних, консистенція та забарвлення соковитих плодів.

Насіння: розміри, форма, забарвлення, наявність принасінника, особливості структури та забарвлення насіннєвої шкірки, екологія поширення плодів та насіння (баро- або алохорні , ектозоохорні, ендозоохорні, анемохорні тощо). Чи всі плоди та насіння однакові за формою та біологічними особливостями, чи має місце гетерокарпія та гетеро спермія?

12. Практичне значення, використання людиною.

2 день. Склад лісового фітоценозу, методи його вивчення

Ліс- це елемент географічного ландшафту, що характеризується певною флорою, фауною й фізичним середовищем, що мають певні взаємозв’язки. Лісовий фітоценоз – це сукупність усіх рослин лісу, об’єднана історією формування, спільністю умов розвитку і територією зростання, єдністю обміну речовин. Лісовий фітоценоз має певну структуру, флористичний склад, ярусність. Надземні яруси лісу розділяють на деревний, чагарниковий(підлісок) і надґрунтовий покрив ( трави, мохи, лишайники).

Ґрунт у лісі завжди покритий відмерлими частинами рослин( листям, плодами, дрібними гілочками, корою тощо), це – мертвий ґрунтовий покрив, або лісова підстилка. Найвищий ярус утворюють дерева, це – деревостій. Дерева у своїй надземній частині накопичують переважну частину органічної речовини, що надовго вилучається із загального кругообігу речовин лісу. Дерева під своїми к кронами створюють особливе внутрішнє лісове середовище – фітоклімат. Освітленість у товщі лісових крон швидко убиває від верху донизу, у старих дібровах до травя’нистого ярусу доходить лише 1-2% падаючої радіації. Температура рід пологом лісу удень нижче, а вночі вище, ніж поза лісом. Улітку температура повітря в лісі на 8-10^о С нижче, а вночі на 1-0,5^оС вище. У лісі підвищена вологість повітря. Режим вітру різко ослаблений.

У природі можна зустріти деревостій утворений тільки однією деревною породою – простий, наприклад штучні лісові масиви з дубу, робінії білої, гледичії. Деревостій стає двох ярусним, якщо одні дерева виростають вище за інші. Змішаний деревостій формується з декілька деревних порід.

Низька лісопокритість степової зони обумовлена сухістю клімату, дефіцитом вологи, засоленістю ґрунтів та інтенсивністю антропогенного фактору. Вивчення лісової рослинності має важливе значення. Природні ліси Запорізької області належать до знижень у рельєфі: у долинах рік зростають заплавні ліси, на дні балок – байрачні. Тут вони захищають ґрунти від ерозії, регулюють водний режим рік. Плакорні (плакори – вододільні височинно-рівнинні ділянки) ліси представлені штучними лісонасадженнями.