Тема 2. Робота з неповнолітніми , які повертаються з місць позбавлення волі.

1.

Соціально-педагогічна робота в соціумі (чи то мікрорайон установи, в якій працює фахівець, чи простір життєдіяльності особи) повинна відповідати принципам комплексності, системності. Один з прикладів – створення СПК.

СПК – структурно впорядкована розгалужена мережа виховно-освітніх установ, соціально-психологічних служб, територіальних груп і об’єднань, служб допомоги сім’ї та дитинству, спрямована на соціальний захист і здійснення прав кожного свого громадянина в творчій самореалізації, успішному фізичному, психічному і соціальному розвитку особистості.

СПК діє на основі спеціально створених програм чи на основі функціональних обов’язків його членів.

В завдання СПК входить: - забезпечення необхідних умов за місцем проживання неповнолітніх для ефективного соціального виховання; - проведення ранньої діагностики, корекції та реабілітації; - надання оперативної соціальної допомоги; - координація зусиль у роботі з сім’єю і в мікросоціумі; - соціально-педагогічна підтримка осіб зі специфічними потребами.

Можна виділити типи СПК:

- шкільного, відомчого і міжвідомчого рівня;

- територіального і проблемно-орієнтованого характеру;

- широкого профілю й орієнтовані на окремих категорії обслуговуваних.

Створення ініціативної групи

До 26 січня 2011 року подати заяву до ініціативної групи, написану у довільній формі, підписану уповноваженою особою керівного органу інституту громадянського суспільства.

До заяви додаються:

- рішення керівника інституту громадянського суспільства, якщо інше не передбачено його установчими документами, про делегування представника для участі в установчих зборах, посвідчене печаткою (у разі наявності);

- біографічна довідка делегованого представника інституту громадянського суспільства;

- копії документів, що підтверджують легалізацію інституту громадянського суспільства;

До складу громадської ради можуть бути обрані представники громадських, релігійних, благодійних організацій, професійних спілок та їх об’єднань, творчих спілок, асоціацій, організацій роботодавців та інших підприємницьких товариств і установ, легалізованих відповідно до законодавства України.

Склад громадської ради формується на установчих зборах шляхом рейтингового голосування за кандидатури, які добровільно заявили про бажання брати участь у роботі громадської ради та внесені інститутами громадянського суспільства України.

Кількісний склад громадської ради визначається установчими зборами.

До складу громадської ради може бути обрано не більше ніж по одному представнику від кожного інституту громадянського суспільства.

Тема 3. Відновне правосуддя та його моделі.

1

Відновне правосуддя— це процес, під час якого всі сторони — учасники конкретного правопорушення зустрічаються для колективного вирішення питання: що робити з наслідками правопорушення та їх впливом на майбутнє (визначення за Тоні Маршалом)

Відновне правосуддя зародилося у середині 70-х років XX сторіччя як рух за зміну поглядів на злочин та покарання. Підхід, що лежить в його основі, орієнтований на надання можливості сторонам конфлікту і суспільству в цілому самим впоратися з наслідками злочину.

Відновне правосуддя покликано не відмінити офіційне правосуддя, а лише надати йому відновного характеру за рахунок використання певного способу вирішення кримінальних ситуацій. Зазвичай реалізація програм відновного правосуддя відбувається завдяки партнерству громадськості і системи правосуддя: визначається порядок подання та розгляду випадків, юридичне значення результатів проходження сторонами такої програми.

Форми відновного правосуддя

Існує кілька моделей (форм) відновного правосуддя. Найпоширеніші з них такі:

програми примирення потерпілих і правопорушників (відомі також як «медіація», «посередництво», «конференції жертв і правопорушників»);

кола правосуддя — програми, в основі яких лежать традиції північноамериканських індіанців; проводяться переважно в Канаді;

сімейні конференції, батьківщина яких Нова Зеландія; вони базуються на традиціях корінного населення маорі і є чинними законодавчо.

Наразі програми відновного правосуддя успішно функціонують в різноманітних формах у таких регіонах як Європа, Північна Америка, Австралія, Нова Зеландія і Південна Африка. У більшості країн вони існують не лише в якості пілотних програм, але й закріплені на рівні національного законодавства.