
- •3. Чергування е з і
- •4. Чергування о, е з і
- •1. Подвоєні приголосні у словах іномовного походження
- •2. Букви и та і у словах іншомовного походження
- •3. М'який знак і апостроф у словах іншомовного походження
- •Початок речення
- •Утворення імен по батькові
- •Імена по батькові
- •Написання складних прикметників
- •Займенники пишемо
- •Написання не з прикметниками
- •Не з дієприкметниками пишемо
- •У кінці прислівників пишемо
- •Похідні прийменники пишуться
- •Не пишеться
- •Ні пишеться
Орфограма: ненаголошені е, и
1. Щоб знати, яку букву в ненаголошеній позиції слід писати – е чи и, слід так змінити слово, щоб ненаголошений склад із сумнівною голосною став наголошеним: в[еи]сна – в[е]сни, в[еи]ликий – в[е]лич
2. Якщо при зміні слова сумнівний голосний випадає, слід писати е: вітер – вітри, хлопець – хлопця
3. У буквосполученнях -ере-, -еле- пишеться е: очерет, пелена
4. У відкритих складах,які закінчуються на -ри, -ли пишеться и: криголам, пливти
Запам'ятай! Медаль, пиріг, кишеня,велосипед, директор, лимон, апельсин, цистерна, леміш, пшениця
5. У корені пишеться е, якщо далі немає наголошеного суфікса -а-; у корені пишеться и, якщо далі є наголошений суфікс -а-: терти – витирати, стелю – застилати
6. У корені пишеться е, якщо при зміні слова е чергується з і: осені – осінь
Орфограма: чергування голосних звуків у коренях дієслів
1. Чергування о з а
У корені пишеться о, якщо далі немає наголошеного суфікса -а-; у корені пишеться а, якщо далі є наголошений суфікс -а-: котити – катати, ломити – ламати
Запам'ятай! Качан, хазяїн, гаразд, корявий
Розрізняй за лексичним значенням:
Коток(машина для укладання асфальту) – каток(ковзанка)
Богатир(силач) – багатир(багач)
2. Чергування е з и
У корені пишеться е, якщо далі немає наголошеного суфікса -а-. Пишеться и, якщо далі є наголошений суфікс -а-: застелити – застилати, витерти – витирати
3. Чергування е з і
У корені пишеться е, якщо далі немає наголошеного суфікса –а-; у корені пишеться і, якщо далі є наголошений суфікс –а-: берегти – зберігати, зачепити – зачіпати
4. Чергування о, е з і
У відкритих складах пишеться о, е, а у закритих – і: осені – осінь, печі – піч, ночі – ніч
Орфограма: букви е, и, і в суфіксах -ечок-, -ечк-, -ичок-, -ичк-, -інн(я), -енн(я), -н(я), -инн(я), -ив(о), -ев(о)
Іменникові суфікси |
Правопис |
Приклади |
-ечок (-єчок) (у зменшено-пестливих назвах) |
е |
Мішечок, пиріжечок, стежечка |
-ичок, -ичк (у зменшено-пестливих назвах, утворених від слів із суфіксами -ик, -иц(я)) |
и |
Котичок (котик), часничок (часник), паличка (палиця), розумничка (розумниця) |
-инн(я) (у збірних назвах) -інн(я), -енн(я) (у словах, утворених від дієслів) |
-нн- |
Лушпиння,павутиння, сидіння, змужніння, зауваження, схвалення |
-ен(я), -єн(я) (у назвах малят) |
н |
Кошеня, цуценя,змієня |
-ив(о) (у збірних назвах: матеріал, продукт праці) |
и |
Вариво, печиво, паливо Винятки: марево, маєво |
Орфограма: уподібнення дзвінких та глухих приголосних
Уподібнення відбувається:
а) за глухістю – дзвінкістю;
б) за твердістю – м’якістю.
Правило: щоб знати, яку букву писати, слід так змінити слово, щоб після приголосного, який чується нечітко, стояв голосний
1. Звук [в] ніколи не оглушується і не вимовляється як [ф].
2. Звук [ф] вимовляється чітко й не сплутується з [хв].
3. Шиплячий [ч] вимовляється твердо завжди.
4. Буква «щ» - два звуки [ш + ч]; треба окремо вимовляти кожен звук
Орфограма: спрощення в групах приголосних

1. [стн] – [сн]
2. [стл] – [сл]
3. [ждн] – [жн] результат спрощення позначається на письмі
4. [здн] – [зн]
5. [рдц] – [рц]
Запам’ятай! Зап’ястний, кістлявий, пестливий, хвастливий, хворостняк, шістнадцять, шістсот,шістдесят; прикметники від іменників іншомовного походження (баластний, контрастний та ін.).
У словах агентство, альпіністський, гігантський, диригентський, президентський, студентський, туристський спрощення відбувається лише у вимові.
Орфограма: чергування приголосних звуків
При творенні та зміні слів у корені може відбуватися чергування приголосних
Основні випадки чергувань:
Г – Ж – З (нога – ніженька – (на) нозі)
К – Ч – Ц (рука – рученька – (у) руці)
Х – Ш – С (вухо – вушенько – (у) вусі)
Д – ДЖ (ходити – ходжу)
Т – Ч (летіти – лечу)
СТ – Щ (чистити – чищу)
П – ПЛ (ліпити – ліплю)
Орфограма: чергування у//в, і//й
Вживаємо У |
Приклади |
Якщо попереднє слово закінчується на приголосний |
Багато троянд у вазі |
На початку речення перед приголосним |
У Герди калатало серце віл страху і нестримного бажання побачити Кая |
Незалежно від закінчення попереднього слова перед в-, ф-, льв-, зв-, дв-, св-, тв-, хв- |
Діти повернулися у святковому настрої |
Вживаємо В |
Приклади |
Якщо попереднє слово закінчується на голосний |
Маленька розбійниця всілася в карету |
На початку речення перед голосним |
В оленя заблищали очі |
Вживаємо І |
Приклади |
Після приголосного звука |
Кай і Герда сиділи й милувалися малюнками в книжці |
На початку речення |
І Кай, штовхнувши ящик ногою, вирвав дві троянди |
Вживаємо Й |
Приклади |
Якщо попереднє слово закінчується на голосний |
Маленька розбійниця витерла сльози Герді, а потім сховала обидві руки в її гарну муфточку, м’яку й теплу. |
Чергування У з В не відбувається:
1. у власних назвах: Угорщина, Ужгород,Урал;
АЛЕ: Україна – Вкраїна (в поезії)
2. у словах, що вживаюся лише з В або У: вдача, вказівка, вправа, удача, указ, уряд, ультиматум
І з Й не чергуються при зіставленні чи протиставленні (діти і дорослі,біле і чорне) та після паузи (на письмі – після розділового знака)
Наприклад: Хвіртка відчинилася, і дівчинка босоніж побігла стежкою
Орфограма: написання префіксів
1. Префікси роз-, без- завжди пишуться з буквою з.
2. У вимові буква з ніколи не уподібнюється до с.
3. Суфікс с- пишемо перед буквами к, ф, п, т, х (кафе «Птах»).
4. Перед іншими приголосними пишемо префікс з- (іноді – із-).
5. Для полегшення вимови при збігові кілько приголосних вживаємо префікси зі-, розі-.
Орфограма: вживання м’якого знака
М'який знак пишеться |
М'який знак не пишеться |
Після букв д, т, з, с, ц, л, н у кінці слова та у кінці складу: мідь, пень, мазь |
Після губних м, в, п, б, ф: голуб, любов, сім, сипте |
Після букви л перед м’якими приголосними: пальці, пральня |
Після шиплячих ш,ч, ж, дж та задньоротових: піч, ніч, дощ, ріжте |
Після м’яких приголосних перед о: льон, дзьоб, утрьох, тьохкати |
Після букви р: АЛЕ: Горький |
У буквосполученнях -льц-, -льч-, які походять від -льк-: лялька – ляльчин; -ньц-, -ньч-, які походять від -ньк-: нянька – няньчин; у буквосполученнях -сьц-, -сьч-, які походять від -ськ-: Васька – Васьчин |
Перед м'якими та пом'якшеними: свято, пісня |
Перед -ся в дієсловах: сміється |
У буквосполученнях -нц-, -сц-, які походять відповідно від -нк- та -ск-: дитинка – дитинці, Параска - Парасці |
У словах іншомовного походження перед я, ю, є, ї, йо: ательє, бульйон, Мольєр, Ньютон |
Після н перед ж, ч, ш, щ та перед суфіксом -ськ-: інжир, волинський |
|
Після д, т, н перед суфіксами -ченк-, -чук, -чишин: Радчук, Гринчишин, Безбатченко |
Запам’ятай! Різьбяр, тьмяний,бринчати
Орфограма: правопис апострофа
Апостроф після я, ю, є, ї | |
Пишеться |
Не пишеться |
Після губних м, в, п, б, ф: б'ють, п’є, кав’ярня, м’ята, Стеф’юк |
Після м, в, п, б, ф, якщо перед ними стоїть буква, що позначає приголосний, крім р, і належить до кореня: духмяний, різдвяний, морквяний АЛЕ: верб'я, торф’яний, черв'як |
Після твердого р: бур'ян, пір'я, матір'ю |
Перед буквосполученням йо: серйозний, мільйон, Воробйов |
Після префіксів та першої частини складних слів, які закінчуються на твердий приголосний: від'їхати, з'єднати, дит’ясла , пів’яблука |
Після м’якого р: буря, ряска, рюкзак |
У слові Лук’ян та всіх похідних від нього: Лук’янівка, Лук’яненко, лук’янівський |
|
Запам'ятай! Торф'яний, черв'як, мавпячий, В'ячеслав, морквяний, духмяний
Орфограма: подвоєння букв на позначення збігу однакових приголосних звуків
Подвоєння відбувається при збігові однакових приголосних |
Приклади |
Префікса і кореня |
Віддати(від+дати) Беззвучний (без+звучний) Ззаду (з+заду) |
Кореня і суфікса |
|
Основи дієслова на –с +-ся |
Розрісся (розріс+ся) Понісся (поніс+ся) |
Кінця першої і початку другої частини складноскорочених слів |
Юннат (юн+натураліст) Міськком (міський комітет) |
Орфограма: вимова і написання слів із подовженими приголосними
В українській мові м’які а шиплячі приголосні між двома голосними вимовляються подовжено і на письмі позначаються двома однаковими буквами. Подовжуються приголосні.
1. В іменниках середнього роду на -я: волосся, вугілля, обличчя, узбережжя, узвишшя.
2. В іменниках жіночого роду, що закінчуються на приголосний у формі орудного відмінка (ким? чим?): ніччю (ніч), піччю (піч), роллю (роль), міддю (мідь).
АЛЕ: у словах, що закінчуються на два приголосні, подовження не відбувається: повістю – повістю, жовч – жовчю.
3. У словах Ілля, суддя, стаття (АЛЕ статей), зрання, спросоння, попідтинню, попідвіконню, навмання.
4. Подовжується м’який приголосний у дієслові ллю та його формах
5. У іменниках середнього роду на -я, що означають назви малят тварин (зайченя, порося, теля, щеня) подовження у вимові немає, і тому подвоєних букв не пишемо.
Орфограма: написання слів іншомовного походження