1

20. Цивілізаційний вимір методології історії Ф. Гізо. 1820-ті роки вивели на арену плеяду талановитих французьких істориків, які підтримали заклики Тьєррі. Серед них найбільш помітною постаттю був Франсуа Гізо (1787-1874) — плідний історик і активний політик. У своїх голосних працях ("Досліди з історії Франції", "Історія цивілізації в Європі", "Історія цивілізації у Франції" та ін.) він виступив, насамперед, як вмілий синтезист, якому властиво узагальнювати й систематизувати значний фактичний матеріал. Теоретичний нахил творів Гізо більшою мірою прив'язував його до філософської історії Просвітництва, а ідея прогресу в них домінувала. Вчений поділяв ідеї "теорії завоювання" і утворення станів. доповнюючи їх концепцією виникнення майнової нерівності, пов'язаної з захопленням землі. Прагнучи створити власну філософію історії, Гізо робив наголос на цивілізаційному прогресі, підкреслюючи його прояви у господарстві, соціальних стосунках, духовному житті. Він зробив важливе спостереження щодо зв'язку матеріальних умов життя з соціальними і духовними, показавши, що у кожну епоху релігійна боротьба, в сутності, була прихованою боротьбою станів за політичне та ідеологічне панування у суспільстві. Вчений високо оцінював історичне покликання третього стану (буржуазії), виводячи його з особливих психологічних рис, котрі дозволяють створювати капітал І просувати суспільство по шляху прогресу.