6. Три формації листків. Гетерофілія і анізофілія. Тривалість життя листка. Листопад і його екологічне значення.

Розрізняють три основні формації листка в межах рчного пагона: низові, середні і верхівкові. Формацію низових листків становлять недорозвинуті листки, наприклад, листки – сім’ядолей, покривні луски різноманітних бруньок , луски, кореневищ та надземних пагонів.

Серединні листки — це основна маса листків, найбільш характерних для дпаного виду. Верхівкові листки, або верхівкова иформація — це листки, які розвиваються в верхній частині пагона. До такихилстківслід віднести приквітки. Вони виконують захисну функці і таокж недорозвинені.

Зазначені формації листків розвиваються не на всіх і не у всіх рослин, значна мінливість спостерігається в межах однієї формації. Найбільш чітко виражена різниця у формі листків в межах однієї рослини називається гетерофілією. Гетерофілія чітко виражена у стрілолиста, шовковиці, плюща, жовтецю та ін.

Крім явища гетерофілії у рослин спостерігається так зване явище анізофілія, або різниця в розмірах листків. Причому у різних рослин вона має неоднаковий характер. У жимолості листки швидше розвиваються у верхній частині крони, а у клена, дуба, кінського каштана навпаки — внизу.

Листопад — явище масового опадання листків у деревних та трав’янистих рослин, пов’язане із зміною екологічних умов.

Відповідно до функцій, які виконує листок, побудований листкова пластинка. Верхня частина листка, в основному виконує функції фотоситезу, а нижня транспірації і газообміну.

7. Анатомічна будова листка покритонасінних і голонасінних рослин.

На поперечному перерізі листок складається з верхнього епідермісу, мезофілу і нижнього епідермісу та судинно – волокнистих пучків. Епідерміс захищає листок від висихання, механічних пошкоджень. Він вкритий тонким шаром кутикули, яка відіграє важливу роль в газообміні. Клітини епідермісу мають ядра, цитоплазму, лейкопласти. Слід зазначити, що епідермальний шар не містить хлоропластів, але на ньому, особливо з нижньої сторони листка розташовуються продихи, які регулюють процеси дихання у рослин. Наприклад, на 1 мм ² листкової поверхні картоплі нараховується біля 263 продихи, у тополі на верхній частині — 20, а на нижній — 115.

За епідермісом розташований мезофіл — це паренхімна тканина, яка складається із стовпчастої (палісадної) тканини і губчастої тканини.

В залежності від розташування стовбчастої і губчастої тканини в листку розрізняють дорзовентральні листки — коли стовпчаста паренхіма примикає до одного боку, а губчаста до другого та ізолатеральні, коли стовпчаста паренхіма прилягає до обох сторін, а губчаста знаходиться всередині.

Стовпчаста (палісадна) паренхіма складається з видовжених клітин, в яких міститься багато хлоропластів, за рахунок яких листок набуває зеленого забарвлення. Губчаста паренхіма складається з клітин, які не щільно прилягають одна до одної, за рахунок добре розвиненої системи міжклітинний ків. Також завдяки наявності міжклітинного простору збільшується і покращується газообмін.

В мезофілі густо зосереджені судинно – волокнисті пучки, які служать для пересування води і мінеральних речовин від стебла до листка.

Листки голонаісінних і покритонасінних рослин відрізняються не лише за формою, а й за анатомічною будовою. Головною відмінністю листка покритонасінних і голонасінних є наявність певного типу асиміляційних тканин. Так, наприклад, у листках покритонасінних рослин добре розвинені два типи асиміляційних ткеанин: палісадна (стовбчаста) і губчаста паренхіми, а в листках голонасінних - складчаста асиміляційна тканина. Окрім того, в листках голонасінних містяться тканини (гіподерма, ендодерма, соляні ходи), які відсутні в листках покритонасінних рослин. Все це обумовлено еволюцією рослинного світу, зокрема Голонасінних і Покритонасінних.

 

 

Тема. Спеціалізація і метаморфоз пагона