Розділ XX. Метод наук зокрема

2. Наука, або знання речей, будучи не чим іншим, як внутрішнім спогляданням речей, зумовлюється такими ж елементами, як і зовнішнє спостереження або споглядання, а саме — оком, об'єктом і світлом.

6. Тому нехай буде для учнів золотим правилом: все, що тільки можна, давати для сприймання чуттями, а саме: видиме — для сприймання зором, чутне — слухом, запахи — нюхом, те що підлягає смаку — смаком, доступне дотикові — через дотик. Коли які-небудь предмети відразу можна сприйняти кількома чуттями, нехай вони відразу схоплюються кількома чуттями. Нікого не можна примусити повірити чужому свідченню всупереч досвідові власного його відчуття. Отже, чим більше знання спирається на відчуття, тим воно певніше. Тому, коли ми бажаємо прищепити учням істинне й тверде знання речей, взагалі треба навчати всього через особисте спостереження і чуттєвий доказ.

9. ...Відчуття є найнадійніший провідник пам'яті, вказане чуттєве наочне сприймання всього призводить до того, що якби хто-небудь цим шляхом що-небудь засвоїв, то він буде знати це твердо.

10. Якщо іноді немає в наявності речей, то можна замість них користуватися копіями або зображеннями, виготовленими для навчання.

Такого роду наочні приладдя (саме зображення речей, яких не можна подати в натурі) треба було б приготувати з усіх галузей знання, щоб у школах вони були під рукою.

Розділ XXII. Метод мов

1. Мови вивчаються не як частина освіти або вченості, а як знаряддя для того, щоб почерпати знання і передавати їх іншим. Тому треба вивчати не всі мови.

Всі мови вивчити неможливо. Вивчати багато мов — даремно, бо це забирає час, потрібний для вивчення речей. А тому треба вивчати тільки необхідні мови. Необхідними мовами є: для приватного життя — мова рідна; для зносин із сусідніми народами — їх мови.... А для читання книг наукового змісту, як це буває у вчених людей взагалі, необхідною мовою є латинська, для філософів і лікарів, крім того, — грецька і арабська мови, для богословів — грецька і єврейська.

2. Не треба вивчати всі мови в повному обсязі і до досконалості, але скільки цього вимагає потреба.

9. Кожну мову треба вивчати окремо. Спочатку, звичайно, рідну мову, потім ту, якою треба користуватися в місцевості рідної мови, тобто мову сусіднього народу (адже попереду, на мою думку, повинні йти саме мови народні, а не наукові), а потім латинська мова, а після неї грецька, єврейська та ін. — завжди одна за одною, а не разом, інакше одна мова буде заважати іншій. Нарешті, уже закріпивши знання цих мов практикою, буде корисно потім порівнювати їх за допомогою паралельних словників, граматик та ін.

Розділ XIII. Метод морального виховання

4. І насамперед основні, або, як їх називають, «кардинальні» доброчесності: мудрість, помірність, мужність і справедливість. Адже не можна без фундаменту споруджувати будівлю, в якій усі її погано скріплені частини хиталися б на своїх стояках.

5. Мудрість юнаки повинні черпати з доброго напуття, вивчаючи істинні відмінності речей і їх якість.

6. Помірності нехай навчаються протягом усього часу навчання, звикаючи додержуватися помірності в їжі і питві, у сні і в неспанні, в роботі і в іграх, в розмові і у мовчанні.

7. Мужності нехай вони вчаться, перемагаючи самих себе, стримуючи свій потяг до зайвої біганини або гри поза або за межами призначеного часу, у вгамуванні нетерплячості, нарікання, гніву.

8. Справедливості вчаться, нікого не ображаючи, віддаючи кожному своє, уникаючи неправди і обману, виявляючи справність і люб'язність.

11. Звичку до праці юнаки набудуть тоді, коли постійно будуть зайняті яким-небудь серйозним або цікавим ділом.