Отже, всі без винятку

Отже, нехай буде встановлено: всім, породженим людьми, безумовно, необхідне виховання для того, щоб вони були людьми, а не дикими тваринами, не нерухомими колодами. Звідси виходить і те, що кожний настільки перевищує інших, наскільки він більше від інших вправляється. Отже, цей розділ ми закінчимо словами Премудрого: «Той, хто нехтує мудрістю і наукою — нещасний, і марна надія його (саме досягти своєї мети), і труди його марні, і діла його даремні» (Премудр., III, 12).

Що школи, нарешті, треба відкривати скрізь, це пояснюється: Для всякої християнської держави важливо, щоб цей священний звичай не тільки затримався, але й поширювався, а саме, щоб у всякому упорядкованому людському співжитті (чи буде то столиця, місто чи село) була збудована школа як навчальний заклад для спільного виховання юнацтва.

Школам потрібно доручати всю молодь тієї і другої статі. Школи повинні бути громадськими місцями для юнацтва.

Зі сказаного випливає, що до школи слід віддавати не тільки дітей багатих і знатних, а й усіх взагалі: знатних і незнатних, багатих і бідних, хлопчиків і дівчаток, у всіх містах і містечках, селах і селищах.

Чи слід також і жіночу стать допускати до вивчення науки

Не можна дати ніякої достатньої підстави, чому б і слабку стать (щоб сказати дещо окремо про неї) треба було б зовсім усунути від наукових занять (чи викладаються вони латинською мовою, чи рідною). Жінки — також образ Божий. Однаково причетні вони благодаті і царству майбутнього віку. Однаково вони обдаровані (часто більш, ніж наша стать) розумом гострим, який сприймає мудрість. Однаково їм відкритий доступ до найвищих становищ, бо часто самим Богом вони закликалися до управління народами, до того, щоб давати рятівні поради царям і князям, до вивчення медицини, до інших справ, корисних для людського роду, навіть до діяльності пророка і до того, щоб викривати священиків і єпископів. Так чому ж допускати їх до вивчення азбуки й усувати потім від читання книг? Чи боїмося ми їх легковажності? Але чим більше ми будемо займати їх розум, тим менше знайде собі місця в них легковажність, яка звичайно народжується від пустоти розуму.

Саме в тому, що стосується формування всієї людини

Отже, у всіх випадках, без винятку, треба прагнути до того, щоб у школах, а звідси через школи і в усьому житті:

I. З допомогою наук і мистецтва розвивалися здібності.

II. Удосконалювалися мови.

3. Розвивалися доброчесність і вдача в напрямі всякої пристойності згідно з усіма моральними підвалинами.

4. Бога щиро шанували.

У мудрості, розсудливості, благочесті

Адже мудро сказав той, хто сказав, що школи — майстерні гуманності, якщо вони досягають того, що люди стають справді людьми, тобто (повертаючись до поставлених вище цілей):

I. Створінням розумним.

II. Створінням, яке володарює над усіма створіннями (також і над самою людиною).

ІІІ. Створінням, яке є втіхою свого Творця. Це буде в тому випадку, якщо школи багато попрацюють над тим, щоб зробити людей мудрими розумом, доброчесними у своїх діях і благочестивими серцем.