2.Класифікація методів навчання.

В реальній шкільній практиці можна спостерігати дуже різноманітні способи взаємодії вчителя і учнів на уроці тому і кількість методів достатньо велика.

Чим і обумовлена необхідність їх упорядкувати. Для цього необхідно визначити суттєві ознаки, по яким можна відрізняти методи один від одного тобто класифікувати їх, що і є передумовою їх свідомого використання.

Класифікація методів навчання – групування методів навчання за певними ознаками і встановлення між ними системних зв’язків.

Нині відомі десятки класифікацій методів навчання.

Розглянемо сутність і особливості найбільш обґрунтованих класифікацій методів навчання.

1. Класифікація за джерелом знань (за джерелом передачі й сприймання навчальної інформації).

Традиційна класифікація методів навчання, що започаткована ще в стародавніх філософських і педагогічних системах і уточнена для нинішніх умов. Критерієм групування методів навчання в ній є джерело знань. Таких джерел здавна відомо три: практика, наочність, слово. З розвитком культурного прогресу до них приєдналося ще одне – книга, а в останні десятиліття все більше заявляє про себе не паперове джерело інформації – відео у поєднанні з найповнішими комп’ютерними системами. В даній класифікації відповідно виділяють п’ять груп методів.

Словесні	Наочні	Практичні	Робота з книгою	Відео метод
Пояснення. Роз’яснення. Розповідь, Бесіда, Інструктаж, Лекція, Дискусія, Диспут.	Ілюстрація, Демонстрація, Навчальне спостереження.	Досліди, Вправи, Лабораторні роботи, Практичні роботи, Навчально-продуктивна праця.	Читання, Вивчення, Реферування, Швидкий огляд, Цитування, Виклад, Складання плану, Конспектування.	Перегляд, Вправи під контролем «електронного вчителя», Контроль.

2.2. Класифікація методів навчання за типом (напруженістю) пізнавальної діяльності учнів (внутрішня психологічна сторона)

В основі цієї класифікації, критерій — рівень пізнавальної активності і самостійності учня у навчанні. В запропонованій класифікації виділяють такі методи: пояснювально-ілюстративний, репродуктивний, проблемного викладу, частково-пошуковий (евристичний), дослідницький.

2.3. Класифікація методів навчання на основі внутрішнього логічного шляху засвоєння знань

За цією класифікацією виділяють такі методи: аналітичний, синтетичний, аналітико-синтетичний і синтетично-аналітичний, індуктивний, дедуктивний, індуктивно-дедуктивний і дедуктивно-індуктивний, традуктивний.

2.4.Класифікація методів навчання за ступенем самостійності учнів у здійсненні навчальної діяльності

За цією класифікацією виділяють методи самостійної роботи і роботи під керівництвом учителя. Найбільш поширеними видами самостійної роботи є: робота з підручником, самостійні роботи з приладами, самостійне виконання письмових вправ, написаня творів, віршів, метод самостійного розв’язання задач, самостійного спостереження тощо.

2.5. Класифікація методів за дидактичними цілями

За цією класифікацію виділяють дві групи методів навчання:

Методи, що забезпечують первинне засвоєння навчального матеріалу (інформаційно-розвивальні, евристичні, дослідницькі).

Методи, що забезпечують закріплення і вдосконалення здобутих знань (вправи, практичні роботи).

2.6.Класифікація за основними етапами процесу навчання

За цією класифікацією виділяють такі методи: формування знань, формування умінь і навичок, застосування знань, узагальнення і систематизації, закріплення, перевірки знань, умінь і навичок, творчої діяльності.

2.7.Бінарні і полінарні класифікації методів навчання

В основі групування цих методів – дві чи більше спільних ознак. Так, в якості істотних (спільних) ознак називають джерела знань, рівні пізнавальної активності учнів, а також логічні шляхи навчального пізнання.

2.8. Класифікації за системним підходом

Серед відомих класифікацій вирізняється системним підходом класифікація Ю. К. Бабанського. В її основі – комплексний діяльнісно-процесуальний підхід, який ураховує основні компоненти діяльності: мотиви, операції, дії, контроль та аналіз результатів. В цій класифікації за основу взято вирішення не одного дидактичного завдання (наприклад, розвиток творчої самостійності в учінні), а вирішення всіх основних завдань освіти, виховання і розвитку особистості, тобто розвиток теоретичного й емпіричного мислення, навичок практичної діяльності, самостійної роботи, формування світогляду тощо. Ю. Бабанський не просто дає перелік методів, а розкриває зв’язки між ними, які мають функціональний характер. Кожна група методів реалізує певну функцію в цілісному циклі процесу навчання, без якої він не може забезпечити оптимальне вирішення всіх навчально-виховних завдань. Ю. Бабанський, виділяє три основних групи методів навчання:

1. Методи організації і здійснення навчально-пізнавальної діяльності.

2. Методи стимулювання і мотивації учіння.

3. Методи контролю і самоконтролю у навчанні.

Ця класифікація методів навчання є відносно цілісною тому що вона враховує всі основні структурні елементи двостороньої взаємодії вчителя та учня: її організацію, стимулювання і контроль. Ця класифікація не просто механічно об’єднує відомі підходи, а розглядає їх у взаємозв’язку і єдності, при умові оптимального поєднання. Саме тому класифікацію методів навчання за системним підходом запропоновану Ю.К.Бабанським ми розглянемо детально, що дозволить більш осмислити й інші класифікації.

3. Методи організації і здійснення навчально-пізнавальної діяльності.

В цій групі виділяється автором (Ю.К.Бабанським) чотири підгрупи (характеристика методів навчання по чотирьох критеріях) .

Враховуючи двосторонній характер процесу навчання сутність якого викладання й оволодіння ЗУН.

То перша підгрупа включає методи навчання за джерелом знань (передачі і сприймання інформації), а саме: словесні, наочні, практичні методи.

Словесні методи їх основне призначення – повідомлення навчальної інформації, організація пізнавальної діяльності учнів за допомогою слова (усне чи писемне) з використанням логічних, організаційних, технічних прийомів: основні методи: розповідь, лекція, дискусія, диспут, пояснення, інструктаж, бесіда, робота з книгою.

Загальним для всіх цих методів є слово як джерело знань, хоча кожен із методів має свої особливості.

Так розповідь, шкільна лекція, пояснення - це монологічна форма навчальної роботи. Бесіда, лекція – це діалогічні методи навчання.

Розповідь – образний, динамічний, емоційний виклад інформації про різні явища і події;

За особливостями проникнення в явища дійсності розповідь буває художньою, науково-популярною, описовою.

За призначенням у навчальному процесі розрізняють розповідь-вступ (перед вивченням нового матеріалу актуалізація опорних знань); розповідь-викладання(пояснення); розповідь-завершення(проводять після пояснення або вивчення теми з метою узагальнення вивченого, підбиття підсумків)

Пояснення – словесне тлумачення понять, явищ, слів, термінів, принципів дій, прикладів тощо.

Розповідь, пояснення – найпоширеніші на практиці методи ознайомлення учнів з новим матеріалом.

Бесіда – метод навчання, при якому вчитель за допомогою вдало поставлених питань спонукає учнів або відтворювати раніше набутті знання, або робити самостійні висновки-узагальнення на основі засвоєних раніше знань і досягти засвоєння нових знань шляхом самостійних роздумів.

Бесіда найчастіше застосовується тоді, коли нова тема є порівняно не складною, а в учнів уже склалися про неї певні уявлення або усталилися життєві спостереження, які дозволяють осмислити і засвоїти знання еврестичним шляхом.

За призначенням у навчальному процесі розрізняють: вступну бесіду, бесіда-повідомлення, бесіда-повторення, контрольна бесіда.

За характером діяльності учнів бесіда буває: репродуктивною (спрямована на вітворення знань), еврестичною (спрямована на формування нових понять, висновків, правил), катехізисною (полягає у відтворенні тверджень, що потребують дослівного запам’ятовування)

Вимоги до проведення бесіди: