V. Закріплення та корекція вивченого матеріалу

(Учні по черзі діляться своїми думками та враженнями, починаючи свою відповідь словами: мені сподобалось…, мене вразило…, я вперше дізнався… тощо. Паспорт міста).

VI. Підсумки уроку

Заключне слово учителів. На уроці ми з вами познайомилися з окремими експонатами шкільного музею, пам’ятками місцевого значення, які допомагають нам пізнавати історію рідного краю, нашої малої Батьківщини, а також вивчати та берегти історико-культурну спадщину України.

Адже народна мудрість свідчить: «Без минулого, немає майбутнього».

VII. Творче завдання

1. Написати короткий історичний нарис про місто другої половини ХІХ – початку ХХ століття.

2. Відвідати міський краєзнавчий музей і описати один з його експонатів.

В.М. Соколова,

учитель української мови

та літератури

комунального закладу

«НВК «СЗНЗ І-ІІІ ступенів № 26 –

ДНЗ – ДЮЦ «Зорецвіт»

Кіровоградської міської ради

Кіровоградської області»

МОЯ БАТЬКІВЩИНА

(поетична мандрівка для учнів 9-11 класів)

Мета: познайомити учнів із фрагментами історії Кіровоградщини та безпосередньо з цікавими куточками міста Кіровограда, видатними постатями краю; розвивати пізнавальний інтерес до історії рідного краю; формувати ідеали високоморальних чеснот та виховувати почуття патріотизму, громадянської гідності, любові до рідної землі, пошани до її величної історії.

Обладнання та наочність: державна символіка Кіровоградщини, комплект кольорових слайдів (або відеоматеріали) «Моє місто»; мапа області та міста; репродукції картин В. Винниченка та І. Стороженка-Гаркавенка «Пушки везуть»; буклет «Почесні громадяни краю»; портрети корифеїв українського театру, а також В. Винниченка, Є. Маланюка, А. Тарковського, Ф. Ліста, О. Фета, В. Близнеця, Ю. Олеши, Дон-Амінадо, Ю. Яновського, інших видатних постатей, пов’язаних із Кіровоградщиною; фонограма пісні «Батьківщина» (музика Г. Татарченка, слова А. Матвійчука).

Методичні рекомендації: відповідно до теми розповіді на кожній із «Зупинок» уявної мандрівки на екрані дошки змінюються тематичні заставки, слайди, фотографії, картографічні малюнки та портрети.

Ти все пізнала, степова кринице,

І ранки в росах, і вогні заграви,

Пітьму ночей і сполохи зірниці,

Недолю, долю, чорні дні і славу.

Із тебе Всесвіт черпав у долоні

Свою наснагу, предковічну силу:

Родючим щоб було земельне лоно,

Щоб вінця повнились і нива колосилась.

Спитаєте – де ж та криниця-мрія?

В зеленім долі, в центрі України.

Анатолій Гай.

Хід уроку

Перед початком уроку звучить пісня «Батьківщина» (музика Г. Татарченка, слова А. Матвійчука).

Учителя. Вітчизну не вибирають. Долею дарована нам кіровоградська земля із чудовою природою і талановитими людьми.

Золото степів, золото душі, золоті руки, золоті серця… Все це – про географічне серце України – Кіровоградщину. І не випадково у гербі нашої степової столиці так багато золотої фарби. В описі герба про це говориться так: «Золоте поле символізує багатство та родючість земель, на яких стоїть місто Кіровоград». Але чого все це варте без відданої любові тисяч людських сердець, які єдиним золотим сонцем зігрівають, леліють і возвеличують землю, котра проростає з їхніх душ, землю, яку за цього життя нам випала честь називати своєю Батьківщиною.

Тож на сьогоднішньому уроці спробуймо здійснити уявну подорож містом, яке є сердечним центром нашого краю. Серед нас знаходяться екскурсоводи, котрі, можливо, будуть супроводжувати делегації, що прибудуть на святкування 75-річчя утворення нашої області.

На лазуровій стрічці міста Кіровограда – надпис «З миром і добром». Тож нехай народяться в думах і душах усіх, хто пізнаватиме наш край, саме такі почуття.

Отож, шановні наші екскурсоводи, надаємо вам слово та разом із вами вирушаємо в мандрівку, а допомагатиме нам Анатолій Гай – поет нашого краю. Збірочка його творів називається «Криниця в центрі України», а кожен вірш має тематичну присвяту різним куточкам обласного центру. Так що маємо на уроці сьогодні ще й поетичного гіда.

Зоря світанкова на обрій зійшла.

На Кучманський шлях

Срібні роси розсипала.

Неначе у казку мене повела

І вранішній сон оживила билинами.

Анатолій Гай

Зупинка перша «Дикий степ».

1-й екскурсовод. Перенесімося уявою на тисячі років тому… Дикий степ… Ковила… Свище вітер…

Саме тут, у наших краях, на території сучасної Кіровоградщини був розташований легендарний Ексампей – священний шлях Скіфії (який згодом козаки назовуть Кучманським). Про цей шлях писав ще Геродот.

Заселення території сучасної Кіровоградщини почалося ще за доби палеоліту (20-15 тис. років тому). З того часу кожна з епох представлена на теренах краю. Біля села Володимирівка Новоархангельського району знайдено сліди одного із найбільших трипільських поселень. На території Знам’янського району знаходиться один із найбагатших царських курганів – Лита Могила. (Саме його розкопки у 1763 році започаткували розвиток археології в Україні). Залишили сліди про своє перебування у нашому краї сармати і готи, гуни й авари, хазари, угри та печеніги.

З І тисячоліття н. е. в нашім краї назавжди утверджуються слов’яни.

Зупинка друга «Становлення».

2-й екскурсовод.

Ось тут в степах, що над Інгулом,

На зламі долі і сторіч неслися коні мідним гулом

Врубались шаблі в дику січ.

Списи ламались, лати гнулись,

Лунали зойки навкруги,

І прарусини і монголи

Кістьми встеляли береги.

І знов бої, і знов недоля,

Зла смерть збира свої жнива.

Отак в борні кувалась воля.

Священна воля степова.

Анатолій Гай

З ХV століття у наших краях починає осідати козацтво. У постійних сутичках із Кримським ханством й Османською імперією, польськими магнатами і місцевим панством формувалися його державотворчі устремління. На межі Кіровоградської та Дніпропетровської областей, в урочищі Княжі Байраки, відбулася Жовтоводська битва, яка поклала початок великої війни українського народу за своє національне й соціальне визволення під проводом Богдана Хмельницького.

Пройшли роки… Настала черга Козацтву волю визволять, Іти на Січ в кривавім герці, В степах дозорами стоять.

З усіх-усюд до ланки-ланка В ланцюг збивались козаки. І Буго-Гардівська паланка Вела на бій свої полки.

Анатолій Гай

Зупинка третя «Фортеця».

3-й екскурсовод. ХVIII століття… На степовій території нашого краю розселяються українські, російські селяни, вихідці із Балкан: серби, греки, болгари. А у 1752-1754 рр. було засновано фортецю святої Єлисавети – форпост у боротьбі проти Туреччини. У фортеці перебували російські видатні полководці Михайло Кутузов та Олександр Суворов, із козацької старшини Петро Калнишевський, видатний медик Микола Пирогов.

З цього часу степовий край тепер уже Єлисаветградщини перестає бути Диким полем, оскільки отримав осердя-фортецю, навколо якої згодом виникло місто Єлисаветград. Місто, яке і до сьогоднішнього часу вважається степовою столицею України.

Зоря світанкова Не раз ще зійде Над Кучманським шляхом, Над росами чистими.

Мелодія слави В степах забринить Розкриленим птахом І новими піснями.

Анатолій Гай

Учитель. А зараз пропоную до вашої уваги поетичний калейдоскоп римованих замальовок нашого міста, зроблених нашим гідом, поетом Анатолієм Гаєм. Спробуємо пізнати ці місця.

(Звучить вірш на фоні музичного супроводу).