Любе Петрове

Здрастуй миле моє Петрове, Здрастуй, тихий мій Інгулець! Ви – пісня моя колискова, Ромашка моя і жовтець.

Ви – слово моє і тривога, Щоденна турбота моя, І рання в роботу дорога, Й закоханий спів солов’я.

Ведучий. Під час демонстрації сторінок усного журналу було використано поезію нашого земляка, члена Національної спілки журналістів України, члена Кіровоградського обласного об’єднання «Степ» Григорія Крячка, який 30 років завідував відділами Петрівської районної газети «Трудова слава». Послухайте ці його поетичні рядки.

Петрівський край

Знов бузками пахне Петрівщина,

В садах закохано співають солов’ї,

Така вона, маленька батьківщина

В моєму серці і в моїм житті.

Коріння роду в ній не засихає,

Сліди віків тут не змива вода,

Поки ми є, і віра не вмирає,

Й земля правічна буде молода.

Петрівський край – і сивий, і дитинний,

І неповторний, як матусин спів.

Петрівський край – ліричний і гостинний,

Поетом названий колискою степів.

Ведучий. На початку нашого усного журналу була виконана «Пісня про Червонокостянтинівку». Слова до неї написала вчитель початкових класів нашої школи С. Круглик, музику – вчитель музики Н. Пилипчук.

Будинки всміхнуться привітно,

Протягують віти тополі,

Коли у село своє рідне

З дороги вертаю чужої.

Усе тут знайоме й привітне,

І сонце ласкаве тут гріє,

Коли повертаю додому –

У серце вертає надія.

Приспів:

Червонокостянтинівка –

Село моє каштанове.

І душу, й серце милує

Привітними світанками.

Як жайвір чутливо співає,

Як хлюпають радісно хвилі –

Лиш той усе це відчуває,

Хто в край закохався мій милий.

Душі променисті розливи

Зберу, ніби скарб, обережно.

А скрізь зорепадові зливи

Про простір розкажуть безмежний.

Приспів:

Ведучий. Послухайте поетичні рядки учениці нашої школи, нині – студентки V курсу філологічного факультету Криворізького державного університету Антоненко Лілії.

Моя маленька Батьківщина

Червонокостянтинівка –

Моє село привітне.

Поля багаті колосом

І небо тут блакитне.

Тут хлібороби славні

І вчителі розумні,

Тут доярки невтомні

І діти гарні й чуйні.

Це край Петрівський, зоряний,

Він рідний, не чужий.

Красою неповторний

І завжди дорогий.

Моя Петрівщина

Долина з ромашками навколо річки,

Пшеничні просторі поля,

І темні, казкові, і зоряні нічки –

Моя незрівнянна земля.

Моя Петрівщина, мій край неозорий –

Рідна серцю кохана земля.

І неба блакить, і пшеничні простори –

Все це батьківщина маленька моя.

На тій Петрівщині Інгулець синьоокий,

І тут соловейко найкраще співа.

Тут мамині руки і степ одинокий,

Від маминої посмішки мій край ожива.

Ведучий 2. Про воєнні події краю розкажуть поетичні рядки керівника військово-історичного музею Т. Шаповал.

Пройшло багато уже літ

Пройшло уже багато літ, Як відгриміли в нас бої, Давно змінився увесь світ – Лишились спогади одні. Про перемогу в 45-м Ми згадуємо повсякчас, – І не лише в дні свята Вона живе в душі у нас. Могили, пам’ятники, обеліски Стоять у кожному селі. Ми їм вклоняємось низько І згадуємо воєнні дні. У тім далекім 43-м Тут лінія фронту йшла – Протистояння на півроку, І битва грізною була. Танкісти знову проривались У листопаді у ці дні,

У ході розвідки боєм Загинув Паршин у вогні. А Галуган – наш земляк Згодом став героєм – Розчистив переможний шлях Із ротою боєм. І лиш у березневі дні: Дні подвигу й негоди Солдати ворога погнали І принесли свободу. Земля полита щедро кров’ю За нашу Петрівщину, Дорого заплатили За волю Батьківщини. А ми, як вдячні їх нащадки, Повинні пам’ятати І подвиг нашого народу Не будемо забувати.

Ведучий. Ця спроба поетичного пера належить учениці 8 класу Гринчишиній Анастасії.

Батьківщина для мене – це отчий край.

Моя рідненька! В зеленім листі – хати,

І степ широкий й ліс густий,

Який не можна забувати.

Ведучий. А ці рядки про село належать випускниці нашої школи Тороп Оксані, нині журналістці з м. Києва.

Цвіте земля

Цвіте земля вся в розмаїтті

І зелень сад мій прикраша.

Село моє! В усі століття

Воно каштанами буя.

Твої сади, твої будинки

Я пам’ятатиму повік.

В них – кожну квітку і билинку

І кожної пташини крик.

ІІІ. Заключне слово учителя. Підійшов до завершення наш усний журнал. Як бачите, наше село має багатовікову героїчну історію. Скількох видатних людей воно зростило і вивело у світ широкий? А ми, сучасне покоління. повинні зробити все для примноження кращих традицій своїх односельців. Любіть свою батьківщину, плекайте її, примножуйте успіхами і здобутками.

ІV. Підсумки та завдання творчого пошуку

1. Складання сенканів про село, видатних людей.

2. Конкурс малюнка на кращий герб села.

3. Учнівські презентації.

О.І. Бикова,

учитель історії та правознавства

комунального закладу «НВО «ЗНЗ

І-ІІІ ступенів № 16 – ДЮЦ «Лідер»

Кіровоградської міської ради

Кіровоградської області»