1. Гра «Місце, де я почуваюся щасливим».

1) намалюйте місце, де вам найбільше подобається бути;

2) розкажіть про нього своєму товаришеві.

Учитель. А тепер на карті нашої Батьківщини спробуємо знайти ту маленьку батьківщину, де ми з вами живемо. Кожна людина живе в селі чи у місті, і саме вони складають нашу велику Батьківщину, що зветься Україною.

- Чи знаєте ви, скільки людей проживає в Україні? (Близько 46 млн.).

Учитель. У кожної людини є свій рідний куточок на землі. Це край, де вона народилася, живе. І називається він – Батьківщина. Наша мала Батьківщина – це село Лозуватка. Наш рідний край – Кіровоградщина. Кожна людина повинна знати минуле свого краю. Дізнавшись про історичне минуле Лозуватки, ви зрозумієте, що це село самобутнє, незвичайне, чудове. І всі прекрасні пам’ятки та споруди створили люди, які тут жили і проживають.

2. Групова робота з прислів’ями.

З давніх-давен людина висловлювала свою повагу та любов до рідної землі в легендах, піснях, приказках та прислів’ях. Давайте пригадаємо декілька прислів’їв.

* Кожному мила своя сторона.

* За рідний край життя віддай.

* Рідна земля і в жмені мила.

3. Сторінками історії. Заочна мандрівка.

1) «Мій край - моя історія».

Чому село названо Лозуваткою? Ще коли була Запорозька Січ на берегах річки Інгул оселялися козаки-запорожці. Трава тут росла така, що вершник міг сховатись. Козаки оберігали степовий край від набігів татар і турків. Ще й тепер у полі височать могили із залишками веж. То на них запорожці запалювали сигнальні вогні, щоб попередити Січ про напад ворога.

Маленькі зимівники запорожців-сторожів обростали хатами. Виросло в долині ріки козацьке село. А через те, що Інгул густо був оброслий вербам та верболозами, то село так і назвали – Лозуватка.

2) «Свідки сивої давнини».

За селом, серед степу, височить високий курган – могила, як кажуть у селі. Хто її насипав ніхто не знає, вже в ті часи, коли люди оселились в цих місцях, їх десятки стояли серед степу.

Старожили кажуть, що це козацькі могили. Таким чином козаки вшановували своїх бойових побратимів, які героїчно полягли в боях з поневолювачами. Інші кажуть навпаки, що могили тут стояли з давніх давен, і насипані народом, який прожив тут в незапам’ятні часи.

За давніми переказами, на село були великі набіги ворогів. У степу могили – там було все стоять верхові козаки і виглядають орду. Як тільки побачать здалеку куряву – ото вже знай, що орда не далеко. Козаки тоді й дають знати в слободу або кошовому. Уночі, бувало, припаде козак до землі та й слухає. Як стугонить земля, то суне орда. Тоді козаки розкладають на могилах вогнища, а самі на коней та й скачуть до свого табору.

3) «Геологічні пам’ятки».

На правому березі річки Інгул, впродовж 400 м від східної частини с. Лозуватки розкинулись гранітні скелі площею 2 га. Вони дуже красиві, незвичайної форми, важкодоступні. Граніти розсічені жилами молочно-білого кварцу, потужністю 0,2-0,5 м. Геологічна пам’ятка має наукове та естетичне значення, входить до геологічної пам’ятки «Інгульська жила».