1 Ведучий.

До Сухомлинського припавши світлих дум,

Збагачуючись мудрою красою,

Ми стверджуєм: його життя –

Могутній струм,

Що подвиг вчителя освячує собою!

2 ведучий. Василь Олександрович виховував у своїх учнів глибоку пошану і любов до матері, бо безмежна материнська ласка, ніжність, любов. Бо без матері чого ми варті? Бо у неї вірне і чуйне серце – в ньому ніколи не згасає любов.

(Читець читає оповідання В.О. Сухомлинського «Прийшла мама»).

1 ведучий. Це і багато інших оповідань присвятив Василь Олександрович матерям. Він був добрим, ніжним, люблячим сином. Ось лише кілька рядків з його листа воєнних літ до неньки: «Люба мамо, коли я отримав звістку про те, що ви живі – я заплакав од радощів щастя. Мандри, усякі поневіряння, страждання – і все це ви знесли Люба наша, кохана, бережіть себе».

Він любив пісню про чорнобривці, що уособлювали для нього і образ матері, і образ Батьківщини.

(Звучить пісня «Чорнобривці»).

2 ведучий. Якось, фотографуючись разом з матір’ю, Василь Олександрович сказав: «Усміхайтеся, мамо. Як будуть фотографувати, то усміхайтеся. Вас не буде, а ми вас будемо бачити». Але на знімок дивилася мати, яка прожила більше 100 років, а не син.

1 ведучий. Поломеніють квіти на його могилі, і сонце кладе свої вінки на могилу Добротворця, золоті і срібні вінки, які викували його ковалі-велети на щастя, щоб по всій землі було світло і сонячно.

2 Ведучий.

Вчитель-Добротворець. Він красиво жив:

Дітям, школі, людству чесно він служив.

Пам’ять його квітне вдячністю й теплом.

Ми в серцях несемо радість і добро.

1 ведучий. Йому судилося народитися і вмерти у вересні, коли тихою ходою ступає на нашу землю золотокоса осінь... Мабуть, тому він так любив цю пору.

2 ведучий.

Вересніє Павлиш, Опромінює землю зорями, Золотою живицею Сотень провісних книг.

Зачитались народи Василя Сухомлинського творами. Всі ми учні його, Доки літ миготітиме біг.

1 ведучий. Прошуміли теплими зливами, холодними заметілями відкружляли роки над Павлишем. Мов гриби після дощу, виросли діти й понесли з собою в життя світлий образ Учителя, понесли час­точку його палкого серця, до останку відданого дітям.

2 ведучий.

Хай сурмою в наших серцях виграє,

Квітує рожевим суцвіттям

Живе невмирущеє серце твоє –

До крапельки віддане дітям.

(Звучить пісня «Учитель з Павлиша». Закриття лінійки).

Ю.В. Кравченко,

завідувач науково-методичної лабораторії суспільствознавчих дисциплін КОІППО

імені Василя Сухомлинського

А.Б. РЕЗНІК – УЧЕНИЙ, ПЕДАГОГ-НОВАТОР, СУЧАСНИК І

ПОСЛІДОВНИК В.О. СУХОМЛИНСЬКОГО

Розбудова української держави вимагає модернізації та розвитку вітчизняної системи освіти, потребує глибокого вивчення, осмислення, теоретичних надбань та практичного досвіду нагромадженого у 50-70-х роках ХХ століття. Саме в ці роки на терені Кіровоградщини виникають центри новаторської педагогічної думки, високоефективної організації навчально-виховного процесу.

Творчий доробок педагогічних колективів Павлиської, Богданівської № 1, Гайворонської № 5, Новоукраїнської № 6, Маловисківської № 3, Новгородківської № 2, Комишуватської, Созонівської, Новопразької, Олександрійських № 2, 10, 13 середніх шкіл був відомий у Радянському Союзі та за його межами. У цей період зростає плеяда творчих, ініціативних керівників шкіл: І.Г. Ткаченко, А.Б. Резнік, Н.А. Калініченко, П.Ф. Козуль, С.Г. Максютін, Г.М. Перебийніс, М.І. Кодак, Г.К. Настасьєв та ін. Вони створили колективи педагогів однодумців та досягли високих результатів у навчально-виховному процесі учнівської молоді. Серед них – Арон Борисович Резнік (1919-1995), талановитий освітянин, кандидат педагогічних наук, який з 1963 по 1979 рік очолював Гайворонську загальноосвітню школу № 5. Він у числі тих, хто започаткував в області систему вивчення і реалізацію ідей В.О. Сухомлинського про розумове виховання учнів. Створена ним оригінальна творча лабораторія Гайворонської школи № 5 стала відомою за межами області, а також у республіках колишнього СРСР. У 70-ті роки ХХ ст. досвід шкільного колективу був представлений на обласних, республіканських виставках, на ІІІ та IV Всесоюзних педагогічних читаннях (2 – Всесоюзних, 8 – республіканських та 16 – обласних конференціях), висвітлювався в плакатах та методичних рекомендаціях обласного ІУВ, в 10 книгах, численних брошурах, у союзній та республіканській пресі [5, с. 18].

А.Б. Резнік – автор 6 окремих видань, 86 статей у 26 журналах, понад 200 статей у 22 газетах, загальний тираж книг – понад 250 тисяч примірників. Неопублікованими залишилися його книги: «Творчий потенціал шкільного життя» (1991 р., 238 стор.), «Наука вчителювання» (1994 р., 97с).

Арон Борисович Резнік народився 27 травня 1919 року на Миколаївщині в родині службовця. У 1936 році він став студентом філологічного відділення Одеського державного університету. Навчання і роботу перервала Велика Вітчизняна війна, в якій він брав участь, був поранений, лікувався у шпиталі, продовжив службу зв’язківцем, начальником рації. Після закінчення війни Арон Борисович успішно закінчує університет. У 1946 році направляється на роботу в Гайворон і працював майже півстоліття. Його учительська кар’єра почалася у місцевій залізничній школі № 14. У 1946 році Резніка переводять в апарат райкому партії: він завідує парткабінетом, далі – бібліотекою, а з 1954 року – відділом пропаганди і агітації. Паралельно викладає російську та українську мови і літератури в школі. У 1963 році А.Б. Резнік стає заступником директора, а незабаром і директором Гайворонської середньої школи № 5. Це був період творчих пошуків, натхненної та плідної праці, активної новаторської діяльності. Про нього писала вчителька англійської мови, а потім його наступник на посаді директора О.І. Чабан: «Арон Борисович зумів згуртувати навколо себе колектив педагогів-однодумців. Якимось тільки йому притаманним чуттям він знаходив у кожному з нас ті якості, які в подальшому розкрив і старанно вирощував».

У 1977 році у Москві він захищає дисертацію на тему «Спільна діяльність педагогічного колективу та комсомольської організації з формування у старшокласників готовності до самоосвіти». З 1980 до 1983 року працював науковим співробітником НДІ трудового навчання та профорієнтації АПН СРСР. Очолював науково-методичну лабораторію «Проблеми інновацій навчально-виховного процесу і вчительської діяльності в умовах сільського району» у Гайвороні.

Знаменною подією в освітянській галузі став вихід у світ у видавництві «Педагогіка» збірника «Педагогічний пошук», що вмістив відомі роботи педагогів-новаторів: Ш.О. Амонашвілі, С.М. Лисенкової, І.П. Волкова, В.Ф. Шаталова, Є.М. Ільїна, Т.І. Гончарової, А.Б. Резніка, І.П. Іванова, О.О. Дубровського.

У ньому вперше зібрані у своєрідну антологію новаторського і передового педагогічного досвіду роботи тих авторів, зусиллями яких, не дивлячись на супротив чиновників від педагогіки, сформувався особливий напрямок, який отримав назву педагогіки співробітництва.

Академік М.Н. Скаткін у передмові до цієї книги писав: «Книги самих учителів-новаторів, що діляться досвідом роботи, розмірковують, сперечаються, доводять, немов би вводять читачів у свою творчу лабораторію, яка сьогодні притягує увагу багатьох колег-учителів. Адже скільки днів та безсонних ночей віддано новаторами для того, аби кожному з них вдалося створити свою систему навчання і виховання, що дає нерідко дивовижні результати у педагогічній практиці учителя!» [2, с. 7].

А.Б. Резнік як педагог-новатор ретельно аналізував процеси реформування освіти, давав об’єктивну оцінку її здійсненню і у своїх нових поглядах випереджав час, прогнозував її майбутні шляхи щодо якості навчання та виховання школярів. Це відображено в його статтях: «Перспективна програма дій», «Не ожидая директив», «Реформа школи: проблеми і труднощі її реалізації», «Тести й тестування», «Гражданское становление школьников», «Інтеграція в педагогіці», «Перестройка проходит через школу», «История в школе», «Вторгаясь в диалог», «Куди йдемо?», «Не хотим быть пасынками», «Придивляймося до доріг, які вибираємо».

Колишній завідуючий Гайворонським районним відділом народної освіти І.Л. Мудрий згадує: «Споглядаючи життєвий і творчий шлях А.Б. Резніка, не можу не поставити на чільне місце його діяльність як педагога-вченого, коли він досяг вершин педагогічної мудрості. Діяльність на посадах керівника науково-методичних лабораторій засвідчила його талант як педагога-новатора, вченого. На початку 90-х років ми з Ароном Борисовичем часто обмірковували ситуації, що склалися в народній освіті на теренах молодої незалежної Української держави. Зрозуміло, що нас гостро хвилював занепад, який переживала тоді освіта у зв’язку з розпадом Радянського Союзу» [3, с. 14].

Про нього згадує колишній учень, вчитель, науковець П.І. Самовол: «Арон Борисович був природженим оратором. Та не це змушувало учасників наради чи конференції слухати його з великою увагою. Резнік ніколи не виходив на трибуну даремно, бо у нього завжди було що сказати, він знав, що турбує багатьох присутніх. Інколи думаю, в чому ж феномен Арона Борисовича, його педагогічного довголіття? Однозначної відповіді немає. Але одну з його якостей спеціаліста я хотів би назвати: йому властиве дуже сильне інтелектуальне поле» [3, с. 210].

Як згадує колишня вчителька школи № 5, відмінник народної освіти РРФСР Г.О. Кін, А.Б. Резнік був справжнім учителем учителів, з яким не завжди було легко і просто. Але він завжди був на гребені педагогічної науки і вчив нас пізнавати її суть та втілювати на уроках, у позакласній роботі і в повсякденному житті [3, с. 210].

Арон Борисович здобув широке визнання як в Україні, так і за її межами. Він був знаний як педагог-новатор, науковець, керівник педагогічного колективу, громадський діяч. З його ім’ям пов’язані значні результати в організації розумового, громадянського виховання учнів, створення моделі школи з гуманними, гармонійними стосунками, в основі чого лежить педагогіка співробітництва [1, с. 6].

Завдяки А.Б. Резніку та педагогічному колективу, який він очолював, Гайворонська середня школа № 5 стала творчою педагогічною лабораторією, відомою далеко за межами України. Як вчитель-новатор Арон Борисович висунув та обгрунтував педагогічні ідеї, що мали продуктивний вплив на вдосконалення самоорганізації і життєтворчості шкільних колективів.

А.Б. Резнік творчо реалізував педагогічні ідеї В.О. Сухомлинського, створив ефективну систему розумового виховання, розвитку пізнавальної активності школярів, яка озброювала їх уміннями й навичками самоосвіти, сприяла формуванню активної життєвої позиції громадянина-патріота.

Неоціненним є його досвід управлінської діяльності як директора школи, завідуючого науково-методичною лабораторією з проблем інновацій навчально-виховного процесу і вчительської діяльності в умовах сільського району, як вчителя-новатора суспільствознавства.

Дослідження педагогічної спадщини А.Б. Резніка свідчить, що у своїй науковій та практичній діяльності він надавав велику увагу розробці теорії і методики самоосвіти учнів, насамперед, старшокласників і вчителів, дав чіткі відповіді на питання, які стоять перед нинішнім поколінням учителів: як зробити навчання і учіння цілісним, результативним і творчим процесом.

В результаті своєї багаторічної педагогічної діяльності А.Б. Резнік здійснив подальше обгрунтування основних принципів керівництва школою, зокрема, чітко визначив стратегію управління школою як складною динамічною системою, розвитком педагогічного і учнівського колективів, розвитком особистості вчителя і учнів. На основі глибокого педагогічного аналізу вдосконалив систему планування роботи школи і власної управлінської діяльності. Він гармонійно поєднував у своїй роботі наукові дослідження з інноваційно-продуктивною практикою. Інноваційними підходами відзначалась, зокрема, його діяльність щодо керівництва процесом професійного становлення вчителя. Педагогічні ідеї, досвід роботи А.Б. Резніка – цінне надбання педагогічної думки України [4, с. 5]

Він у числі тих, хто створював педагогічний імідж України. Зокрема листування з учительською елітою того часу свідчить про захоплення мовою, освітою України. І сьогодні крізь призму епістолярію А.Б. Резніка можна зробити висновки, якими були знаними, популярними визначні постаті освітянського олімпу Кіровоградщини. Листи помережані схвальними відгуками, інтересом до новаторських ідей: «Арон Борисович, в чем секрет успеха украинских школ? Вот и «Учительская газета» пишет в основном о директорах украинских школ». «Вообще у Вас, на Украине, как видно по учительским конкурсам АПН, педагогической печати, творческая мысль бьет ключом. Пока что Ваша Украина дала стране великих педагогов».