Криптозойський еон докембрійської історії
Назва “криптозой” в перекладі з грецьких κρυπτος і ςωη означає “приховане життя”. Ця надзвичайно тривала частина геологічної історії Землі за традицією поділяється на 2 менші частини: пізньоархейську і протерозойську. Еволюція Землі в археї була настільки складною (і тому мало вивченою), що до кріптозою впевнено можна віднести тільки пізню його частину. З цього часу почала ранньогеосинклінальна стадія геосинкінального етапу розвитку земної кори і активне формування гранітного шару. До протерозойської ери відносяться менше метаморфізовані породи з більше помітними в них ознаками життя.
Почався криптозой 3,5 млрд років тому назад. На пізній архей припадає формування перших великих складчастих гірських систем в так званих геосинклінальних областях – ранньогеосинклінальна стадія. Ці гори принципово відрізнялись від тих, що існували на Землі під час “Місячної” стадії, бо складалися з осадочних шарів давніх морів. В цей же час йшло подальше наростання земної кори знизу і зверху: знизу - за рахунок підняття з мантії легких речовин, а зверху - шляхом нагромадження на її поверхні вулканічних товщ та осадочних порід в морях і западинах з їх подальшою метаморфізацією і гранітизацією. Цю першу епоху складчастості геологи назвали біломорською. В результаті цього спаялись нуклеари і утворились перші стабільні масиви земної кори. В подальшому, в кінці раннього протерозою (2 млрд років назад), проявилась друга епоха, яка одержала назву ранньокарельської. В результаті поєднань давніх масивів утворились найдавніші частини древніх платформ.
Після цього наступає геосинклінально-платформна стадія. Вона почалась 2 млрд років тому (на початку середнього протерозою) утворенням давніх платформ і гірських систем байкальської складчатості, що весь час з`являлись навколо них. Можливо в цей же час відбулось утворення і розколювання та розходження єдиного гіпотетичного суперматерика Пангеї-1.
Процеси формування земної кори, які, згідно геохронологічної шкали, відбувались упродовж архейської і протерозойської ер і завершились перед кембрійським періодом, за традицією називаються докембрійськими. Відповідно всі породи, що утворювались у той час, також називаються докембрійськими. Вони різко відрізняються від усіх більш молодих тим, що майже всі кристалічні. До початку ХІХ століття панувала думка, що їх розділити по віку на окремі частини неможливо. Але в 1863 році геолог Логан, вивчаючи ці породи на території Канадського щита, установив, що вони складаються з двох потужних товщ, які помітно відрізняються між собою. З того часу нижня товща була названа архейською, а верхня – протерозойською. Пізніше аналогічний поділ цих порід було зроблено на усіх материках німецькими, французькими, шведськими, американськими, російськими і українськими геологами. Але й до цього часу існує багато питань, які стосуються умов та віку їх утворення.
Слід відзначити, що на сьогоднішній день геохронологію докембрію встановлюють, головним чином, методом абсолютної геохронології. Особливо інтенсивне вивчення докембрію почалося з 50-х років. Саме цим методом і установлено, що докембрійські породи утворювалися ще 4,5 млрд. років назад. Для них характерна велика потужність, яка досягає 40 і більше кілометрів. Найбільш поширені серед них: граніти, гнейси, базальти, різні види сланців, амфіболітів, кварцитів, мармурів і пісковиків.
Докембрійські породи утворились по-різному: одні в умовах високих температур на великій глибині і під великим тиском, другі - перекристалізувались під великим тиском, треті - під дією тільки високих температур.
Слід особливо наголосити, що впродовзж докембрійського етапу основне значення належало магматичній діяльності. Це призвело до утворення величезної кількості інтрузій магми в осадочні товщі та вилив її на поверхню.