
1.2. Основні поняття і категорії профорієнтації
Професія - основне поняття профорієнтації. Це слово походить від двох латинських слів: «ргоґезБІо»- офіційна вказівку заняття, спеціальності і «ргої"Деог»-»оголошую своєю справою». Е.А. Клімов виділив наступні значення поняття»професія».
Сфера докладання сил людини як суб'єкта праці, пов'язана з виділенням об'єкта і предмета діяльності професіонала.
Спільність людей - професіоналів, що займаються близькими проблемами, ведуть приблизно однаковий спосіб життя.
Підготовленість людини, що дозволяє виконувати певну роботу, певний набір знань, умінь і навичок.
4. Діяльність, сам процес реалізації трудових функцій.
Найбільш повним можна визнати таке визначення.
Професія - це необхідна для суспільства і обмежена внаслідок поділу праці галузь прикладання фізичних і духовних сил людини, а також її знань і розумових здібностей, що дає їй можливість існування і розвитку.
Слід виділяти спеціальність як різновид праці в рамках професії.
Спеціальність (лат. species- рід, вид) - вид заняття в рамках однієї професії.
Кваліфікація - рівень підготовленості, ступінь придатності до якого- небудь виду праці, це - рівень професійної майстерності. Виділяють формальну кваліфікацію, виражену в офіційно фіксованих розрядах, класах, категоріях і т.п., а також реальну кваліфікацію, тобто той рівень майстерності, який дана людина може дійсно проявити. Кваліфікація працівника визначається рівнем спеціальних знань, практичних навичок і характеризує ступінь складності виконуваного нею даного конкретного виду роботи.
Поняття «посада» є більш розмитим. Іноді під посадою розуміють різновид керівної роботи («висунути на посаду») або ототожнюють це поняття з кваліфікацією (старший, молодший співробітник). Більш поширене розуміння посади - це будь-яка фіксована робота і професія (наприклад, графа в анкетах «місце роботи і посада»). Існує також розуміння посади як комплексу трудових обов'язків людини, які вона повинна виконувати, займаючи певне положення в структурі підприємства чи установи.
Таким чином, можна сформулювати наступне визначення.
Посада - це службове місце, що припускає виконання службових обов'язків, закріплених в посадовій інструкції, що вимагає від працівника певного рівня кваліфікації та особистісних якостей.
Поняття «посада» часто плутають з поняттям «трудовий пост», використовуваним, як правило, тільки фахівцями - професіознавцями, і «робоче місце».
Трудовий пост - обмежена внаслідок поділу праці і тим або іншим
чином зафіксована в суспільстві сфера докладання зусиль людини,
розрахована на створення чого-небудь цінного для суспільства: матеріальних
речей, інформації, корисних обслуговуючих дій, функціональних корисних
ефектів, естетичних вражень, суспільного настрою, упорядкованого
протікання соціальних процесів. Трудовий пост - це одна з форм існування /
професії.
Характеристики трудового поста охоплюють просторово-часову, функціональнуї, правовуї та ін площини. Поняття «робоче місце» охоплює тільки просторову і предметну площину, тобто є більш вузьким і конкретним, ніж «трудовий пост».
Робоче місце - це обмежена в просторі, спеціально організована і обладнана зона, призначена для здійснення трудової діяльності професіонала.
Крім категорій, що визначають рід занять, в профорієнтації активно використовуються категорії, що відображають вимоги, які пред'являє професія, і категорії, що відображають потреби особистості.
Придатність до праці - здатність людини здійснювати широкий спектр видів трудової діяльності, що визначається, перш за все, фізичним і психічним здоров'ям, - більш широке поняття.
Професійна, придатність - більш вузьке поняття: наявність певних якостей (фізичних, психофізіологічних, психологічних), які сприяють здійсненню ефективної діяльності в обраних видах виробництва. Сама широка градація - придатність до фізичної праці і до розумової праці. Крім того, сьогодні зазвичай виділяють абсолютну і відносну профпридатності. Це пов'язано зі специфікою професій, існують такі, які пред'являють особливі вимоги до людських можливостей (льотчик- випробувач, космонавт, диспетчери енергетичних, атомних систем, залізниць і авіаліній і т.д.).
Людина в системі профорієнтації виступає як суб'єкт діяльності, у якої в процесі життєвого шляху має виробитися певне ставлення до того, для чого
він живе. Іншими словами, в процесі особистісного самовизначення формується сенс життя. У процесі свого дорослішання індивід обов'язково сформує вибіркове ставлення до трудової діяльності. Причому, формування диференційованого ставлення до окремих видів трудової діяльності - це складний процес становлення, що проходить кілька етапів, результатом якого є професійне самовизначення.
Професійне самовизначення - це усвідомлений вибір певної професії або сфери трудової діяльності з урахуванням своїх інтересів, нахилів та здібностей. Це - остаточне рішення «ким бути?».
Протягом усієї своєї професійної життя людина безперервно змінюється, змінюються і умови її праці: розвивається професія, із зростанням кваліфікації людина може змінювати посаду, підвищувати свій статус, іншими словами, просуватися службовими сходами або «робити кар'єру».
Кар'єра (від італ. Carriera- біг, життєвий шлях, поприще) - просування в якій-небудь сфері діяльності.
Це поняття широко поширене на Заході. Наприклад, в США профорієнтація часто називається «психологією кар'єри».
Сьогодні вдала кар'єра є критерієм успішності людини. Багато молодих людей стурбовані не стільки проблемою вибору професії, скільки питаннями побудови кар'єри.
Професіографія - це одна з галузей професіознавства, яка вивчає професійну діяльність людей. В її завдання входить опис професій або спеціальностей, основних вимог, які вони пред'являють до людини, її психофізіологічних і фізичних якостей, а також факторів, що обумовлюють успішність або неуспішність, задоволеність чи незадоволеність особистості даної професійною діяльністю.
Комплексний, систематизований, багатосторонній опис конкретного виду роботи, призначений для проведення психологічного вивчення праці та
використання в подальшій практичній діяльності, називають професіограмою.
На сьогоднішній день опубліковано велику кількість професіографічних довідників і збірників професіограм, і можна без зусиль знайти описи більшості популярних професій. Але бувають випадки, коли профконсультант повинен самостійно підготувати опис особливостей професії, наприклад, характерних для конкретних умов свого регіону, міста, для рідкісних професій, що не представлені у збірниках для загального користування. Нерідко виникає потреба в самостійному розгляді окремих (особливо цікавих) професій спільно з клієнтом.
Залежно від цілей існує кілька типів професіограм:
інформаційні професіограми, призначені для використання в профконсультаційній і профорієнтаційній роботі;
орієнтовно -діагностичні професіограми, які служать для виявлення причин збоїв, аварій, низької ефективності праці і організовуються на основі зіставлення реальної роботи даної людини або робочої групи з необхідними ефективними зразками організації трудової діяльності;
конструктивні професіограми, які створюються для вдосконалення системи на основі проектування та впровадження нових зразків техніки, а також підготовки та організації праці персоналу;
методичні професіограми, їх можна назвати методологічними, оскільки вони служать для рефлексії та подальшої організації праці самого фахівця, що становить професіографічні описи;
діагностичні професіограми, метою яких є підбір методик для профвідбору, розстановки та перепідготовки кадрів.
Правильне складання і використання професіограм припускає певні знання користувачів в сфері класифікації існуючих професій. Загальновизнаною і найбільш використовуваною в профорієнтації класифікацією професій є психологічна класифікація, запропонована Е.А.
Клімовим. Ця класифікація включає в себе чотири яруси, відповідно з чотирма ознаками трудової діяльності (рис. 1).
группы профессий отделы профессий классы профессий типы профессий
Рис. 1. Оглядовасхема («карта») світу професій
Типи професій (перший ярус їх психологічної класифікації) виділяються на підставі поєднання ознак предметної області та особливостей суб'єкта праці. їх п'ять.
«Людина - жива природа» (П). Сюди віднесено і професії, предметні області яких пов'язані з рослинними і тваринними організмами та умовами їх існування, з технікою, заснованою на біологічних, сільськогосподарських науках: агроном, лісівник, фітопатолог («айболит»для рослин), ветеринар, зоотехнік, фахівець у сфері рослинництва, тваринник, мікробіолог іт.п.
«Людина - техніка і нежива природа» (Т). Працівники мають справу з неживими (абіотичними) предметами, системами (природними і технічними). Приклади: слюсар-складальник, технік-механік, інженер- механік, інженер- конструктор, електрослюсар, інженер- електрик, технік- технолог громадського харчування іт.д.
«Людина - людина і соціальні системи» (Ч). Предметом розпізнання, обслуговування, перетворення тут є люди, їх спільноти, групи населення, люди різного віку. Наприклад: продавець продовольчих товарів, організатор виробництва, менеджер з персоналу, лікар, вчитель іт.д.
БОНМ
р
М А
Ф
г
П
И
п
т
Ч
3
X
представників цього типу. Приклади: оператор фотонабірного автомата, програміст, кресляр - картограф, математик, редактор видавництва, мовознавець і пр.
5. «Людина - художній образ» (X). Явища, факти художнього відображення, оформлення дійсності - те, що займає представників цього типу професій. Сюди належать професії: художник- декоратор, художник- реставратор, настроювач музичних інструментів, концертний виконавець, артист балету, актор, живописець і т.п.
Не можна всі професії строго розподілити на п'ять підмножин. Але використання малої кількості типів зручно для оглядової орієнтації у широкому середовищі різновидів людської діяльності.
1.3. Професійна робота та її значення
Профорієнтаційна роботасприяє цілеспрямованому розвиткові здібностей і талантів людини, зростанню її професіоналізму, працездатності, збереженню здоров'я і виступає одним із найважливіших елементів державної політики у сфері соціального захисту та зайнятості населення. Така діяльність забезпечує ефективне використання трудового потенціалу особи, сприяє підвищенню її соціальної та професійної мобільності, відіграє значну роль у профілактиці вимушеного безробіття. Профорієнтаційні заходи стимулюють пошук людиною найефективніших засобів підвищення свого професійно-кваліфікаційного рівня, розвиток соціально-економічної ініціативи, інтелектуальної та трудової незалежності.
Основним об'єктом профорієнтаційної діяльності є зайняте та незайняте населення, в тому числі молодь, що навчається, вивільнювані працівники та особи з обмеженою працездатністю.
Головною метою профорієнтаційної роботи є сприяння специфічними методами посиленню конкурентоспроможності працівника на ринку праці та досягнення ефективної зайнятості населення. Крім того, важливими завданнями профорієнтації є виховання у молодих людей любові до різних
видів праці, створення умов для продуктивної праці та перевірки на практиці своїх здібностей, вивчення, формування та розвиток інтересів, нахилів та здібностей молодих людей, ознайомлення їх з найбільш поширеними професіями та професіями, які найбільше відповідають інтересам молоді тощо.
Важливою умовою ефективності системи профорієнтаційної роботи є наступність окремих її етапів,на кожному з яких профорієнтація має свої завдання, свої методи:
профорієнтаційна робота у школі. Основне завдання профорієнтації на цьому етапі - професійна просвіта та визначення здібностей і професійних намірів учнів;
профорієнтаційна робота у позашкільних навчальних закладах. Для цього етапу характерна систематизація досвіду, знань, умінь, навичок, набутих на першому етапі;
профорієнтаційна робота у професійному середовищі. її особливістю є, насамперед, професійна адаптація.
1.4. Принципи профорієнтаційної роботи
В основу профорієнтаційної діяльності покладені наступні принципи:
комплексний характер профорієнтаційних послуг: організація профорієнтаційної діяльності повинна здійснюватися в соціально- економічному, психолого-педагогічному, медико-фізіологічному та професійному напрямках для забезпечення різнобічної готовності молодої людини до вибору професії;
узгодження інтересів особистості та попит суспільства через ринок
праці;
діяльнісний підхід до визначення професійної придатності;
рівні можливості отримання профорієнтаційних послуг громадянами України та іноземцями, з якими Україна має відповідні угоди, незалежно від місця роботи чи навчання, віку, статі, національної належності, релігійних переконань;
доступність професійної та іншої інформації щодо можливостей вибору чи зміни професії, форм навчання та працевлаштування;
добровільність і безкоштовність отримання профорієнтаційних послуг усіма групами населення на гарантованому державному рівні;
конфіденційний і рекомендований характер висновків профконсультацій і профвідбору (профдобору), додержання працівниками профорієнтаційних норм професійної етики;
взаємозв'язок школи, сім'ї, виробництва і громадськості у здійсненні профорієнтаційних заходів;
систематичність і наступність у профорієнтації: необхідність проведення профорієнтаційної роботи з першого класу і включно по випускнийклас школи, за умови обов'язкової наступності цієї роботи з класу в клас.
Кожний з перелічених нами принципів передбачає вирішення також і певних задач:
диференційований та індивідуальний підхіддо учнів у залежності від віку і рівня сформованості їхніх професійних інтересів, від розходжень у ціннісних орієнтаціях і життєвих планах, від рівня успішності. Диференціація учнів по групах дозволяє точніше визначати і засоби впливу, що, будучи ефективними в одній групі, можуть виявитися неефективними в іншій. Диференціація створює також умови для реалізації індивідуального підходу;
оптимальне сполучення масових, групових та індивідуальних форт/профорієнтаційної роботи з учнями та їх батьками, що створює необхідність використання різноманітних форм, їх збалансованості та поєднання;
• відповідність змісту, форм і методів профорієнтаційної роботи потребам професійного розвитку особистості й одночасно потребам конкретного району{міста, регіону) у кадрах визначених професій і необхідного рівня кваліфікації.