Відділ бурі водорості – fucophycota (phaeophyta)

Бурі водорості (близько 1500 видів) – багатоклітинні організми, які живуть в усіх морях. Це найбільші з відомих водоростей. У господарському відношенні найбільш важлива ламінарія (Laminaria). Ламінарія цукрова – представник Північних морів та Далекого Сходу. Особини досягають в довжину від 10 до 60 м.

Загальна характеристика. Все тіло ламінарії розділено на частини: листова пластинка, стовбур та ризоїди. Листова пластинка кожен рік поновлюється, а стовбур та ризоїди зимують. Клітини містять одне ядро, декілька вакуолею та мають дуже ослизнені стінки. Хроматофори округлі, у вигляді зерен, містять пігменти: хлорофіл, каротин, ксантофіл, фукоксантин. Надлишок фукоксантина надає водорості буре забарвлення. Запасний полісахарид – ламінарин, відкладається поза хлоропластом, в цитоплазмі.

Розмноження. Вегетативне розмноження здійснюється частинами талому; безстатеве розмноження – зооспори.

Статеве розмноження – оогамія – відбувається з чергуванням диплоїдної та галоїдної ядерних фаз. Доросла рослина ламінарія є спорофітом (безстатева фаза). В зооспорангіях, які знаходяться на листовій пластині, в результаті мейозу утворюються рухливі зооспори. Рухливість їм надають два нерівні бокові джгутики. Зооспори потрапляють в грунт та проростають в заростки (гамет офіти) – мікроскопіні утворення, які формують гамети. На одних гаплоїдних заростках утворюються оогоній з яйцеклітині (жіночі статеві органи). На інших – антеридій із сперматозоїдом з утворенням диплоїдної зиготи, яка одразу ж, без періода спокою, проростають у дорослу особину.

В Північних морях широко розповсюджений рід фукус (Fucus). Представники цього роду переважно живуть в береговій зоні та мають дихотомічно розгалужену слань темно-бурого кольору, які досягають 1 м в довжину.

Бурі водорості знаодять різноманітне застосування в господарській діяльності людини. Так, з них одержують агар, альгінати – речовини, які широко використовують при виготовлені барвників та клейких речовин, а також кровозамінювач та манніт. Бурі водорості використовують як добавку до кормів сільськогосподарських тварин; вони використовуються як сировина для одержання йоду та брому.

Відділ зелені водорості – chlorophycota (chlorophyta)

Відділ зелені водорості – найбільший відділ серед водоростей, який нараховує більше 13 тис. видів. Він містить декілька класів, найбільш поширеними з них є рівно джгутикові, зціплянки та харові. Зелені водорості різноманітні за зовнішнім виглядом: одноклітинні, колоніальні, багатоклітинні, нитчасті та ін. Представники відділ найчастіше живуть в прісних водоймах, мають зелене забарвлення через переважання хлорофілу над іншими пігментами.

Клас рівноджгутикові. Порядок вольвоксові. Рід хламідомонада – Chlamidomonas. Рід хламідомонада містить близько 320 видів одноклітинних організмів, які живуть у прісних водоймах, клюжах, канавах.

Загальна характеристика. Одноклітинна хламідомонада зовсім не схожа на рослину .тому що вона активно рухається, та має пульсуючі вакуолі. Органели хламідомонади типові для еукаріот: апарат Гольджі, мітохондрії, рибосоми, хроматофори та дрібні вакуолі. В хроматофорах багатьох водоростей виявлена структура – пиреноїд. Це білкове утворення бере участь в запасанні вуглеводів, наприклад, крохмалю. Червоне вічко стигма сприймає зміни в інтенсивності освітлення, і клітина або перемішується туди, де інтенсивність світла оптимальна для фотосинтезу, або залишається на місці, коли освітленість достатня. Така реакція у відповідь на подразнення світлом називається фототаксис.

Розмноження. Доросла особина хламідомонади гаплоїдна; їй властиві два типи розмноження – безстатеве та статеве.

Безстатеве розмноження здійснюється за допомогою зооспор. Батьківська клітина втрачає джгутики, стінки її ослизнюються (звичайно це відбувається при підсиханні водойми). І протопласт ділиться на 2 дочірніх протопласта. В цей час відбувається мітотичне ділення ядра; крім того ділиться і хроматофор. У дочірніх протопластів утворюються нові клітинні стінки, нові вічка, нові джгутики. В утворенні джгутиків беруть участь базальні тільця. Клітинна стінка батьківської клітини руйнується, і дочірні клітини, які називаються зооспорами. Виходять назовні. З кожної зооспори формується повноцінна доросла клітина.

Статеве розмноження: одні види хламідомонади гомоталлічні, другі гетероталлічні. При цьому різні види можуть бути ізіогамні, анізогамні або оогамні.

Розглянемо розмноження хламідомонади на прикладі її ізогамних видів. Гаплоїдні гетероталічні батьківські клітини хламідомонади зближуються, скидають своє оболонки та взаємодіють в подальшому як гамети. Далі відбувається ізогамія з утворенням диплоїдної зиготи з чотирма джгутиками. Пізніше зигота скидає джгутики, утворюючи потужну клітинну стінки, та накопичують запасні поживні речовини. Далі в зиготі відбуваються мейоз ядра та звільняються 4 протопласта, які утворюють по парі джгутиків. Таким чином, формуються нові гаплоїдні особини хламідомонади. Цикл розвитку хламідомонади відбувається в гаплоїдній фазі, диплоїдна тільки зигота.