Дз «луганський державний медичний університет»

КАФЕДРА ВНУТРІШНЬОЇ МЕДИЦИНИ З ОСНОВАМИ ПУЛЬМОНОЛОГІЇ

ТЕМА №10: «МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ В ГАСТРОЕНТЕРОЛОГІЇ»

Кількість навчальних годин: 2

Зміст лекційного матеріалу «МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ В ГАСТРОЕНТЕРОЛОГІЇ»

Дослідження функцій стравоходу в більшості випадків пов'язано з проведенням зондірова-ня порожнини стравоходу.

У кожному конкретному випадку необхідно співвідносити тяжкість стану хворого та перед-покладаємося діагностичну цінність дослідження. Використання мікрозонд скорочує кількість протипоказань до проведення зондування. Тим не менше, питання про доцільність-різниці даного дослідження потрібно вирішувати індивідуально.

Методи дослідження рухової функції стравоходу

Езофагоманометріі

Даний метод дозволяє виміряти тиск у різних ділянках стравоходу, зареєструвати скорочення стравоходу і оцінити еластичність або тонус стравохідної стінки.

Манометр стравоходу проводиться двома способами. При першому зонд нерухомо зна-диться в стравоході і протягом певного проміжку часу реєструється внутриполостное тиск. При другому способі (Езофаготонокімографія) визначають «профіль тиску» в стравоході. Манометричний зонд вводять в шлунок, просять хворого не ковтати і з постійною швидкістю (приблизно 1 см в 15 секунд) починають витягати зонд. При цьому датчики послідовно реєструють тиск в різних відділах стравоходу. Реєструється так званий профіль тиску в стравоході.

Одним з важливих показників функціонального стану стравоходу є внутріпі-щеводное «тиск спокою», тобто тиск, при відсутності його активних скорочень. У зоні глоткової-стравохідного сфінктера тиск досягає в середньому 20-65 мм рт. ст., в зоні карди-ального сфінктера воно приблизно в 2 рази нижче. Під час ковтання зони підвищеного тиску на короткий момент зникають, що пояснюється розслабленням сфінктерів.

Тиск в стравоході змінюється при акті дихання: під час вдиху знижується, під час видиху наближається до атмосферного. Дихальні коливання досягають 2-8 мм рт. ст. і бо-леї виражені в дистальному відділі стравоходу. Крім дихальних коливань, на рівні пе-ресеченія стравоходу з дугою аорти іноді реєструється передатна аортальна пульсація, а в нижньому, ретрокардіального відділі - серцева пульсація.

Невелика ділянка стравоходу, розташований нижче діафрагми, знаходиться під воздейст-Вієм внутрішньочеревного тиску. При вдиху тиск в ньому підвищується, при видиху знижує-ся. У короткій проміжній зоні, розташованої на рівні діафрагмального хіатуса (0,5 см і менше), реєструються двофазні дихальні хвилі. Це так звана зона нку-котельної реверсії (зміни напрямку дихальних хвиль). Нижня зона підвищеного тиску («vestibulum») розташована в межах діафрагмального хіатуса і поширюється на 1 - 2 см вище і нижче його.

Тиск в «vestibulum» непостійно: воно змінюється паралельно зміні тиску в шлунку, при зміні положення тіла, напрузі м'язів черевного преса і т. д., але завжди перевищує тиск в фундального відділу шлунка (тому значення тиску в «vestibulum» щодо рівня тиску в фундального відділу шлунка більш стабільно).

Порушення функції стравоходу і стравохідних сфінктерів, що спостерігається при багатьох за-болеваниях цього органу, найбільш демонстративно визначається в момент ковтання. Так тонус кардіального сфінктера знижений при аксіальних грижах. Найхарактерніші зміни визначаються при езофагоспазме, при якому реєструються найрізноманітніші хвилі скорочень. Спостерігається чергування хвиль значною і малої амплітуди і тривалості, нерідко у формі повторних піків або з додатковими зубцями, або хвилі звичайної форми, але неперістальтіческіе і т. д. При псевдодівертікулезе і четкообразном стравоході скоротливі хвилі звичайної форми чергуються з неперістальтіческімі хвилями дуже невеликої амплітуди .

Своєрідні зміни езофаготонокімограмми при ахалазії кардії. При цьому заболева-нді порушується рефлекс розкриття кардії під час ковтання. В результаті цього їжа задер-проживати в стравоході і тільки при значному його переповненні, під впливом гідростат-чеського тиску, потрапляє в шлунок. У цих хворих при Езофаготонокімографія виявляються значні порушення перистальтики стравоходу. Як правило, послеглотательние скорочення стравоходу втрачають перистальтичний характер і заміщаються спастичними скороченнями, хвилі скорочень мають знижену амплітуду, або ж під-обще не реєструються. Приблизно у половини хворих під час ковтка реєструються хвилі однакової форми і невеликої амплітуди, які при синхронного запису з різних ділянок стравоходу, з'являються, досягають максимуму і убувають одночасно.

Крім чисто діагностичних цілей, ээофаготонокимографическое дослідження може використовуватися для динамічного спостереження за ефективністю лікування (ме-дікаментозного і хірургічного), що дозволяє своєчасно вносити в цей процес соот-відповідне корективи.

Внутріпіщеводная рН-метрія

Внутрипищеводный мониторинг рН является основным методом диагностики гастроэзофагеальной рефлюксной болезни.

Данный метод позволяет:

• выявить наличие, особенности возникновения гастроэзофагеальных рефлюксов;

• оценить эффективность пищеводного клиренса;

• сопоставить возникновение симптомов гастроэзофагеальной рефлюксной болезни с гастроэзофагеальными рефлюксами;

• оценить скорость наступления, продолжительность эффекта антисекреторных и прокинетических средств.

Для проведения исследования используется аппаратура для длительного мониторинга кислотности, состоящая из компактного носимого блока регистрации рН, к которому присоединяется рН-метрический зонд, трансназально вводимый в желудок пациента, и компьютера с программным обеспечением. Панель носимого блока имеет специальные кнопки, нажимая на которые пациент регистрирует в памяти прибора время возникновения и длительность боли, диспептических явлений, прием пищи и другие события. Внутриполостной рН определяется через установленные интервалы времени от 1 до 60 с в различных приборах.

Для диагностики гастроэзофагеальных рефлюксов один из электродов устанавливается на 5 см выше нижнего пищеводного сфинктера. Его местоположение можно определить с помощью манометрии, по показаниям рН (переход от кислой среды к нейтральной) или рентгенологически. Под гастроэзофагеальными рефлюксами подразумевают эпизоды снижения рН ниже 4.

Забросы желудочного содержимого в пищевод могут возникать и у здоровых людей. Это физиологические рефлюксы. Они появляются преимущественно после еды, имеют небольшую продолжительность (за сутки не более 50 рефлюксов, а суммарное время, в течение которого рН менее 4,0 составляет не более 1 часа) и обычно проявляются отрыжкой.