Новая папка / namefix-4
.docДЗ «ЛУГАНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ»
КАФЕДРА ВНУТРІШНЬОЇ МЕДИЦИНИ З ОСНОВАМИ ПУЛЬМОНОЛОГІЇ
ТЕМА №9: «ОСНОВНІ СИМПТОМИ ГАСТРОЕНТЕРОЛОГІЧНОЇ ПАТОЛОГІЇ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ В ГАСТРОЕНТЕРОЛОГІЇ»
Кількість навчальних годин: 2
Зміст лекційного матеріалу
Хвороби стравоходу, шлунка і кишечника
Серед проблем сучасної медицини гастроентерологіїналежить одне з провідних місць. Захворюваннятравного каналу широко поширені у всьому світі.Незважаючи на значні досягнення світової науки останніхроків по вивченню етіології, патогенезу, відкриття новихметодів діагностики і лікування, в усіх країнах світувідзначається зростання захворюваності хворобамиорганів травлення. Це зобов’язує лікарів загальної практики , терапевтів та гастроентерологів у досконалості знати і володіти всіма сучасними методами клінічного обстеження.
Медичне обстеження пацієнта - комплекс досліджень, задопомогою яких виявляються індивідуальні особливості,оцінюється стан здоров'я, підбирається раціональнасхема його зміцнення. Цей комплекс складається зосновних і додаткових допоміжних методів клінічногообстеження. До основних методів відносяться збиранняанамнезу, огляд, пальпація, перкусія, аускультація. Дододаткових методів - лабораторні, інструментальні та ін.дослідження.
Повне клінічне обстеження пацієнта припускаєвикористання, як основних, так і додаткових методів. Існуєклінічне правило, що забороняє встановлювати діагнозтільки на підставі результатів додаткових методівдослідження. Ніякі лабораторні і інструментальніметоди, як би досконалі вони не були, не можутьзамінити свідчень основних діагностичних прийомів.
Розпитування(анамнез) і фізикальне дослідженняхворих із захворюваннями стравоходу, шлунка і кишечника
При розпитуванні хворі пред'являють різноманітніскарги(іменовані в
медичній практиці суб'єктивнимисимптомами), які умовно можна розділити на місцеві ізагальні.
До основних місцевих скарг відносяться ті, які прямосвідчать про ураження стравоходу, шлунка і кишечника :
-дисфагія;
-одинофагия;
-печія;
-відрижка;
-зригування;
-румінація;
-фантагевзия - наявність патологічного, зазвичайметалевого смаку у роті;
-гикавка;
-гіперсалівація;
-біль, або наявність дискомфорту відповідно доанатомічного рівня ураження;
- нудота;
- блювота;
-плеск і бурчання в животі;
-метеоризм(здуття живота), флатуленція;
-закрепи;
- пронос;
-діарея;
-тенезми;
-кров’янистий стул (гастроінтестінальна кровотеча).
До основних загальних (позастравохідних,позашлункових і позакишкових ) скарг хворихвідносяться:
- порушення апетиту;
-втрата ваги тіла аж до кахексії.
Ці загальні скарги є основними, оскільки маютьхарактерні риси і зобов'язують лікаря при їх наявностізапідозрити захворювання шлунково-кишкового тракту.
Додатковими загальнопатологічними скаргами хворих іззахворюваннями стравоходу, шлунка і кишечника можутьбути:
-підвищена втомлюваність;
-знижена працездатність;
-м’язова слабкість;
-різноманітніневротичні розлади(дратівливість,порушення сну та ін.).
Додаткові загальнопатологічні скарги обумовленіпатологічною імпульсацією з уражених органівтравлення, функціональними порушеннями вегетативноїнервової системи, а також порушеннями основнихпроцесів обміну речовин, пов'язаних з недостатністю надходження харчових речовин до органів і тканин організму.
Дисфагія - порушення акту ковтання і проходження їжі постравоходу. Причини дисфагії: розлад ротової, глоткової,стравохідної фаз рефлекторного акту ковтання і(чи)звуження просвіту стравоходу внаслідок функціональних або органічних пошкоджень як самого стравоходу, так і пошкоджень, що виникли поза ним.
Серед функціональних причин розвитку стравохідної дисфагії, що проявляється порушенням проходження їжі,слід зазначити кардіоспазм, параліч стравоходу, килу стравохідного отвору діафрагми, істерію. При спазмахстравоходу порушення можуть бути постійними, абочергуватися з нормальними. Крім того, тверда їжанерідко проходить легше, ніж рідка, оскільки важчагрудка іноді в змозі здолати спазм. Ступінь дисфагії з часом зазвичай не змінюється.
До причин органічного походження стравохідної дисфагії слід віднести захворювання самого стравоходу - пухлини,дивертикули, стриктура стравоходу, різного походження езофагіти, склеродермії, дерматоміозит, стороннє тілота такі, що розташовані поза стравоходом - пухлина і абсцессередостіння, аневризма аорти, перикардіальний ексудатта ін.
Дисфагія, що розвивається під впливом органічногохарактеру змін стравоходу, зазвичай поступово ібезперервно посилюється, виняток становить дисфагія,що виникає при опіках або при потраплянні до стравоходу стороннього тіла, при яких вона може настати відразу.
Розлад акту проходження і ускладнене проходженняхарчової грудки по стравоходу клінічно може проявлятисяна початку захворювання ускладненим проковтуваннямлише твердої їжі з поступовим погіршеннямпроковтування м'якої, а потім і рідкої, болем абонеприємними відчуттями, регургітацією проковтнутої їжі,блювотою, попаданням до сусідніх органів та ін.
Одинофагия, загрудинний біль, що виникає під час проходження харчової грудки по стравоходу, іноді з відчуттямзсаднення, є ознакою враження його слизовоїоболонки, може бути різним по інтенсивності. При ГЕРХ,особливо у поєднанні з підвищенням чутливості догарячої рідини, алкоголю, свідчить про ерозивно-виразковий езофагіт.Окрім ГЕРХ, одинофагию відмічають при порушеннях моторики стравоходу, особливо ахалазії кардії ідифузному спазмі стравоходу; інфекційнихезофагітах(наприклад, індукованих ВІЛ, цитомегало – ігерпес вірусами); хімічному(прийом лугу та ін. їдкихречовин) або механічному ушкодженні органу; подразненні лікарськими засобами (наприклад,аскорбіновою кислотою, тетрацикліном,кліндаміцинами, хінідином); дії радіоактивноговипромінювання.
Печія - це відчуття тепла, паління за грудиною головнимчином нижній її третині або надчеревній області, що інодіпоширюється знизу вгору до гортані, індивідуальновиникає в положенні сидячи,стоячи, лежачи або принахилах тулуба вперед, що іноді супроводжуєтьсявідчуттям кислоти і/або гіркоти в глотці і в роті. Нерідкопов'язане з почуттям переповнювання в епігастрії, що виникає натщесерце або післявживання якого-небудь виду твердих або рідких продуктів,алкогольних або не алкогольних напоїв або акту тютюно паління.
Печія зумовлена потраплянням(рефлексом) кислогошлункового вмісту в стравохід і роздратуванням йогонервових закінчень. Головними причинами виникнення гастроезофагального рефлюксу і появи печії єнедостатність нижнього стравохідного сфінктера,підвищення внутрішньо шлункового і внутрішньочеревноготиску, діафрагмальні кили, гіперацидні стани.
Печія є такою, що веде симптом ГЕРХ, може бутисимптомом враження стравоходу при ахалазії кардії,системних захворюваннях сполучної тканини, зокрема,склеродермії, ревматоїдному артриті, системномучервоному вовчаку, а також при цукровому діабеті,амілоїдозі, хронічному алкоголізмі, мікседемі.Виділяють також функціональну печію, під якою згідно зРимськими критеріями III, розуміють відчуття печії, що періодично виникає за грудиною за відсутності езофагіту при проведенні ендоскопії, доказів патологічногорефлюксу, розладів моторики або структурних порушень стравоходу. Ці критерії повинні визначатися мінімум за 6місяців до встановлення діагнозу.
Відрижка - раптове мимовільне відходження газів ізстравоходу або шлунка через рот("відрижка повітрям"),іноді з невеликими порціями вмісту шлунка. Відрижкабуває порожня(повітрям), їжею, гірка, кисла, тухла і вказуєна захворювання шлунка або функціональний йогорозлад, пов'язаний із застоєм в ньому харчових мас. Якщо врезультаті бродіння або гниття їжі, що застоялася, вшлунку утворюються органічні кислоти, то відрижка може набувати різних запахів.При розпаді білків у шлунку під впливом бактерій призниженій кислотності, відрижка набуває запаху тухлихяєць. Запах кислого може з'являтися при підвищенійкислотності шлункового вмісту. Виникнення відрижкичерез 8-12 годин після прийому їжі вказує на порушення эвакуаторної функції шлунка.
Відрижка з гіркуватим присмаком вмісту відзначаєтьсяпри захворюваннях жовчовивідних шляхів у поєднанні здуоденогастральным рефлексом. Тухла(запах тухлогояйця) відрижка вказує на виділення з відрижкоюсірководня, який може потрапляти з глибших відділівкишечника або при тривалій затримці харчових мас у шлунку(при органічних захворюваннях і стенозуючих процесах воротаря ).
Відрижка може також спостерігатися у здорових людейпри переїданні, звичці швидко їсти, і заковтувати повітря,після вживання газованої води, при фізичномунавантаженні після прийому їжі, у невропатів.
Регургітація(зригування) – мимовільне надходження харчових масіз стравоходу або шлунка в ротову порожнину. Є ознакою неспроможності гастроезофагального клапанного механізму або ахалазії кардії, пролапсі слизової оболонки шлунка в стравохід, часто спостерігається припереїданні, але може бути раннім симптомомприроджених аномалій і потворності розвитку стравоходу,а також придбаних його виразок. З придбанихзахворювань стравоходу ведучим у виникненні відрижки являється езофагіт.
Симптом регургітації може бути відповіддю на шлунково-стравохідний рефлюкс, при килах стравохідного отвору діафрагми, пухлинному і рубцевому стенозі стравоходу.
Розрізняють стравохідну і шлункову регургітацію. Пристравохідній регургітації харчова грудка не має кислого смаку, тоді як при шлунковій регургітації харчова грудка має кислий смак, супроводжується печією, гіркотою,відрижкою повітрям. Часто симптом регургітації спостерігається при ахалазії кардії.
При незначному розширенні стравоходу регургітація з'являється після декількох ковтків їжі. Значнерозширення стравоходу супроводжується нічною регургітацією(симптом мокрої подушки), оскільки під час горизонтального положення при переповненомустравоході їжа виливається через рот на подушку. У рядівипадків регургітація з'являється при різкому нахилітулуба вперед або положенні лежачи незабаром після прийому їжі і може бути обумовлена механічним тиском вмісту стравоходу на глотково-стравохіднийсфінктер.
На відміну від блювання відрижка відбувається легко, несупроводжується скороченням діафрагми і м'язів живота,йому не передує нудота.
Механізм зригування і відрижки полягає в напрузі і легких антиперистальтичних рухах стравоходу і шлунка, що супроводжуються короткочасним або тривалим відкриттям кардії.
Зригування і відрижка як випадкові епізоди можутьвідзначатися і у здорових людей. Часті відрижки повітрям нерідко є наслідком аерофагії - звичного заковтування повітря, що особливо часто спостерігається при квапливому вживанні їжі. При функціональних або органічних враженнях стравоходу і шлунау, таких як ахалазія кардії,дивертикули стравоходу, недостатність кардії,діафрагмальні кили, стриктури стравоходу, пухлини дистального стравоходу і шлунка, перегин шлунка, порушення евакуації з нього, відрижки і зригування можутьнабувати наполегливого характеру.
Руминація - повторна мимовільна регургітація нещодавно з'їденої їжі, яка або випльовується, або знову пере жовується і ковтається. Цей цикл може повторюватися кілька разів впродовж години після прийому їжі ізазвичай припиняється після появи кислого присмаку уроті. Румінація є клінічним діагнозом, який згідно зРимськими критеріями III виставляється, якщо симптомимають місце, як мінімум впродовж 12 тижнів протягом 12 місяців за відсутності будь-якої патології стравоходу.По суті, румінація є діагнозом виключення.
Фантагевзия - наявність патологічного, зазвичайметалевого смаку у роті. На появу аномалії смаковихвідчуттів у людини впливають багато місцевих чинниківротовоїпорожнини. Будь-який патологічний процес, щозачіпає органи ротової порожнини, порушує секрецію слиниабо ушкоджує смакові рецептори, викликає розладисмаку. Часто причиною порушення смакових відчуттів єгенетичні, гормональні, психічні і метаболічнізахворювання. Аномалії смакових відчуттів викликають ібагато лікарських засобів.
Гикавка - мимовільне клонічне скорочення діафрагми упоєднанні з опущеним надгортанником, що веде дораптового всмоктування повітря в дихальні шляхи і щосупроводжується скороченням голосових зв'язок.Викликається подразненням діафрагми прирозтягуванні шлунка або його запалення, пов'язаному зішвидкою або надмірною їжею, питвом. Нерідко гикавкаповторюється через короткий інтервал. Гикавка можебути випадковим симптомом, що не має значення, протетривала, наполеглива, часта гикавка єпатологічною ознакою.
Гіперсалівація - підвищене слиновиділення слиновимизалозами, що є захисною реакцією під час рефлюксу.
Симптом слинотечі зустрічається часто призахворюваннях шлунково-кишкового тракту іхарактеризується виділенням слини у кількості, що досягає до3,5 і більше літрів за добу. Відповідальними загіперсалівацію можуть бути виразкова хвороба,захворювання підшлункової залози, ентероколіти, запалення слизової порожнини рота, деякі інтоксикації(ртуттю, йодом), а також хворобаПаркінсона, токсикоз вагітних, невралгія трійчастогонерва, порушення мозкового кровообігу.
Біль - один з найважливіших ознак патології травногоканалу і може спостерігатися на усьому його протязі відстравоходу до анального отвору із специфічнимибольовими проявами на кожному рівні ураження. Отже,для того, щоб встановити зв'язок болю з конкретноюанатомічною структурою необхідно ретельно з'ясувати його характерологічні особливості:
-локалізація болю;
-іррадіація з місця виникнення;
-характер болю;
- періодичність(постійні вони або з'являютьсяперіодично);
-умовийого виникнення і полегшення.
Біль в грудній клітці за грудиною спостерігається при різнихзахворюваннях. Він може виникати призахворюваннях серцево-судинної системи, органівдихання, середостіння, травлення, кістково-м'язовоїсистеми. Проте припускають, що до 40 випадків основнароль у виникненні болю за грудиною належить хворобамстравоходу. Загрудинний біль спостерігаються приезофагітах, виразках стравоходу, ахалазії кардії, ГЕРХ,опіках і пухлинах стравоходу.
Він може бути пекучими, таким, що давить,роздирає, з іррадіацією в шию, щелепу, між лопатковий простір, плечі, руки, частіше в ліву. Він виникає спонтанно, під час або після їди, вночі у спокої і прихвилюванні, в горизонтальному положенні і при нахилахтулуба вперед, купірується при прийомі нітратів,антацидів і алгінатів, прокінетиками і анальгетиками,зміною положення тіла, ковтком води.При ГЕРХ спостерігається і інший біль - не нападоподібний, а такий, що посилюються в горизонтальному положенні і принахилах тулуба вперед, зміні положення тіла і прийому пантоцидів.
Стравохідний біль може бути постійним, тупим або пекучим. Іноді при езофагітах і виразках стравоходу більвиникає тільки під час ковтання(одинофагия), залежитьвід характеру і об'єму з'їденої їжі, посилюється приприйомі кислої, гострої, або дуже холодної їжі.
Своєрідний загрудинний біль, що поєднується з почуттямрозпирання в епігастрії і нестачі повітря, спостерігаєтьсяпри аерофагії. Цей біль проходить після відрижки.
Біль в животі - одна з провідних діагностичних ознакпатології шлунка.
Біль в епігастрії найчастіше обумовлений захворюваннямишлунку і 12 п/к, кардіального відділу стравоходу,діафрагми, підшлункової залози та ін.
Загальні ознаки кишкового болю дозволяють відрізнити їхвід шлункових :
- відсутність строгої залежності їх від часу прийому їжі;
- частий зв'язок їх з актом дефекації;
- біль відчувається до, під час і після звільненнякишечника;
- нерідко полегшення настає після дефекації і відходженнягазів.
Спастичний біль - спостерігається при ентеритах, коліті,при отруєнні миш'яком, свинцем, при прийомі великоїкількості грубої клітковини, при вживанні великоїкількості холодної рідини, при глистових інвазіях, приспинній сухотці.
Дистензіонний біль відзначаються при метеоризмі,непрохідності кишечника.
Тенезмы - украй хворобливі і часті позиви на низ, щосупроводжуються судорожними скороченнями в областіпрямої кишки.
Спостерігається при запальних процесах в областісигмовидної і прямої кишок.
Біль в лівій половині живота, що настають переддефекацією, вказує на запальні процеси в областінизхідного відділу кишечника. Біль, що настає під часдефекації в задньому проході, обумовлений патологічнимипроцесами в прямій кишці(геморой, рак,проктосигмоідит, тріщини заднього проходу).
Нудота - обтяжливе відчуття в області під грудьми в грудяхі порожнині рота, нерідко передуюче блювоті. Він супроводжується слинотечею, хворобливістю шкірнихпокривів, підвищеним потовиділенням, запамороченням,іноді нудотою і навіть станом напівнепритомності. В основі нудоти лежить збудження блювотного центру, якепо мірі збудження ще не достатнє для формуванняблювоти. Нудота і блювотний рефлекс мають однорідніпричини виникнення, зустрічаються при гастритах,особливо гострих раку шлунка, опущенні шлунка.
Блювота - складнорефлекторний акт за участі блювотного центру, що призводить до мимовільноговикидання утримуваного ШКТ назовні через рот(рідшечерез ніс).
У фізіологічному відношенні блювота є захисноюреакцією травної системи усього організму на потраплянняв неї(чи створення в ній) токсичних або інших ушкоджуючи речовин.
Блювота супроводжується певними реакціями дихання,системи кровообігу, салівацією, що пояснюється зв'язкомблювотного рефлексу з дихальним, судиноруховим,кашльовим і іншими вегетативними центрами.
Часто блювоті передує нудота. Залежно від механізміввиникнення блювоти розрізняють її основні патогенетичніваріанти:
-центральна блювота(нервова, мозкова);
- гематогенно – токсична(при уремії, нирковійнедостатності та ін.);
-висцеральная або власне рефлекторна(стравохідна,шлункова і кишкова).
Кожен варіант блювоти характеризує певний видпатології і має клінічні особливості.
Центральна блювота - часто спостерігається призахворюваннях нервової системи. Зазвичай розвиваєтьсяпоза зв'язком з їжею, їй передує нудота. Блювотні масимізерні, без запаху. Блювота не покращує стану хворого, уякого в клінічній картині переважають головний біль,порушення зору і свідомості. Ознаки захворювання ШКТ,як правило, відсутні.
Стравохідна блювота - є пізнім симптомом значногорозширення стравоходу при дивертикулах, ахалазії ізвуженні нижніх його відділів. Вона відрізняється відшлункової рядом ознак :
- зазвичай настає без попередньої нудоти;
-їй передує відчуття затримки їжі за грудиною;
-виникає відразу після їжі;
-блювотні маси не об'ємні і складаються з тільки щоз'їденої їжі;
-блювотні маси не мають кислого запаху і смаку і немістять соляної кислоти і пепсину.
За наявності дивертикула стравоходу, в якому їжазатримується надовго, блювотні маси можуть складатисяз давно прийнятої їжі і відрізняються гнильним запахом.При виразках стравоходу, опіках, при розпаді пухлиниблювотні маси містять кров.
Шлункова блювота. Її слід розглядати як проявшлункового захворювання лише у тому випадку, якщоодночасно є ознаки такого захворювання.
Проте до блювоти шлункового походження слід віднести іблювоту, що спостерігається при попаданні в шлунокконцентрованих кислот, лугів та ін. хімічних сполук,недоброякісної їжі або їжі в щедрій, незвичній дляхворого кількості. Шлункова блювота зазвичай пов'язаназ їжею, приносить тимчасове полегшення хворому.Блювота уранці, натщесерце з виділенням великоїкількості слизу і слини характерна для хронічнихгастритів. Блювота через 2-3 години після їдивідзначається при виразковій хворобі шлунку і хронічномугастриті.
Внаслідок стенозу вахтера спостерігається так званазастійна блювота - у блювотних масах відзначаютьсязалишки їжі, з'їденої за 1-2 дні, причому кількістьблювотних мас більша, ніж кількість з'їденої їжі.
Різкий кислий запах блювотних мас, особливо запахзгірклої олії, і пен6истый вид їх говорить про процесибродіння в шлунку. Гнильний запах блювотних мас буваєпри пухлині шлунку, що розпадається, спиртовий запах -при гострому отруєнні алкоголем, аміачний запах - приуремічному гастриті внаслідок ниркової недостатності. Уокремих випадках, за наявності свинцю між шлунком ітовстою кишкою, блювотні маси можуть складатися зкалу.
З домішок до блювотних мас діагностичне значеннямають слиз, жовч, гній, кров. Блювота з домішкою жовчівиключає діагноз обтураційної жовтяниці. Домішка гноюдо блювотних мас вказує на флегманозный гастрит, абона прорив в шлунок гною з абсцесу в грудній або черевнійпорожнині. Домішка крові у вигляді прожилків можезустрічатися при травматизации слизової оболонкишлунку при дуже сильних блювотних рухах або призаковтуванні крові з ясен. Домішка щедрої кількості кровіможе бути при виразці шлунку, рідше при раку (оскільки
розвиваються тромбоз посудин). Крім того, криваваблювота буває при пораненні шлунку, сектицемии,геморагічному діатезі, цирозі печінки.
Якщо кров виділяється в незначній кількості інакопичується в шлунку, виникає блювота кольорукавової гущі. Подібний колір обумовленийперетворенням гемоглобіну під впливом соляної кислотишлуночкового соку в солянокислий гематин.
Кишкова блювота - виникає при непрохідності кишечника.Вона обумовлена антиперистальтичним рухомкишечника. Блювота багатократна, наполеглива, зкаловим запахом. Їй передують переймоподібні болі вживоті. Супроводжують клінічну блювоту затримкастільця і газів.
Бурчання в животі. Це всілякі звуки різної висоти ітривалості, що нагадують то переливання, то булькання,то звук лопання дрібних бульбашок.
Бурчання в животі зазвичай з'являється у разі посиленоїперистальтики. Залежно від локалізації патологічногопроцесу може визначатися в області пупка, сліпої абосигмовидної кишки.
Метеоризм(флатуленция) - здуття живота(здуття), щовиникає із-за надмірного утворення газів і порушення їхвсмоктування. У здорової людини при переварюванніутворюється 15л газу, 2 л виділяється назовні, іншачастина разорбируется кишковою стінкою.
Больныежалуются на тяжкість, розпирання, збільшенняоб'єму живота; на переймоподібні болі(кишкова колька) іпояву больових відчуттів в грудній клітці, задишки і болів всерці, пов'язаних зі зміщенням діафрагми. Частопричинами метеоризму можуть бути ферментативнанедостатність, дисбактеріоз, надмірне заковтуванняповітря під час їжі і порушення всмоктування газукишковою стінкою.
Пронос - прискорене звільнення кишечника(більше 2 разна добу) з виділенням розріджених, а в частині випадків іщедрих випорожнювань.
Причини:
-ускоренная перистальтика кишечника і швидкепоходження його вмісту;
-уменьшение всмоктування води і електролітів;
повышение транссудації(іноді, ексудація) секрету впорожнину кишечника і слизообразования.
У ряді випадків він супроводжується тенезмами іпочуттям неповного звільнення(при дизентерії).
Залежно від головної причини проноси бувають:
-кишечными;
-гастрогенными(при гастриті з секреторноюнедостатністю, раку шлунку та ін.);
-панкреатогенными(панкреатит, пухлини підшлунковоїзалози та ін.);
-гепатогенными(гепатит, цироз печінки);
-эндокринными(Аддисонова хвороба, тиреотоксикоз,цукровий діабет);
-метаболическими(гіповітаміноз, амілоїдоз та ін.);
-при системних захворюваннях(при системнійсклеродермії).
Серед кишкових проносів особливе місце займаютьаліментарні і неврогенні.
Аліментарні проноси - внаслідок переїдання,зловживання грубою їжею і надмірного вживання її вхолодному виді, при поспішній їжі. Вони можуть бутипроявом гипо - і авітамінозу.
Неврогенні проноси("ведмедяча хвороба")спостерігається у осіб з нестійкою ЦНС від переживань,переляку, страху.
Кишкові проноси по локалізації процесу, що викликав їх,бувають ентеральними і колитическими. Дляентеральних характерне рідкісніше(4-6 раз на добу) ібезболісне звільнення кишечника щедримивипорожнюваннями(полифекалия). Полифекалиясвідчить про недостатність кишкового всмоктування -мальабсорбцію. При дослідженні калу в нім можнавиявити залишки погано перевареної їжі, що обумовленопорушенням кишкового травлення(мальдигетией).
Якщо в патологічний процес залучений проксимальнийвідділ тонкої кишки(сюниты), в якому відбуваєтьсявсмоктування жирних кислот, то випорожнювання маютьглинисту, жирну консистенцію("жирна діарея"). Припоразці дистального відділу тонкої кишки(илеины), вякому відбувається всмоктування жовчних кислот, -випорожнювання водянисті, пінисті.