Симптоми, що входять до синдрому диспепсії, та їх визначення

Виразкоподібна форма функціональної диспепсії (подразнений шлунок) частіше зустрічається в чоловіків 25—40 років (60—70%) і характеризується болем в ямці під грудьми натще, який минає після іди, вживання антацидів або відпочинку. Нічний біль, на відміну від виразкової хвороби, не власти­вий. Глибока пальпація живота виявляє болючість у надчерев'ї та в солярних точках, яка віддзеркалює подразнення черевного сплетення, або соляралгію, а також біль при надавлюванні на мечоподібний відросток (точка Пекарсь­кого).

При дискінетичній формі захворювання (млявий шлунок) хворі (пере­важно жінки молодого віку) скаржаться на важкість і відчуття дискомфорту та переповнення в надчеревній ділянці після їди, нудота, блювання, здуття живота, непереносимість жирної їжі, анорексію.

У разі неспецифічного варіанта функціональної диспепсії скарги пацієнтів важко віднести до тієї чи іншої групи, можливе також поєднання в одного хворого ознак різних варіантів.

Серед хворих на функціональну диспепсію переважають особи віком до 40 років. Спостерігається тісний зв'язок між психоемоційними чинниками і появою клінічних ознак захворювання, а також зникненням їх під час відпо­чинку або після застосування седативних засобів. Часто виявляють симпто­ми вегетативної лабільності (астенія, роздратованість, серцебиття, дихальна аритмія, лабільність шлунка, підвищена пітливість, сухість слизових оболо­нок рота, що змінюється підвищеною салівацією, порушення сну). Хвороба часто має інтермітивний перебіг.

Лабораторні та інструментальні методи обстеження. Враховуючи велику кількість захворювань, які можуть перебігати із синдромом диспепсії, у діагностиці функціональної диспепсії обов'язково застосовують езофаго-гастродуоденоскопію (дозволяє виявити рефлюкс-езофагіт, пухлини шлун­ка), ультразвукове дослідження, яке дає змогу виявити хронічний панкре­атит і жовчнокам'яну хворобу, клінічні і біохімічні аналізи крові (зокрема вміст еритроцитів, лейкоцитів, ШОЕ, рівень АлАТ, АсАТ, ЛФ, у-ГТП, сечовини, креатиніну), загальний аналіз калу і аналіз калу на приховану кров.

За показаннями проводять рентгенівське дослідження шлунка і дванад­цятипалої кишки, електрогастрографію і сцинтиграфію шлунка (допомага­ють встановити наявність гастропарезу), добове моніторування внутріш- ньостравохідного рівня рН, яке дозволяє виключити гастроезофагальну рефлюксну хворобу. У всіх хворих на функціональну диспепсію слід визначити інфікованість слизової оболонки шлунка Helicobacter pylori двома методами, наприклад, за допомогою ендоскопічного уреазного тесту і морфологічного методу; якщо є можливість, використовують дихальний тест (Маастрихтська угода III, 2005).

Діагностика і диференціальна діагностика. Згідно з рекомендаціями по­годжувальної наради Міжнародної робочої групи з удосконалення діагнос­тичних критеріїв функціональних захворювань травного тракту (Римські кри­терії III, 2005), діагноз функціональної диспепсії може бути поставлений за наявності протягом не менше ніж 3 міс за останні півроку і більше таких скарг:

• відчуття переповненості після їди;

• раннє насичення;

• біль у надчеревній ділянці;

• печія в надчеревній ділянці;

• при обстеженні хворого, що включає ендоскопічне дослідження верхніх відділів травного тракту, не виявляють органічних захворювань, якими мож­на пояснити наявні у хворого диспепсичні симптоми.

Діагностика функціональної диспепсії передбачає насамперед виключення органічних захворювань, які перебігають з аналогічними симптомами (гастроезофагальна рефлюксна хвороба, виразкова хвороба, рак шлунка, жовчнокам'яна хвороба, хронічний панкреатит). Крім того, симптомокомплекс, власти­вий функціональній диспепсії, може зустрічатися при ендокринних захворю­ваннях (діабетичний гастропарез), системній склеродермії, вагітності та інших станах.

Важливу роль під час проведення диференціальної діагностики у разі синдрому диспепсії відіграє своєчасне виявлення так званих симптомів три­воги. Виявлення у хворого хоча б одного з наведених нижче "симптомів тривоги" ставить під сумнів наявність у хворого функціональної диспепсії і потребує проведення ретельного обстеження з метою пошуку органічного захворювання.

"Симптоми тривоги" при синдромі диспепсії:

• дисфагія;

• блювання з кров'ю, мелена, гематохезія (свіжа кров у калі);

• гарячка;

• "безпричинне" схуднення;

• симптоми диспепсії вперше виникли у віці понад 45 років;

• анемія;

• лейкоцитоз;

• збільшення ШОЕ.

Розмежовуючи диспепсію функціонального й органічного походження, слід враховувати також відмінності клініко-анамнестичних показників (табл. 34).

Таблиця 34