Самостійна робота № 7. Синтаксичні норми сучасної української літературної мови. Складні випадки керування та узгодження у професійному мовленні.

Література

1. Паламар Л.М. Мова ділових паперів.-К.: Либідь, 2000.-

2. Золотухін Г.О. Фахова мова медика.- К.: Здоров’я, 2002. – 249 – 252.

Кількість годин: 2 год.

Вид навчального завдання: скласти опорний конспект, виконати вправи.

Лекційний матеріал

Загальна грамотність документа, що виражається в чіт­кості й логічності викладу, дотриманні правописних норм, а також дотриманні правил, обов'язкових для ділових паперів, досягається, зокрема, за рахунок синтаксису. Здебільшого це прямий порядок слів з узгодженими й неузгодженими озна­ченнями. Вставні слова, які пояснюють окремі поняття чи систематизують виклад, переважно стоять на початку речен­ня. Щодо структури речень ділових документів, то майже всі присудки вживаються в теперішньому часі. Наприклад: рек­ламне агентство міжнародної телерадіокомпанії «Тоніс» пропо­нує свої послуги.

Поширеними є пасивні структури типу: закони прийма­ються; наказ виконується; вимоги ставляться.

Синтаксис ділової документації визначається ще й вживанням інфінітивних конструкцій. Наприклад: створити комісію з національних питань; відкликати працівників сільського господарства.

Важливою ознакою ділових паперів є і часте використання дієприкметникових і дієприслівникових зворотів, що надають діловим документам стислості. Крім того, в діловому листу­ванні переважає непряма мова, а пряма вживається лише в тих випадках, коли є необхідність дослівно передати зміст деяких законодавчих актів.

Стислість викладу інформації визначає і специфіку синтаксису. Найчастіше надається перевага простим речен­ням. Якщо ж використовуються складні, то вони невеликі: одне-два підрядних речення чи дієприкметниковий або дієприслівниковий звороти.

Типова ознака ділового стилю — використання віддіє­слівних іменників. Вони створюють загальне уявлення про Дію.

Наприклад: провести огляд машин до 15 вересня 2017року; подати звіт до 20 серпня 2017року.

Віддієслівні іменники забезпечують однозначність, уза­гальненість змісту і надають документам певної офіційності. У ділових документах вживають розщеплені присудки, це мотивується тим, що вони конкретніші за дієслівні від­повідники.

Наприклад: Пропонуємо проводити змагання за містом; Рекомендуємо надавати перевагу одягу з нату­ральної сировини.

До складу розщепленого присудка може входити іменник-термін або кілька означень.

У мові ділових документів є такі словосполучення діє­слівного типу, які багато разів використовуються у кон­кретній виробничій чи адміністративно-виробничій ситуаціях, зокрема: взяти за основу; взяти до уваги; взяти на себе обов'язок; зобов'язання тощо.

У реченні присудок узгоджується з підметом за ознаками роду, числа чи особи. Якщо до складу підмета входить числівник один (один, два­дцять один, сто один та ін.), присудок ставиться в формі однини. До складу підмета можуть входити числівники два, три, чотири, обидва. У такому разі присудок ставиться у множині. Однина можлива лише у випадку вживання безособової конструкції з дієприкметником на -но, -то. Наприклад: Було присуджено дві перших премії. До складу підмета можуть входити інші числівники, починаю­чи з п'ять. У такому разі присудок може стояти як в однині, так і в множині, що залежить від деяких особливостей значення підмета. Питання про те, в якій формі треба вживати присудок, з'явля­ється і в тих випадках, коли до складу підмета входить займенник, не схарактеризований за ознакою числа: хто, ніхто, дехто. При такому підметі присудок ставиться в однині.

Одним із прикладів порушень синтаксичних норм є неправильне вживання форми залежного слова в числівникових словосполученнях. У функціонування числівників виявляються такі закономірності їх сполучуваності з формами числа іменників:

1. числівник один (одна, одне) узгоджується з іменниками в роді, числі й відмінку;

2. числівники два, дві, обидва, три, чотири, а також складені числівники з останнім компонентом два, три, чотири в називному і тотожному з ним знахідному відмінках мають при собі іменники у формі називного відмінка множини; у непрямих відмінках ці числівники узгоджуються з формами іменників.

3. числівники п’ять – десять, одинадцять – дев’ятнадцять, двадцять – дев’яносто, сто, двісті – дев’ятсот, двоє, обоє, троє, четверо, п’ятеро (і далі) в називному і знахідному відмінках мають при собі іменники у формі родового відмінка множини; у непрямих відмінках ці числівники узгоджуються з формами іменників;

4. неозначено-кількісні числівники кілька, декілька, кільканадцять, стонадцять, кількадесят поєднуються з іменниками за такими ж принципами, як кількісні, починаючи з п’ять, і збірні числівники;

5. невідмінювані числівники півтора, півтори вимагають після себе форми родового відмінка однини іменників; у непрямих відмінках іменники виступають у властивих їм формах множини.

У мовленні нерідко трапляється неправильне вживання форми залежного слова в дієслівних, прикметникових словосполученнях з підрядним зв’язком керування.  

Порушення синтаксичних норм може з'являтися в різних за структурою реченнях. Одним з найбільш поширених є відхилен­ня в побудові речень з дієприслівниковими зворотами. Дієприслівник і дієслівна форма в реченні повинні називати дії, які виконує одна й та ж особа або предмет. Ці правила побудови речень з дієприслівниковими зворотами слід застосовувати у тих випадках, коли в реченні функціонує дієслівний присудок. Коли ж присудок іменний, дієприслівнико­вий зворот слід уживати обережно, оскільки такі конструкції не завжди відповідають нормі.

На рівні речення трапляються порушення норми, пов'язані з уживанням однорідних членів речення. Однорідні члени речен­ня становлять собою перелік предметів, дій, ознак, кількісних характеристик тощо. Вони передбачають поєднання понять, що належать до одного логічного ряду. Тому, будуючи речення з од­норідними членами, треба слідкувати за тим, щоб вони були однорідні за змістом і однаково поєднувались зі словом, до якого вони відносяться. Нерідко можна спостерігати ще одне порушення норми, пов'я­зане із уживанням однорідних членів, це — немотивований вибір сполучника.

Практичні завдання

Завдання №1. Перепишіть текст, записуючи числа словами, поставте потрібні розділові знаки.

Багатовікова історія України як відомо втілена в біографіях більш як 30 тисяч міст і сіл. У їх числі понад 8000 міст селищ міського типу яким минуло понад 300 років. Деякі з них відсвяткували свій 1000-літній ювілей частина наближається до цієї дати. 39 найстаровинніших українських міст рішенням уряду 1976 року було взято під державну охорону. Крім того в Україні близько 5000 сіл яким теж понад 300 років вік деяких становить 1000 та більше років.

Завдання №2. Перекладіть прийменникові конструкції українською мовою:

По заказу –

По закону –

По моим сведениям –

По поручению –

По приказу –

По просьбе –

По собственной воле –

По собственному желанию –

Послать по почте –

По требованию –

По указанию – за вказівкою

Прийти по делу –

Принять во внимание –

Принять к сведению –

При любой погоде –

Завдання №3. Знайдіть помилки у побудові словосполучень. Запишіть

правильні варіанти, складіть з трьома словосполученнями речення.

Виключення з правил; прийняти участь; повістка денна;попадати в скрутне становище; згідно розпорядження; відповідно з постановою; дякую Вас; вести себе; прийняти заходи; особовий приклад; любе питання; згідно наказу .

Завдання №4. Складіть речення із поданими нижче словами. Запам'ятайте їх значення.

Відомість – відомість; об'єднання – об'єднання.

Довідка. Відомість – документ; відомість – звістка, популярність; об'єднання – організація; об'єднання – дія.