практик з псих упр перс_1 / література / ekon_pidpr

програма є складовою глобальної програми розвитку регіону з вихо дом на загальні господарські програми країни.

3. Фінансова і кредитна політика

Планування є основою розвитку як країни загалом, так і кожного конкретного підприємства. Воно визначає цілі, етапи, обсяги фінансу вання та інші чинники діяльності суб'єкта господарювання. Визначення стратегії та тактики діяльності підприємства є, безумовно, дуже важли вим процесом. Але без проведення аналізу фінансового стану ніяка справа не почнеться і не продовжиться. Тому фінансова діяльність — це інструмент для прийняття рішень щодо визначення найліпших і найде шевших джерел фінансування і вкладання коштів у найефективніші ак тиви. Іншими словами, фінансова діяльність — застосування різнома нітних економічних прийомів для одержання максимальних прибутків за мінімального ризику. Фінансова діяльність спрямована на пошук та раціональне використання фінансів, ресурсів або просто фінансів.

Фінанси — узагальнені показники діяльності підприємства як ос новні чинники ефективності. Вони завжди виражені у грошовій фор мі, формуються за рахунок початкового капіталу, тобто статутного фонду, всіляких активів підприємства та позичкового капіталу. Крім того, залежно від форми власності та спеціалізації підприємства дже релами фінансових надходжень є такі:

•державний бюджет — законодавчо затверджений документ, що містить доходи та витрати держави на рік, структурований за галу зями, сферами, іншими показниками економіки і виробництва;

•інвестиції (національні, іноземні) — усі види майнових та інте лектуальних цінностей, які вкладаються в об'єкти підприємницької діяльності для отримання найбільших прибутків або досягнення со ціального ефекту. Це грошові засоби, банківські цільові вклади, цінні папери, право на користування землею, природними ресурсами, ви робничими потужностями тощо;

•позабюджетні фонди, фонди громадських організацій тощо. Ефективне управління фінансами забезпечується грошово:кре:

дитною системою, яка поділяється на грошову систему — форму ор ганізації грошового обігу та кредитну систему — мобілізовані тимча сово вільні грошові засоби (підприємств, організацій, населення), які можуть бути залучені у виробничо економічні процеси суб'єктів гос подарювання.

331

Кредитування здійснюється за чітко визначеною технологією:

•надання кредитору документа — обґрунтування необхідності, розміру та окупності кредиту;

•встановлення розміру та виду застави і терміну повернення кре диту;

•визначення величини відсотків, форми та термінів сплати кош тів за користування кредитом.

Кредити бувають короткострокові (до 1 року), середньострокові (1–5 років) і довгострокові (5 і більше років). Мають класифікаційні ознаки (виробнича, економічна сфери застосування, на суспільні потреби, характер витрат, строк користування, ступінь майнового за безпечення) і розподіляються за видами:

•державний кредит — коли держава спрямовує свої цінні папери на покриття державних витрат та регулювання економічних процесів при дефіциті бюджету;

•банківський кредит — сума грошових засобів, що надається юри дичним або фізичним особам, державі у тимчасове розпорядження під певний відсоток за користування. Банк надає кредит тільки під заставу, щоб уникнути будь яких ризиків. Банківські кредити бува ють внутрішні та міжнародні; забезпечені та незабезпечені; націо нального і комерційного банку; рамочні та револьверні; митні тощо;

•комерційний кредит — надається у товарній формі продавцями покупцям у вигляді відстрочки платежу за продані товари. Офор млюється переказним векселем або відкритим рахунком.

4.Оподаткування підприємства

Нині в Україні виробнича діяльність здійснюється на підставі державних і госпрозрахункових замовлень. Перші виконуються за рахунок державних коштів (бюджет), другі — за рахунок коштів за мовників (як правило, це кооперативи, малі та середні, приватні під приємства, організації). Найбільші проблеми виникають при здій сненні підприємствами своїх виробничих програм при виконанні початкових замовлень. Щоб мати фінанси для розподілу і підтрим ки визначених урядом напрямків, галузей та сфер господарювання, складається державний бюджет країни. Основою його формування є обов'язкові платежі, податки, що сплачуються всіма суб'єктами гос подарювання незалежно від форм власності та організації через по даткову систему.

332

Податкова система — сукупність податків, що стягуються в дер жаві, механізм їх розрахунку і стягнення, а також відповідні органи (державна податкова адміністрація, її регіональні відділення), що проводять політику держави з цих питань.

Податкова система будується за певними принципами:

•обов'язковість сплати податків всіх без винятку суб'єктів госпо дарювання і управління;

•забезпечення рівня бюджетних доходів, достатніх для форму вання стабільної системи фінансування;

•впровадження єдиного методу при визначенні й стягненні по датків, зборів та обов'язкових платежів;

•передбачення пільг для окремих платників податків. Податкова система не повинна перешкоджати оптимальному роз

поділу ресурсів; має бути “прозорою” і нескладною, а також стабіль ною в часі, щоб забезпечити впевненість платників податків відносно своїх прав та обов'язків і справедливого розподілу сформованого бюджету.

Вимірюється сукупний податковий дохід, як правило, відношен ням бюджетних доходів до ВВП, який в Україні з 1995 р. по 2000 р. знизився з 42 до 38 % (така ж картина спостерігається і в інших кра їнах з перехідною економікою: Росія — 35–33 %; Польща — 48–44 %; Чехія — 45–41 %; Угорщина — 51–45 % відповідно).

Згідно із Законом України “Про систему оподаткування”, складе но цілу низку податків, зборів та обов'язкових платежів. Основними серед них є такі.

Податок на додану вартість (ПДВ) — це податок на споживання. Він визначається як відношення вартості реалізованих товарів та послуг до вартості матеріальних витрат, віднесених на витрати ви робництва і обігу. Як правило, в Україні ПДВ складає 20 % вартості продукції. Крім того, існує і нульова ставка ПДВ (товари сільсько господарського значення, деякі послуги внутрішнього туризму, рек реації тощо). ПДВ стягується на всіх етапах виробництва та купівлі продажу і являє собою різницю між сумою податку, який сплачуєть ся постачальнику сировини та матеріалів, і сумою, яку платник по датку отримав від покупця продукції, що він виробив. Фактично ПДВ сплачується кінцевим споживачем продукції і не впливає на витрати та прибуток підприємців виробників проміжної або сплаче ної ними продукції як споживачами сировини, матеріалів тощо. Цей податок до собівартості їхньої продукції не включається, а відрахову

333

ється на зменшення ПДВ реалізованої продукції, що підлягає зараху ванню до бюджету. Введено ПДВ для досягнення одноманітності і рівноправності стягнення податків у різних секторах економіки, з різних товарів і за різних форм власності, а також для встановлення адекватного розподілу ресурсів під впливом ринкових обставин.

Але який би позитивний характер не носив ПДВ, все ж він збіль шує ціну продукції та послуг на 20 % і навіть більше того. Наприк лад, щоб підготувати аналітичну довідку на замовлення, фахівець ін формаційного центру підбирає необхідну інформацію у бібліотеці та сплачує за ці послуги певну грошову суму з урахуванням ПДВ. До оплати праці фахівця теж входить ПДВ і, за умови надання аналі тичної довідки у роздрукованому вигляді та певним накладом, пос луги друкарні також враховують ПДВ. Таким чином, споживач от римує замовлення з підвищенням собівартості виготовлення замов лення на 60 %.

Акцизи — непрямий податок на споживача. Встановлюється на продукцію високої рентабельності, яка має попит і дає можливість отримати великі прибутки від її реалізації (горілчані, тютюнові виро би, нафта і бензин, електронне обладнання, легкові автомобілі, хутро, коштовності тощо). Акцизні ставки коливаються від 25 до 95 % для виробників і від 40 до 100 % для імпортерів.

Крім цього, існує податок на прибуток (20–30 % від отриманого підприємством прибутку). В Україні частка надходжень від такого податку в ВВП складає 5–6 % (в Росії — 7 %, Польщі, Чехії, Угорщи ні — трохи менше 4 %).

Прибутковий дохід з фізичних осіб становив до 2004 р. 10–20 %, а з січня 2004 р. — 13 %. До бази оподаткування включаються заробіт на платня, дохід від підприємницької та індивідуальної трудової ді яльності, від майна, капіталу і прав власності, здачі в оренду жилих приміщень тощо. Надходження від цього податку в ВВП становили у 2000 р. близько 3 % (в Росії — 2 %, Польщі — 9 %, Чехії — 5 %, Угор щині — 6 %).

Існують також місцеві податки і збори, земельний податок, плата за природні ресурси, лісовий дохід, екологічний податок, податок з власників транспортних засобів, відрахування у позабюджетні фон ди, податок на експорт імпорт (мито) та ін.

Чинна система оподаткування в Україні формувалася впродовж останніх десяти років. На жаль, поки що вона не зовсім досконала і не відповідає цілком вимогам часу. Ще існують неузгодженість і проти

334

річчя окремих норм податкових законів, їх нестабільність, безсистем не надання пільг та перекручування сутності податків. Усе це зумов лює необхідність реформування вітчизняної податкової системи та створення єдиного всеохоплюючого податкового закону — Податко вого кодексу. В Україні вже два роки (вперше) ведеться робота саме зі створення Кодексу — цілісного документа, тобто систематизованої збірки законів з питань оподаткування. Новизна Кодексу полягає у тому, що, по перше, встановлюється 5 річний мораторій на внесення змін до його положень, що стосуються переліку загальнодержавних податків та зборів. Це можна вважати шляхом до стабілізації проце сів виробництва та підприємництва. По друге, в Кодексі розгляда ється можливість скорочення переліку податків, зниження їх ставок, зміни самої ідеології оподаткування. По третє, у проекті Кодексу вже передбачено суттєве скорочення загальної кількості загальнодержав них та місцевих податків і зборів. Запропоновано залишити 23 їх ви ди замість 39 діючих.

5. Банкрутство підприємства

Згідно із Законом України “Про відновлення платоспроможності боржника або визначення його банкрутом” [1], банкрутство — це визнана арбітражним судом неспроможність юридичної особи — суб'єкта підприємницької діяльності, що пов'язана з недостатністю активів у ліквідній формі, задовольнити у встановлений для цього термін вимоги з боку кредиторів і виконати зобов'язання перед бюд жетом.

Засобом уникнення банкрутства часто виступає санація підпри ємств.

Санація — система заходів, що здійснюються під час проваджен ня у справі про банкрутство для запобігання визнання боржника банкрутом та його ліквідації. Санація спрямована на оздоровлення фінансово господарського становища боржника, а також на задово лення у повному обсязі або частково вимог кредиторів шляхом кре дитування, реструктуризації підприємства, боргів і капіталу та (або) зміни організаційно правової і виробничої структури бор жника.

Причини банкрутства підприємств можуть бути різними. Зазви чай вони виникають під впливом зовнішніх або внутрішніх чинників (табл. 1).

335

Відзначимо основні етапи ведення справи про банкрутство [1, 18] згідно із Законом України “Про відновлення платоспроможності боржника або визначення його банкрутом” (рис. 2).

Порушення справи про банкрутство здійснюється за наявності оз нак фінансової неспроможності боржника. У чинному законодавстві України наведено такі ознаки [1, 18]:

•неплатоспроможність (неспроможність суб'єкта підприємниць кої діяльності виконати після настання встановленого строку сплати грошові зобов'язання перед кредиторами, у тому числі щодо виплати заробітної плати, а також виконати зобов'язання щодо сплати подат ків і зборів не інакше як через відновлення платоспроможності);

•загроза неплатоспроможності (боржник перебуває під загрозою неплатоспроможності, якщо передбачає свою неспроможність вико нати платіжні зобов'язання при настанні терміну їх погашення).

Окрім того, у законодавстві про банкрутство більшості країн сві ту виокремлюється ще третя ознака фінансової неспроможності — незадовільна структура балансу. Структура балансу вважається не

336

1.Подання заяви про порушення справи про банкрутство боржника

2.Постанова про порушення у веденні справи про банкрутство:

•призначення розпорядника майна;

•визначення дати проведення підготовчого засідання суду;

•введення мораторію на задоволення вимог кредиторів

3.Підготовче засідання арбітражного суду:

•оцінка заперечень боржника;

•призначення проведення експертизи фінансового стану боржника;

•визначення ознак неплатоспроможності боржника;

•обов'язок позивача подати в офіційні друковані органи оголошення стосовно порушення справи про банкрутство;

•визначення дати укладання розпорядником майна реєстру вимог кредиторів; дати попереднього засідання суду; дати скликання перших загальних зборів кредиторів; дати засідання суду, на якому буде прийнято постанову про санацію боржника або про визнання його банкрутом

4.Попереднє засідання арбітражного суду:

•розгляд реєстру вимог кредиторів і вимог, за котрими були заперечення боржника і які не були внесені до реєстру;

•визначення розміру визнаних судом вимог кредиторів, включених розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, і затвердження реєстру;

•призначення дати проведення зборів кредиторів

5.Проведення зборів кредиторів і створення комітету кредиторів. Звернення до арбітражного суду із такими питаннями:

•початок процедури санації;

•укладання мирової угоди (домовленість між боржником і кредитором про відстрочку та (або) розстрочку платежів або припинення зобов'язання за угодою сторін);

•визнання боржника банкрутом і початок ліквідаційної процедури

6.Завершальне засідання арбітражного суду:

•постанова про проведення санації боржника і призначення керуючого санацією;

•постанова про складання мирової угоди;

•постанова про визнання боржника банкрутом і початок ліквідаційної процедури

Рис. 2. Схема ведення справи про банкрутство

337

задовільною, якщо зобов'язання підприємства перевищують його активи.

Для успішного ведення діяльності підприємства в умовах змінно го зовнішнього середовища важливим є визначення ймовірності йо го банкрутства.

На підставі аналізу фінансового стану підприємства можна зроби ти відповідні висновки про вірогідність банкрутства. Фінансовий стан підприємства можна охарактеризувати за допомогою таких по казників:

•коефіцієнт абсолютної ліквідності;

•коефіцієнт загальної ліквідності;

•коефіцієнт незалежності;

•коефіцієнт фінансової стійкості та інші.

Для оцінювання ймовірності банкрутства можна скористатися ко ефіцієнтом, розрахованим за допомогою ZAрахунку (індексу) Е. Альт мана [6]:

ZAрахунок = (власний обіговий капітал / разом активів) х

х1,2 + (резерви + фонди спеціального призначення +

+нерозподілений прибуток / разом активів) х

х1,4 + (результат від реалізації / разом активів) х

х3,3 + (статутний фонд / зобовязання загалом) х

х0,6 + (чистий виторг від реалізації / разом активів) х 1,0 ,

де 1,2, 1,4, 3,3, 0,6, 1,0 — коефіцієнти регресїї, що характеризують сту пінь впливу на ZAрахунок Альтмана.

Ймовірність банкрутства можна визначити за табл. 2.

Таблиця 2

Визначення ймовірності банкрутства підприємства за коефіцієнтом Альтмана

Аналіз ділової активності підприємства дає можливість виявити, наскільки ефективно це підприємство використовує свої кошти. До показників, що характеризують ділову активність підприємства, належать насамперед коефіцієнти обіговості і рентабельності.

338

Варто відзначити, що при застосуванні цих коефіцієнтів, індексів і показників необхідно пам'ятати: вони не мають універсального зна чення і мають розглядатися з урахуванням галузі функціонування підприємства, специфічних характеристик підприємства та конкрет них умов функціонування вітчизняних підприємств взагалі.

Контрольні запитання та завдання

1.Поясніть сутність поняття “державна підтримка” підприємництва.

2.Поясніть сутність поняття “економічне державне регулювання” підпри ємництва.

3.Покажіть позитивні та негативні боки державного регулювання підпри ємницької діяльності.

4.Що таке макроекономічне індикативне планування? У чому полягає технологія його здійснення?

5.Поясніть зміст фінансово грошової системи України. Що таке націо нальні стандарти обліку та плани розрахунків? Покажіть необхідність їх су часного впровадження.

6.Охарактеризуйте систему кредитування та види кредитів.

7.Дайте характеристику податкової системи України та принципи її по будови.

8.Які вам відомі види податків, зборів, обов'язкових платежів? У чому полягає їх економічний зміст?

9.Що таке Податковий кодекс України? Поясніть його значення для під вищення ефективності діяльності підприємства та розбудови держави.

10.Що таке банкрутство підприємства і які його основні причини?

Список використаної та рекомендованої літератури

1. Закон України “Про банкрутство” від 14 травня 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1999. — № 31.

2.Економіка підприємства: Підруч. / За заг. ред С. Ф. Покропивного. — К.: КНЕЦ, 2000. — 528 с.

3.Єдиний податок / Єднання. — К., 1998. — № 2. — С. 1.

4.Калина А. В., Пашута М. Г. Прогнозування та макроекономічне плану вання. — К.: МАУП, 1998.

5.Нікбахт Е., Гроппеллі А. Фінанси. — К.: Основи, 1993. — 382 с.

339