практик з псих упр перс_1 / література / ekon_pidpr

Порядок визначення фінансового результату від звичайної діяль ності підприємства подано на рис. 1.

Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)

—

Податок на додану вартість

Акцизний збір

Інші збори або податки з обігу

Інші відрахування з доходу

=

Чистий дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)

—

Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)

=

Валовий прибуток (збиток)

+

Інші операційні доходи

—

Адміністративні витрати

Витрати на збут

Інші операційні витрати

=

Фінансовий результат від операційної діяльності (прибуток або збиток)

+

Дохід від участі в капіталі

Інші фінансові доходи

Інші доходи

—

Фінансові витрати

Витрати від участі в капіталі

Інші витрати

=

Фінансовий результат (прибуток або збиток) від звичайної діяльності до оподаткування

—

Податок на прибуток

=

Фінансовий результат від звичайної діяльності

Рис. 1. Порядок визначення фінансового результату діяльності підприємства

згідно з національними стандартами бухгалтерського обліку

271

Порядок визначення фінансового прибутку підприємства склада ється з двох етапів: на першому етапі обчислюється прибуток (збит ки) від операційної діяльності, на другому — від фінансової та інвес тиційної діяльності. Визначення фінансового результату за операцій ною діяльністю підприємства передбачає: 1) обчислення чистого до ходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); 2) розрахунок валового прибутку; 3) обчислення прибутків (збитків) від операційної діяльності.

Розглянемо послідовність здійснення розрахунків.

Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) —

це загальний дохід підприємства від реалізації продукції (товарів, ро біт, послуг), тобто з урахуванням включених сум непрямих податків (акцизного збору, податку на додану вартість) та без урахування на даних знижок, вартості повернених покупцями товарів. Він зменшу ється на такі податки, збори і вирахування:

•податок на додану вартість — сума податку на додану вартість, яка була включена до складу доходу (виручки) від реалізації продук ції (товарів, послуг);

•акцизний збір — сума, врахована у складі доходу (виручки) від реалізації підакцизної продукції (товарів, робіт, послуг);

•інші вирахування з доходу — сума наданих знижок, вартість реа лізованих, але повернених покупцями товарів, та інші суми, що під лягають вирахуванню з доходу від реалізації.

Зменшення доходу підприємства на суму зазначених податків, зборів і вирахувань дає змогу отримати чистий дохід (виручку) від реA алізації продукції (товарів, робіт, послуг) підприємства.

Визначимо валовий прибуток (збиток) підприємства. Для цього необхідно від чистого доходу відняти собівартість реалізованої про дукції, яка формується з операційних витрат, безпосередньо пов'яза них з виробництвом цієї продукції.

До валового прибутку (збитку) додаються інші отримані підпри ємством операційні доходи. До них належать доходи від реалізації іноземної валюти, інших обігових активів (крім фінансових інвести цій), доходи від надання в оренду майна тощо.

Для обчислення фінансового результату діяльності підприємства валовий прибуток зменшується:

•на адміністративні витрати — загальногосподарські витрати, пов'язані з управлінням та обслуговуванням підприємства. Це витра ти на утримання адміністративно управлінського персоналу; витра

272

ти на утримання основних засобів загальногосподарського призна чення (орендні платежі, податки, амортизація, страхування, поточ ний ремонт), комунальні послуги, охорону тощо, витрати на зв'язок та інші витрати загальногосподарського призначення;

•витрати на збут — витрати, пов'язані з реалізацією продукції, товарів. Це витрати на пакувальні матеріали та ремонт тари; оплата праці та комісійні продавцям, торговим агентам, працівникам відділу збуту та складів, водіям тощо; витрати на рекламу та дослідження ринку, а також інші витрати, пов'язані зі збутом (відрядження, тран спортування продукції підприємства покупцям, страхування достав ки тощо);

•інші операційні витрати — містять собівартість реалізованих ви робничих запасів; сумнівні (безнадійні) борги дебіторів (боржників) підприємства; втрати від знецінення запасів; інші витрати, що вини кають в процесі операційної діяльності підприємства, крім тих, що входять у собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг).

Різниця між валовим прибутком (збитком) та зазначеними витра

тами становить фінансовий результат від операційної діяльності підA приємства. Він коригується на суми доходів (збільшується) та вит рат (зменшується), пов'язаних з інвестиційною та фінансовою діяль ністю.

Дохід від участі в капіталі — це дохід, отриманий підприємством від здійснених ним інвестицій в асоційовані, дочірні або спільні під приємства, облік яких здійснюється методом участі в капіталі.

Інші фінансові доходи — містять отримані підприємством дивіден ди та інші доходи від здійснених ним фінансових операцій.

Інші доходи — доходи від реалізації фінансових інвестицій, необі гових активів і майнових комплексів та інші доходи, не пов'язані з операційною діяльністю підприємства.

Фінансові витрати — витрати на сплату відсотків та інші витрати підприємства, пов'язані із залученням позичкового капіталу.

Втрати від участі в капіталі — відображається збиток підпри ємства, спричинений його інвестиціями в асоційовані, дочірні або спільні підприємства, облік яких здійснюється методом участі в ка піталі.

Інші витрати підприємства містять собівартість реалізованих фі нансових інвестицій, необігових активів та майнових комплексів; втрати від зниження курсу валюти, якою підприємство володіє на банківських рахунках (і яка не використовується ним під час опера

273

ційної діяльності); втрати від уцінки фінансових інвестицій та необі гових активів; інші витрати, що виникають в процесі нормального функціонування підприємства, але які не пов'язані з його операцій ною діяльністю.

Фінансовий результат (прибуток або збиток) від звичайної діяльA ності підприємства підлягає оподаткуванню. Ставка податку на при буток на 1 грудня 2000 р. становила 30 %, а з 1 січня 2004 р. складає 13 %. Різниця між отриманим підприємством прибутком та сумою податку на прибуток становить чистий прибуток підприємства або

фінансовий результат його діяльності.

Чистий прибуток, який залишився в розпорядженні підприємства, в кінці року використовується лише за трьома напрямами — на збіль шення власного капіталу, виплату акціонерам дивідендів та виплати засновникам підприємства.

Інший підхід до визначення прибутку підприємства передбачає чинне в Україні податкове законодавство.

Прибуток підприємства визначається як різниця між отриманими ним валовими доходами та здійсненими валовими витратами і амор тизаційними відрахуваннями:

D = Двл – ВВ – ΣАі , (4) де D — прибуток, визначений відповідно до чинного податкового за

конодавства України (гр. од.); Двл — валовий дохід, отриманий підприємством за певний період

(гр. од.); ВВ — валові витрати, що мало підприємство за певний період

(гр. од.); ΣАі — сума амортизаційних відрахувань за певний період (гр. од.).

Валовий дохід становить загальну суму доходу підприємства від усіх видів його діяльності, отриманого або нарахованого протягом певного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, так і за її межами.

Валові витрати — сума будь яких витрат підприємства у грошо вій, матеріальній або нематеріальній формах, які компенсують вар тість товарів (робіт, послуг), що будуть використані під час підго товки, організації, ведення виробництва, а також продажу продук ції.

До складу валових витрат не входять витрати на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності (організація та прове дення прийомів, презентацій, придбання лотерей), а також витрати,

274

пов'язані з придбанням, модернізацією та іншими поліпшеннями ос новних фондів підприємства.

У Законі України “Про оподаткування прибутку підприємства” від 28 грудня 1994 р. № 334/94 ВР та Законі України від 22 травня 1997 р. № 283 /97 ВР (зі змінами і доповненнями) визначено склад валових доходів і витрат підприємства.

Нарахування амортизації також має особливості. Амортизації під лягають лише основні фонди та нематеріальні активи, що пов'язані з виробничим використанням. Невиробничі основні фонди не підляга ють амортизації.

Основні фонди, пов'язані з виробничим використанням, розподі ляють за такими групами:

•група 1 — будівлі, споруди, їх структурні компоненти та переда вальні пристрої, у тому числі житлові будинки та їх частини (кварти ри і місця загального користування);

•група 2 — автомобільний транспорт та вузли (запасні частини) до нього, меблі, побутові, електронні, оптичні, електромеханічні при лади та інструменти, у тому числі електронно обчислювальні маши ни, інші машини для автоматичної обробки інформації, інформацій ні системи, телефони, мікрофони та рації, інше конторське обладнан ня, устаткування та прилади до нього;

•група 3 — інші основні фонди, не включені до груп 1 та 2. Окремо до кожної групи основних фондів застосовуються певні

річні норми амортизації : для групи 1 — 5 %; для групи 2 — 25 %; для групи 3 — 15 %.

На практиці в податковому обліку підприємствам не дозволяється зменшувати валовий дохід на суму амортизаційних відрахувань в повному обсязі. До них застосовується знижуючий коефіцієнт. Через це штучно збільшується прибуток, який підлягає оподаткуванню, а підприємства до того ж позбавляються можливості вчасно здійсню вати хоча б просте відтворення власних основних фондів.

Таким чином, прибуток підприємства, визначений згідно з методи ками бухгалтерського та податкового обліку, буде різнитися, оскіль ки відповідає різним цілям: у першому випадку — визначенню реаль ного економічного результату діяльності підприємства; у другому — розрахунку бази оподаткування для наповнення бюджету України.

Тому прийняття рішення щодо ефективності діяльності підпри ємства необхідно здійснювати тільки на підставі даних бухгалтер ського обліку та фінансової звітності.

275

Можливими шляхами збільшення розміру прибутку підприємства є зростання доходу, зниження собівартості продукції, зменшення ін ших витрат.

3. Оцінка фінансово економічного стану підприємства

Виробничо господарська діяльність ставить перед підприємством безліч різноманітних завдань, успішне виконання яких визначає ста більність та міцність його фінансово економічного стану (ФЕС), що відображає ефективність здійснюваних операцій, рівень фінансової незалежності і платоспроможності.

Саме ФЕС цікавляться кредитори під час вирішення питання про надання підприємству позик та кредитів, інвестори — при схваленні рішень про доцільність здійснення в нього інвестицій. Крім того, ФЕС підприємства є об'єктом постійного інтересу як конкурентів, так і партнерів.

Фінансово економічний стан підприємства перебуває в центрі ува ги керівництва і самого підприємства, оскільки відображає усі пози тивні та негативні впливи прийнятих ним рішень на ефективність ді яльності організації.

Основними джерелами інформації, на підставі якої можна зробити висновки про ФЕС підприємства, є Баланс (форма 1), Звіт про фінан сові результати (форма 2), Звіт про рух грошових коштів (форма 3).

Розглянемо зміст та структуру балансу підприємства (див. табли цю в дод. 1).

Баланс — це фінансовий звіт підприємства, що складається на пев ну дату і в якому відображається інформація про склад господар ських ресурсів підприємства та джерел їх формування.

Баланс має форму таблиці, що складається з двох частин. Ліва час тина називається активом. У ній міститься інформація про господар ські ресурси, які контролюються підприємством. У правій частині ба лансу — пасиві — подаються відомості про склад джерел формування господарських ресурсів підприємства. Таким чином, у цьому звіті міститься інформація, на підставі якої можна дати комплексну оцін ку структурі та стану господарських ресурсів підприємства, його фі нансової незалежності, платоспроможності, ступеня ризику залучен ня зовнішніх джерел фінансування та ін.

В активі балансу відображається розміщення господарських засо бів підприємства:

276

•в обігові активи;

•необігові активи;

•витрати майбутніх періодів.

До обігових активів належать господарські ресурси підприємства, призначені для реалізації чи споживання впродовж операційного циклу або впродовж дванадцяти місяців від дати складання балансу, а також грошові кошти та їх еквіваленти, що не обмежені у викорис танні.

Операційний цикл — проміжок часу між придбанням підприємс твом запасів для здійснення діяльності та отриманням коштів від ре алізації виробленої з них продукції (товарів, послуг). Складові опе раційного циклу подано на рис. 2.

ОПЕРАЦІЙНИЙ ЦИКЛ

Тривалість операційного циклу у галузях народного господарства відрізняється. Так, найкоротший термін операційного циклу має міс це у торгівлі, тоді як у суднобудуванні, капітальному будівництві, виноробстві та інших галузях він триває більше року.

Розглянемо складові обігових активів підприємства. 1. Запаси. Їх деталізують так:

• Виробничі запаси. До них належать запаси сировини, матеріалів, палива, запасних частин, напівфабрикатів (придбаних та виготовле них для споживання у власному виробництві), малоцінні та швид козношувальні предмети, що не підлягають амортизації, та інші ма теріальні цінності, призначені для споживання у виробничому про цесі або при наданні послуг.

277

•Тварини на вирощуванні та відгодівлі. Підприємства тваринниц тва відображають у цій статті вартість дорослих тварин на відгодівлі

ів нагулі, птиці, звірів, кроликів, молодняку тварин.

•Незавершене виробництво. Тут відображають витрати підпри ємства на продукцію, виробництво якої ще триває, або на незаверше ні ще роботи (послуги).

•Готова продукція. Це продукція підприємства, технологічна об робка якої завершена і яка пройшла випробування, приймання, укомплектована згідно з умовами договорів із замовниками і відпові дає технічним умовам і стандартам.

•Товари. До них належать товари, що придбані підприємством для їх наступного перепродажу.

2. Дебіторська заборгованість. До неї належить заборгованість ін ших юридичних та фізичних осіб перед підприємством. Самих же боржників підприємства називають дебіторами.

У балансі дебіторська заборгованість представлена такими стаття ми:

•Одержані векселі. Відображається заборгованість покупців, за мовників та інших дебіторів за відвантажену їм підприємством про дукцію (товари, виконані роботи та надані послуги), яка забезпечена векселями.

Вексель — безумовне письмове зобов'язання боржника сплатити певну суму протягом визначеного періоду чи в установлений термін на користь пред'явника векселя. При сплаті боржником означеної су ми підприємству відбувається погашення дебіторської заборгованос ті, забезпеченої векселем.

•Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги. У цій статті відображається заборгованість покупців або замовників за від вантажену їм продукцію (товари, надані роботи і послуги), крім за боргованості, яка забезпечена векселем.

На практиці трапляється, що відвантажена покупцям у кредит продукція лишається ними оплаченою не в повному обсязі або й вза галі неоплаченою. Тобто під час попереднього відвантаження продук ції існує ймовірність виникнення сумнівних та безнадійних боргів покупців перед підприємством, що реалізувало продукцію. СумнівA ним боргом називають дебіторську заборгованість, відносно якої іс нує ймовірність її непогашення боржником. Безнадійною дебіторA ською заборгованістю (безнадійним боргом) є заборгованість, віднос но якої існує впевненість в її непогашенні боржником або позовний

278

термін якої минув. Для покриття втрат від такої заборгованості ство рюється резерв сумнівних боргів.

Саму ж дебіторську заборгованість за товари, роботи, послуги вра ховують у балансі за її чистою реалізаційною вартістю. Для визна чення чистої реалізаційної вартості дебіторської заборгованості її первісна вартість (тобто сума виставлених, але не оплачених покуп цями рахунків) зменшується на величину створеного резерву сум нівних боргів.

•Дебіторська заборгованість за розрахунками. Виникає щодо пе реплачених підприємством податків, зборів та інших платежів до бюджету, виданих авансів, нарахованих дивідендів, відсотків, що під лягають виплаті тощо.

•Інша поточна дебіторська заборгованість. Містить усі види дебі торської заборгованості, які не входять до складу дебіторської забор гованості за товари, роботи, послуги та дебіторської заборгованості за розрахунками. Зокрема, до неї належить заборгованість працівників підприємства за іншими операціями, наприклад, за отриманими від підприємства позиками.

Особливістю дебіторської заборгованості за розрахунками та ін шої дебіторської заборгованості є те, що за ними не створюється ре зерв сумнівних боргів, як це робиться для дебіторської заборгованос ті за товари, роботи, послуги.

3. Поточні інвестиції. Поточні фінансові інвестиції зазвичай лег ко реалізуються та призначені для утримання впродовж терміну, який не перевищує одного року. До таких інвестицій підприємства належить купівля короткострокових комерційних ринкових папе рів, казначейських векселів, короткострокових боргових паперів; депозитних сертифікатів та інших ринкових цінних паперів, прид баних для їх перепродажу протягом періоду, що не перевищує од ного року (акції, облігації, сертифікати, казначейські зобов'язан ня).

4. Грошові кошти та їх еквіваленти. Грошові кошти підприємства знаходяться в касі, на банківських рахунках, у дорозі, у формі грошо вих документів або виставлених акредитивів. До складу грошових коштів не входять гроші на банківських рахунках, обмежені для по точного використання протягом терміну, що перевищує один рік. Во ни відображаються у складі необігових активів як інші фінансові ін вестиції (наприклад, компенсаційні залишки за довгостроковими кредитами, цільові депозитні рахунки тощо).

279

До еквівалентів грошових коштів належать поточні фінансові ін вестиції, термін погашення яких не перевищує 3 місяці і відносно яких існує впевненість у тому, що вони будуть вільно реалізовані у будь який час на фінансовому ринку та їх вартість при цьому не змі ниться (наприклад, короткострокові облігації внутрішньої державної позики).

Усі ресурси підприємства, що не є обіговими, класифікуються як необігові активи, до яких належать:

1.Нематеріальні активи. Передусім це немонетарні ресурси під приємства, які не мають матеріальної форми і утримуються ним для використання впродовж періоду, що перевищує один рік (або один операційний цикл, якщо він більше одного року), для виробництва, торгівлі, в адміністративних цілях чи надання в оренду іншим осо бам. Нематеріальні активи підприємства поділяють на такі групи:

• права користування природними ресурсами (право користуван ня надрами, іншими ресурсами природного середовища);

• права користування майном (право користування земельною ді лянкою, право користування будівлею, право на оренду приміщень тощо);

• права на знаки для товарів і послуг (товарні знаки, торгові мар ки, фірмові назви тощо);

• права на об'єкти промислової власності (право на винаходи, ко рисні моделі, промислові зразки, ноу хау тощо);

• авторські та суміжні з ними права (право на літературні та му зичні твори, програми для ЕОМ, бази даних та ін.);

• інші нематеріальні активи (право на проведення певного виду діяльності, використання економічних та інших привілеїв тощо).

2.Незавершене будівництво. У цій статті відображається сума ін вестицій, вкладених у нове будівництво (включаючи устаткування для монтажу), що здійснюється для власних потреб підприємства, а також авансові платежі для фінансування такого будівництва.

3.Основні засоби. До основних засобів підприємства належать матеріальні активи, які утримуються підприємством для викорис тання у виробництві або постачанні товарів та наданні послуг (для виконання робіт). До складу основних засобів входять:

• земельні ділянки;

• капітальні витрати на поліпшення земель;

• будинки та споруди;

• машини та обладнання;

280