практик з псих упр перс_1 / література / ekon_pidpr

структурі. Зменшення таких витрат може відбуватися під впливом низки таких чинників, як підвищення технічного рівня виробництва, вдосконалення організації виробництва і праці, зміни структури та обсягу продукції, галузевих та інших чинників.

Підвищення технічного рівня виробництва може сприяти економії витрат за рахунок двох факторів:

1. Зниження норм витрат матеріалів. У цьому разі економія роз раховується за формулою

ЕСм = (НС0 – НС1) Ці Q , (13) де ЕСм — економія за рахунок зниження норм витрат матеріалів

(грн.); НС0 та НС1 — відповідно норма витрат матеріалів до і після здій

снення заходу (нат. од.); Ці — ціна одиниці матеріального ресурсу (грн.);

Q — обсяг випуску продукції після здійснення заходу (нат. од.). 2. Зростання продуктивності праці, тобто зниження трудомісA

ткості праці:

де ЕСt — економія витрат за рахунок зниження трудомісткості праці; t0 та t1 — трудомісткість виготовлення одиниці продукції відповід

но до і після здійснення заходу (n год.);

З0 та З1 — середньогодинна ставка робітників до і після здійснен ня заходу (грн./год.);

%дзп — середній відсоток додаткової заробітної плати для певної категорії робітників (%);

%всз — встановлений законодавством відсоток відрахувань на соці альні заходи (%);

N1 — непрямі витрати після заходів, пов'язаних з технічним пере оснащенням виробництва.

Вдосконалення організації виробництва і праці на підприємстві призводить до економії витрат за рахунок поглиблення спеціалізації та розширення кооперування, яка визначається у такий спосіб:

ЕСcк = [C – (Цопт + T)] qк , (15) де ЕСcк — економія витрат за рахунок поглиблення спеціалізації та

розширення кооперування (грн.);

C — собівартість виробів, виробництво яких планується розмісти ти на спеціалізованих підприємствах (грн./од.);

261

Цопт — оптова ціна за виріб, виготовлений на спеціалізованому під приємстві (грн.);

Т — транспортно заготівельні витрати на одиницю виробу (грн./од.); qк — кількість виробів, що отримується за кооперацією зі спеціалі зованих підприємств до моменту проведення спеціалізації до кінця

року (нат. од.).

Зміна структури і обсягу продукції призводить до відносного зни ження умовно постійних витрат підприємства:

де ЕCуп — економія витрат за рахунок зниження умовно постійних витрат підприємства (грн.);

Q — приріст обсягу випуску продукції в плановому році (%); Cуп — сума умовно постійних витрат в базовому році (грн.). Загальний вплив зазначених чинників на собівартість jAго виду про

дукції визначається так:

Розрахунок зниження собівартості продукції за чинниками здій снюють у такій послідовності:

1. Визначають витрати на 1 грн товарної продукції в базовому ро

ці (С1 грн баз):

де Сбаз — собівартість продукції у базовому році (грн.); Qбаз — обсяг товарної продукції у базовому році (грн.).

2. Обчислюють собівартість товарної продукції у плановому році на рівні витрат базового року (Стпл):

де Qпл — обсяг товарної продукції підприємства у плановому році (грн.).

3.Методом прямого розрахунку визначають економію затрат, спричинену техніко економічними чинниками.

4.Обчислюють планову собівартість продукції (Спл):

262

5. Визначають рівень витрат на 1 грн товарної продукції у плано вому році:

Qпл

6. Обчислюють відсоток зниження витрат на 1 грн у плановому ро ці порівняно з базовим:

Розрахувати зниження собівартості продукції за чинниками мож на не тільки методом прямого розрахунку, а й індексним методом. За цим методом можна врахувати вплив чинників на собівартість укрупA неним способом.

Зменшення собівартості продукції за рахунок зміни норм витрат матеріалів і зміни цін на них обчислюється у такий спосіб:

де Iнм та Iц — відповідно індекси зміни норм витрат матеріалів на один виріб та зміни ціни на одиницю матеріального ресурсу;

dмв — питома вага матеріальних витрат у собівартості.

Зниження собівартості продукції за рахунок зростання продукA тивності праці:

де Iзп та Iпп — відповідно індекси зростання середньої заробітної пла ти та індекс продуктивності праці;

dзп — питома вага заробітної плати в собівартості продукції (%). Зниження собівартості продукції за рахунок зміни умовноAпостійA

них витрат:

де Iуп та IQ — відповідно індекси зростання умовно постійних вит рат та обсягу виробництва;

dупв — питома вага умовно постійних витрат у собівартості про дукції (%).

263

Розділ 14

ФІНАНСОВО ЕКОНОМІЧНІ РЕЗУЛЬТАТИ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

1. Формування доходу підприємства

Дохід є основним джерелом покриття витрат підприємства та фор мування прибутку, а також одним з найголовніших показників, що ві дображає фінансовий стан підприємства.

Підприємство отримує дохід не тільки у результаті операційної, а й фінансово інвестиційної діяльності. Формування доходу від кож ного з видів діяльності має свої особливості.

Розглянемо порядок формування доходу від операційної діяль ності підприємства, який складається з доходу від основної діяльнос ті підприємства та інших операційних доходів.

Основна діяльність підприємства пов'язана з виробництвом та збутом продукції (наданням послуг, виконанням робіт) і має забезпе чувати отримання доходів, достатніх для відшкодування витрат ви робництва та обігу і отримання певного прибутку.

Дохід підприємства від операційної діяльності визначається двома методами — касовим та методом нарахувань.

При касовому методі доходом або виручкою підприємства вважа ється сума грошових коштів, що надійшла від покупців упродовж пев ного періоду на його розрахунковий рахунок або в касу підприємства за відвантажену продукцію (надані послуги, виконані роботи).

Метод нарахувань доходом або виручкою підприємства за певний період передбачає визначення вартості відвантаженої в цьому періо ді покупцям продукції (вартості наданих послуг, виконаних робіт) незалежно від того, чи оплачена вона ними впродовж цього періоду чи ні.

265

Розглянемо на прикладі визначення виручки підприємства за обо ма методами.

Приклад

Підприємство у І кварталі поточного року отримало передоплату в розмі рі 20 тис. грн за продукцію, що буде відвантажена у ІІ кварталі. Від покуп ців надійшло 18 тис. грн за продукцію, що була відвантажена у IV кварталі попереднього року. Крім того, протягом I кварталу покупцям було відванта жено продукції на 45 тис. грн, з яких у цьому ж кварталі надійшла оплата на 30 тис. грн.

Визначте операційний дохід підприємства у I кварталі за касовим мето дом та методом нарахувань.

Рішення

А. Касовий метод

Дохід підприємства у I кварталі:

•18 тис. грн, що надійшли за продукцію, відвантажену у IV кварталі попереднього року;

•30 тис. грн, що надійшли за продукцію, відвантажену у I кварталі. Разом: 18 + 30 = 48 (тис. грн.).

20 тис. грн як передоплату за продукцію, що буде відвантажена у II квар

талі, буде включено до складу доходу за цей квартал після відповідного від вантаження продукції її покупцям. У I кварталі ця сума вважається доходом майбутніх періодів, а тому не має права бути включеною до виручки за цей квартал.

Б. Метод нарахувань

Дохід підприємства у I кварталі — вартість відвантаженої у цьому ж квар талі продукції у розмірі 45 тис. грн.

Разом: 45 тис. грн.

18 тис. грн, що надійшли за IV квартал попереднього року, були враховані у складі виручки того ж періоду при відвантаженні продукції покупцям.

Як бачимо, сума доходу підприємства, визначена за цими метода ми, відрізняється. Більш поширеним методом визначення доходу в галузях народногосподарського комплексу є метод нарахувань.

Розмір доходу або виручки підприємства від реалізації продукції, за інших однакових умов, залежить від кількості, асортименту та якості реалізованої продукції, рівня реалізаційних цін і розрахунко вої дисципліни.

Реалізаційні ціни можуть бути вільними, фіксованими та регульо ваними.

266

Фіксовані ціни встановлюються в адміністративному порядку на державному рівні. Такі ціни застосовуються до товарів і послуг пер шої необхідності та на товари, що монопольно виготовляються дер жавою (газ, електроенергія тощо).

Регульовані ціни встановлюються шляхом регулювання державою рівня рентабельності (прибутковості) товарів першої необхідності (хлібобулочних виробів, продуктів дитячого харчування та ін.). На та кі товари держава встановлює мінімальний та максимальний рівні цін.

У решті випадків застосовуються вільні ціни, тобто ціни, які склада ються на ринку під впливом попиту та пропозиції або за домовленістю постачальників та споживачів (у цьому разі їх називають договірними).

Базою для встановлення вільної ціни на продукцію слугує її повна со бівартість та прибуток, який підприємство може отримати з урахуван ням чинних ринкових цін на аналогічну продукцію. Собівартість випус ку продукції і норма прибутку формують ціну виробництва продукції:

де Цвироб — ціна виробництва одиниці продукції (гр. од.); С — собівартість одиниці продукції (гр. од.);

D — прибуток, що припадає на одиницю продукції (гр. од.).

Під час реалізації продукції, відповідно до чинного законодавства України, до складу ціни необхідно включити непрямі податки: акциз ний збір (для підакцизних товарів) і податок на додану вартість:

де Цреал — ціна реалізації одиниці продукції (гр. од.); А — акцизний збір (гр. од.); ПДВ — податок на додану вартість (гр. од.).

Розглянемо на прикладі, як визначається реалізаційна ціна.

Приклад

Підприємство у січні відвантажило покупцям 300 пилососів. Собівартість одного пилососа 340 грн, прибуток, який підприємство може отримати за ді ючого рівня ринкових цін — 130 грн, податок на додану вартість (ПДВ) — 20 %. Визначити ціну реалізації пилососа та обсяг доходу підприємства у січні за методом нарахувань.

Рішення

1. Розрахунок ціни виробництва:

Цвироб = С + П; Цвироб = 340 + 130 = 470 (грн.)

267

2. Розрахунок ціни реалізації:

а) обчислення податку на додану вартість, який має бути включений до ціни:

б) ціна реалізації:

Цреаліз = С + D + ПДВ; Цреаліз = 340 + 130 + 94 = 564 (грн.). 3. Визначення доходу підприємства:

Д = q Цреаліз ,

де q — кількість реалізованої продукції (шт.), Д = 300 • 564=169 200 (грн.).

Крім доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), підпри ємство в результаті операційної діяльності отримує також інші операA ційні доходи. До них належать отримана від орендарів орендна плата за тимчасово надане їм в користування майно; дооцінка запасів матеріаль них цінностей, що знаходяться на складі підприємства; дохід від зрос тання курсу валюти, якою володіє підприємство на банківських рахун ках (у разі, якщо валютні операції є необхідними для забезпечення ос новної діяльності підприємства, наприклад, імпорт сировини) тощо.

Інакше формуються доходи від фінансово інвестиційної діяльнос ті підприємства.

Доходи підприємства від фінансових інвестицій поділяють на дві великі групи: доходи від участі в капіталі та інші фінансові доходи.

До доходів від участі в капіталі належить прибуток, отриманий підприємством від здійснених ним інвестицій в асоційовані, дочірні або спільні підприємства, облік яких ведеться за методом участі в ка піталі. За цим методом чистий прибуток, отриманий такими підпри ємствами, розподіляється між підприємствами інвесторами пропор ційно до їх часток у капіталі цих підприємств. Це призводить до збільшення сум інвестованих ними капіталів.

Дохід від участі в капіталі визначається як добуток чистого при бутку, отриманого асоційованим, дочірнім або спільним підприємс твом, на частку у статутному капіталі підприємства інвестора:

де Дуч. к — дохід підприємства від участі в капіталі (гр. од.); α — частка інвестицій підприємства інвестора у статутному капі

талі асоційованого (дочірнього, спільного) підприємства (у вигляді десяткового дробу).

268

Якщо асоційоване (дочірнє, спільне) підприємство зазнало збит ків, вони пропорційно розподіляються між інвесторами, тоді сума ін вестицій в таке підприємство зменшується на суму, необхідну для покриття цих збитків. У цьому разі підприємство інвестор матиме втрати від участі в капіталі.

Приклад

Підприємство “Вектор” є співзасновником спільного підприємства “Олімп” та асоціації “Україна”. Частка внесків “Вектора” до статутних капі талів цих підприємств становить відповідно 45 та 32 %.

За показниками року “Олімп” отримав прибутки у розмірі 120 тис. грн, “Україна” зазнала збитків у розмірі 50 тис. грн. Визначити доходи і втрати підприємства від фінансово інвестиційної діяльності за методом участі в ка піталі.

Рішення

1. Розрахунок доходу від участі в капіталі:

Дуч. к = α D;

Дуч. к = 0,45 • 120 = 54 (тис. грн.). 2. Розрахунок втрат від участі в капіталі:

Cуч. к = α З,

де З — збитки, яких зазнало асоційоване підприємство (гр. од.), Cуч. к = 0,32 • 50 = 16 (тис. грн.).

Якщо ж інвестиції підприємства до статутного капіталу іншого підприємства становлять менш ніж 25 % його загального обсягу, до ходи, отримані від таких інвестицій, належать до інших фінансових доходів. До складу інших фінансових доходів входять отримані диві денди, відсотки, доходи від фінансової оренди (від наданих в оренду майнових об'єктів з правом їх викупу орендарями) та інші доходи, отримані від фінансових інвестицій (крім доходів, отриманих за ме тодом участі в капіталі).

Крім доходу від операційної та фінансово інвестиційної діяльнос ті, підприємство може одержувати також інші доходи:

•від реалізації необігових активів і майнових комплексів, фінан сових інвестицій;

•зростання курсу валюти, якою володіє підприємство на банків ських рахунках (у разі, якщо валютні операції не пов'язані з основ ною діяльністю підприємства);

•безоплатно отриманих матеріальних і нематеріальних цінностей;

•дооцінки основних фондів та ін.

269

2.Прибуток підприємства та його формування

вумовах ринкових відносин

Вумовах ринкових відносин важливе значення має спроможність підприємства працювати прибутково. Саме прибуток стає основним чинником, що впливає на можливість забезпечення фінансування ба гатьох його програм, пов'язаних з розширенням потужностей, підви щенням якості продукції, зміцненням конкурентної позиції підпри ємства, його виходом на нові ринки тощо.

Фінансування програм розвитку підприємства передбачає, крім використання власних (статутний капітал, прибуток, акумульована сума амортизаційних відрахувань), ще й залучення зовнішніх джерел коштів (отримання позик та банківських кредитів). Кредиторів та ін весторів цікавить насамперед результативність діяльності цього під приємства, тобто отриманий ним прибуток. Він є одним з показників, що характеризує кредитоспроможність підприємства під час укла дання кредитної угоди з банком. Прибуток також є джерелом випла ти дивідендів за випущеними підприємством акціями, у цьому разі розмір сплачуваних дивідендів впливає на їх інвестиційну привабли вість на фондовому ринку.

Вумовах дії в Україні двох різних систем обліку фінансових ре зультатів (бухгалтерського та податкового) існують два підходи до визначення прибутку, отриманого підприємством.

Розглянемо порядок визначення прибутку підприємства, діючий згідно з національними стандартами бухгалтерського обліку.

Прибуток підприємства формується виходячи з фінансових ре зультатів його операційної та фінансово інвестиційної діяльності.

Під операційною діяльністю розуміється основна діяльність під приємства (виробництво або реалізація продукції, товарів, надання послуг, виконання робіт), яка є головною метою його створення, а та кож усі інші види діяльності, які не є фінансовою або інвестиційною діяльністю.

Фінансовою діяльністю є така, що призводить до зміни розміру та складу власного і залученого підприємством капіталу (випуск під приємством корпоративних та боргових цінних паперів, отримання та погашення кредитів, викуп власних акцій, погашення випущених підприємством облігацій тощо).

Інвестиційна діяльність підприємства передбачає придбання та продаж необігових активів, а також фінансових інвестицій.

270