практик з псих упр перс_1 / література / ekon_pidpr

Коефіцієнт використання матеріалів (відношення чистої маси ви робу до норми або фактичних витрат сировини чи матеріалу) засто совують на підприємствах обробної промисловості. Цей коефіцієнт може визначатися не лише щодо певних видів продукції, а й по під приємству загалом.

Розмір відходів характеризується коефіцієнтом, що відображує відношення величини відходів до величини загальних витрат сиро вини чи матеріалів.

Ефективне використання оборотних фондів полягає насамперед в економії сировини, матеріалів, палива, електроенергії та ін. Прийня то розрізняти джерела і шляхи економії матеріальних ресурсів. Дже рела економії вказують, за рахунок чого можна досягти економії ре сурсів, а шляхи економії — за допомогою яких заходів можна заощад жувати ті чи інші види матеріальних ресурсів. Серед можливих захо дів з економії витрат ресурсів потрібно розрізняти виробничо техніч ні та організаційно економічні.

Основними резервами підвищення рівня ефективного викорис тання важливих видів матеріальних ресурсів є комплексна перероб ка сировини та широке використання вторинних ресурсів.

Комплексна переробка сировини являє собою процес її промислової переробки, результатом якого є добування з вихідної сировини всіх корисних компонентів та їх повне використання. Економічна доціль ність комплексної переробки сировини зумовлена великою цінністю так званої “супутньої продукції”, що міститься у вихідній сировині. У видобуванні природного газу такими продуктами є конденсати, ге лій, сірка тощо; нафти — горючий газ, сірка, йод, бром; мідної, мідно колчеданової та мідно цинкової руди — цинк, залізо, сірка, а також свинець, кобальт, молібден, золото, срібло та інші метали в кількості, що забезпечує їх рентабельне видобування.

Вторинні матеріальні ресурси — це залишки сировини, матеріалів, відходи виробництва і споживання, що можуть бути повторно вико ристані для виготовлення різноманітної продукції. Вони поділяються на дві основні групи — відходи виробництва та відходи споживання:

• відходи виробництва — це залишки сировини й матеріалів, що значною мірою втратили свою первісну споживну вартість (обрізки матеріалів, металева стружка, відпрацьовані каталізатори, технічне масло, жом, меляса, макуха, костриця тощо); побічні та побіжні про дукти переробки вихідної сировини (шлак, лігнін, гази, пуста порода тощо);

111

• відходи споживання — це відходи виробничого споживання (брухт, гума, тара тощо) і побутового споживання (зношені взуття, одяг, макулатура та ін.).

Підвищення ефективності виробництва на підприємствах знач ною мірою залежить від прискорення обіговості оборотних коштів, під яким розуміють скорочення тривалості проходження ними різ них стадій виробництва та обігу і кругообігу загалом, а також змен шення суми коштів, які використовує конкретне підприємство для організації процесу виробництва і реалізації продукції у передбаче ному виробничою програмою обсязі.

Результатом прискорення обіговості оборотних коштів підпри ємства є збільшення випуску конкурентоспроможної продукції та підвищення суми прибутку при мінімальних вкладеннях оборотних коштів у виробничі запаси та залишки незавершеного виробництва і готових виробів.

Контрольні запитання та завдання

1.Поясніть сутність оборотних фондів підприємства.

2.Які основні елементи та структура оборотних фондів, а також чинники, що впливають на їх зміну?

3.Охарактеризуйте сутність і нормування оборотних фондів.

4.Назвіть відомі вам методи нормування оборотних коштів.

5.Як формуються оборотні кошти на підприємстві?

6.Як визначаються показники ефективності використання оборотних коштів?

7.Поясніть сутність проблеми нестачі оборотних коштів і поповнення їх обсягу.

Список використаної та рекомендованої літератури

1.Горфинкель В. Я., Купряков Е. М. Экономика предприятия. — М.: ЮНИТИ, 1996.

2.Економіка підприємства: Зб. практичних задач і конкретних ситуацій: Навч. посіб. / За ред. С. Ф. Покропивного. — К.: КНЕУ, 1999.

3.Економіка підприємства: Навч. посіб. / І. М. Бойчик, П. С. Харів, М. І. Хоп чан та ін. — К.: Каравела, 2000; Львів: Новий світ, 2001.

112

Розділ 7

ІНВЕСТИЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ ПІДПРИЄМСТВА

1. Інвестиції, їх види та характеристика

Забезпечення стабільності функціонування підприємства, підви щення конкурентоспроможності продукції, зміцнення позиції на ринку значною мірою визначаються ефективністю здійснених ним інвестицій. Інвестиції являють собою усі види майнових та інтелек туальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності для отримання прибутку або досягнення соці ального ефекту.

Процес вкладання капіталу називають інвестуванням, а юридич них і фізичних осіб, що його здійснюють, — інвесторами.

Для проведення обліку, аналізу, планування і контролю викорис тання інвестиції класифікують за певними ознаками (рис. 1).

Ознаки класифікації та види інвестицій

Рис. 1. Класифікація інвестицій за певними ознаками

114

1.Залежно від об'єкта вкладання коштів розрізняють реальні та фінансові інвестиції.

Реальні інвестиції — вкладання капіталу у різні сфери діяльності та галузі народногосподарського комплексу для відтворення реаль них матеріальних і нематеріальних активів підприємства. Такі інвес тиції часто називаються виробничими інвестиціями або капітальни ми вкладеннями.

Фінансові інвестиції — вкладання капіталу для придбання різних цінних паперів, що випускаються підприємствами або державними і місцевими органами влади для отримання прибутку у вигляді диві дендів або відсотків.

2.За характером участі в інвестуванні розрізняють прямі та непря мі інвестиції.

Прямі інвестиції — вкладання коштів у певні об'єкти інвестування безпосередньо інвестором, без залучення фінансових посередників (інвестиційних компаній та фондів).

Непрямі інвестиції — вкладання індивідуальними інвесторами кош тів в об'єкти інвестування із залученням фінансових посередників. У цьому разі фінансові посередники шляхом випуску та розміщення сво їх цінних паперів об'єднують кошти індивідуальних інвесторів, які в подальшому використовують для здійснення масштабних інвестицій. Отриманий від них дохід посередники розподіляють між індивідуаль ними інвесторами пропорційно до вкладених ними коштів.

3.За термінами інвестування розрізняють короткоA та довгостроA

кові інвестиції.

4.За формою власності інвестиційних ресурсів розрізняють при ватні, державні, іноземні та спільні інвестиції.

Приватними інвестиціями називають такі, що здійснюють громадя ни та підприємства недержавної форми власності.

Державними називають інвестиції, що здійснює держава в особі уряду та державних підприємств.

Іноземними інвестиціями називають усі види цінностей, що вкла дають іноземні інвестори в об'єкти на території України.

Спільні інвестиції здійснюють інвестиційні фонди та компанії. Джерелом спільних інвестицій є кошти індивідуальних інвесторів, які придбали інвестиційні сертифікати, випущені інвестиційними фондами та компаніями.

5.За регіональними ознаками розрізняють внутрішні та зовнішні інвестиції.

115

Внутрішні інвестиції — вкладання інвесторами капіталу всередині країни, зовнішні — за її межами.

2.Сутність та класифікація капітальних вкладень підприємства

Інвестиціями, що забезпечують зміцнення і розвиток матеріально технічної бази підприємства, впровадження нових технологій вироб ництва, зростання потужностей, є капітальні вкладення, або вироб ничі інвестиції.

Під капітальними вкладеннями розуміють сукупність одноразових витрат, що спрямовуються на просте і розширене відтворення основ них фондів та об'єктів соціальної інфраструктури підприємства.

До складу капіталовкладень належать витрати на будівництво, ре конструкцію, розширення, технічне переозброєння і підтримку по тужностей діючих підприємств, а також на придбання обладнання, транспортних засобів та інших об'єктів основних засобів виробничо го і невиробничого призначення.

Велика різноманітність капітальних вкладень потребує їх правиль ної класифікації. Для планування, обліку і контролю капітальні вкла дення класифікуються за такими ознаками: відтворювальною струк турою, технологічною структурою, призначенням, галузевою належ ністю, способом ведення робіт, джерелами фінансування та формою власності (рис. 2).

Відтворювальна структура капітальних вкладень відображає співвідношення довгострокових витрат підприємства на нове будів ництво, розширення, реконструкцію і технічне переозброєння і під тримання потужностей діючих підприємств.

До нового будівництва належить спорудження на нових майданчи ках об'єктів основного, допоміжного і невиробничого призначення новостворюваних підприємств, а також філій та окремих вироб ництв. Будівництво здійснюється для створення нових виробничих потужностей. Після введення в експлуатацію об'єкти перебувають на самостійному балансі.

Розширення діючих підприємств передбачає будівництво додатко вих виробництв на діючому підприємстві, а також будівництво нових і розширення існуючих окремих виробничих цехів та об'єктів основ них фондів на території діючих підприємств та прилеглих до них май

116

Ознаки класифікації капітальних вкладень підприємства

данчиках. Розширенням є також будівництво філій та виробництв, які після введення до ладу не перебувають на самостійному балансі.

Під реконструкцією діючих підприємств розуміється перебудова існуючих цехів та об'єктів основних фондів, пов'язана з удосконален ням виробництва і підвищенням його техніко економічного рівня на основі досягнень науки та техніки.

Технічне переозброєння діючих підприємств — це комплекс заходів з підвищення техніко економічного рівня окремих виробництв, цехів та дільниць на основі впровадження передової техніки та технології, механізації та автоматизації виробництва, модернізації та заміни зас тарілого і фізично зношеного устаткування новим, продуктивнішим.

Підтримання потужностей діючого підприємства передбачає про ведення робіт з відновлення основних фондів, що вибувають у проце сі виробничої діяльності.

За технологічною структурою капіталовкладення поділяються на витрати, пов'язані з будівельними, монтажними та іншими капі тальними роботами та послугами, з придбанням усіх видів устатку вання, інструмента та інвентаря.

До будівельних належать роботи зі спорудження, перебудови, роз ширення і відновлення існуючих будівель та споруд або їх окремих частин, а також пов'язані з ними роботи з монтажу збірних залізобе тонних, металевих, дерев'яних та інших будівельних конструкцій, що входять до складу будівель і споруд, а також спеціальні (електромон тажні, сантехнічні, меліоративні тощо) та інші роботи, що належать до будівництва будівель і споруд.

Монтажними є роботи, пов'язані зі складанням та встановленням технологічного, енергетичного, підйомно транспортного та іншого устаткування, що може експлуатуватися лише після його встанов лення на фундамент.

До витрат на обладнання, інструмент, інвентар входять вартість технологічного, енергетичного, підйомно транспортного та всіх ін ших видів устаткування (станків, пресів, двигунів, генераторів, насо сів тощо); транспортних засобів, технологічно пов'язаних з процесом виробництва (муковозів, панелевозів, електрокарів та ін.); обладнан ня для лабораторій, майстерень, дослідницьких установок і т. п.; вар тість виробничого інструмента та інвентаря, у тому числі малоцінно го і швидкозношуваного, яке включається до кошторисів на будів ництво як перший комплект для підприємств та об'єктів, що буду ються.

118

Устаткування підрозділяється на таке, що потребує і не потребує монтажу.

До устаткування, що потребує монтажу, входить таке, котре мо же бути введено в експлуатацію лише після складання його частин і прикріплення до фундаменту або інших конструкцій будівель і спо руд (конвеєрні лінії тощо).

До устаткування, що не потребує монтажу, належать верстати та машини, які не потребують витрат на установку та прикріплення до фундаменту або інших конструкцій будівель і споруд (автомобілі, тепловози, інші транспортні засоби, обчислювальна техніка тощо).

До складу інших капітальних робіт і витрат включаються проек тно вишукувальні роботи, що проводяться за рахунок капітальних вкладень, а також витрати на утримання дирекції підприємств, що будуються, витрати, пов'язані з формуванням штату робітників, інші роботи і витрати, передбачені в кошторисі будівництва.

За призначенням капітальні вкладення розподіляються на такі, що спрямовані для виробничого і невиробничого використання.

До капіталовкладень виробничого призначення належать вкладен ня капіталу в об'єкти, які після завершення їх будівництва функціо нуватимуть у сфері матеріального та нематеріального виробництва у промисловості, сільському господарстві, будівництві, на транспорті, зв'язку тощо.

До капіталовкладень невиробничого призначення належать вкла дення капіталу в об'єкти житлового та комунального господарства, установи охорони здоров'я, фізичної культури, соціального забезпе чення, освіти тощо.

За галузевою належністю капітальні вкладення розподіляються на такі, що здійснюються у промисловості, сільському господарстві, транспорті, будівництві та інших галузях народного господарства.

За способом здійснення будівельно монтажних робіт капітало вкладення поділяються на такі, що виконуються підрядним та госпо дарським способами.

Підрядний спосіб ведення будівельно монтажних робіт передбачає їх виконання постійно діючими спеціалізованими підрядними буді вельно монтажними організаціями. Підприємства, для яких створю ються основні фонди і які здійснюють для цього певні вкладення ка піталу, називаються забудовниками.

Господарський спосіб будівництва застосовує саме підприємство забудовник. При цьому роботи на об'єкті будівництва ведуться влас

119

ними силами та засобами підприємства поряд з основною виробни чою діяльністю.

При будь якому способі ведення будівельно монтажних робіт виз начається кошторисна вартість будівництва, яка розраховується згід но із встановленими цінами, тарифами і розцінками на ці роботи і є ціною на спорудження об'єкта.

За джерелами фінансування капітальні вкладення розподіляють на державні та такі, що здійснюються понад ліміт державних капіта ловкладень та ін.

Для фінансування державних капіталовкладень можуть використо вуватися власні кошти державних підприємств та організацій, призна чені на такі цілі, а також бюджетні асигнування, кредити банків.

Капітальні вкладення, що здійснюються понад ліміт державних вкладень, фінансуються з нецентралізованих джерел, які дозволено спрямовувати на такі цілі.

Інші капітальні вкладення фінансуються за рахунок власних кош тів підприємств, громадських, кооперативних та інших організацій, а також коштів, отриманих в порядку пайової участі та ін.

За формою власності розрізняють державні та приватні капіA тальні вкладення. Державні капіталовкладення здійснюються за ра хунок державних коштів і призначені для виконання державних програм розвитку окремих галузей і підприємств.

Приватні капіталовкладення фінансуються за рахунок як власних коштів підприємств, організацій, так і зовнішніх джерел (позики, кредити). Метою здійснення приватних капіталовкладень є зміцнен ня підприємствами своєї позиції на ринку.

3.Загальні принципи та етапи планування

капіталовкладень на підприємстві

Вумовах ринкової економіки підприємства самостійно вирішують як виробничі, так і фінансові питання. Оскільки фінансові ресурси підприємств є досить обмеженими, увага приділяється пошуку шля хів їх ефективного використання та інвестуванню коштів в активи або проекти, що можуть принести високі доходи з безпечним рівнем ризику.

Зарубіжні вчені економісти на підставі дослідження практики гос подарювання сформулювали п'ять принципів інвестування.

120