Механізми і чинники креативності

Стійке переконання, що геніальність є невловимим даром, а креативність - спонтанним проявом позасвідомо регульованих процесів, заважає з'ясувати їх механізми. Однак на сучасному етапі вивчення феномену креативності зосереджене на таких ЇЇ чинниках:

1) швидкість і варіативність/метафоричність. Учені, що працюють над створенням штучного інтелекту, припустили, що варіативність і швидкість обчислень дають змогу створити комп'ютерну програму з "креативними" можливостями. У 1996 р. чемпіон світу з шахів Гарі Каспаров зазнав поразки від програми штучного інтелекту "Deep Blue*, здатної аналізувати сто мільйонів ігрових комбінацій за секунду. Проте Каспаров з'ясував, що комп'ютер грає краще, коли людина - його суперник використовує типову атакувальну тактику, гірше, якщо обирає консервативніший підхід. Швидкість і варіативність виявилися менш пов'язаними із загальною продуктивністю, ніж здатність до метааналізу і побудованого на метафорі оцінювання реальної ситуації;

2) інтелектуальність/оригінальність. Для вимірювання креативності переважно застосовують тести, що виявляють незвичність, оригінальність сприйняття і мислення порівняно зі стандартністю і поширеністю відповідей серед інших людей. Для зіставлення рівня незвичайних і несподіваних відповідей, які вважають явними ознаками креативності, з показниками IQ було обстежено вибірку студентів, у результаті чого виявлено дві групи: некреативи з дуже високим рівнем IQ (-понад 150 балів); креативи з набагато меншим, хоч і вище середнього, рівнем IQ (близько 127 балів). Тест вимірювання навчальних досягнень, попри очікування, не виявив різниці в успішності. Отже, стандартні тести інтелекту не фіксували креативності. Кореляція між балами креативності і балами IQ була дуже низькою, а дослідники переконувалися, що тести вимірюють різні чинники. Отже, якщо під час прийому в університети орієнтуватися на абітурієнтів, які займають верхні 20% на шкалі інтелекту, можна втратити 70% креативних осіб.

Прогностичність успішності, зроблена на основі рівня креативності, досить висока у драматичному мистецтві, літературі, музиці (г- 0,50 для п'ятирічного періоду); для прогнозування успіху в точних академічних науках ефективні показники IQ;

3) конвергентність/дивергентність мислення. Мистецтво відкриває масштабніший простір для прояву незвичайного і незвичного - дивергентності. А точні науки - для регламентованості й жорсткості правил, тобто - конвергентності. Відповіді дивергентного типу, порівняно з відповідями, що виявляють низьку дивер-гентність, можуть бути підставою для прогнозування креативності в наукових дослідженнях, архітектурі, інженерних розробках.

4) креативність/регламентованість. На думку В. Дру-жиніна, усі інтелектуальні тести і тести креативності можна прорангувати за шкалою " регламентованість - свобода" поведінки людини в ситуації тестування (рис. 3.8). Це означає, що кореляції тестів інтелекту і тестів креативності залежать від ситуації тестування. За його висновком, про наявність у людини креативності може свідчити оригінальність відповіді, але відсутність креативних відповідей не означає відсутності креативності.

Взаємозалежність креативності і регламентованості поведінки характерна не тільки для тестових, а й життєвих ситуацій. При цьому вільні умови тільки створюють можливості для прояву креативності, а виявляється вона як наслідок усвідомленої потреби у творчості.