Імпульсивність - рефлективність

Цей когнітивний стиль (схильність приймати рішення швидко або поволі) найяскравіше проявляється за невизначеності, коли потрібно здійснити правильний вибір з безлічі альтернатив. Імпульсні випробовувані схильні швидко приймати рішення, не перевіряючи гіпотез, без урахування альтернатив. Рефлективним випробовуваним властиві сповільнений темп прийняття рішень, уточнення гіпотез на основі ретельного вивчення альтернатив. Рефлективні випробовувані витрачають більше часу на ухвалення рішення за рахунок ретельнішого розгляду фігур, фіксації і порівнювання їх, на оцінювання своїх гіпотез, водночас вони збирають більше інформації.

Для полюса рефлективності характерні такі особливості інтелектуальної діяльності (протилежні особливості характеризують полюс імпульсивності): використання продуктивніших стратегій розв'язання задач; вищий рівень метапам'яті у вигляді інтроспективного знання про особливості власних стратегій запам'ятовування; поленезалежність; високі показники навчальної успішності, відсутність труднощів у читанні, розвиненість мови, вираженість вербального контролю над своєю поведінкою.

Конкретна - абстрактна концептуалізація

Вона характеризує індивідуальні відмінності в особливостях інтерпретації (концептуалізації), зумовлених рівнем розвитку диференціації та інтеграції понять у межах індивідуальної понятійної системи. Полюс "конкретності" характеризується незначним ступенем диференціації та інтеграції понять, полюс абстрактності - високим.

Полюс "абстрактності" співвідносять із високим вербальним інтелектом (за методикою Векслера), ког-нітивною складністю (за репертуарним тестом), низьким рівнем догматизму та авторитарності, поленезалежністю (за тестом "Включені фігури"), кращою успішністю в розв'язанні завдань на формування понять (за методикою Брунера), високими показниками креативності (за поєднанням оригінальності і реалістичної спрямованості).

Цей когнітивний стиль пов'язаний із структурною організацією понятійної сфери суб'єкта. На думку Ч. Нозала, конкретна концептуалізація означає тенденцію до ізолювання ідей, основану на дискретному, жорсткому, непересічному наборі понять; абстрактна - припускає існування взаємозв'язку понять, основаного на варіативному і гнучкому їх упорядковуванні. Відповідно перший стиль характеризується логікою окремих понять, тоді як другий - логікою семантичних просторів (Ч. Нозал).

Когнітивна простота - складність

Людина розуміє, інтерпретує, оцінює і прогнозує дійсність на'основі певним чином організованої системи особистісних кон-структів (Дж. Келлі). Конструкти як спосіб диференціації об'єктів можна застосувати для оцінювання іншої людини, самої себе, ситуацій, предметів.

Високий ступінь складності конструктивної системи означає, що людина будує сприйняття ситуації, виділяючи в ній безліч взаємопов'язаних аспектів, низький - що вона це робить у спрощеній формі, оперуючи обмеженою інформацією.

Дані про зв'язок когнітивної простоти - складності з різними особистісними і поведінковими проявами суперечливі. Одні автори зазначають, що полюс когнітивної складності пов'язаний із більшою точністю в оцінюванні себе та інших людей, ефективністю у спілкуванні, успішністю розв'язання завдань тощо, а інші співвідносять його з тривожністю, догматизмом, ригідністю, меншою соціальною адаптованістю. Такий самий неоднозначний і психологічний портрет когні-тивно простих суб'єктів.

Останнім часом у дослідженнях когнітивних стилів з'явилися нові тенденції. Насамперед розширився перелік тих індивідуальних відмінностей, які розглядають як когнітивні стилі. До них почали зараховувати: конвергентність - дивергентність (вузький, фокусований, логічний або широкий, відкритий, асоціативний спосіб розв'язання проблем); внутрішній - зовнішній локус контролю (відмінності в орієнтаціях на себе або чинники оточення); адаптивність - інновацій-ність (перевага конвенціональних, відомих процедур або схильність переформульовувати, виділяти нові перспективи при подоланні проблем) (Кіртон); вербалі-зацію - візуалізацію (надання переваги у використанні вербальної або візуальної стратегії в процесі перероблення інформації).

Розширюється значення терміна "стиль", виокремлюють стилі інтелектуальної діяльності, індивідуальні відмінності між людьми в характері постановки і розв'язання проблем (Р. Стернберг, Є. Григоренко), а також стилі учіння, що виявляються в наданні переваги певним способам навчальної діяльності школярів (Б. Лу Лівер).