Тема 13. Загальні положення тактики обшуку та виїмки Зміст

1. Поняття, сутність, завдання і види обшуку.

2. Учасники і підготовка до обшуку. Стадії обшуку.

3. Основні тактичні прийоми обшуку.

4. Виїмка. Тактичні і психологічні основи виїмки.

Основна література:

1. Руководство для следователей. - М., 1982.

2. Закатов А.А., Ямпольский А.Е. Обыск. - Волгоград, 1983.

3. Леви А.А., Михайлов А.И. Обыск. Справочник следователя. - М., 1983.

4. Тертышник В. М. Обыск: Учебное пособие. – Харьков: Гриф, 1997.

5. Справочник следователя. - М., 1990.

6. Ратинов Н.Р. Обыск и выемка. - М., 1961.

7. Настільна книга слідчого/ Панов М.І., Коновалова В.О, Шепітько В.Ю. та ін.– К.„ІнЮре”:2003.– 720с.:49іл.

Додаткова література:

8. Криміналістика: Підручник. / За ред. П.Д. Біленчука.– 2-ге вид., випр. і доп. – К.: Атіка,2001. – 544с.:ил.

9. Денисюк С.Ф. Шепитько В.Ю. Обыск в системе следственных действий (тактико-криминалистический анализ): Научно-практическое пособие. – Харьков: Консул, 1999. – 160с.

Розслідування злочинів передбачає використання пошукових дій, які сприяють виявленню джерел доказової та орієнтуючої інформації. Відшукання прихованих об'єктів (знарядь злочину, речових доказів, трупів, осіб, які переховуються від суду і слідства) може бути здійснено під час проведення обшуку, процесуальний режим якого визначений кримінально-процесуальним законодавством (статтями 177, 179-186, 188, 189 КПК України).

Обшук - це обґрунтована доказами, що є в справі, слідча дія, суть якої полягає в примусовому обслідуванні приміщень, ділянок місцевості, інших об'єктів та окремих громадян, з метою виявлення та вилучення знарядь злочину, речей та цінностей, здобутих злочинним шляхом, а також предметів і документів, які мають значення для встановлення істини в справі. Обшук може бути також проведений для виявлення злочинців, що переховуються.

Від інших слідчих дій обшук відрізняється передусім своїм пошуковим та примусовим характером.

Пошуковий характер обшуку полягає в тому, що насамперед ця слідча дія спрямована на відшукання матеріалізованої інформації, яка стосується події злочину та має значення для повного, всебічного та об'єктивного розслідування справи. Особливість характеру пошукових дій під час проведення обшуку обумовлюється тим, що слідчий не володіє вичерпною інформацією про об'єкт пошуку та його точне місцезнаходження, тобто слідчий, призначаючи проведення обшуку не завжди може визначити, який саме предмет або річ необхідно відшукати, і де, або у кого знаходиться необхідна річ або предмет. Об'єкти пошуку, як правило, конкретно слідчому невідомі, він має про них уяву у загальних рисах (наприклад, про знаряддя здійснення злочину, цінності тощо), але місцезнаходження їх приблизно відоме.

Примусовий характер проведення цієї слідчої дії полягає в тому, що проведення обшуку, тобто обстеження приміщень, ділянок місцевості, особи та інших об'єктів може бути здійснено і без наявності згоди обшукуваної особи. Під час проведення обшуку слідчий має право розкривати зачинені приміщення і сховища, якщо власник відмовляється їх відчинити.

Підставою для прийняття слідчим рішення про проведення обшуку є наявність достатньої сукупності даних, яка дає підстави слідчому вважати, що у певному місці, або у певної особи знаходиться певна річ або предмет, які мають значення для розслідуваної справи, або переховується особа, яка вчинила злочин.

Основною підставою для класифікації обшуку на види є об'єкт обшуку.

Об'єкт обшуку – це те, що підлягає примусовому дослідженню для виявлення матеріалізованої інформації щодо події злочину або інших обставин справи.

Залежно від характеру об'єкта обшуку, обшук поділяють на такі види:

1. обшук жилих та нежилих приміщень (квартири, індивідуальні будинки, службові кабінети, сховища, гаражі, підсобні приміщення і т. ін.);

2. обшук ділянок місцевості (подвір'я, садові ділянки, підсобні господарства, території установи);

3. обшук особи, її тіла та одягу;

4. обшук транспортних засобів.

Крім того, обшуки можна класифікувати за видами залежно:

1. від виду злочину (обшук при розслідуванні: убивств; крадіжок, контрабанди та ін.); .

2. від етапу розслідування (обшук на початковому етапі розслідування; обшук на наступному етапі розслідування);

3. від принципу повторності (первинний і повторний);

4. залежно від принципу одночасності (груповий і одиночний);

5. від характеру об'єктів пошуку (обшук, спрямований на виявлення: предметів, що можуть бути речовими (або письмовими) доказами, знарядь і засобів учинення злочину, предметів, що мають на собі сліди злочину, інших предметів, що знаходяться у певному зв'язку зі злочином, різного роду документів; предметів і документів, заборонених до обігу або які можуть бути доказами по іншій кримінальній справі; речей і цінностей, здобутих злочинним шляхом; цінностей і майна обвинуваченого або підозрюваного з метою забезпечення цивільного позову або можливої конфіскації;осіб, що переховуються від слідства і суду; осіб, яких переховують в тих чи інших місцях; трупів або частин розчленованого трупа);

6. від обсягу обстеження об'єктів обшуку (основний і додатковий обшуки).

Ефективність обшуку багато в чому визначається старанністю підготовки до його проведення. Підготовка до обшуку являє собою систему заходів організаційного характеру. Основними елементами підготовки до обшуку є: 1) вивчення матеріалів кримінальної справи: 2) збір орієнтуючої інформації; 3) визначення кола учасників обшуку; 4) підготовка науково-технічних засобів: 5) планування обшуку.

При підготовці до обшуку одним із ключових елементів є визначається кола учасників обшуку. Обшук проводить слідчий або особа, у провадженні якої знаходиться кримінальна справа, а також обшук може здійснюватися органом дізнання в порядку виконання окремого письмового доручення слідчого (ч. 3 ст. 114, ч. 4 ст. 104 КПК України). Обов'язкові учасники обшуку передбачені кримінально-процесуальним законодавством (статті 181, 182 КПК України): 1) обшук провадиться в присутності не менше двох понятих однієї статі з обшукуваним. Понятими не можуть бути працівники органів досудового слідства і дізнання, а також інші зацікавлені у результаті справи особи; 2) обшук провадиться в присутності особи, що займає дане приміщення (при неможливості забезпечити її участь — у присутності кого-небудь із повнолітніх членів його сім'ї, а при неможливості участі таких — у присутності представника житлово-експлуатаційної організації або виконавчих органів влади). Обшук у приміщеннях, що їх займають підприємства, установи і організації, провадиться в присутності їх представників; 3) при проведенні обшуку в приміщеннях, що займають дипломатичні представники або члени їх сімей, обов'язково потрібна присутність прокурора і представника Міністерства закордонних справ. Провадження обшуку за відсутності зазначених осіб законом не допускається.

Необов'язкові учасники залучаються з метою кращого проведення обшуку, для охорони і спостереження, застосування науково-технічних засобів, технічної та іншої допомоги при провадженні обшуку. Законом також передбачається можливість участі в обшуку потерпілого, обвинуваченого та інших осіб.

Коло учасників обшуку визначається залежно від умов обшуку, особливостей об'єкта обшуку, складностей провадження пошукових дій. Для охорони місця провадження обшуку, забезпечення безпеки його учасників необхідно запрошувати оперативних працівників органів внутрішніх справ. Для виконання допоміжних дій (розкопки грунту, перенесення меблів, відкачки води та ін.) можуть бути запрошені представники громадськості.

Спеціалісти залучаються для участі в обшуку в тих випадках, коли необхідно застосування спеціальних знань. Допомога спеціаліста при проведенні обшуку може бути виражена в таких формах: консультації з питань техніки безпеки, застосування спеціальної техніки, виявлення тих або інших об'єктів і поводження з ними; порад по специфіці перевірки різних місць при провадженні пошукових дій; виконання доручень, що потребують спеціальних навичок (верхолаз, водолаз, будівельник та ін.); використання спеціальних пошукових приладів тощо.

Основні тактичні прийоми обшуку

Криміналістична література налічує значну кількість тактичних прийомів обшуку. Це насамперед такі прийоми, як словесна розвідка, орієнтація на професійні навички обшукуваного, залучення обшукуваного до діяльності, постановка обшукуваному тих або інших запитань, роз'яснення мети і необхідності обшуку, зіставлення однакових предметів між собою та ін.

Підстави класифікації тактичних прийомів обшуку:

1. за функціональною спрямованістю: тактичні прийоми, що виконують пошукову функцію (аналіз окремих ділянок приміщення; зіставлення предмета пошуку з різноманітними об'єктами місця обшуку; орієнтація на професійні навички обшукуваного та ін.); тактичні прийоми, що виконують комунікативну функцію з обшукуваним (роз'яснення неправильно зайнятої позиції обшукуваним; постановка обшукуваному контрольних запитань; використання навіювання у формі наказу тощо);

2. за об'єктом спрямованості: тактичні прийоми, спрямовані на надання впливу на обшукуваного (бесіда на сторонню тему; словесна розвідка; роз'яснення мети обшуку та ін.); тактичні прийоми, спрямовані на дослідження матеріальної обстановки (аналіз виявлених слідів і їх ознак; аналіз ознак предмета пошуку; використання можливостей типових аналогів та ін.);

3. за широтою використання: тактичні прийоми, використовувані тільки при провадженні обшуку (словесна розвідка; орієнтація на професійні навички обшукуваного); тактичні прийоми, використовувані при провадженні різних слідчих дій (постановка тих або інших запитань; бесіда на сторонню тему; роз'яснення необхідності надання допомоги органам розслідування та ін.);

4. за особливостями реалізації: тактичний прийом реалізується безпосередньо та одноосібно слідчим; тактичний прийом реалізується з розподілом ролей слідчо-оперативною групою;

5. за характером інформації: тактичні прийоми, засновані на словесній інформації (бесіда на сторонню тему, постановка нейтральних запитань тощо); тактичні прийоми, засновані на матеріалізованій інформації (показ обшукуваному аналога предмета пошуку); тактичні прийоми, засновані на логіко-розумовій інформації (аналіз ознак предмета пошуку, моделювання події, що відбулась, та ін.).

Специфіка обшуку визначає необхідність виділення таких двох систем тактичних прийомів:

1. система тактичних прийомів, спрямована на спілкування з обшукуваним;

2. система тактичних прийомів, спрямована на здійснення пошукових дій.

Формування систем тактичних прийомів обшуку залежить від ряду чинників: виду обшуку, його цілей, слідчої ситуації, ситуації обшуку, позиції обшукуваного, інформації про предмет пошуку, специфіки об'єкта обшуку.

Виїмка — це самостійна слідча дія, яка провадиться у випадках необхідності вилучення лише певних предметів і документів, коли точно відомо, де і в кого вони знаходяться. Процесуальний режим виїмки регламентується статтями 178-184, 186, 187-1, 188, 189 КПК України.

Отже, на відміну від обшуку, признаючи проведення виїмки слідчий точно знає, що саме (який конкретний об'єкт) підлягає вилученню, та де саме він знаходиться. Але необхідно мати на увазі, що слідчий може і не знати точного місця знаходження предмета чи документа, але мати інформацію, що необхідний об'єкт знаходиться в певній установі, організації, будинку або квартирі.

Як правило, виїмка здійснюється стосовно документів і предметів, що знаходяться на підприємствах, в установах та організаціях. Якщо слідчому точно відомо, що певний об'єкт знаходиться по місцю проживання конкретної особи, і ця особа не буде протидіяти вилученню цього об'єкта, виїмка може бути проведене і в окремих громадян.

При виїмці повинна бути забезпечена присутність особи, у володінні якої знаходяться предмети, що підлягають вилученню, або повнолітніх членів її сім'ї. У разі відсутності цих осіб виїмка може здійснюватись у присутності представника житлово-експлуатаційної організації чи місцевої Ради народних депутатів. Виїмку в установах і на підприємствах бажано проводити у присутності особи, у віданні якої знаходяться предмети чи документи.

У приміщеннях, що їх займають дипломатичні представництва, а також у приміщеннях, де проживають члени дипломатичних представництв та їх сім'ї, які користуються правом дипломатичної недоторканності, виїмка може проводитись тільки за згодою дипломатичного представника.

Під час виїмки у слідчого немає потреби здійснювати пошукові дії, які здійснюються в ході обшуку. Тому процесуальною підставою проведення виїмки є постанова, винесена слідчим. Отримання санкції прокурора на проведення виїмки законом не передбачено, за виключенням випадків, коли виїмці підлягають документи, що становлять державну таємницю. В таких випадках виїмка здійснюється тільки з санкції прокурора або його заступника, у порядку, погодженому з керівником відповідної установи.

Особливий порядок також передбачений для виїмки поштово-телеграфної кореспонденції. У статті 187 КПК України передбачено, що виїмка поштово-телеграфної кореспонденції здійснюється за постановою слідчого, яка санкціонована прокурором або його заступником. Але ця норма КПК України суперечить Конституції України. Так, стаття 31 Конституції України проголошує, що кожному гарантується таємниця листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденцій. Винятки можуть бути встановлені лише судом у випадках, передбачених законом, з метою запобігти злочинові чи з'ясувати істину під час розслідування кримінальної справи, якщо іншими способами одержати інформацію неможливо.

Для виїмки поштово-телеграфної кореспонденції запрошуються двоє понятих - представники пошти та проводиться вилучення, за результатами якого складається протокол.

У випадках, коли особа переховує документи та предмети, що підлягають виїмці, або протидіє проведенню виїмки, слідчим замість виїмки проводиться обшук з наступним повідомленням про це прокурора або його заступника.

Виїмка, як правило, проводиться у денний час, за винятком випадків, коли ця дія є невідкладною. Невідкладною є виїмка, якщо мають місце підстави вважати, що предмети або документи можуть бути сховані або знищені.