Практичне заняття № 6 Тема: характеристика професійного спілкування в екстремальних умовах. Особливості переговорного спілкування

Мета: розвинути перцептивні, інтерактивні й комунікативні уміння в курсантів (студентів) одночасно з корекцією їхніх ціннісних орієнтацій у сфері професійного спілкування; засвоїти основні відомості про екстремальні умови діяльності, типові екстремальні ситуації переговорного спілкування працівників міліції з правопорушниками (злочинцями), зміст переговорів з правопорушниками, правову основу переговорного спілкування, переговори з правопорушниками (злочинцями), схему поетапного ведення переговорів, психологічну готовність, основні етапи формування психологічної готовності, сукупність якостей, що відповідають вимогам переговорного спілкування в екстремальних умовах; розвинути діалогічне мовлення; володіння культурою усного професійного спілкування.

Наочність: таблиці, схеми, слайди, відеоматеріали.

Основні поняття: екстремальні умови діяльності, типові екстремальні ситуації переговорного спілкування працівників міліції з правопорушниками (злочинцями), зміст переговорів з правопорушниками, правова основа переговорного спілкування, переговори з правопорушниками (злочинцями), схема поетапного ведення переговорів, психологічна готовність, основні етапи формування психологічної готовності, сукупність якостей, що відповідають вимогам переговорного спілкування в екстремальних умовах.

ПЛАН

1. Характеристика професійного спілкування в екстремальних умовах.

2. Переговори з правопорушниками як різновид професійного спілкування працівників міліції:

а) організаційно-правові та психологічні засади забезпечення переговорів в екстремальних умовах;

б) характеристика особистості правопорушника як об’єкта переговорів;

в) психологічна готовність працівників міліції до проведення переговорів.

3. Професійне спілкування у випадку:

а) групового порушення громадського порядку;

б) демонстрацій, мітингів, публічних демаршів;

в) правопорушення на сімейно-побутовому ґрунті;

г) порушення громадського порядку однією особою;

ґ) вчинення опору законному проникненню працівника в житлове приміщення;

д) утримання заручника однією особою;

е) утримання заручника групою осіб.

Практичні завдання

1. Надайте відповіді на питання:

1. Розкрити зміст поняття екстремальні умови діяльності. Що для них характерно?

2. Втручання в існуючий конфлікт і створення конфлікту працівником ОВС як атрибут професійного спілкування в екстремальних умовах.

3. Назвіть типові екстремальні ситуації переговорного спілкування працівників міліції з правопорушниками (злочинцями).

4. Які Ви можете назвати основними труднощі, що виникають при проведенні переговорів?

5. Що є змістом переговорів з правопорушниками?

6. Що є правовою основою переговорного спілкування?

7. Сформулюйте, підсумувавши відповіді на попередні питання, що таке переговори з правопорушниками (злочинцями)?

8. Розкрийте зміст підготовчого (діагностичного) етапу ведення переговорів.

9. Розкрийте зміст етапу безпосереднього проведення переговорів.

10. Охарактеризуйте основні тактико-психологічні прийоми, які доцільно використати під час проведення основного етапу переговорів.

11. Розкрийте зміст завершального етапу ведення переговорів.

12. Назвіть кримінально-психологічні характеристики осіб, з якими працівникам міліції доводиться вступати у переговорне спілкування.

13. Поясніть, що таке психологічна готовність працівників міліції до проведення переговорів та з яких структурних елементів вона складається?

14. Як Ви гадаєте, що уможливлює розвиненість "інструментальних" професійно важливих психологічних якостей?

15. У чому полягають основні етапи формування психологічної готовності до проведення переговорів?

16. Перерахуйте якості, що відповідають вимогам переговорного спілкування в екстремальних умовах. Чи можна їх об’єднати у певну кількість груп? Якщо так, то визначте ядрову якість у кожній групі.

2. Опрацюйте ст. 1, 11, 12 і 13 Закону України "Про міліцію", ст. 2 і 8 Закону України "Про оперативно-розшукову діяльність", ст. 39, 146, 147, 149, 258, 293, 294, 392 і 393 Кримінального кодексу України, ст. 106 і 115 Кримінально-процесуального кодексу України.