Іменний покажчик архітекторів, скульпторів, живописців

• Аполлодор Дамаський – римський архітектор і військовий інженер ІІ ст. Під час походів імператора Траяна в Дакію біля міста Дробета (сучасна Румунія) побудував міст через Дунай довжиною понад 1 км на двадцяти кам’яних стовпах, які поєднувалися дерев’яними арками. Зображення цього моста збереглося на рельєфах колони Траяна в Римі. А.Д. створив величний ансамбль форуму Траяна в Римі (111-114 рр.), який складався з тріумфальної арки входу, двох перистильних дворів, базиліки Ульпія, споруди бібліотеки і колони Траяна. Найвідомішою спорудою архітектора був Пантеон (120-125 рр.) – “храм усіх богів”, збудований у часи правління імператора Адріана.

• Вітрувій – давньоримський архітектор та інженер другої половини І ст. до н.е. В. був автором архітектурного трактату “Десять книг про архітектуру”, в якому розглянув містобудівничі, інженерно-технічні, художні проблеми будівництва, узагальнив і систематизував досвід будівничих елліністичної Греції та Риму. В. вивів актуальну й сьогодні формулу органічної єдності “міцності, користі та краси” споруд.

• Вулка – етруський скульптор VI ст. до н.е. Для храму в Вейо виконав теракотову статую Аполлона.

• Ексекій – давньогрецький гончар і вазописець чорнофігурного стилю. Працював у Афінах приблизно 550-520 рр. до н.е. Збереглося чимало підписаних творів майстра, найвідоміші серед них – амфора “Ахілл і Аякс підчас гри в шашки”, кілік “Діоніс у човні”. Вази Е. визначаються довершеною пропорційністю, органічною єдністю декоративного розпису і форми посуду.

• Євфроній – давньогрецький гончар і вазописець червонофігурного стилю, працював у Афінах. Розквіт його творчості припадає на 520-500 рр. до н.е. Припускають, що Є. був рабом, завдяки художньому таланту отримав свободу і відкрив власну гончарну майстерню. Твори Є. приваблюють прекрасним лаконічним рисунком, впевненою і чистою лінією. Збереглося 15 підписаних ваз цього майстра. Найвідоміші його твори – кілік “Вершник” (Мюнхен, Музей античного мистецтва малих форм), “Пеліка з ластівкою” (Санкт-Петербург, Ермітаж).

• Іктін – давньогрецький архітектор і теоретик архітектури, працював у другій половині V ст. до н.е. 447-438 рр. І. разом з архітектором Каллікратом збудував Парфенон – храм Афіни-Діви на Афінському акрополі, вперше гармонійно об’єднавши в одній споруді дорійський та іонійський ордери. І. створив храм Аполлона в Басах (Пелопоннес), відомий завдяки першому застосуванню капітелі коринфського ордера.

• Каллікрат – давньогрецький архітектор, працював у другій половині V ст. до н.е. 427-421 рр. збудував храм Ніки для Афінського акрополя. К. брав участь у зведенні Парфенону.

• Лісіпп – давньогрецький скульптор, видатний представник пізньої класики, народився у місті Сикіон (Пелопоннес). Його творчість припадає на 370-300 рр. до н.е., він працював при дворі Александра Македонського. За свідченнями сучасників, упродовж життя виконав близько півтори тисячі переважно бронзових статуй. Оригінальні твори Л. не збереглися, відомі за описами античних авторів і за елліністичними грецькими або римськими копіями. Л. розробив систему пропорцій людської фігури, зображав постаті у складних, нестійких, ніби миттєвих багатопланових рухах. Л. цікавили складні людські характери, він прагнув розкрити складне, напружене внутрішнє життя своїх героїв. Головна праця Л. – статуя “Апоксіомен”, скульптор неодноразово звертався до теми подвигів Геракла (“Геракл Фарнезький”, “Геракл із левом”). Л. одним з перших в античному мистецтві звернувся до мистецтва портрета (ідеалізований портрет Александра Македонського).

• Мирон – давньогрецький скульптор високої класики. Народився в Беотії, працював у Афінах. Твори М. виконані переважно в бронзі, не збереглися і відомі за свідченнями давніх авторів і римськими копіями. М. особливо приваблювала проблема руху людського тіла. Збереглися римські мармурові копії статуї М. “Дискобол”, яка зображає атлета в складній позі, в момент найвищої напруги сил при переході від розмаху до кидка диска. Відтворення руху в кульмінаційний момент є основним пластичним завданням статуї “Марсій” із скульптурної групи “Афіна і Марсій”, яка загалом втілює перемогу людського розуму і волі над стихією і нестримністю.

• Мнесікл – давньогрецький архітектор високої класики, працював у Афінах. М. 437-432 рр. до н.е. побудував на Афінському акрополі монументальний вхід – Пропілеї.

• Поліклет – давньогрецький скульптор високої класики. Розквіт творчості П. припадає на 460-410 рр. до н.е. Працював переважно в бронзі, у статуях юнаків-атлетів утілював ідеал досконалої фізичної краси і громадянської доблесті. Для творчості П. характерним є тяжіння до художньої нормативності, що втілилося у його теоретичній праці “Канон” (збереглися два фраґменти). Під впливом вчення Піфагора П. прагнув обґрунтувати і втілити ідеальні пропорційні співвідношення людської фігури. За римськими мармуровими копіями відомі статуї П. “Дорифор”, “Діадумен” – дещо важкі за пропорціями, побудовані за принципом хіазму. Статуя “Поранена амазонка” для храму Артеміди в Ефесі П. зайняла перше місце на конкурсі, в якому брав також участь Фідій.

• Пракситель – давньогрецький скульптор пізньої класики. Працював у Афінах, грецьких містах Малої Азії, на островах Егейського моря у 370-334 рр. до н.е. Улюблений матеріал скульптора – мармур, який він опрацьовував віртуозно, досягаючи гнучкої пластичності, тонкої гри світлотіні. В оригіналі збереглася скульптурна група “Гермес з Діонісом” (330 р. до н.е., Музей в Олімпії). Інші твори відомі за описами давніх авторів і за мармуровими римськими копіями. Зокрема, особливо популярною в Римі була статуя юного сатира, який наливає в чашу вино (збереглося 20 копій). В античній Греції уславленою була статуя оголеної Афродіти, яка стояла на острові Кнід. П. вводить у скульптуру елементи жанровості, застосування зовнішньої точки опори – “Аполлон Савроктон”.

• Скопас – давньогрецький скульптор і архітектор пізньої класики. Народився на острові Парос, працював 380-330 рр. до н.е. в Аттиці, а також у багатьох містах Греції та Малої Азії. У Тегеї (Пелопоннес) С. збудував храм Афіни Алеї та виконав скульптурні композиції фронтонів, від яких збереглися тільки фраґменти. Близько 350 р. до н.е. разом з іншими скульпторами – Леохаром, Пифеєм, Бріаксисом – С. працював над скульптурним оздобленням Галікарнаського мавзолею. Він виконав фриз на східній стіні з зображенням амазономахії (Британський музей, Лондон). У римських копіях збереглися статуї “Менада”, “Молодий Геракл”, “Мелеаґр”, алегорична фігура бажання “Потос”. С. звернувся до відтворення у скульптурі складних душевних мук, драматичної боротьби бажань, трагічного пафосу. Для їх втілення скульптор використовував нові для античної скульптури засоби: посаджені глибоко очі, виразні горизонтальні складки на чолі, привідкриті уста, напружений ритм складок одягу.

• Фідій – давньогрецький скульптор високої класики. Народився в Афінах близько 500 р. до н.е., помер 431 р. до н.е. Формування Ф. як скульптора припало на важкі для Греції часи греко-перських війн, майже всю свою творчість він присвятив створенню пам’ятників, що славили перемоги греків. На замовлення афінян Ф. виконав у Дельфах багатофігурну скульптурну групу на честь Марафонської битви, в якій поряд з богами зобразив полководця Мільтіада. 460-450 рр. до н.е. відлив бронзову статую Афіни-Промахос для Афінського акрополя. Незабаром на замовлення афінян, які жили далеко від батьківщини, на острові Лемнос, Ф. виконав ще одну статую богині для Акрополя. За проханням Перикла Ф. керував будівництвом і створенням скульптурного оздоблення Афінського акрополя, виконав для Парфенону статую Афіни-Парфенос зі слонової кістки й золота, а також кілька метоп із зображенням кентавромахії та кілька статуй на фронтонах (скульптурна група зі східного фронтону Парфенону “Три богині”. Британський музей, Лондон). Хрисоелефантинною технікою Ф. виконав тридцятиметрову фігуру Зевса для храму Олімпії, яку греки вважали одним із семи чудес світу. Дві колосальні статуї – Афіни-Парфенос і Зевса Олімпійського – у IV ст. н.е. перевезли у Константинополь, де вони пізніше загинули. У римських мармурових копіях збереглися “Аполлон”, “Поранена амазонка”, “Афіна Лемнія”, “Афіна-Парфенос”.