Монографії та довідкові видання

1. Акимова Л., Дмитриева Н. Античное искусство: Очерки. – М., 1988.

2. Алпатов М. Художественные проблемы искусства Древней Греции. – М., 1987.

3. Боннар А. Греческая цивилизация. – М., 1992.

4. Бродский Б. Жизнь в веках. – М., 1983.

5. Виппер Б. Искусство Древней Греции. – М., 1971.

6. Волошинов А. Математика и искусство. – М., 1992.

7. Древние цивилизации. – М., 1989.

8. Колпинский Ю. Искусство Древней Греции. – М., 1961.

9. Куманецкий К. История культуры Древней Греции и Рима. – М., 1990.

10. Легенды и сказания Древней Греции и Древнего Рима / Сост. А. Нейхардт. – М., 1990.

11. Памятники мирового искусства. Искусство Эгейского мира и Древней Греции. – М., 1970.

12. Полевой В. Искусство Греции. Древний мир. – М., 1970.

КЛЮЧОВІ ПОНЯТТЯ І ТЕРМІНИ

• Абака – у античній архітектурі верхня частина капітелі колони, зазвичай у вигляді прямокутної плити, на якій безпосередньо розташовується архітрав.

• Акант – декоративна рослина, поширена в країнах Середземномор’я. Листя А. стало зразком для античної орнаментики – капітелейкоринфськихколон,акротеріїв, пластичного декорукарнизівіфризів.akant

• Акротерій – у античній архітектурі декоративний скульптурний елемент на вершині та по кутах фронтону.akroterij

• Амазономахія – сюжет античного мистецтва про битву давньогрецьких героїв з племенем амазонок. Рельєфи зі сценами А. прикрашали метопи Парфенону і зовнішню сторону щита статуї Афіни Парфенос на Афінському акрополі, фриз Мавзолею в Галікарнасі.

• Амфіпростиль – у античній архітектурі тип храму, зазвичай невеликого розміру, з чотириколонними портиками на торцевих фасадах.amfiprostyl

• Амфора – античний посуд з розширеною верхньою і звуженою нижньою частиною корпуса, з високим вузьким горлом і двома вертикальними ручками. А. були столовим посудом для води, вина, а також використовувалися в поховальному обряді.amfora

• Антаблемент – у античній архітектурі верхня частина споруди, яка лежить на колонах і складається з архітрава, фриза, карниза.

• Аполлон – у давньогрецькій міфології син Зевса і Лето, брат-близнюк Артеміди. А.-Феб ототожнюється із сонцем. А. – лікар-цілитель, покровитель співаків, митців і музикантів. Лавровий вінок на голові А. є символом його перемог у поетичних змаганнях, він живе на горі Парнас біля джерела поетичного натхнення. Образ А. вважається ідеалом чоловічої краси, а Афродіти – жіночої. У мистецтві Давньої Греції класичним зразком втілення образу А. вважається статуя Аполлона Бельведерського скульптора Леохара. Відомо близько двадцяти копій Аполлона Савроктона скульптора Праксителя.

• Апотропей (букв. “той, що відлякує злих духів”) – у мистецтві Античності оберіг, зображення жахливих істот, що відлякують злих духів, оберігають людей і тварин, захищають споруди. На посуді та зброї, на храмах і будинках зображали левів, горгон, грифонів, химер, сфінксів. А. були зображення великих очей на посуді та носах військових кораблів. Такі самі амулети і талісмани прикрашали одяг.apotropej

• Артеміда – у давньогрецькій міфології богиня полювання, донька Зевса і Лето, сестра-близнюк Аполлона. Богиня зображається стрункою і витонченою, в короткій туніці, озброєна луком і коротким списом, у її волоссі або на чолі – півмісяць. А. втілювала місяць, а її брат Аполлон – сонце. А. вважалася покровителькою Ефесу, на її честь архітектори Гарсифрон і Метаген звели у місті грандіозний іонійський диптер – одне із семи чудес світу. Зображення А. зустрічається у рельєфах Парфенону і вівтаря Зевса в Пергамі.

• Архітрав – у античній архітектурі нижня частина антаблемента, головна балка, яка перекриває прогін між колонами.

• Атлант – вертикальна опора у вигляді фігури чоловіка, що підтримує балку перекриття, портик, балкон.atlant

• Афіна – у давньогрецькій міфології богиня мудрості та справедливої війни. А. народилася у військовому обладунку з голови Зевса, з войовничим закликом на устах. Своєю значущістю А. практично не поступається Зевсу. Її трактували як діву і захисницю дівочої цноти. Атрибутами А. виступали сова і змія. Священним деревом А. була олива – “дерево долі”. Державний характер мало свято великих панафіней – апофеоз А.-державної мудрості, засновником яких вважався Ерехтей. Перикл доповнив святкування конкурсами співу, гри на кіфарі та флейті, змаганнями спортсменів. Статую богині одягали у пеплос, на якому були виткані подвиги А. у гігантомахії. А. вважалася покровителькою Афін, їй присвячено ансамбль Афінського акрополя. Не збереглася гігантська хрисоелефантинна статуя Афіни Парфенос, яку встановив 438 р. у Парфеноні Фідій (відома за кількома зменшеними копіями). Багатофігурна рельєфна група східного фронтону Парфенону зображає народження А. з голови Зевса, західного – суперечку між А. і Посейдоном за володіння Аттикою. Збереглося кілька реплік А. зі скульптурної групи Мирона “А. і Марсій”. Зображення А. представлене у сцені гігантомахії на фризі Пергамського вівтаря.

• Афродіта – у давньогрецькій міфології богиня краси і кохання. Існує дві версії походження А.: згідно з однією, А. народилася з морської піни; згідно з іншою – від Зевса і Діони. Відомо більше п’ятдесяти копій статуї Праксителя“Афродіта Кнідська”– першого зображення оголеної богині. Зберігся оригінальний твір грецького скульптора елліністичної доби Агесандра “Афродіта Мелоська”, який сприймається як втілення ідеальної жіночої краси.

• База – нижня опорна частина колони.

• Волюта – пластичний архітектурний елемент, декоративний мотив у формі спіралі або завитка з “очком” у центрі. В античній архітектурі – характерний елемент капітелі іонійського ордера. В. утворює по боках два вали (балюстри). В. – складова капітелей коринфського і композитного ордерів.woljuta

• Гедонізм –світогляд, у якому чуттєве задоволення від життя є основною ціллю і виправданням моральної поведінки. Естетичне вчення, яке утверджувало головною цінністю насолоду, а завданням мистецтва – твори, що викликають чуттєву насолоду. Започаткував давньогрецький філософ Аристіпп з Кирени (435-355 рр. до н.е.), учень Сократа.

• Геліос – у давньогрецькій міфології бог Сонця, брат Селени (Місяця) і Еос (Ранкової Зірниці). Г. живе високо в небі у прекрасному палаці в оточенні чотирьох пір року, його часто ототожнювали із сонячним богом Аполлоном. Г. зображається в сліпучому сяйві, в золотому шоломі, на квадризі. Вважалося, що Г. підняв з дна моря острів Родос. 292-280 рр. до н.е. на честь військової перемоги жителі острова спорудили 36-метрову статую Г., одне із семи чудес світу – Колос Родоський. Автором бронзового велета був представник родоської скульптурної школи Харес, учень Лісіппа.

• Гера – у давньогрецькій міфології дружина і сестра Зевса, верховна олімпійська богиня. У рельєфних композиціях Г. зображалася поряд із Зевсом (фриз східного фасаду Парфенону).

• Геракл – у давньогрецькій міфології герой, син Зевса і смертної жінки Алкмени. Ревнива Гера послала до колиски Г. двох величезних змій, але немовля Г. задушив їх, виявивши дивовижну силу. Популярна тема образотворчого мистецтва – дванадцять подвигів Г., який був утіленням сили і доблесті, захисником людей. Нагородою за подвиги Г. стало безсмертя. У античному мистецтві Г. зображався могутнім бородатим атлетом з невеликою кучерявою головою. Збереглося кілька римських копій зі статуй “Геракл, що бореться з левом”, “Геракл і керинейська лань”, “Відпочинок Геракла” скульптора Лісіппа.

• Гермес – у давньогрецькій міфології найбільш юний і швидкий олімпійський бог, вісник богів, посланець батька Зевса, волю якого він доносив людям і богам. Джерелом його магічної сили були золоті крилаті сандалі та золотий крилатий жезл, оповитий двома зміями. Г. супроводжують богині привабливості та чарівності – харити. Г. шанували як покровителя скотарства і зображали у вигляді юнака в короткій туніці з ягнятком на плечах. Зберігся оригінал статуї Праксителя “Гермес з немовлям Діонісом”. Під впливом античних зображень Г. з ягнятком на плечах у ранньохристиянському мистецтві сформувався іконографічний тип “доброго пастиря”.

• Герой – у давньогрецькій міфології напівбог, народжений від шлюбу бога і смертної жінки, безсмертя і вознесіння на Олімп міг заслужити, здійснюючи подвиги. Найпопулярніші герої Античності – Персей, Тесей, Геракл, та Ахілл.

• Гігантомахія – сюжет античного мистецтва, який ілюструє міф про битву гігантів з олімпійськими богами. Гіганти – втілення хтонічних сил природи – зображалися з довгими бородами і зміїними тілами або зміїними хвостами замість ніг. Гіганти повстали проти богів, однак їхня доля залежала від участі у вирішальній битві героїв. На допомогу богам прийшов Геракл. Сцени Г. зображені на метопах фризу Парфенону. На статуї Афіни Парфенос Фідій зобразив Г. на внутрішній стороні щита богині. Сцена Г. прикрашає рельєф вівтаря Зевса в Пергамі.

• Гідрія – античний посуд для води, за формою близький до амфори, але з двома горизонтальними ручками й однією вертикальною.hidrija

• Гіматій – плащ із лляної або вовняної тканини, який греки носили поверххітона. Чоловічий Г. мав застібку – фібулу.himatij

• “Гіпподамова система” – умовна назва однієї із систем планування античних міст з вулицями, що перетинаються під прямим кутом, і рівними прямокутними кварталами. Назва такого типу містобудування пов’язана з іменем грецького архітектора Гіпподама з Мілета (485-405 рр.), який, удосконаливши цю систему, перетворив її на канон. Планування за системою самого Гіпподама визначало дві або чотири основні вулиці (поділені за станами: воїни, землероби, ремісники) і три поперечні, які утворювали квартали храмові, громадські та житлові.hippodam

• Горгони –у давньогрецькій міфології три сестри – потворні чудовиська: крилаті, вкриті лускою, зі зміями замість волосся, з іклами і поглядом, що перетворює все живе у камінь. Дві старші Г. – безсмертні, молодша Медуза – смертна.ГеройПерсей відрубав Г. Медузі голову, дивлячись на її відображення у мідному щиті Афіни. З крові Медузи народився крилатий Пегас, який живе на горі Парнас. Зображення Медузи Г. в античному мистецтві виконувало функціюапотропею.

• Дентикули (букв. «зубчики») – у античній архітектурі ряд невеликих прямокутних виступів під карнизом. Інша назва – “сухарики”.

• Диптер – в античній архітектурі тип храму, целла якого оточена по периметру двома рядами колон.dypter

• Діоніс – у давньогрецькій міфології бог виробничих сил природи, виноградарства і виноробства. Д. син Зевса і Семели. Один з міфів розповідає про те, що за намовляннями ревнивої Гери, дружини Зевса, титани розірвали Д. Але Афіна врятувала серце Д. і Зевс відродив бога. Смерть і відродження бога стали основою Діонісійських містерій. Атрибути Д.: канфар, тірс (палиця, обвита плющем), інжир. У античному живописі зустрічається зображення Д. верхи на барсі або пантері. Супутниками Д. були менади, силени, сатири, кентаври.

• Енкаустика – восковий живопис, виконаний гарячим способом – розплавленими фарбами. Е. по дерев’яній дошці виконувалася попередньо нагрітим бронзовим стержнем з лопаточкою на кінці – каутерієм. У цій техніці були створені знані фаюмські портрети в Єгипті І – ІІІ ст. н.е.

• Ентазис (букв. «напруга») – у античній архітектурі поступове потовщення колони, найпомітніше на висоті 1/3 її стовбура.entazys

• Ерехтей – у давньогрецькій міфології син Геї та Гефеста, напівлюдина-напівзмія, перший аттичний цар. Його виховала Афіна. Е. на акрополі встановив дерев’яну статуюАфіни, яка, за легендою, впала з неба, на честь богині запровадив у Афінах святкування великих панафіней. На пам’ять про Е. греки звели на Афінському акрополі храм Ерехтейон.

• Ехін – у античній архітектурі частинадорійськоїтаіонійськоїкапітелі, кругла в плані з випуклим криволінійним профілем.

• Іоніки – у античній архітектурі орнаментальний мотив. Його головні елементи – ови (букв. «яйце») – яйцеподібні форми, загострені донизу, що розташовуються почергово зі стрілчастими елементами. Смуга І. декорує ехін і абаку іонійської капітелі, прикрашає карниз.ioniky

• Калокагатія – поняття античної естетики, яке об’єднує естетичні та етичні начала, позначає єдність “прекрасного тіла та шляхетної душі” – “доблесну красу”.

• Канелюри – вертикальні жолобки на стовбурі колони.

• Каріатида – вертикальна опора у вигляді жіночої фігури, яка підтримує балку перекриття, портик або балкон.kariatyda

• Карниз – у античній архітектурі верхня профільована частинаантаблемента, яка виступає за межі основної площини споруди і захищає стіну від дощової води.

• Кентаври– у давньогрецькій міфології дикі істоти, півконі-півлюди.

• Кентавромахія – сюжет давньогрецького мистецтва, що ілюструє міф про те, як цар племені лапітів запросив на своє весіллякентаврів, що жили неподалік. Сп’янілі та нестримнікентаврипочали загравати з жінками лапітів, хотіли викрасти наречену. Сюжет битви між лапітами такентаврамисприймався як символ перемоги еллінської культури над варварством. Сцени К. зображені наметопах фризуПарфенону, на сандалях статуї Афіни Парфенос скульптора Фідія.

• Кілік– античний посуд для пиття: плоска чаша на ніжці або невисокому піддоні з двома тонкими горизонтальними ручками.kilik

• Контрапост, хіазм – у античній скульптурі принцип контрастної рівноваги у розташуванні плечового і тазового поясу фігури при перенесенні ваги тіла на одну ногу. При цьому опущеному стегну відповідає підняте плече, а піднятому стегну – опущене плече. Принцип К. вперше використав скульптор Поліклет.kontra

• Кратер– античний посуд для змішування вина з водою. Корпус К. великий, місткий, із широким горлом, двома горизонтальними ручками і низькою ніжкою.krater

• Лекіф– античний посуд для олії з високим тонким корпусом на низькій ніжці, вузьким горлом і вертикальною ручкою.lekif

• Марсій – у давньогрецькій міфологіїсатир. Згідно з міфом, М. підняв флейту, яку кинулаАфіна, коли побачила як потворно роздуваються її щоки при грі на цьому інструменті. М. дуже майстерно грав на флейті, запишався і викликав на змагання самогоАполлона, який не тільки переміг М., але й здер з непокірного сатира шкіру. У римській копії збереглася скульптурна група давньогрецького скульптора Мирона “Афіна і Марсій”.

• Меандр – у античному мистецтві геометричний орнамент, побудований ламаною під прямим кутом безперервною лінією, яка утворює смугу спіралей. М. отримав назву від звивистої річки Меандр у Малій Азії.meandr

• Менади (вакханки)– у давньогрецькій міфології супутниціДіоніса. М., прикрашені виноградним листям, плющем, шкірами лисиць, натовпами супроводжували бога. Напівоголені, у шкірах плямистого оленя, підперезані зміями, з розпущеним волоссям, задурманені вином, піснями і танцями, вони все змітали на своєму шляху. У лісах М. накидалися на диких тварин, роздирали їх і пили їхню кров. Вони вбивали юнаків і схиляли жінок до служінняДіонісу. Бурю діонісійського екстазу втілює статуя Менади Скопаса, яка збереглася у зменшеній римській копії.

• Метопа – прямокутна плита, яка в поєднанні зтригліфамиутворюєфризантаблемента дорійського ордера. Площина М. може бути гладкою або декорованою рельєфом.

• Наос, целла – внутрішнє приміщення античного храму, де розташовувалася статуя бога.

• Німфи – у давньогрецькій міфології божества природи, її життєвих сил і родючості. Існували Н. рік, морів (нереїди), джерел (наяди), озер і боліт, гір, гаїв, дерев (дріади). Деякі Н. мають антропоморфне втілення, від шлюбів Н. з богами народжувалисягерої. Зображалися у вигляді прекрасних напівоголених дівчат.

• Ніка –у давньогрецькій міфології персоніфікація перемоги. Н. була сестрою Сили, Могутності та Заздрості, які сприяють перемозі. Крилата Н. – обов’язковий атрибут зображень Зевса й Афіни. Храм на честь Ніки Аптерос було зведено на Афінському акрополі. На острові Самофрака була встановлена статуя богині Ніки на честь військової перемоги родоського флоту 306 р. до н.е.

• Ойнохоя – античний посуд для розливання вина – глечик з однією ручкою з яйцеподібним корпусом і устям у вигляді трилисника. О. використовували під час учт. Виночерпій наливав з такого глечика вино у три чаші, розташовані трикутником: в одну через передній вилив, а в дві інші – через бічні.ojnoxoja

• Ордер – визначений порядок у розташуванні частин стояково-балкової конструкції та їхнє художнє трактування. Класична ордерна система сформувалася в античній Греції. Виділяютьдорійський,іонійськийтакоринфськийордери, назви яких пов’язані з окремими реґіонами Давньої Греції.

• Ордер дорійський – один із трьох основних архітектурних ордерів. Стовбур колони безпосередньо спирається на триступінчастийстереобат, маєентазисі розчленованийканелюрами. Капітель простої форми складається зехінайабаки.Фризізтригліфами, які розташовуються по осях колон, іметопамиміж ними. Класичний зразок – Парфенон на Афінському акрополі.dor ord

• Ордер іонійський – один із трьох основних архітектурних ордерів. Колона маєбазу. Стовбур колони з невеликиментазисомподілений вертикальнимиканелюрами. Капітель складається з прикрашеногоіоніками ехіна, тонкоїабаки, між якими розташований додатковий елемент у вигляді спіралеподібнихволют.Фризгладкий або вкритий рельєфом. Класичні зразки – храм Артеміди в Ефесі, храм Ніки Аптерос на Афінському акрополі.ionij ord

• Ордер коринфський – один із трьох основних архітектурних ордерів. О.к. сформувався на основі ордераіонійського, відрізняється від нього більшою стрункістю, відсутністюентазиса, формою капітелі. Капітель О.к. має вигляд оберненого дзвона, вкритого криволінійною у планіабакою. По кутах капітелі розташовуються вісім великихволют, посередині кожної фронтальної площини – дві маліволютиі розетка абопальметка. Знизу дві третини висоти капітелі декоровані двома рядами стилізованогоакантовоголистя. Класичний зразок – пам’ятник Лисикрата в Афінах.korynf ord

• Пеліка– античний посуд з містким плавним корпусом і двома вертикальними ручками.

• Пеплос – у Давній Греції жіночий верхній одяг без рукавів з вовняної тканини зі складками. П. одягали нахітон.peplos

• Периптер –у античній архітектурі тип храму зцеллою, оточеною з чотирьох сторін колонадою. Кількість колон на торцевих фасадах зазвичай шість або вісім. Кількість колон бічних фасадів визначається формулою 2n+1, деn– кількість колон на торцевому фасаді.perypter

• Перли – у античній архітектурі орнамент з одинарних або спарених кульок-намистин, розділених паличками-монетками.perly

• Посейдон –у давньогрецькій міфології володар моря, син Кроноса і Реї, братЗевсай Аїда, з якими поділяв правління світом. Обов’язковий атрибут П. – тризуб. Згідно з міфом, змагався зАфіноюза право володіти Аттикою. П. вдарив тризубом у камінь і з нього забило джерело,Афінадоторкнулася списом до скелі і на цьому місці виросло прекрасне оливкове дерево. ДарАфінибоги визнали кориснішим і віддали поліс під її опіку. Біля святилищаЕрехтеяна Афінському акрополі ще в ІІ ст. шанували джерело, яке ніби вибив тризуб П.

• Простиль –у античній архітектурі тип храму з чотириколонним портиком на головному торцевому фасаді.prostyl

• Сатири –у давньогрецькій міфології демони родючості. С. вкриті шерстю, з довгим волоссям, бородами і копитами, хвостами коня, ріжками, однак торс і голова у них людські. Вони задиркуваті, нахабні, забіяки, люблять вино і переслідуютьнімфіменад. Збереглося близько двохсот римських копій зі статуї грецького скульптора Праксителя “Відпочинок сатира”.

• Силени – у давньогрецькій міфології втілення диких сил природи. С. часто важко відрізнити відсатирів. С. потворні, кирпаті, з товстими губами і булькатими очима, з кінським хвостом і копитами.

• Стереобат – в античній архітектурі ступінчастий цоколь храму або колонади. У давньогрецькій архітектурі зазвичай складався з трьох сходинок.

• Стилобат – у античній архітектурі поверхня верхньої сходинкистереобата, на якій розташовується колонада.

• Стоя – у античній архітектурі довга галерея-портик, зазвичай з одним або двома рядами колон вздовж довгої стіни. С. часто оздоблювалися скульптурою і живописом.

• Тектоніка – художнє втілення конструктивної системи споруди.

• Тимпан – 1) Внутрішнє поле фронтону, яке відповідає його обрисам і обрамленекарнизом. 2) Ніша півциркульного, трикутного або стрілчастого обрису над дверима або вікном.

• Тригліф – у античній архітектурі прямокутна кам’яна плита, яка має вертикальні вирізи. Т. у чергуванні зметопамиутворюютьфриз антаблементадорійського ордера.

• Фриз – у класичних архітектурних ордерах середня частинаантаблемента– міжархітравом і карнизом. Удорійському ордеріскладається зтригліфів і метоп.

• Фронтон – трикутне поле під двосхилою покрівлею споруди. Ф. часто прикрашається рельєфними композиціями, а його кутиакротеріями.

• Хіазм –див.Контрапост.

• Хітон – у давніх греків нижній одяг у вигляді сорочки перехопленої поясом.xiton

• Храм в антах– найдавніша форма давньогрецького храму. Він складався з невеликоїцелли, на торцевому фасаді якої між виступами стін – антами – розташовувалися дві колони.xram w ant

• Целла – див.Наос.

• Хрисоелефантинна скульптура – скульптура із золота і слонової кістки. Х.с. характерна для античного мистецтва, цією технікою переважно виконували колосальні статуї богів. Складалася з дерев’яного каркаса, на який наклеювали пластини зі слонової кістки (оголене тіло) і золота (одяг, волосся). Одним із семи чудес світу вважалася 14-метрова Х. статуя Зевса в Олімпії, яку виконав скульптор Фідій.xrysoelefant