2.2.Економічна і земельна рента.

Економічна рента – це дохід власника економічного ресурсу, пропозиція якого є строго обмежена. Фіксована кількість землі відрізняє ренту від заробітної плати, позичкового відсотка і прибутку.

Одним з видів економічної ренти є земельна рента. Термін “рента” в перекладі з французької мови означає “віддана”. Земельна рента – це дохід власника землі, пропозиція якої є обмежена, тобто це ціна послуг землі. Отже, земельна рента виступає як потік, а пропозиція землі – як запас.

В економічній літературі спочатку проблема ренти виникла в землеробстві, тому поняття “земельна рента” і “економічна рента” спочатку співпадали. В сучасній літературі поняття “економічна рента” більш широке, ніж “земельна рента”, оскільки економічна рента виникає також на ринку праці.

Економісти виділяють два види земельної ренти: абсолютну земельну ренту і диференціальну ренту. Абсолютна земельна рента виникає на всіх ділянках землі, вона обумовлена монополією приватної власності на землю. Її одержують всі власники землі незалежно від її родючості. Тобто абсолютна земельна рента – це форма реалізації земельної приватної власності на землю. Приватна власність на землю дає можливість власнику одержати дохід.

Пояснимо утворення абсолютної земельної ренти за допомогою графіка (рис.7). Будемо вважати, що земля має однакову родючість і місцерозташування.

Абсолютна нееластичність пропозиції землі вказує на те, що єдиним фактором, що обумовлює земельну ренту, є попит на землю. Перетин кривої попиту на землю Dз кривою пропозиціїSвизначає рівновагу на ринку землі. Величина щомісячної ренти з 1 гектара дорівнюєR. Величина сукупної ренти буде дорівнювати площі прямокутника ОRЕQ. При зростанні попиту на землю зDдоD₁величина щомісячної ренти з 1 га збільшиться зR до R₁. Коли попит на землю зменшиться зDдоD₂, щомісячна рента з 1 га зменшується зR до R₂.

Зміна величини абсолютної земельної ренти ніяк не впливає на кількість землі, яка залишається незмінною і складає Q. Якщо попит на землю відсутній (крива попитуD₃), то абсолютна земельної рента дорівнює нулю.

Фіксована пропозиція землі зумовлює таку ситуацію, що рента не виконує ніякої спонукальної ролі в економіці. Тому деякі економісти вважають, що рентою можна було б знехтувати і це зовсім не вплине на виробничий потенціал економіки. З цієї причини економісти ренту вважають надлишком, незаробленим доходом, тобто своєрідною платою, яка виступає в тому розумінні, що вона забезпечує наявність землі в економіці.

У розглянутій моделі абсолютної економічної ренти ми вважали, що земля має однакову родючість. В дійсності земельні ділянки відрізняються за родючістю і місцерозташуванням. Тому крім абсолютної земельної ренти економісти виділяють ще диференціальну ренту, яка зумовлена монополією на землю як на об’єкт господарства. Оскільки земля є обмежена і не може бути штучно відтворена, власник землі монопольно володіє або кращими, або гіршими умовами господарювання.

Рента, яка зумовлена більш родючими ділянками землі і кращим місцерозташуванням до ринків збуту, називається диференціальною рентою I. Її отримують власники кращих за родючістю земель, а також земель, які розміщені ближче до ринків збуту сільськогосподарської продукції. В умовах постійного зростання попиту на продукти харчування виникає необхідність і можливість залучення до виробництва гірших за родючістю земель.

За умови однакового вкладення капіталу і праці власники найгірших за родючістю земель будуть отримувати тільки абсолютну земельну ренту, а середніх і кращих земель – ще і диференціальну ренту I(рис.8).

Власники кращої землі будуть одержувати диференціальну ренту R₁, а власники землі із середньою родючістю -R₂. Диференціальна рента з найгіршої землі дорівнює нулю. Аналогічно утворюється диференціальна рента І за місцерозташуванням.

Диференціальна рента І повністю пов’язана із природною родючістю земель. Розвиток аграрного виробництва передбачає додаткові вкладення капіталу і праці в одну і ту ж ділянку землі, тобто інтенсивне ведення виробництва (сучасні технології вирощування сільськогосподарських культур, інвестиції в землю). В результаті виникає надлишковий дохід з одиниці земельної площі, який називається диференціальною рентою II. Цей вид ренти можна одержати на всіх без виключення земельних ділянках, різних за родючістю.

Диференціальна рента IIє безпосереднім стимулом у аграрному секторі економіки. Вона є власністю орендатора, поки не закінчиться орендний договір. Додаткові вкладенні капіталу і праці у землю підвищують ефективність аграрного виробництва, при укладанні нового орендного договору диференціальна рента ІІ переходить до власника землі.

Зауважимо, що на практиці розрізнити диференціальну ренту І і диференціальну ренту ІІ дуже важко. Крім цього, для сучасного етапу розвитку аграрного виробництва характерними є свої особливості формування диференціальної ренти. По-перше, інтенсифікація аграрного виробництва згладжує відмінності в природній родючості земельних ділянок.

По-друге, розвиток транспорту нівелює економічну роль місцерозташування земельних ділянок.

По-третє, сучасні технології виробництва, зростання продуктивності капіталу поступово зменшує відмінності в диференціальній ренті І.