4.1. Рівноважне становище монополіста в довгостроковому періоді.

У довготерміновому періоді для конкурентної фірми рівновага встановлюється тоді, коли ціна досягає мінімальних середніх витрат. Інші закономірності впливають на дії монополіста. Оскільки крива граничного доходу монополіста не збігається з кривою ціни (кривою попиту), точка максимізації прибутку завжди лежатиме лівіше від точки перетину кривих попиту та граничного доходу. Тобто монополіст максимізує прибуток, якщо обсяги виробництва менші, ніж це могло бути на конкурентному ринку (О₁ = О₂). При цьому він реалізує продукцію за цінами (Р₁), що перевищують середні витрати для запропонованого обсягу продаж (АТСі), і отримує економічний прибуток. На рис. 5. розмір економічного прибутку монополіста відповідає площі заштрихованої фігури.

Про рівноважне становище монополіста в довготерміновому періоді можна сказати наступне:

1. В умовах довготермінової рівноваги фірма повинна функціонувати в крайньому випадку беззбитково.

2. На відміну від чистої конкуренції довготривала рівновага в умовах монополії зовсім не обов'язково повинна встановлюватися в точці мінімуму кривої довгострокових загальних витрат. Вона може бути досягнута як при умові випуску нижче мінімуму кривої довгострокових середніх витрат, так і при рівні випуску вище мінімуму довгострокових середніх витрат. Незалежно від конкретної величини довгострокового рівноважного випуску монополіст завжди обере такий розмір підприємства, який в найбільшій степені відповідає цьому рівню випуску. Графічно це означає, що крива короткострокових середніх загальних витрат є дотичною до кривої довгострокових середніх витрат в точці рівноважного випуску продукції.

3. Ціна, що максимізує довгостроковий прибуток фірми, буде нижчою, ніж ціна, що максимізує короткостроковий прибуток. Це відбувається тому, що попит на любий продукт більш еластичний на довгостроковому часовому інтервалі, ніж на короткостроковому. Починаючи з точки довгострокової рівноваги, фірма-монополіст має змогу тимчасово збільшити прибуток, піднімаючи ціни і зменшуючи випуск продукції, зміщуючись при цьому вверх вздовж менш еластичної кривої короткострокового попиту. Але, зіткнувшись з більш високою ціною споживачі скоригують довгострокову структуру споживання, зменшуючи величину попиту до рівня кривої довгострокового попиту. При більш високих цінах прибуток монополіста буде менший, ніж при початковій ціні довгострокової рівноваги.

4.2. Помилки в уявленні про цінову політику монополіста.

Інколи складається помилкове уявлення про цінову політику монополіста. Найпоширенішими є такі помилки:

1. Монополіст намагається встановити найвищу ціну. Ця помилка грунтується на неусвідомленні того, що збільшення ціни для монополіста обертається зменшенням обсягів продаж. Насправді монополіст не має за мету максимізацію ціни, а шукає такий її рівень, що забезпечив би йому максимальний прибуток.

2. Чим більша різниця між ціною реалізації продукції та середніми витратами на виробництво одиниці продукції, тим більший прибуток отримує монополіст. Це твердження справедливе лише відносно дохідності з одиниці продукції. Монополіст ставить за мету максимізувати загальний прибуток. Його максимізація не завжди збігається з максимізацією продукту з одиниці продукції.

3. Монопольне становище на ринку завжди гарантує беззбиткову діяльність. Для монополіста існуватиме варіант беззбиткової діяльності у тому випадку, якщо крива попиту перетинатиме криву середніх витрат. Так буває найчастіше, оскільки, як правило, крива попиту на продукцію монополіста має досить еластичну ділянку з великим кутом нахилу. Однак легко уявити ситуацію, коли крива попиту проходить нижче, ніж крива середніх витрат, не маючи з нею жодних спільних точок (рис. 10).

Така ситуація складається тоді, коли монополіст продовжує випускати продукцію, попит на яку різко впав.

Рис. 10. Варіант збитковості чистого монополіста