1. Чиста монополія і її характерні риси.

1. Поняття та основні ознаки чистої монополії.

Монополія – це така організація ринку, при якій на ньому існує єдиний продавець товару, і цьому товару нема близького замінника в інших галузях.

Ринок чистої монополії має такі характеристики:

1. Кількість і розмір фірм - на ринку функціонує лише один виробник якоїсь продукції, тому чистий, чи абсолютний монополіст - це галузь, що складається з однієї фірми. Отже, справедливим буде твердження: фірма-монополіст - це і є певна галузь виробництва.

2. Характер продукції - товар, який виробляє монополіст, не має близького замінника. З точки зору покупця це означає, що для нього немає прийнятних альтернатив. Якщо покупець не купить цей продукт у монополіста, він буде позбавлений іншого вибору і змушений обходитись без нього.

Слід зазначити, що у чистого монополіста немає прямих конкурентів на ринку товарів. Проте це не означає, що він взагалі не вступає у відносини конкуренції. Насамперед потрібно взяти до уваги, що монополіст, у свою чергу, стає покупцем на ринку ресурсів, де він стикається з іншим конкурентним середовищем.

3. Вплив на ціну. Окрема фірма, що діє за умов чистої конкуренції, не справляє жодного впливу на ціну продукції. Це зумовлено тим, що фірма постачає тільки незначну частку сукупної пропозиції. Навпаки, чистий монополіст диктує ціну. Фірма здійснює значний контроль над ціною, бо вона виробляє і контролює весь обсяг пропозиції. Зустрівшись із спадною кривою попиту на свій продукт, монополіст може змінити ціну продукту, маніпулюючи величиною його пропозиції. У таких фірм є монопольна влада. Монопольна влада - це можливість підвищення цін на свою продукцію шляхом обмеження свого власного обсягу випуску. Монополіст використовує свою ринкову владу, якщо це приносить йому вигоди. Основою монопольної влади є бар'єри для входження в галузь.

4. Умови входження у галузь. Чистий монополіст не має прямих конкурентів, бо для входження в його галузь існують бар'єри. Економічні, технічні, юридичні або інші перешкоди утримують нових конкурентів від входження в галузь. Ці бар’єри можуть набувати різних форм:

а) масштаби виробництва. Як правило, фірма-монополіст - це досить велике підприємство, тому для створення гідної конкуренції потрібно вкласти значні кошти, що для абсолютної більшості потенційних конкурентів не під силу та недоцільно;

б) легальні бар'єри. Це певні законодавчі норми, що регламентують той чи інший вид діяльності. Найпоширенішими серед них є патенти (виключне право на виробництво будь-якого продукту чи використання якоїсь технології) та ліцензії (право на заняття якимось видом діяльності);

в) власність на найважливіші види ресурсів. Утримати своє монопольне становище на ринку можна, захопивши ті види ресурсів, за допомогою яких виробляється продукція монополіста. Це спрацьовує тоді, коли обмеженість ресурсів абсолютна, і у них немає близького замінника;

г) недобросовісна конкуренція. Ще однією можливою причиною відсутності конкуренції є агресивна (і в сьогоднішніх умовах часто незаконна) поведінка монополіста. Він може будучи великим і впливовим, розорити нову фірму, збиваючи ціни, або через впливи позбавити її доступу до сировини чи транспорту. Проте в довгостроковому періоді важко утримати монопольне становище. Конкуренти знаходять нові джерела сировини, нові технології, створять добрі замінники сировини, яку контролює монополіст або і самого продукту монополіста. Нарешті, зміна потреб і вподобань покупців може призвести монополію до занепаду.

5. Реклама. Те, що продукт монополіста не має близьких замінників, важливо з точки зору реклами. В залежності від типу пропонованих продуктів чи послуг монополіст може не рекламувати їх. Наприклад, чистий монополіст, який продає предмети розкоші, скажімо, діаманти, алмази, активно рекламує їх, намагаючись збільшити попит на свій продукт. Цілком можливо, що внаслідок цього більше людей купить діаманти, відмовившись від проведення відпустки за кордоном. Натомість місцеві підприємства комунальних послуг не бачать сенсу витрачати великі кошти на рекламу: люди, яким потрібні вода, газ, електроенергія та телефонний зв'язок знають куди їм звернутися в разі потреби.

2. Основні види монополії.

Існують такі основні види монополій: закрита монополія, природна монополія, відкрита монополія (див.рис.2).

Така класифікація монополій на три категорії досить умовна. Деякі фірми можуть належати зразу до декількох видів монополії. До їх числа можна віднести, наприклад, фірми які обслуговують систему телефонного зв'язку, а також електро- і газові компанії, які можуть бути віднесені як і до природних монополій так і до закритих.

Рис. 2. Основні види монополій

Фактично всі монополії можуть вважатися відкритими. Легальні бар'єри, які захищають закриті монополії від конкурентів, можуть бути відмінені судом. Переваги в витратах природних монополій можуть бути скасовані змінами в технології. Всі монополії не захищені від конкуренції зі сторони виробника товарів-субститутів.

Поняттям, що є прямопротилежне чистій конкуренції є монопсонія. Монопсонія - це ринок з великою кількістю продавців і тільки одним покупцем. На відміну від ціни на ринку чистої конкуренції ціна, яку платить монопсоніст, представляє собою функцію його попиту. Проблема монопсоніста заключається в визначенні кількості, яка максимізує чистий прибуток від купівлі, - цінність товару мінус оплачена за нього ціна.

Чиста монопсонія - також рідкісне явище. Але на багатьох ринках існує лише декілька покупців, які можуть придбати товар за меншою ціною, ніж би вони заплатили в умовах чистої конкуренції. Такі покупці володіють монопсоністичною владою.

3. Чистий монополістичний сектор в Україні

У нашій країні існує монополізм і він має свої специфічні особливості. В першу чергу це стосується рівня монополізації, розповсюдження та методів насадження. У світі монополізм стосується лише виробничої сфери, а у нас не було такої сфери, яка б не була монополізована. Монополізм в Україні є породженням командно-адміністративної системи і дістався нам у спадщину від колишнього СРСР. Монополізм цей істотно відрізняється від монополізму ринкового (класичного), має свою специфіку (особливості), яку треба знати, щоб виробити дійову економічну політику, скеровану на його подолання (див. рис.3).

Цікаву думку, щодо монополізму в Україні, пропонує директор Гарвардського інституту міжнародного розвитку Джефрі Сакс. Зокрема, він зазначає, що “в Україні панує помітна тривога з приводу того, що економіка начебто знаходиться під владою монополій. Одначе роль монополій в Україні часто перебільшують, а заходи здійснювані державною владою щодо цього, не завжди доцільні. Незважаючи на те, що радянська система породила величезну кількість підприємств-гігантів, монополії, принаймні у промисловій сфері, справляють набагато менший вплив на українську економіку, ніж заведено вважати”.

Проведені дослідження дозволили Дж.Саксу зробити ряд важливих висновків.

Рис. 3. Відміна радянської монополії від класичної

У більшості галузей української промисловості діє кілька великих підприємств, що ведуть між собою досить жорстку конкуренцію. Якщо подивитися на загальну кількість великих підприємств, то можна побачити, що в Україні їх приблизно стільки, як у великих країнах Західної Європи. Україна потребує не стільки розукрупнення великих, скільки створення нових невеликих підприємств. Крім того, місцеві органи влади іноді намагаються перекрити постачання товарів з інших областей, що відповідно посилює владу місцевих підприємств.