5. 1.3.2 Європейський комітет зі стандартизації в галузі електротехніки (cenelec)

У 1959 році п’ять національних електротехнічних комітетів IEC (Бельгія, Італія, Нідерланди, Німеччина й Франція) з шести країн-членів ЄЕС (Люксембург на той час не здійснював діяльність з національної стандартизації) провели спільну нараду і створили орган, який з 1963 року й надалі став відомим як CENELCОМ – Європейський комітет з координації електротехнічних стандартів у Європейському економічному Співтоваристві. Мета полягала у тому, щоб гармонізувати національні стандарти у сферах, де існували торгові бар’єри. Щоб гармонізувати національні стандарти у визначених сферах на основі вибраного базового документу, були створені «групи експертів». До кінця 1959 року вже були вироблені деякі принципи, які чинні ще й досі:

• пріоритет роботі IEC, якщо можливо;

• обмін інформацією про нову національну роботу;

• технічне співробітництво в технічних групах;

• співробітництво у випробуваннях і сертифікації.

CENEL, Європейський комітет з координації електротехнічних стандартів, другий прямий нащадок CENELEC, був створений у жовтні 1960 року. Під назвою CENEЛ члени CENEЛКОМ (згадані вище разом із Люксембургом) співпрацювали з національними електротехнічними комітетами IEC 7 країн ЕFTA (Австрія, Данія, Норвегія, Португалія, Сполучене Королівство, Швейцарія, Швеція) над вивченням стандартів IEC і з’ясовування, шляхом опитувань, наскільки далеко ці стандарти впроваджувалися однаково у 13 країнах. Пізніше до цих досліджень приєдналася Фінляндія.

CENEKCОМ і CENEЛ працювали пліч-о-пліч до кінця 1972 року, коли до ЄЕС приєдналися Данія, Ірландія і Сполучене Королівство. CENELCOM і CENEЛ були розпущені, і з 1 січня 1973 року була створена нова організація відповідно до чинного законодавства Бельгії – CENELEC (цей акронім вперше був згаданий на засіданні Керівного комітету в Парижі 3-4 травня 1972 року). Новий орган узяв на себе усю роботу двох своїх попередників, включаючи відповідальність за Комітет з компонентів CENEЛ (заснований у 1970 році ), який пізніше став Комітетом з електронних компонентів CENELEC (CECC).

Спочатку CENELEC був створений як де-факто об’єднання без офіційного юридичного статусу. Повсякденні справи були доручені Бельгійському електротехнічному комітетові. 25-26 листопада 1976 року був підписаний новий статут із наміром створити AISBL (акронім французькою мовою для «некомерційної міжнародної організації»). Офіційний юридичний статус був наданий восени 1978 року. Змінена редакція статуту не відбилася на результуючих процедурах, що визначали вихідну діяльність CENELEC: вона відбилася лише на деяких положеннях, що вимагалися чинним законодавством Бельгії. Нині CENELEC – це некомерційна технічна організація, яка зареєстрована відповідно до чинного законодавства Бельгії і складається з національних електротехнічних комітетів 31 європейської країни. Крім того, 11 національних комітетів із сусідніх країн беруть участь у роботі CENELEC з афілійованим статусом.

CEN і CENELEC знаходяться у Брюсселі, і їх діяльність на разі підтримується спільним центром керування. Створення центру спільного керування – це результат довготривалої і вимогливої дискусії серед членів обох організацій, яка велася з метою розробки й імплементації рішення, яке б покращило роботу й зекономило операційні витрати CEN і CENELEC й одночасно зберегло їх правовий суверенітет. Це рішення рекомендувалося й підтримувалося й національними організаціями зі стандартизації з нових країн-членів, оскільки їх НОС охоплювали стандартизацію в обох сферах.