Характеристика рекреаційної спеціалізації регіону та ступінь її розвитку(потужність, структура і динаміка рекреаційних потоків)

Усі країни Південної Америки ще розвиваються, суттєво відрізняючись рівнем соціально-економічного розвитку. Новими індустріальними країнами є Бразилія, Аргентина, Чилі, інші — середнього рівня розвитку і найбідніші (Болівія, Сурінам). Південноамериканські країни мають багаті сільськогосподарську й сировинну базу. Кожна держава спеціалізується на експорті одного-двох видів сировини і продуктів, від яких безпосередньо залежить її економіка: Болівія експортує олово і природний газ, Колумбія — каву та нафту, Перу — руди кольорових металів, Венесуела — нафту, Чилі — мідь і фрукти, Аргентина — м’ясо, вовну і пшеницю, Бразилія — залізну руду, каву, какао і сою.

У 80-ті роки XX ст. країни континенту впровадили неоліберальну модель економічного розвитку, що дало змогу підвищити темпи економічного зростання. Деякі з них (Бразилія, Аргентина, Чилі) розвивалися так швидко, що стали державами НІК(нові індустріальні країни). Однак у цих країнах ще залишається високою інфляція, нестабільно зростає валовий національний продукт , недостатні обсяги внутрішніх інвестицій покриваються за рахунок іноземних. Водночас у макроекономіці з’явилися негативні тенденції: залежність країн континенту від системи світового господарства, величезні зовнішні борги (особливо в Бразилії та Аргентині), економічна нерівність породжують гострі соціальні конфлікти. Загострилася проблема зайнятості.

Південна Америка відома численними диктатурами, зокрема чилійською хунтою (1973—1989) на чолі з Августо Піночетом і парагвайською диктатурою (1954—1989) Альфредо Стреснера, що знищили тисячі людей. У деяких країнах є райони, охоплені партизанською війною.

Загалом, незважаючи на економічні проблеми і політичні кризи, найбільших успіхів у господарському розвитку поліпшенні рівня життя населення досягли Бразилія, Аргентина, Чилі.

Країни східної частини Південної Америки. Це рівнинні території зі сприятливими ґрунтово-кліматичними умовами. У басейні Амазонки розташовані екваторіальні ліси з багатьма видами цінних порід дерев (каучуконоси, шоколадне та хінне дерева, дерево паубразіл тощо). Великі річки мають значні запаси гідроенергоресурсів та сприяють розвитку водного транспорту.

На Бразильському та Гвіанському плоскогір'ях розміщені родовища залізної та марганцевої руди, бокситів. На узбережжі Карибського моря є великі родовища нафти (див. рис. 104);

Країни гірського заходу Південної Америки. Природні умови тут змінюються завдяки висотній поясності. Найбільш сприятливі умови для життя на висоті 1,5-2,5 тис. м над рівнем моря. В Андах розташовані світового значення родовища важких кольорових металів, срібла, сурми, берилію, а також бокситів і залізної руди. У Чилі зосереджені найбільші у світі запаси селітри. Тут також є значні запаси нафти й природного газу. Річки багаті на гідроенергоресурси;

Зовнішня торгівля у країнах регіону розвивається нерівномірно. Потреби в імпорті продукції випереджають можливості експорту, що негативно позначається на торговому сальдо, а відповідно й на загальних темпах зростання економіки. Більшість латиноамериканських країн має дефіцит торгового балансу, що негативно впливає на валютно-фінансову сферу. Всі країни регіону залежать від зовнішніх дотацій та інвестицій. Експортують вони (370 млрд дол.) обмежений асортимент продовольчих і сировинних товарів — каву, какао, цитрусові, банани, цукор, зернові, м'ясо тощо. В окремих країнах експорт є спеціалізованим: більше половини його вартості в Болівії займає олово, у Колумбії — кава, в Уругваї — вовна, у Чилі — мідь.

Відомі на світовому ринку латиноамериканські напої, тютюн, хімічні товари, транспортні засоби й устаткування. Але обсяги експорту цих товарів незначні й залежать здебільшого від зовнішньоекономічної активності Аргентини, Бразилії.

Імпорт продукції становить 372,3 млрд дол. Останніми роками країни збільшили закупівлю устаткування, транспортних засобів, промислових товарів.

Коротка характеристика найбільших рекреаційних центрів

ПІВДЕННОАМЕРИКАНСЬКИЙ ТУРИСТИЧНИЙ РАЙОН

Аргентина - Болівія - Бразилія - Венесуела - Еквадор - Гайана - Колумбія - Парагвай - Перу - Суринам - Уругвай - Французька Гайана - Чилі

БРАЗИЛІЯ

Федеративна Республіка Бразилія, яка займає 5-те місце у світі за територією і чисельністю населення (відповідно - 8,5 млн км2 і 199 млн осіб) - найбільша країна Латинської Америки. Вона займає майже половину материка і розміщується у східній і центральній частині Південної Америки. Країна межує зі всіма південноамериканськими державами, за винятком Чилі й Еквадору. Столиця - новозбудоване місто Бразиліа.

Залежно від широти і характеру підстилаючої поверхні клімат Бразилії змінюється від екваторіального до субтропічного. Пересічна температура січня коливається у межах +23-29оС, липня - у межах +16-24оС. Протягом вересня-березня на більшій частині території країни - сезон дощів. Найкращий час для відвідування найбільшого міста країни - Ріо-де-Жанейро - із травня до серпня. У цей час денна пересічна температура повітря тримається на рівні +25оС, із океану дме легкий бриз, температура прибережних вод не опускається нижче +20оС

У межах країни розрізняють два головні географічні регіони - Амазонію - велетенську заболочену низовину, вкриту екваторіальними і перемінно-вологими лісами, мало заселену і недостатньо освоєну та Бразильське плоскогір'я, яке лежить у зоні саван і рідколісь.

Амазонія стала головним осередком розвитку екологічного туризму в Бразилії. Туристів приваблюють неймовірної краси ландшафти, надзвичайне багатство тваринного і рослинного світу, можливість відкрити загублені світи і стати першовідкривачем. Флора регіону лише на 30 % досліджена вченими. В амазонських лісах росте щонайменше 40 000 видів рослин, живе 1 300 видів птахів (майже у 8 разів більше, ніж у Європі), понад 400 різновидів ссавців і стільки ж земноводних, 3 000 різновидностей риб. Сельва лишається домом для близько 200 індіанських племен, які роками не контактують із цивілізованим світом.

Можливість ознайомитися з природними дивами Амазонії надає національний парк Пантанал, який славиться своїми пейзажами і винятковим біорізноманіттям. Водоспади Ігуасу належать до природних чудес світу і часто стають метою подорожі багатьох туристів. Вони знаходяться на однойменній річці, на кордоні Бразилії та Аргентини. Не меншу популярність мають водоспади на річці Парана (Сеті-Кедас, Урубупунга).

Бразилія - це майже 8 000 км пляжів, які стали основою створення широкої мережі курортів світового рівня: Убатуба, Ілья-Бела, Натал, Форталеза і, звичайно, Ріо-де-Жанейро зі знаменитими пляжами Копакабана, Іпанема, Ботафогу, Леме, Грумарі, Лебнон та інші загальною протяжністю 90 км.

Колоритні міста Бразилії самі по собі є туристичними атракціями. Бразиліа належить до найбільш незвичних міст континенту, яке внесено до списку Світової спадщини ЮНЕСКО. Нова столиця була збудована у центральній частині країни фактично із "нуля" за 4 роки (1957-1960). Оригінальне планування, архітектурні особливості й цікаві об'єкти (ботанічний сад, зоопарк, міський парк із басейнами, наповненими мінеральною водою, Арковий палац із висячими садами і багато іншого) перетворили Бразиліа на одне із найбільш відвідуваних міст країни.

Першість за кількістю туристів упевнено утримує Ріо-де-Жанейро, або Ріо - найбільше місто країни. Головними символами Ріо є знаменита статуя Христа на горі Корковадо і кристалічна скеля Пау-ді-Асукар ("Цукрова голова") біля входу в бухту Гуанабара. Місто багате видатними архітектурними пам'ятками: колоніальні церкви, монастирі Сан-Бенто, Сан-Антоніу, імператорський палац, палац Тірадентіс та ін. У місті багато музеїв: Національний історичний музей, Національний художній музей, Музей Республіки тощо. Але світову славу Ріо приніс щорічний карнавал. Сотні тисяч туристів приїздять до Ріо-де-Жанейро на видовище, яке вважається найяскравішим святом планети.

Особливе культурне середовище, яке сформували вишуканий архітектурний ансамбль, численні музеї, парки з каскадами водоспадів, дозволили внести столицю золотошукачів - місто Ору-Прету до списку Світової спадщини ЮНЕСКО.

***