Контроль виконання лабораторної роботи

1. Клініко-діагностичне значення визначення альбумінів і глобулінів крові.

2. Принцип методу визначення залишкового азоту крові. Клініко-діагностичне значення його визначення.

3. При гепатиті, інфаркті міокарда в плазмі крові різко зростає активність аланін- і аспартатамінотрансфераз. Які причини зростання активності цих ферментів?

А. Підвищення активності ферментів гормонами

В. Зростання швидкості синтезу амінокислот у тканинах

С. Збільшення швидкості розпаду амінокислот у тканинах

D. Нестача піридоксину

Е. Пошкодження мембран клітин і вихід ферментів у кров

4. При аналізі крові хворого визначені залишковий азот і сечовина.Частка сечовини в залишковому азоті значно зменшена. Для захворювання якого органа характерний даний аналіз?

А. Нирки

В. Серце

С. Кишечник

D. Печінка

Е. Шлунок

5. У хворого на гломерулонефрит спостерігається азотемія. На яку речовину припадає найбільше азоту?

А. Креатинін

В. Амінокислоти

С. Сечова кислота

D. Сечовина

Е. Амонійні солі

6. Вміст альбумінів у плазмі крові – 15 г/л. Як називається такий стан та які його наслідки для організму?

7. У хворих з постійною протеїнурією можуть з’явитися набряки. Пояснити причину такого стану.

8. Дитина перехворіла на інфекційне захворювання. Які зміни в білкових фракціях сироватки крові можна при цьому очікувати?

9. Як за вмістом залишкового азоту крові та загального азоту сечі диференціювати ретенційну і продукційну азотемії? Приклади тестів „Крок-1”

1. У пацієнта вміст загального білка в плазмі крові в межах норми. Які серед наведених показників вірогідні для цього випадку?

А. 35-45 г/л

В. 50-60 г/л

С. 55-70 г/л

D. 65-85 г/л

Е. 85-95 г/л

2. При дослідженні крові хворого виявлено значне збільшення активності МВ-форм КФК (креатинфосфокінази) та ЛДГ₁. Яка найбільш імовірна патологія?

А. Ревматизм

В. Інфаркт міокарда

С. Холецистит

D. Панкреатит

Е. Гепатит

3. У хворого діагностовано хворобу Вільсона-Коновалова, за якої спостерігається виділення іонізованої міді з сечею, відкладання її в органах і тканинах. Порушення синтезу якого білка плазми крові є найбільш вірогідною причиною цього захворювання?

А. Трансферину

В. Гаптоглобіну

С. Церулоплазміну

D. Пропердину

Е. Кріоглобуліну

Індивідуальна самостійна робота студентів

1. Роль білків та індикаторних ферментів плазми крові в нормі та при патології.

2. Оцінка показників азотистого обміну та зміни вмісту азотовмісних небілкових компонентів крові

3. Кількісні зміни залишкового азоту крові при парентеральному харчуванні, переливанні крові, застосуванні плазми, сироватки чи плазмозамінників.

4. Біохімічні аспекти використання деяких лікарських препаратів при азотемії.

Література

Основна:

1. Губський Ю. І. Біологічна хімія. – Київ-Тернопіль: Укрмедкнига, 2000. – 508 с.

2. Губський Ю. І. Біологічна хімія. – Київ-Вінниця: Новакнига, 2009. – С. 502 - 512.

3. Гонський Я.І., Максимчук Т.П. Біохімія людини. – Тернопіль: Укрмедкнига, 2001. – 736 с.

4. Гонський Я. І., Максимчук Т.П., Калинський М.І. Біохімія людини. – Тернопіль: Укрмедкнига, 2002. – 744 с.

5. Біологічна хімія. Тести та ситуаційні задачі. / За ред. О.Я. Склярова. – Львів: Світ, 2006. – 271 с.

6. Клінічна біохімія (лекції для студентів мед., стомат. та фарм. факультетів) / За ред. проф. Склярова О.Я. – Львів, 2004. – 295 с.

7. Практикум з біологічної хімії / За ред. О.Я. Склярова. – К.: Здоров’я, 2002. – 297 с.

Додаткова:

1. Березов Т.Т., Коровкин Б.Ф. Биологическая химия. – М.: Медицина, 1990. – 528 с.

2. Березов Т.Т., Коровкин Б.Ф. Биологическая химия. – М.: Медицина, 1998. – С. 567 – 598.

3. Бишевський А.Ш., Терсенов О.А., Біохімія для лікаря. – Київ, Укр. центр духовної культури, 2001. – 395 с.

4. Камышников В.С. Клинические лабораторные тесты от А до Я и их диагностические профили / МЕДпрессинформ – Москва, 2005. – 320 с.

5. Марри Р., Греннер Д., Мейес П., Родуэлл В. Биохимия человека. Т.2. – М.: Мир; Бином. Лаборатория знаний, 2009. – С. 319 – 331.

Тема № 5. Дослідження згортальної, антизгортальної та фібринолітичної систем крові. Дослідження біохімічних закономірностей реалізації імунних процесів. Імунодефіцитні стани.

Мета заняття: Знати роль компонентів згортальної, антизгортальної та фібринолітичної систем в підтриманні агрегатного стану крові. Давати характеристику біохімічним компонентам імунної системи, знати біохімічні механізми виникнення імунодефіцитних станів.

Актуальність теми: Згортання крові є складним фізіологічно-біохімічним процесом, захисною реакцією організму на крововтрату. Знання біохімічної характеристики згортальної, антизгортальної та фібринолітичної систем крові є необхідними для розуміння механізмів підтримання агрегатного стану крові за умов норми та при численних захворюваннях, а також для їх своєчасної корекції фармпрепаратами.

Конкретні завдання:

• Трактувати біохімічні механізми функціонування згортальної, антизгортальної та фібринолітичної систем крові.

• Оволодіти методами дослідження системи згортання крові та фібринолізу, вміти трактувати отримані результати.

• Знати роль компонентів загортальної, антизгортальної та фібринолітичної систем крові в патохімії синдрому дисемінованого внутрішньо судинного зсідання крові, атеросклерозу та гіпертонічної хвороби.

• Характеризувати клітинні та біохімічні компоненти імунної системи.

• Пояснювати механізми виникнення імунодефіцитних станів.