Теоретичні питання

1. Обмін сірковмісних амінокислот; реакції метилування. Роль S – аденозилметіоніну у реакціях трансметилювання.

2. Обмін аргініну; біологічна роль оксиду азоту, NO – синтаза.

3. Обмін триптофану: кінуреніновий та серотоніновий шляхи.

4. Порфірини. Структура порфіринів.

5. Синтез порфіринів, схема ферментативних реакцій синтезу гему. Регуляція синтезу порфіринів.

6. Спадкові порушення обміну порфіринів (ензимопатії). Клінічні прояви порфірій: світлочутливість, неврологічні порушення; Класифікація порфірій – еритропоетична (хвороба Гюнтера), печінкові порфірії, фотодерматити.

Практична робота

Дослід 1. Виявити гемоглобін крові за допомогою бензидинової проби.

Принцип методу. Для виявлення кров’яного пігменту використовують бензидинову пробу, яка основана на каталітичній властивості похідних гемоглобіну окиснювати бензидин за рахунок кисню пероксиду водню. Продукт окиснення бензидину забарвлений в синій колір, при стоянні переходить у червоний.

Матеріальне забезпечення: 1 % розчин крові, 1 % розчин бензидину в крижаній ацетатній кислоті, 3 % розчин гідрогену пероксиду, піпетки.

Хід роботи. В пробірку наливають 5 крапель 1 % розчину крові, 5 крапель розчину бензидину, 2-3 краплі гідрогену пероксиду і спостерігають за появою синього забарвлення.

Зробити висновок. Звернути увагу на те, що дана реакція вказує на присутність гемоглобіну у біологічному матеріалі.

Клініко-діагностичне значення. Підвищення рівня гемоглобіну спостерігається при висотній гіпоксії, хронічній легеневій недостатності, вроджених вадах серця із зменшеним легеневим кровообігом, великій втраті рідини, при тяжкій харчовій інтоксикації та отруєнні чадним газом.

Гіпохромна анемія може виникати у результаті розладів всмоктування заліза, гострої та хронічної кровотечі.

Гіперхромна анемія спостерігається при недостатньому всмоктуванні ціанкобаламіну та фолієвої кислоти в травному тракті, інвазії широким лентецем, ахілічному гастриті, поліпозі шлунку, стані після резекції шлунка.

Дослід 2. Напівкількісний метод визначення копропорфіринів (КП) у сечі.

Принцип методу. Копропофірини мають властивість у кислому середовищі в присутності ефіру давати флюоресценцію в потоці УФ-світла.

Матеріальне забезпечення: пробірки, ефір, ацетатна кислота, хроматоскоп.

Хід роботи. До 5 мл сечі в пробірці з притертим корком добавляють декілька крапель крижаної ацетатної кислоти (до кислої реакції за лакмусовим папірцем), потім приливають 5 мл ефіру і суміш енергійно струшують протягом 3 – 5 хв. Після відстоювання і розділення шарів спостерігають флюоресценцію у верхньому шарі, поміщаючи пробірку в потік УФ-світла. Копропорфірини визначають у балах за такою шкалою:

1 бал – блакитна флюоресценція – нормальний вміст КП;

2 бали – ледь помітна рожева – слабке збільшення концентрації КП;

3 бали – чітка рожева – середнє збільшення концентрації КП;

4 бали – слабка червона – сильне збільшення концентрації КП;

5 балів – чітка червона флюоресценція – дуже сильне збільшення концентрації КП.

Клініко-діагностичне значення. Спадкова копропорфірія зумовлена дефіцитом копропорфіриноген-оксидази – мітохондріального ферменту, який каталізує перетворення копропорфіриногену ІІІ у протопорфірин ІХ. У крові накопичується копропорфіриноген ІІІ, який у великих кількостях виділяється з калом і сечею та окиснюється в пігмент червоного кольору – копропорфірин. У таких хворих підвищена світлочутливість шкіри. Введення гематину полегшує симптоми.