63.У хворих з артеріальною гіпертензією вільний ренін у крові:

А.У всіх значно вище норми.

Б.У всіх незначно вище норми.

В.У нормі.

Г.У частини хворих – підвищений, у частини – знижений.

Д.У всіх знижений.

64.При злоякісній артеріальній гіпертензії доцільно застосувати таку комбінацію препаратів:

А.Каптоприл, гідралазин, індерал.

Б.Клофелін, гіпотіазид, ніфедіпін.

В.Резерпін, верошпірон, гідралазин.

Д.Індерал, гіпотіазид, гідралазин.

65.Універсальним гіпотензивним препаратом для купування всіх типів гіпертонічних кризів є:

А.Клофелін.

Б.Дібазол.

В.Індерал.

Г.Пентамін.

Д.Сульфат магнію.

66.До прямих ускладнень гіпертонічної хвороби відносять: 1) розшаровуючу аневризму аорти; 2) ішемічний інсульт; 3) крововилив у мозок; 4) інфаркт міокарду; 5) тромбози і емболії; 6) ниркову недостатність.

А.Правильно 1,2,3.

Б.Правильно 1,3,4,6.

В.Правильно 2,3,4.

Г.Правильно 2,3,6.

Д.Правильно 3,4,5.

67.Для ІІ стадії ангіоретинопатії при гіпертонічній хворобі характерно:

1)спазм артерій і артеріол; 2) звуження просвіту артерій і артеріол із потовщенням їх стінок; 3) феномен "перехрестя"; 4) симптом Салюса-Гунна; 5) склероз артеріол; 6) крововиливи; 7) наявність ексудату; 8) двосторонній набряк сосочків зорового нерву.

А.Правильно 2,3,4.

Б.Правильно 3,4,5.

В.Правильно 2,5,6.

Г.Правильно 6,7,8.

Д.Правильно 1,2,3.

68.Для гіперкінетичного гіпертонічного кризу характерно: 1) посилене серцебиття; 2) підвищення переважно систолічного АТ; 3) брадикардія; 4) підвищення пульсового тиску; 5) підвищення переважно діастолічного АТ; 6) зниження пульсового тиску; 7) підвищення систолічного і діастолічного АТ; 8) швидкий розвиток.

А.Правильно 1,5,6.

Б.Правильно 2,3,7..

В.Правильно 1,2,4.

Г.Правильно 3,5,6.

Д.Правильно 1,7,8

69.Препаратом вибору купування гіпертонічного кризу при феохромо-

цитомі є:

А.Пропранолол

Б.Клофелін

В.Фентоланін

Г.Каптоприл

Д.Верапаміл

.

70.Органом-мішенью при гіпертонічній хворобі не є:

А. Серце.

Б.Судини.

В.Нирки.

Г. Печінка

Д. Мозок

71.Тривалість болю при стенокардії:

1. 35 хв.;

2. 1 год.;

3. 5–7 год.;

4. 1–2 хв.

72.Стабільна стенокардія навантаження І функціонального класу виникає при:

1. Навантаженнях великої інтенсивності;

2. Ході по рівній місцині на відстань більше 500 м.;

3. Ході по рівній місцині на відстань 100-500 м.;

4. Ході по рівній місцині на відстань до 100 м.;

5. В спокої

73.Кардіалгія при ТЕЛА супроводжується:

1. Ірадіацією в ліву руку, підвищенням АТ;

2. Підвищенням АТ, порушенням ритму;

3. Кашлем, кровохарканням;

4. Страхом смерті, кардіомоторним синдромом.

74.Характерна ознака болей в ділянці серця на фоні клімаксу:

1. Пов’язані з фізичним навантаженням;

2. Довготривалі (до 10–15 хв.), стискаючого характеру;

3. Постійні, ниючого характеру;

4. Ірадіють в ліву руку.

75.Основним завданням при надані невідкладної допомоги на догоспітальному періоді при гострому ІМ є:

1. Профілактика тромботичних ускладнень;

2. Зняття больового синдрому;

3. Профілактика аритмій;

4. Обмеження периінфарктної зони.

76.Найбільш інформативний метод діагностики ІХС:

1. ЕКГ;

2. Фоно–КГ;

3. Ехо–КГ;

4. Ангіографія коронарних судин.

77.Стабільна стенокардія навантаження ІІ ф. к. виникає при:

1. Навантаженнях великої інтенсивності;

2. Ході по рівній місцині на відстань більше 500 м.;

3. Ході по рівній місцині на відстань 100 - 500 м.;

4. Ході по рівній місцині на відстань до 100 м.;

5. В спокої.

78.Диференційний діагноз стенокардії проводять з:

1. І М.;

2. Плевритом;

3. Панкреатитом;

4. Все не вірно;

5. Все вірно.

79.При якому захворюванні біль в ділянці серця зменшується при сидінні з нахилом вперед:

1. Гострий ІМ.;

2. Стенокардія Принцметалле;

3. Ексудативний плеврит;

4. Ексудативний перикардит.

80.Основним препаратом для зняття приступу стенокардії є:

1. Аналгін;

2. Нітрогліцерін;

3. Морфін;

4. Платифілін.

81.Підвищена активність КФК свідчить про:

1. Нестабільну стенокардію;

2. ІМ;

3. ГКМП;

4. Алкогольну кардіоміопатію.

82.Стабільна стенокардія напруги ІІІ ф. к. виникає при:

1. Навантаженнях великої інтенсивності;

2. Ході по рівній місцині на відстань більше 500 м.;

3. Ході по рівній місцині на відстань 100 – 500 м.;

4. Ході по рівній місцині на відстань до100 м.

83.Біль при ксифоідії пов’язаний з :

1. Соляритом;

2. Запаленням грудини;

3. Запаленням загрудинних лімфовузлів;

4. Запаленням аксилярних лімфовузлів.

84.Кардіалгія при ДКПМ супроводжується:

1. Тахікардією і незміненими розмірами серця;

2. Миготливою аритмією і незміненими розмірами серця;

3. Кардіомегалією, серцевою недостатністю;

4. Підвищенням АТ, нирковою недостатністю.

85.Що з перерахованого свідчить про стенокардією Принцметалла ?

1. Виникає від звичайного фізичного навантаження;

2. Виникає від значного фізичного навантаження;

3. Виникає в покої перед ранком;

4. Зменшується при фізичному навантаженні.

86.Максимальна активність КФК в крові при І. М. :

1. 6–8 год. від початку ІМ;

2. 12–24 год. від початку ІМ;

3. До 6 год. від початку ІМ;

4. 3–4 доби від початку ІМ.

87.Стабільна стенокардія навантаження ІV ф. к. виникає при:

1. Навантаженнях великої інтенсивноті;

2. Ході по рівній місцині на відстань більше 500 м.;

3. Ході по рівній місцині на відстань 100–500 м.;

4. Ході по рівній місцині на відстань до100 м.

88.Кардіалгія при лівобічному сухому плевриті:

1. Посилюється при глибокому диханні;

2. Посилюється в положенні на лівому боці;

3. Не залежить від рухів;

4. Зменшується при фізичному навантаженні.

89.Для хвороби Аерза характерно:

1. Біль в ділянці серця, задишка, синюха;

2. Біль в ділянці серця, задишка, кровохаркання;

3. Біль в ділянці серця, задишка, набряки;

4. Біль в ділянці серця, тахіаритмія.

90.Кардіалгія при синдромі Тітце пов’язана з :

1. Дистрофічними змінами в головці плечової кістки;

2. Невриномою міжреберного нерва;

3. Потовщенням ІІ – ІV реберних хрящів;

4. Підвищеною рухомістю VІІІ – Х ребер.

91.Кардіалгія при ревматичному аортальному стенозі часто супроводжується:

1. Порушенням ритму;

2. Синкопальними станами;

3. Тромбоемболічними ускладненнями;

4. Підвищенням АТ на нижніх кінцівках.

92.Для встановлення функціонального класу стенокардії використовують:

1. ЕКГ;

2. Фоно–КГ;

3. Ехо–КГ;

4. ВЕМ.

93.Кардіалгія при фіброзному перикардиті характеризується такою ознакою:

1. Посилюється при диханні;

2. Посилюється при закиданні головою назад;

3. Посилюється при надавлюванні в ділянках болю;

4. Все не вірно;

5. Все вірно.

94.Для кардіалгії при міокардитах характерно:

1. Пароксизмальний характер;

2. Перманентний характер;

3. Короткочасна тривалість болю;

4. Перманентно – пароксизмальний характер.

95.Кардіалгія при „Herpes Zoster” супроводжується наступними симптомами:

1. Тромбоемболіями;

2. Лихоманкою;

3. Порушенням ритму;

4. Герпетичною висипкою.

96.Кардіалгія при пролапсі мітрального клапану супроводжується наступним синдромом:

1. Тромбоемболіями;

2. Систолічним шумом на верхівці;

3. Лихоманкою;

4. Герпетичною висипкою.

97.Від’ємні зубці Т на ЕКГ при клімактеричній кардіопатії зустрічаються переважно у відведеннях:

1. І, ІІ, ІІІ;

2. АvL, avF, avR;

3. V1 – V4;

4. V5 – V6.

98.Які ознаки можуть свідчити за кардіалгію при спонтанному пневмотораксі:

1. Задишка, ціаноз;

2. Порушення ритму;

3. Задишка, вологі хрипи в легенях;

4. Задишка, кровохаркання.

99.Синдром передньої грудної стінки зустрічається при :

1. Клімактеричній кардіоміопатії;

2. Після перенесеного І. М.;

3. Міокардитах;

4. Ні в одному з перерахованих захворювань

5. В усіх випадках.

100.Локалізація кардіалгії при синдрому Тітце :

1. За грудинкою;

2. В ділянці верхівки серця;

3. В лівому підребер’ї ;

4. ІІ – ІІІ ребро біля грудини зліва.

101.Відмінна риса варіантної стенокардії:

1. Відсутність зв’язку з емоційним стресом;

2. Зв’язок з фізичним навантаженням;

3. Передчуття появи приступу;

4. Виникнення в різні часи доби.

102.Для диференційної діагностики клімактеричної кардіоміопатії і стенокардії проводять:

1. Ехо КГ;

2. Визначення КФК;

3. Індералову пробу;

4. Фоно – КГ.

103.Яка з клінічних ознак зустрічається при ІМ. ?

1. Біль за грудиною, в епігастрії;

2. Судоми;

3. Полакіурія;

4. Поліурія.

104.Найхарактернішою клінічною ознакою гострого сухого

перикардиту є:

1. Задишка;

2. Артеріальна гіпотензія;

3. Кардіалгія;

4. Гикавка і блювота.

105.Клінічний синдром який найчастіше виявляється при НЦД:

1. Гіперглікемічний;

2. Тахікардіальний;

3. Астено–невротичний;

4. Синдром вегетативних кризів.

106.Для неревматичного міокардиту характерна кардіалгія:

1. Яка виникає після фізичного навантаження;

2. Яка виникає після перенесеної інфекції;

3. Яка виникає після психоемоційного навантаження;

4. Яка виникає в усіх перерахованих випадках.

107.Який симптом часто зустрічається в гострому періоді І. М. з

зубцем Q :

1. Набухання шийних вен;

2. Ритм галопа;

3. Набряк нижніх кінцівок;

4. Крепітація біля основи легень.

108.Показом для проведення велоергометрії є:

1. Гострий І. М. ;

2. Гострий міокардит;

3. Атиповий больовий синдром;

4. Зміни на ЕКГ.

109.При алкогольній кардіоміопатії мають місце всі ознаки, крім:

1. Кардіалгія;

2. Порушення ритму;

3. Кардіомегалія;

4. Гіперкапнія.

110.Для конструктивного перикардиту характерно:

1. Розширення границь серця;

2. Шум тертя перикарду;

3. Наявність тупого кардіодіафрагмального кута;

4. Ні одна з перерахованих.

111. Вплив фізичного навантаження на приступи стенокардії:

1. Біг усуває біль;

2. Зупинка при ході посилює біль;

3. Зупинка при ході знімає біль;

4. Підняття тягару знімає біль.

112. Часте ускладнення в підгострому періоді ІМ з зубцем Q :

1. Анемія;

2. Синдром Фелті;

3. Психічні розлади;

4. Гостра аневризма серця.

113. Яке дослідження виконують з метою диференціальної діагностики ІХС і

ГКМП :

1. ЕКГ;

2. Фоно-КГ;

3. Ехо–КГ;

4. Rtg–графію.

114. Найчастіше виникнення кардіалгії при НЦД хворі пов’язують з

наступними причинами крім:

1. Хвилюванням;

2. Змінами погоди;

3. Ходою;

4. Вживанням алкоголю.

115. При якій кардіоміопатії як правило спостерігається стенокардія?

1. Дилятаційній КМП;

2. Гіпертрофічній КМП;

3. Констриктівній КМП;

4. Гранульоматозній КМП.

116. Симптом, що часто супроводжує біль при класичній стенокардії:

1. Двоїння в очах;

2. Миготіння мушок перед очима;

3. Нудота;

4. Озноб.

117. Ознака, що відрізняє клімактеричну кардіоміопатію від стенокардії:

1. Короткочасність серцевого болю;

2. Посилення болю при рухах;

3. Вазомоторний синдром - приливи;

4. Виникнення приступу в різний час доби.

118. У виключенні якої патології може допомогти ультразвукове досліджен-

ня серця:

1. Стенокардії;

2. Порушень ритму;

3. Дистрофії міокарду;

4. Клапанних дефектів.

119. Для НЦД характерно:

1. Кардіомегалія;

2. Серцева недостатність;

3. Гіпертензивний криз;

4. Діастолічний шум на верхівці серця.

120. Особливість варіантної стенокардії:

1. Приступи виникають в день;

2. Приступи виникають при фізичному навантаженні;

3. Приступи перебігають у вигляді серії;

4. Приступи виникають над ранком.

121.Тривалість болю при стенокардії :

1. 35 хв.;

2. 1 год.;

3. 5–7 год.;

4. 1–2 хв.

122. Стабільна стенокардія навантаження ІІ ф. к. виникає при:

1. Навантаженнях великої інтенсивності;

2. Ході по рівній місцині на відстань більше 500 м.;

3. Ході по рівній місцині на відстань 100 - 500 м.;

4. Ході по рівній місцині на відстань до 100 м.;

5. В покої.

123.Біль при ксифоідії пов’язаний з :

1. Соляритом;

2. Запаленням грудини;

3. Запаленням загрудинних лімфовузлів;

4. Запаленням аксилярних лімфовузлів.

124.Для хвороби Аерза характерно:

1. Біль в ділянці серця, задишка, синюха;

2. Біль в ділянці серця, задишка, кровохаркання;

3. Біль в ділянці серця, задишка, набряки;

4. Біль в ділянці серця, тахіаритмія.

125. Кардіалгія при „ Herpes Zoster ” супроводжується наступними симптомами:

1. Тромбоемболіями;

2. Лихоманкою;

3. Порушенням ритму;

4. Герпетичною висипкою.

126.Найбільш інформативний метод діагностики ІХС:

1. ЕКГ;

2. Фоно–КГ;

3. Ехо–КГ;

4. Ангіографія коронарних судин.

127.Стабільна стенокардія навантаження і функціонального класу виникає при:

1. Навантаженнях великої інтенсивності;

2. Ході по рівній місцині на відстань більше 500 м.;

3. Ході по рівній місцині на відстань 100-500 м.;

4. Ході по рівній місцині на відстань до 100 м.;

5. В спокої.

128.Кардіалгія при ДКПМ супроводжується:

1. Тахікардією і незміненими розмірами серця;

2. Миготливою аритмією і незміненими розмірами серця;

3. Кардіомегалією, серцевою недостатністю;

4. Підвищенням АТ, нирковою недостатністю.

129.Кардіалгія при синдромі Тітце пов’язана з :

1. Дистрофічними змінами в головці плечової кістки;

2. Невриномою міжреберного нерва;

3. Потовщенням ІІ – ІV реберних хрящів;

4. Підвищеною рухомістю VІІІ – Х ребер.

130.Для кардіалгії при міокардитах характерно:

1. Пароксизмальний характер;

2. Перманентний характер;

3. Короткочасна тривалість болю;

4. Перманентно–пароксизмальний характер.

131.Максимальна активність КФК в крові при ІМ. :

1. 6 – 8 год. від початку ІМ.;

2. 12 – 24 год. від початку ІМ.;

3. До 6 год. від початку ІМ.;

4. 3 – 4 доби від початку ІМ..

132.Стабільна стенокардія напруги ІІІ ф. к. виникає при:

1. Навантаженнях великої інтенсивності;

2. Ході по рівній місцині на відстань більше 500 м.;

3. Ході по рівній місцині на відстань 100 – 500 м.;

4. Ході по рівній місцині на відстань до100 м.

133.Кардіалгія при лівобічному сухому плевриті:

1. Посилюється при глибокому диханні;

2. Посилюється в положенні на лівому боці;

3. Не залежить від рухів;

4. Зменшується при фізичному навантаженні.

134.Кардіалгія при фіброзному перикардиті характеризується такою ознакою:

1. Посилюється при диханні;

2. Посилюється при закиданні головою назад;

3. Посилюється при надавлюванні в ділянках болю;

4. Все не вірно;

5. Все вірно.

135.Локалізація кардіалгії при синдрому Тітце :

1. За грудинкою;

2. В ділянці верхівки серця;

3. В лівому підребер’ї ;

4. ІІ – ІІІ ребро біля грудини зліва.

136.Кардіалгія при пролапсі мітрального клапана супроводжується наступним синдромом:

1. Тромбоемболіями;

2. Систолічним шумом на верхівці;

3. Лихоманкою;

4. Герпетичною висипкою.

137.Для встановлення функціонального класу стенокардії використовують:

1. ЕКГ;

2. Фоно – КГ;

3. Ехо – КГ;

4. ВЕМ.

138.Стабільна стенокардія навантаження ІV ф. к. виникає при:

1. Навантаженнях великої інтенсивноті;

2. Ході по рівній місцині на відстань більше 500 м.;

3. Ході по рівній місцині на відстань 100 – 500 м.;

4. Ході по рівній місцині на відстань до100 м.

139.Що з перерахованого свідчить про стенокардією

Принцметалла ?

1. Виникає від звичайного фізичного навантаження;

2. Виникає від значного фізичного навантаження;

3. Виникає в покої перед ранком;

4. Зменшується при фізичному навантаженні.

140.Для хвороби Аерза характерно:

1. Біль в ділянці серця, задишка, синюха;

2. Біль в ділянці серця, задишка, кровохаркання;

3. Біль в ділянці серця, задишка, набряки;

4. Біль в ділянці серця, тахіаритмія.

141.Найбільш інформативний метод визначення етіології ексудативного

перикардиту:

1. Реакція Манту;

2. Визначення титрів противірусних антитіл в сироватці крові;

3. Посів крові на стерильність;

4. Загальноклінічне та бактеріологічне дослідження випоту, отриманого при пункції перикарду;

5. Визначення активності АСТ, КФК, ЛДГ в сироватці крові.

142. Найбільш достовірна відмінність міокардиту від ДКМП?

1. Кардіомегалія;

2. Наявність антитіл до ентеровірусів;

3. Важкі порушення ритму;

4. Дилятація порожнин серця;

5. Тромбоемболії.

143. Коли виявляється підвищення амінотрансфераз при інфаркті міокарда?

1. З перших годин;

2. З кінця першої доби;

3. З третьої доби;

4. З п'ятої доби;

5. Через тиждень.

144. I-й серцевий тон посилюється при:

1. Мітральному стенозі;

2. Стенозі гирла аорти;

3. Атеросклеротичному кардіосклерозі;

4. Міокардиті;

5. Дилятаційній кардіоміопатії.

145. Що необхідно призначити при рестриктивній кардіоміопатії з ознаками серцевої недостатності:

1. Ізоланід;

2. Фуросемід;

3. Пропранолол;

4. Еуфілін;

5. Оксигенотерапію.

146. Інфекційний ендокардит найчастіше виникає у:

1. Молодих жінок;

2. Молодих чоловіків;

3. Людей похилого віку;

4. Дітей;

5. Немовлят.

147."Грудна жаба" при відсутності ураження коронарних артерій частіше

всього спостерігається при:

1. Мітральній недостатності;

2. Мітральному стенозі;

3. Стенозі легеневої артерії;

4. Стенозі гирла аорти;

5. Недостатності тристулкового клапана.

148.Для якої стадії гіпертонічної хвороби характерна гіпертрофія лівого

шлуночка: :

1. І;

2. ІІ;

3. ІІІ;

4. Для всіх;

5. Правильно 2 і 3.

149. Безперервний систолодіастолічний шум характерний:

1. Коарктації аорти;

2. Гіпертрофічній кардіоміопатії;

3. Відкритої артеріальної протоки;

4. Атеросклерозу аорти;

5. Дефекту міжшлуночкової перетинки.

150. Патогенетична терапія гіпертрофічної кардіоміопатії:

1. Серцеві глікозиди;

2. Бета-адреноблокатори;

3. Бета-адреностимулятори;

4. Нітрати;

5. Артеріолярні вазодилятатори.

151.В якому випадку спостерігається зменшення серцевого викиду при незміненому скороченні міокарда:

1. При міокардиті;

2. При ексудативному перикардиті;

3. При інфаркті міокарда;

4. При гіпертонічній хворобі;

5. У всіх перерахованих випадках.

152.Яка з вроджених вад серця найчастіше ускладнюється підгострим інфекційним ендокардитом ?

1. Дефект міжшлуночкової перетинки;

2. Дефект міжпередсердної перетинки;

3. Транспозиція крупних судин;

4. Стеноз гирла аорти;

5. Вроджена мітральна недостатність.

153. Для синдрому Дреслера не характерно:

1. Еозинофілія;

2. Підвищення активності кардіоспецифічних ферментів;

3. Підняття сегмента ST;

4. Антиміокардіальні антитіла в крові;

5. Шум тертя плеври.

154. Які з вказаних ЕКГ-ознак не є ознаками гострого міокардиту?

1. Подовжений інтервал P-Q;

2. Депресія сегмента S-T;

3. Інверсія зубця T;

4. Елевація сегмента S-T;

5. Порушення внутрішлуночкової провідності.

155. Лікування дилятаційної кардіоміопатії (ХНК IIА):

1. Глюкокортикостероїди, серцеві глікозиди, салуретики;

2. Бета-адреноблокатори, верапаміл;

3. Гепарин, дезагреганти, рибоксин, АТФ;

4. Салуретики, вазодилятатори, серцеві глікозиди;

5. Нітрати, серцеві глікозиди.

156. Для якої вродженої вади серця характерна легенева гіпертензія ?

1. Стеноз гирла аорти;

2. Дефект міжшлуночкової перетинки;

3. Стеноз легеневої артерії;

4. Коарктація аорти;

5. Тетрада Фало.

157. Для уточнення якої патології допоможе ультразвукове дослідження серця?

1. Стенокардії навантаження;

2. Клапанні вади серця;

3. Дистрофії міокарда;

4. Порушення ритму

5. Наявності блокад.

158. При інфекційному ендокардиті на відміну від ревматизму залишається звичайно нормальним.

1. Титр анти-О-стрептолізину;

2. Вміст гама-глобулінів;

3. Лейкоцитоз;

4. ШОЕ;

5. Все перераховане.

159. Лікування обструктивної форми гіпертрофічної кардіоміопатії

ХНК IIА ст.

1. Глюкокортикоїди, серцеві глікозиди, салуретики;

2. Рибоксин, АТФ, оротат калію;

3. Бета-адреноблокатори, верапаміл;

4. Серцеві глікозиди, салуретики, нітрати, гідралазин (апресин);

5. Салуретики, нітрати, ніфедіпін (корінфар).

160.Діагностичні критерії дилятаційної кардіоміопатії включають все, крім:

1. Прогресуючу недостатність кровообігу

2. Відносно молодий вік

3. Відсутність ознак запального процесу

4. Відсутність зв’язку з етіологічним фактором

5. Системна артеріальна гіпертензія (вище 160/100 мм.рт.ст.)

161. Найбільш інформативний метод визначення етіології констриктивного перикардиту:

1. Рентгенографія органів грудної клітки;

2. Томографія органів грудної клітки;

3. ЕКГ;

4. ЕХОКГ;

5. Флебограма.

162. Яке твердження не вірне для гіпертрофічної кардіоміопатії з обструкцією вивідного тракту ?

1. Часто спостерігаються порушення ритму;

2. Спостерігається гіпертрофія міжшлуночкової перетинки;

3. Мають місце запаморочення, зомління;

4. Систолічний шум над аортою не проводиться на судини шиї;

5. Пропранолол протипоказаний.

163. Прояви серцево-легеневої недостатності при вираженому ожирінні (синдром Піквіка ):

1. Зниження насичення гемоглобіну киснем і підвищення рСО₂ артеріальної крові;

2. Гіпохромна анемія з мікроцитозом;

3. Зниження серцевого викиду;

4. Зниження ЦВТ;

5. Всі ці ознаки.

164. Перший серцевий тон посилюється при:

1. Мітральному стенозі;

2. Артеріальній гіпертензії;

3. Тиреотоксикозі;

4. У всіх перерахованих випадках;

5. Ні в одному з перерахованих випадків.

165. Який склад класичної поляризуючої суміші:

1. Інсулін 8-12 ОД, глюкози 5% р-н 250-200мл;

2. Хлорид калію 2-4 г, глюкоза 5% р-н 200-250мл;

3. Інсулін 8-12 ОД, хлорид калію 2-4г;

4. Інсулін 8-12 ОД, хлорид калію 2-4г, глюкоза 5% р-н 200-250мл;

5. Інсулін 4-8 ОД, реополіглюкін 200мл.

166.Для декомпенсованого легеневого серця характерно все,крім:

1. Низький тиск в легеневій артерії;

2. Високий тиск наповнення правого шлуночка;

3. Правошлуночковий протодіастолічний ритм галопа;

4. Гіпертрофія правого шлуночка;

5. Застій у венах великого кола кровообігу.

167. Яке дослідження проводиться для диференціальної діагностики ІХС та

обструктивної кардіоміопатії ?

1. ЕКГ;

2. ФКГ;

3. Рентгенологічне дослідження;

4. Ультразвукове дослідження;

5. Визначення лактатдегідрогенази.

168. Найважливішою діагностичною ознакою інфекційного ендокардиту у хворого з вадою серця і тривалим субфебрилітетом є:

1. Анемія;

2. Прискорення ШОЕ;

3. Гіпергамаглобулінемія;

4. 2-3 позитивних гемокультури;

5. Все перераховане.

169. Тон відкриття мітрального клапану виникає при:

1. Мітральній недостатності;

2. Мітральному стенозі;

3. Артеріальній гіпертензії;

4. Легеневій гіпертензії;

5. Артеріальному кардіосклерозі.

170. Покази до призначення статинів:

1. Гіперглікемія;

2. Гіпертонія;

3. Гіперхолестеринемія;

4. Гіперкреатинемія;

5. Гіпергаммаглобулінемія.

171. Яке твердження справедливо для гіпертрофічної кардіоміопатії:

1. Передається по аутосомно-домінантному типу;

2. Спадкова передача пов'язана зі статтю;

3. У всіх родичів, які мають гіпертрофію, відмічаються клінічні прояви захворювання;

4. Всі твердження вірні;

5. Ні одне з тверджень не вірне.

172. Артеріальний тиск на руках, який перевищує тиск на ногах свідчить про:

1. Недостатність кровообігу;

2. Аортальну недостатність;

3. Коарктацію аорти;

4. Синдром Леріша;

5. Аортальний стеноз.

173. Для констриктивного перикардиту характерно:

1. Розширення меж серця;

2. Шум тертя перикарда;

3. Наявність тупого кардіодіафрагмального кута;

4. Всі перераховані зміни;

5. Ні один з перерахованих змін.

174.Прямі покази до призначення антикоагулянтів:

1. Атеросклеротичний кардіосклероз;

2. Цукровий діабет;

3. Дилятаційна кардіоміопатія;

4. Міокардит;

5. Тромбоемболія легеневої артерії.

175.Для гострого перикардиту характерні перераховані ЕКГ-зміни, крім:

1. Зміщення ST у більшості відведень;

2. Конкордантне зміщення сегмента ST, збільшення амплітуди зубця Т;

3. Відсутність реципрокних змін;

4. Наявність зубця Q;

5. Стадійність розвитку ЕКГ-змін з наступною нормалізацією ЕКГ.

176. Основний патоморфологічний механізм серцевої недостатності

при захворюваннях міокарда:

1. Мультифокальний некроз міоцитів;

2. Дифузне пошкодження органел міоцитів;

3. Зменшення бета-адренорецепторів в міокарді;

4. Все перераховане вище;

5. Ні один з них.

177. Тетрада Фало не включає:

1. Дефект міжшлуночкової перетинки;

2. Дефект міжпередсердної перетинки;

3. Декстрапозицію аорти;

4. Стеноз легеневої артерії;

5. Гіпертрофію правого шлуночка.

178. Лабораторні показники, найбільш інформативні для діагностики неревматичного міокардиту:

1. Прискорення ШОЕ;

2. Нейтрофільний лейкоцитоз;

3. Диспротеїнемія;

4. Гіперферментемія;

5. Антитіла до сарколеми міоцита.

179. Визначення інтервалу II тон-QS (тон відкриття) має важливе значення для діагностики:

1. Мітральної недостатності;

2. Аортальної недостатності;

3. Аортального стенозу;

4. Мітрального стенозу;

5. У всіх перерахованих випадках.

180. Серцеві глікозиди не можна поєднувати з:

1. Спіронолактон;

2. Препарати К;

3. Препарати кальцію;

4. Еналаприл;

5. Гідралазин.

181. При якій із вроджених вад серця легеневий кровотік збільшений ?

1. Коарктація аорти;

2. Відкрита аортальна протока;

3. Стеноз гирла аорти;

4. Стеноз легеневої артерії;

5. Дефект міжшлуночкової перегородки.

182. Частою причиною хронічної аневризми є:

1. Синдром Марфана;

2. Синдом Шерешевського-Тернера;

3. Синдром Елерса-Данло;

4. Ревматизм;

5. Дилятаційна кардіоміопатія.

183. Як довго зберігається підвищення креатинінфосфокінази при інфаркті міокарда ?

1. Декілька годин;

2. Одна доба;

3. Дві-три доби;

4. Чотири доби;

5. П'ять діб.

184. Шум Грехема-Стілла може вислуховуватись при:

1. Перикардиті;

2. Міокардиті;

3. Артеріальній гіпертензії;

4. Тиреотоксикозі;

5. Мітральному стенозі.

185. Абсолютні протипокази до призначення бета-адреноблокаторів:

1. Брадикардія;

2. Тахікардія;

3. Бронхіальна астма;

4. Артеріальна гіпертензія;

5. Артеріальна гіпотензія.

186. При якій ваді серця розширюються границі вліво і вниз:

1. Мітральний стеноз;

2. Мітральна недостатність;

3. Аортальна недостатність;

4. Тристулкова недостатність;

5. Незарощена Боталова протока.

187. Форма гіпертонії, яка найчастіше супроводжується абдомінальним шумом:

1. Есенціальна гіпертонія.

2. Нирковопаренхіматозна.

3. Ендокринна.

4. Гемодинамічна.

5. Вазоренальна.

188. Який з перерахованих тестів дозволяє підтвердити діагноз

інфекційного ендокардиту ?

1. Підвищення титру АСЛ-О;

2. Виділення збудника із зіву;

3. Наявність рихлих вегетацій на клапанах;

4. Наявність регургітації на клапанах при доплер-КГ;

5. Наявність кальцинозу клапану при ЕХО КГ.

189. Електрокардіографічна ознака аневризми серця:

1. Зникнення зубця R;

2. Зниження вольтажу;

3. Інверсія зубця Т;

4. Зміщення сегменту ST;

5. Застигла монофазна крива.

190. Достовірним методом діагностики вад серця є:

1. Рентгенологічний;

2. ЕКГ;

3. Фонокардіографія;

4. ЕхоКГ.

191. При якій вродженій ваді серця легеневий кровотік зменшений ?

1. Дефект міжшлуночкової перетинки;

2. Стеноз легеневої артерії;

3. Відкрита артеріальна протока;

4. Коарктація аорти;

5. Дефект міжпередсердної перетинки.

192. Ознаки правошлуночкової недостатності при "малому" серці і відсутності верхівкового поштовху є доказом:

1. Ідіопатичної кардіоміопатії;

2. Мітральної недостатності;

3. Артеріальної гіпертензії;

4. Констриктивного перикардиту;

5. Аневризми серця.

193. Для інфекційного ендокардиту не характерно:

1. Збільшення селезінки;

2. Протеїнурія;

3. Гарячка;

4. Лейкоцитурія;

5. Збільшення ШОЕ.

194. Узури ребер- це рентгенологічний симптом:

1. Стеноза легеневої артерії;

2. Відкритої артеріальної протоки;

3. Тетради Фоло;

4. Комплекса Ензенменгера;

5. Коарктації аорти.

195. Покази до призначення преднізолону при ревматизмі є:

1. Первинний ревмокардит;

2. Висока активність первинного ревмокардиту з ознаками НК чи полісерозиту;

3. Позасерцеві ревматичні ураження ( шкіри, нирок, легень);

4. Артрит трьох і більше суглобів;

196. При якій вродженій ваді серця легеневий кровотік не змінений ?

1. Дефект міжшлуночкової перетинки;

2. Стеноз легеневої артерії;

3. Відкрита артеріальна протока;

4. Коарктація аорти;

5. Дефект міжпередсердної перетинки.

197. Субфебрилітет, збільшення ШОЕ та емболія в поєднанні з клапанним ураженням вказує на:

1. Міокардит;

2. Інфекційний ендокардит;

3. Ревматичний кардит;

4. Ваду серця;

5. Тромбофлебіт.

198. Найбільш чутлива лабораторна ознака активності ревматизму:

1. Нейтрофільний лейкоцитоз;

2. ШОЕ;

3. Титр анти-О-стрептолізину;

4. Все разом;

5. Нічого з перерахованих.

199. Систолічний шум при гіпертрофічній кардіоміопатії подібний на шум при:

1. Стенозі гирла аорти;

2. Атеросклерозі аорти;

3. Трикуспідальній недостатності;

4. Мітральній недостатності;

5. Стенозі легеневої артерії.

200. При лікуванні хворих із застійною СН з брадикардією та вираженою гіпотензією використовують:

1. Допамін;

2. Корглікон;

3. Ніфедипін;

4. Метопролол;

5. Лаптозид.

201. При якій ваді границі серця розширені вліво і вверх:

1. Недостатність аортального клапану;

2. Стеноз гирла аорти;

3. Коорктація аорти;

4. Недостатність мі трального клапану;

5. Тристулкова недостатність.

202. Ексудативний перикардит може виникнути при всіх захворюваннях,

крім:

1. Раку легень;

2. Туберкульзу;

3. Бронхіальної астми;

4. Плевриту;

5. Пневмонії.

203. Для діагностики мітрального стенозу основне значення має:

1. Тиск в легеневій артерії;

2. Тиск в лівому передсерді;

3. Тиск в правому шлуночку;

4. Тиск в правому передсерді;

5. Градієнт тиску між лівим передсердям і лівим шлуночком.

204. Для дилятаційної кардіоміопатії при аускультації характерно:

1. Глухість тонів;

2. Ритм галопу;

3. Систолічний шум в І і ІV точках аускульт;

4. Все невірно;

5. Все вірно.

205. Тривалість антибактеріальної терапії при інфекційному ендокардиті ?

1. До 2 тижнів;

2. 4-6 тижнів;

3. До нормалізації температури тіла;

4. До нормалізації ШОЕ;

5. Півроку.

206. Найбільше значення для виникнення інфекційного ендокардиту має:

1. Хронічний тонзиліт;

2. Хронічний риніт;

3. Хронічний холецистит;

4. Хронічний цистит.

207. Ексудативний перикардит може виникнути при всіх захворюваннях, крім:

1. Цирозу печінки;

2. Нефриту з ефротичним синдромом;

3. Холецистоангіохоліту;

4. Системного червоного вовчака;

5. Тромбоемболії легеневої артерії.

208. Лівошлуночкова недостатність може бути ускладненням всіх захворювань, крім одного:

1. Стеноз гирла аорти;

2. Недостатність мітрального клапана;

3. ІХС;

4. Мітральний стеноз;

5. Артеріальна гіпертензія.

209. При гіпертрофічній кардіоміопатії може мати місце:

1. Звуження шляхів відтоку лівого шлуночка;

2. Мітральна недостатність;

3. Гіпертрофія лівого шлуночка;

4. Раптова смерть;

5. Всі перераховані стани.

210. Раціональною терапією при вазоренальній гіпертензії є:

1. Діуретики;

2. Бета-адреноблокатори;

3. Безсольова дієта;

4. Хірургічне лікування;

5. Апресин.

211. З якою метою при купуванні серцевої астми і набряку легень застосовують діуретики ?

1. Зменшують об'єм циркулюючої плазми крові.

2. Підвищують колоїдно-осмотичний тиск.

3. Знижують тиск в легеневій артерії.

4. Зменшують фільтраційний тиск.

5. Всі вірні.

212. При лікуванні хворих із застійною серцевою недостатністю з брадикардією та гіпотензією використовують такі препарати:

1. Корглікон

2. Допамін

3. Ніфедипін

4. Гіподіазид

5. Лантозид

213. Найбільш частою причиною емболії є:

1. Фібриляція передсердь.

2. Серцева недостатність.

3. Травма.

4. Аневризма.

214. Вплив серцевих глікозидів на артеріальний тиск:

1. Безпосередньо не впливають на артеріальний тиск.

2. Підвищують АТ

3. Знижують АТ.

4. Підвищують АТ.

5. Вірно 2, 4.

215. Аускультативним симптомом альвеолярного набряку легень є:

1. Дрібноміхурцеві хрипи

2. Крепітація.

3. Крупноміхурцеві хрипи.

4. Дзижчачі хрипи.

5. Послаблення везикулярного дихання.

216. Яка різниця застійної печінки від фібринозно зміненої (кардіальний цироз)?

1. Печінка щільна.

2. Печінка м'яка, болюча при пальпації, по мірі лікування її розміри

зменшуються.

3. Печінка неболюча.

4. Стійкий асцит.

5. Під впливом лікування не зменшується.

217. Хворому, який отримував наперстянку, у випадку розвитку у нього

пароксизмальної тахікардії слід:

1. Зменшити дозу наперстянки

2. Збільшити дозу наперстянки.

3. Припинити прийом наперстянки.

4. Додатково до наперстянки призначити новокаїнамід.

5. Нічого з перерахованого.

218. Розвантажити легеневе кровоносне русло можна:

1. Кровопусканням 250-300 мл.

2. Венозними джгутами.

3. Діуретиками.

4. Периферичними вазодилятаторами.

5. Всім перерахованим.

219. Розвиток вторинного гіперальдостеронізму у хворих з застійною серцевою недостатністю потребує призначення:

1. Бринальдіксу.

2. Фуросеміду.

3. Гіпотіазиду.

4. Урегіду.

5. Верошпірону

220. Найбільш ефективним при лікуванні серцевої недостатності у хворих міокардіодистрофією є:

1. Метаболічні препарати + інгібітори АПФ.

2. Серцеві глікозиди + сечогінні.

3. Бета-адреноблокатори + серцеві глікозиди.

4. Периферичні вазодилятатори + серцеві глікозиди.

5. Антагоністи кальцію + серцеві глікозиди.

221.Перевантаження об’ємом Л. Ш. зустрічається при:

1. Тетраді Фало

2. Гіпертрофічній КМП

3. Аортальній недостатності

4. Мітральному стенозі

222. Який вазодилятатор краще застосовувати для зниження

перенавантаження?

1. Нітросорбіт.

2. Празозин.

3. Каптоприл.

4. Апресин.

5. Гідралазин

223. Зупинка кровообігу, пов'язана з серцевими факторами, частіше всього

пов'язана з:

1. Інфарктом міокарду.

2. Травмою серцевого м'яза.

3. Тампонадою серця.

4. Емболією коронарних судин.

5. Все вірно.

224. Що потрібно застосувати для лікування ХЗСН ІІ ФК ?

1. Інгібітор АПФ або периферичний вазодилятатор + епізодичне

застосування діуретика.

2. Інгібітор АПФ або периферичний вазодилятатор + регулярне

застосування діуретика.

3. Інгібітор АПФ або комбінація двох периферичних вазодилятаторів

+ регулярний прийом діуретика.

4. Серцеві глікозиди.

5. Сечогінні.

225. В якій із вказаних ситуацій протипоказані серцеві глікозиди?

1. Пароксизмальна шлуночкові тахікардія.

2. Шлуночкові екстрасистолія на тлі синусової брадикардії.

3. Серцева недостатність у поєднанні з миготливою аритмією.

4. Гостра правошлуночкова недостатність.

5. Вірно 2, 3.

226. Самим достовірним показником гемодинаміки при оцінці функції

лівого шлуночка являється визначення:

1. Кінцевого діастолічного тиску ЛШ.

2. Хвилинного об'єму.

3. Тиску в легеневій артерії.

4. Центрального венозного тиску.

5. Артеріального тиску.

227. Одним із способів лікування рефрактерних набряків при серцевій недостатності є:

1. Збільшення дози сечогінних препаратів.

2. Корекція білкового спектру плазми.

3. Обмеження прийому рідини і солі.

4. Правильне дозування серцевих глікозидів.

5. Все вірно.

228. Розширення розмірів серця приводить до:

1. Брадикардія.

2. Збільшення серцевого викиду.

3. Зниження серцевого викиду.

4. Тахікардія.

5. Екстрасистолія.

229. Що потрібно застосувати для лікування ХЗСН ІІІ ФК ?

А. Серцеві глікозиди.

Б. Інгібітор АПФ або периферичний вазодилятатор + епізодичне

застосування діуретика.

В. Інгібітор АПФ або комбінація двох периферичних вазодилятаторів +

регулярний прийом діуретиків.

Г. Інгібітор АПФ або периферичний вазодилятатор + регулярне

застосування діуретика.

Д. Сечогінні препарати.

230. Який з перерахованих препаратів не є інгібітором АПФ:

1. Метазалон.

2. Каптоприл.

3. Еналаприл.

4. Лізиноприл.

5. Квінаприл.

231. Ведучим симптомом правошлуночкової недостатності є:

1. Підвищення кінцевого діастолічного тиску в ПШ.

2. Набряки нижніх кінцівок.

3. Хрипи в легенях.

4. Гіпертензія в легеневій артерії.

5. Підвищення тиску в легеневих капілярах.

232. Тіазидові діуретики відносно протипоказані при:

1. Туберкульозі.

2. Нефротичному синдромі.

3. Повній АВ-блокаді.

4. Цукровому діабеті.

5. Мікседемі.

233. Передвісниками зупинки кровообігу є:

1. Зниження АТ нижче 60 мм рт.ст.

2. Брадикардія нижче 40 в 1 хвилину.

3. Тахіаритмія з шлуночковими екстрасистолами.

4. Порушення провідності,особливо повна поперечна блокада.

5. Все вірно.

234. Що потрібно застосувати для лікування ХЗСН IV ФК ?

1. Інгібітор АПФ або периферичний вазодилятатор + епізодичний

прийом діуретика.

2. Інгібітор АПФ або комбінація двох периферичних вазодилятаторів + регулярний прийом діуретика.

3. Інгібітор АПФ або периферичний вазодилятатор + регулярний

прийом діуретиків.

4. Серцеві глікозиди.

5. Сечогінні.

235. Що є трансдермальною формою депо нітрогліцерину:

1. Ізодініт.

2. Нітросорбід.

3. Ізокет.

4. Нітродерм.

5. Ізомак.

236. Протодіастолічний ритм галопу характерний для:

1. Гострого інфаркту міокарда з частими шлуночковими екстрасистолами.

2. Перикардиту.

3. Лівошлуночкової недостатності.

4. Гіпертензії у великому колі кровообігу.

5. Стенозу гирла легеневої артерії.

237. При лікуванні серцевої недостатності запаси калію після відміни сечогінних відновлюються через:

1. 4-6 діб.

2. 24 години.

3. 48 годин.

4. Не відновлюються без додаткового призначення калію.

5. Є потреба призначити калій в день прийому сечогінних.

238. Найбільш частою причиною набряку легень є:

1. Пошкодження серцевого м'язу (ГІМ, міокардит, вади лівої половини серця).

2. Перикардит, тампонада серця.

3. Перевантаження об'єму серця.

4. Пошкодження легеневих капілярів.

5. Все вірно.

239. При розвитку СН відбуваються такі зміни вмісту електролітів:

1. Збільшується вміст Na⁺ і зменшується вміст К⁺.

2. Баланс іонів не змінюється.

3. Збільшується вміст іонів Nа⁺ і К⁺.

4. Зменшується вміст Nа⁺ і збільшується вміст К⁺.

240.Сприятливий вплив на прогноз життя і функціональний стан хворого з

ХЗСН дають:

1. Сечогінні.

2. Серцеві глікозиди.

3. Інгібітори АПФ.

4. Метаболітики.

5. Вітаміни.

241. Що характерно для серцевої астми ?

А. Пінисте рожеве харкотиння.

Б. Кашель.

В. Вологі хрипи в легенях.

Г. Пароксизм інспіраторної задишки з появою сухих хрипів в легенях.

Д. Клокочуче дихання.

242. Серцеві глікозиди ведуть до:

А. Збільшення (серцевого) систолічного об'єму.

Б. Зменшують роботу серця.

В. Знижують тиск в аорті.

Г. Зменшують потребу в кисні.

Д. Знижують периферичний кровотік.

243. При застійній СН в сечі знаходять всі вказані зміни, крім:

А. Альбумінурії, яка часто повторюється

Б. Високої питомої ваги сечі

В. Високого вмісту натрію

Г. Наявності гіалінових циліндрів

Д. Періодичної появи еритроцитів

244. Інгібітор АПФ або периферичний вазодилятатор + епізодичний прийом діуретика застосовують для лікування ХЗСН:

А. ІІ ФК.

Б. ІІІ ФК.

В. IV ФК.

Г. І ФК.

Д. Хворих всіх функціональних класів.

245. При проведенні закритого масажу серця компресію необхідно проводити

на:

А. Верхню 1/3 грудини.

Б. Нижню 1/3 грудини.

В. Середню 1/3 грудини.

Г. Ділянку абсолютної тупості серця.

Д. Місце серцевого поштовху.

246. На що скеровані основні заходи при лікуванні серцевої недостатності кровобігу?

А. Підвищення онкотичного тиску.

Б. Зниження гідростатичного тиску в судинах малого кола кровообігу, підсилення скоротливої функції міокарда.

В. Зниження онкотичного тиску.

Г. Нормалізацію АТ.

Д. Нормалізацію венозного тиску.

247. У хворих з переважною діастолічною серцевою недостатністю ЛШ доцільно призначити:

А. Антагоністи кальцію.

Б. Серцеві глікозиди.

В. Периферичні вазодилятатори.

Г. Препарати калію.

Д. Сечогінні.

248. Серцевий викид залежить від:

1. Частоти серцевого ритму.

2. В'язкості крові.

3. Сили скорочення шлуночків.

4. Венозного повернення.

5. Все вірно.

249. Інгібітор АПФ або периферичний вазодилятатор + регулярний прийом

діуретика застосовують для лікування ХЗСН:

1. І ФК.

2. ІІ ФК.

3. ІІІ ФК.

4. Будь-який ФК + тахісистолічна форма миготливої аритмії.

5. Хворих всіх функціональних класів.

250. Найважливіші побічні реакції калійзберігаючих діуретиків:

1. Кардіотоксичність.

2. Гіпотонія.

1. Кашель.

2. Гіперкаліємія.

3. Розлади зору.

251. Перевантаження тиском лівого шлуночка характерне для?

1. Артеріальної гіпертензії.

2. Недостатності аортального клапана

3. Мітрального стенозу

4. Дилятаційної кардіоміопатії

5. Дефекту міжшлуночкової перетинки

252. Застійна серцева недостатність супроводжується:

1. Збільшенням вмісту альбумінів у плазмі

2. Вміст альбумінів у плазмі не змінюється

3. Вміст альбумінів у плазмі зменшується

253. Закритий масаж серця дозволяє підтримувати АТ на рівні:

1. 60-70 мм рт.ст.

2. 50-60 мм рт.ст.

3. 45-50 мм рт.ст.

4. 35-40 мм рт.ст.

5. 20-30 мм рт.ст.

254. Ознаки зупинки кровообігу:

1. Відсутність свідомості.

2. Зупинка дихання.

3. Розширення зіниць.

4. Відсутність пульсу на крупних судинах,блідість або ціаноз шкіри.

5. Все перераховане.

255. Основним медикаментозним засобом при лікуванні ХЗСН всіх функціональних класів є:

1. Серцеві глікозиди.

2. Діуретики.

3. Периферичні вазодилятатори.

4. Інгібітори АПФ.

5. Неглікозидні інотропні засоби.

256. Аускультивні симптоми альвеолярного набряку легень:

1. Крепітація

2. Дрібнопухирцеві та великопухирцеві хрипи.

3. Послаблене везикулярне дихання

4. Вірно 2, 3.

5. Все вірно.

257. Перевантаження тиском лівого шлуночка характерно для:

1. Артеріальної гіпертензії.

2. Недостатності аортального клапана.

3. Мітрального стенозу.

4. Дилятаційної кардіоміопатії.

5. Дефекту міжшлуночкової перетинки.

258. Серцеві глікозиди спричиняють:

1. Збільшення серцевого систолічного об’єму.

2. Зменшення роботи серця.

3. Зниження тиску в аорті.

4. Зниження потреби в кисні.

5. Зниження коронарного кровообігу.

259. Найбільш ефективним при лікуванні серцевої недостатності у хворих

на міокардіодистрофію є:

1. Бета-адреноблокатори та серцеві глікозиди.

2. Метаболічні засоби.

3. Усунення причини міокардіодистрофії.

4. Антагоністи кальцію і серцеві глікозиди.

5. Серцеві глікозиди і периферичні вазодилятатори.

260. Протипоказом до призначення препаратів калію при глікозидній

інтоксикації є:

1. Брадикардія.

2. АV блокада високого ступеня.

3. Шлуночкові екстрасистолія.

4. Суправентрикулярна екстрасистолія.

5. Нудота.

261. Зниження периферичного опору в великому колі впливає:

1. Зменшує переднавантаження на ЛП.

2. На зменшення постнавантаження на ЛШ.

3. Зменшує кінцевий діастолічний тиск в ЛШ.

4. Величину ВТ.

5. На інтенсивність притоку крові в камери серця.

262. Застійна серцева недостатність супроводжується:

1. Вміст альбумінів в плазмі збільшується.

2. Вміст альбумінів в плазмі не змінюється.

3. Зменшенням альбумінів в плазмі.

4. Збільшенням глобулінів в плазмі.

5. Зменшенням глобулінів в плазмі.

263. Що є найкращою рекомендацією в дієтичному харчуванні хворого з

застійною серцевою недостатністю ?

1. Збільшення вмісту калію і зменшення вмісту натрію.

2. Не змінювати звичок харчування.

3. Зменшити вміст вуглеводів в раціоні.

4. Збільшити вміст кальцію в раціоні.

5. Зменшити вміст калію в раціоні.

264. Найбільш ефективними при лікуванні серцевої недостатностіності є:

1. Периферичні вазодилятатори + сечогінні.

2. Серцеві глікозиди.

3. Антагоністи кальцію + серцеві глікозиди.

4. β-адреноблокатори + сечогінні.

5. Інгібітори АПФ + сечогінні + серцеві глікозиди.

265. Протипоказом до призначення препаратів калію при глікозидній

інтоксикації є:

1. Висока ступінь атріовентрикулярної блокади.

2. Гіперкаліємія.

3. Гіпокаліємія.

4. Брадикардія.

5. Шлуночкова екстрасистолія.

266. Перевантаження об'ємом ЛШ зустрічається при:

1. Мітральному стенозі.

2. Гіпертрофічній кардіоміопатії.

3. Тетраді Фалло.

4. Аортальному стенозі.

5. Аортальній недостатності.

267. Для лівошлуночкової недостатності характерними симптомами є нижче

перераховані, за вийнятком:

1. Ритм галопу.

2. Задишки.

3. Набухання шийних вен.

4. Крепітації в легенях (вологі хрипи).

5. Серцевої астми.

268. Причина виникнення набряку легень:

1. Підвищення тиску в легеневій артерії

2. Підвищення тиску в легеневих венах.

3. Підвищення онкотичного тиску в легенях капілярах.

4. Зниження скоротливості міокарда правого шлуночка.

5. Зниження АТ.

269. Яке з наведених визначень відповідає поняттю переднавантаження:

1. Інтенсивність притоку крові в камері серця.

2. Опір вигнанню крові із камери серця.

3. Підвищення кінцевого діастолічного тиску в камерах серця.

4. Рівень артеріального тиску.

5. Венозне повернення крові в камери серця.

270. Який препарат може викликати гіпокаліємію?

1. Спіронолактом.

2. Пропранолол.

3. Фуросемід.

4. Атропін.

5. Нітрогліцерин.

271. Перевантаження тиском ЛШ характерно для:

1. Артеріальної гіпертонії.

2. Недостатності клапану.

3. Мітрального стенозу.

4. Дилятаційної кардіоміопатії.

5. Дефекту міжшлуночкової перегородки.

272. Аускультативним симптомом альвеолярного набряку легень є:

1. Крупноміхурцеві хрипи.

2. Дзижчачі хрипи.

3. Ослаблене дихання.

4. Крепітація.

5. Вірно 1, 3.

273. При розвитку лівошлуночкової недостатності спочатку виникають

скарги на:

1. Задишку.

2. Набряки кінцівок.

3. Важкість в правому підребер'ї.

4. Болі за грудиною.

5. Ніктурію.

274. Рефрактерність до серцевих глікозидів може визначатися:

1. Надлишком кальцію.

2. Недостачею натрію.

3. Недостачею калію.

4. Збільшенням вмісту калію.

5. Електроліти не впливають.

275. Який з перерахованих препаратів показаний при низькій клубочковій

фільтрації:

1. Верошпірон.

2. Гіпотіазид.

3. Фуросемід.

4. Діакарб.

5. Тріамтерен.

276. Яке визначення відповідає поняттю постнавантаження:

1. Опір вигнанню крові з камер серця.

2. Величина периферійного опору в великому і малому колі кровообігу.

3. Величина АТ.

4. Венозне повернення крові в порожнині серця.

5. Величина ВТ.

277. Для правошлуночкової недостатності характерними є наступні

симптоми, за вийнятком:

1. Набряки н\кінцівок

2. Значне підвищення тиску в легеневих капілярах

3. Гіпертензія в малому колі кровообігу

4. Набухання шийних вен

5. Важкість в правому підребер'ї

278. При застійній серцевій недостатності в сечі виявляють всі перераховані

зміни, за вийнятком:

1. Наявність гіалінових циліндрів

2. Альбумінурія

3. Високий вміст натрію

4. Висока питома вага сечі

5. Поодинокі еритроцити

279. Розвиток вторинного гіперальдостеронізму у хворих із застійною серцевою недостатністю потребує призначення:

1. Верошпірону

2. Фуросеміду

3. Гіпотіазиду

4. Діакарба

5. Бринальдікса

280. Якщо серцева недостатність протікає на фоні брадикардії, доцільно призначити:

1. Корглюкон + інгібітори АПФ + сечогінні

2. Дігоксин + інгібітори АПФ + сечогінні

3. Целанід + інгібітори АПФ + сечогінні

4. Лактозид + інгібітори АПФ + сечогінні

5. Строфантин + інгібітори АПФ + сечогінні

281. Яке визначення відповідає поняттю переднавантаження ?

1. .Величина периферичного опору

2. .Зміна венозного тиску

В.Підвищення кінцевого діастолічного тиску в камерах

серця.

Г. Величина центрального венозного тиску

Д. Інтенсивність притоку крові в камери серця

282. Які заходи ви проведете при серцевій астмі, що гостро виникла ?

1. Фуросемід в\в.

2. Введення пресорних амінів

3. Введення еуфіліну

4. Інгаляція симпатоміметика

5. Анаприлін per os

283. Гостра правошлуночкова недостатність частіше всього зумовлена:

1. Легеневою емболією

2. Легеневою гіпертензією

3. Мітральним стенозом

4. Вродженою вадою серця

5. Лівошлуночковою недостатністю

284. Тіазидові діуретики відносно протипоказані при:

1. Туберкульозі

2. Цукровому діабеті

3. Нефротичному синдромі

4. Повній атріовентрикулярній блокаді

5. Екстрасистолії

285. При гіпердигіталізації використовуються:

1. Хлорид натрію

2. Хлорид калію

3. Унітіол

4. Кальцію хлорид

5. Кальцію лактат

286.Повна атріовентрикулярна блокада ІІІ ступеня частіше всього виникає при лікуванні:

1. Наперстянкою

2. Резерпіном

3. Хінідином

4. Пропранололом

5. Кордароном

287.Яка з перерахованих аритмій частіше всього зустрічається у хворих з мітральним стенозом?

1. Тріпотіння передсердь

2. Фібриляція передсердь

3. Пароксизмальна передсердна тахікардія

4. Екстрасистолія

5. AВ дисоціація

288.Тривалий прийом новокаїнаміду може викликати:

1. Аритмогенний ефект

2. Шлунково-кишкові розлади

3. Вовчаковий синдром

4. Медикаментозну лихоманку

5. Все перераховане

289.При синдромі МАС лікування слід починати з:

1. Введення гідрокортизону

2. Введення атропіну

3. Зовнішнього масажу серця

4. Імплантації водія серцевого ритму

5. Введення ізопропілнорадреналіну

290.При пароксизмі суправентрикулярної тахікардії можуть бути

застосовані всі перераховані середники, крім:

1. ведення атропіну

2. Електророзрядка

3. В/в введення ізоптину

4. Введення серцевих глікозидів

5. Масаж югулярного синусу

291. Які ознаки вузлового ритму?

1. Від'ємний зубець Т

2. Частота серцевих скорочень 40-60 за 1 хв.від'ємний зубець Р.

3. Випадіння шлуночкових комплексів

4. Деформація комплексу QRS

5. Подовження інтервалу РQ

292. При повній поперечній блокаді показано лікування:

1. Новокаїнамідом

2. Серцевими глікозидами

3. Хінідином

4. Алупентом

5. Пропранололом

293.У хворого з синдромом WPW частіше всього зустрічається:

1. Блокада ніжок пучка Гіса

2. Синусова брадикардія

3. Синдром МАС

4. Пароксизмальна тахікардія

5. Атріовентрикулярна блокада

294. Найчастіше причиною зупинки кровообігу є:

1. Миготіння шлуночків

2. Миготіння передсердь

3. Тріпотіння передсердь

4. Суправентрикулярна тахікардія

5. Повна AV блокада

295. Допамін застосовують при:

1. Тіреотоксикозі

2. Кардіогенному шоку

3. 3.Артеріальній гіпотонії

4. 4.ІХС

5. 5.Повній AV блокаді.

296. Ознаки слабості синусового вузла:

1. Брадикардія, яка чергується з тахікардією

2. Синоаурикулярна блокада

3. Стійка миготлива аритмія

4. Рецидивуюча миготлива брадіаритмія

5. Все перераховане вірно

297. При брадикардії, що відповідає АВ блокаді ІІ ст застосовують :

1. Лідокаїн

2. Алупент

3. Гідрокортизон

4. Аймалін

5. Пропранолол

298. Шлуночкові екстрасистоли не потребують лікування,коли...

1. Поліморфні

2. З'являються з частотою 1:10 синусових збуджень

3. З'являються з частотою 1:20 синусових збуджень

4. Групові

5. Співпадають з зубцем Т на ЕКГ

299. При фібриляції шлуночків слід застосовувати:

1. Фармакотерапію

2. Зовнішній масаж серця

3. Штучну вентиляцію легень, дефібриляцію

4. Дефібриляцію

5. Штучну вентиляцію легень

300. У хворого з блокадою правої ніжки пучка Гіса і блокадою передньої гілки лівої ніжки пучка Гіса з приступами МАС слід застосовувати:

1. Імплантацію штучного водія ритму

2. Атропін

3. Глюкокортикоїди

4. Серцеві глікозиди

5. Норадреналін

301. Діагностичні ознаки шлуночкової екстрасистолцї:

1. Випадіння пульсової хвилі при збереженні в цей час звучного тону

2. Передчасні виникнення поширеного шлуночкового комплексу

3. Відсутність зубця Р перед цим комплексом

4. Повна компенсаторна пауза

5. Все перераховане вірно

302. ЕКГ-ознаки „P-pulmonale”:

1. Від’ємні Р в грудних відведеннях

2. Двогорбі Р у лівих грудних відведеннях

3. Двофазні Р в правих грудних відведеннях

4. Високі Р в ІІ, ІІІ, avF, V_1-2 відведеннях

5. Широкі Р>0,10 сек. в І, ІІ, avL відведеннях

303. Основним показом для електростимуляції серця є:

1. Повна АВ блокада з приступами МЕС

2. Суправентрикулярна тахікардія

3. Блокада ніжки пучка Гіса

4. Синдром слабості синусового вузла

5. Тріпотіння передсердь

304. При якій аритмії можливий правильний ритм шлуночків?

1. При тріпотінні передсердь

2. При миготінні передсердь

3. При бігеменії

4. При АВ блокаді ІІ ст. типу Мобітца І

5. Вірно 1,2

305. При приступі шлуночкової тахісистолії найбільш ефективним є:

1. Атропін

2. Серцеві глікозиди

3. Лідокаїн

4. Верапаміл

5. Обзідан

306. Діагностичні ознаки передсердних екстрасистол:

1. Передчасно виникає незмінений комплекс QRS

2. Неповна компенсаторна пауза

3. Передчасно виникають зубці Р,Т незмінені

4. Не має ознак порушення периферичної гемодинаміки.

5. Все перераховане вірно

307. Протипокази для проведення електроімпульсної терапії:

1. Миготіння передсердь з падінням АТ

2. Шлуночкова тахісистолія

3. Раптова зупинка кровообігу

4. Інтоксикація серцевими глікозидами, значне

збільшення розмірів серця

5. Стійке тріпотіння передсердь

308. При приступі шлуночкової тахісистолії з ознаками "малого викиду"

найбільш ефективно застосувати:

1. Електророзряд

2. Лідокаїн

3. Новокаїнамід

4. Хінідин

5. Дифенін

309. Миготлива аритмія є результатом:

1. Тривалої аритмії.

2. Повної АВ блокади

3. Миготіння передсердь

4. Блокади лівої ніжки пучка Гіса

5. Блокади правої ніжки пучка Гіса

310. Протипоказом для застосування обзідану є:

1. Бронхіальна астма

2. Стенокардія

3. ІМ

4. АГ

5. Аритмії

311. ЕКГ-ознака тріпотіння передсердь:

1. Передсердні зубці Р у вигляді зубців пилки

2. Змінені, деформовані зубці Р

3. Від'ємні зубці Р

4. Нерегулярні скорочення передсердь

5. Частота скорочення передсердь до 80 в 1 хв.

312. Покази для застосування бета-блокаторів:

1. Синусова тахікардія

2. Миготіння і тріпотіння передсердь

3. Надшлуночкова і шлуночкова пароксизмальна тахікардія з наявністю WPW синдрома

4. Неефективність хінідину, новокаїнаміду, серцевих глікозидів

5. Все перераховане вірно

313. Застосування серцевих глікозидів протипоказане при:

1. Повній АВ блокаді

2. Миготінні передсердь з шлуночковою тахісистолією

3. Суправентрикулярні пароксизмальні тахікардії

4. Тріпотіння передсердь з блокадою

5. Вірно все

314. В яких відведеннях при синусовому ритмі зубець Р від’ємний ?

1. ІІ

2. avL

3. avF

4. avR

5. V₁

315. Який антиаритмічний препарат переважно впливає на надшлуночкові аритмії ?

1. Ізоптин

2. Кордарон

3. Індерал

4. Лідокаїн

5. Хінідин

316. Які критерії діагнозу пароксизмальної шлуночкової тахікардії ?

1. Раптовий початок тахікардії з частотою скорочень 100-180 в 1хв.

2. Деформація і поширення шлуночкового комплексу

3. Дисоціація ритму передсердь і шлуночків.

4. Все перераховане вірно

5. Вірно 1,2.

317. ЕКГ-ознаки гіпертонічної хвороби ІІ-ІІІ ст.

1. Повна АВ блокада

2. Синдром WPW

3. Синдром Фредеріка

4. Високі R І, ІІ, avL, V_5-V₆ відведеннях

5. Високі R ІІ, ІІІ, avF, V_1-V₂ відведеннях

318. Найбільш ефективним при повній АВ блокаді з приступами МАС є:

1. Імплантація штучного водія ритму

2. Серцеві глікозиди

3. Ізопропілнорадреналін

4. Атропін

5. Допамін

319. При фібриляції шлуночків у хворого з імплантованим водієм ритму слід застосувати:

1. Дефібриляцію

2. Масаж серця

3. Штучне дихання

4. Антиаритмічні середники

5. Комбінувати всі перераховані заходи

320. Приступ суправентрикулярної тахікардії частіше всього потребує застосування:

1. Верапамілу

2. Атропіну

3. Каптоприлу

4. Новокаїнаміду

5. Ізадрину

321. Охарактеризуйте посттахікардіальний синдром:

1. ЕКГ-синдром, який виникає після приступу пароксизмальної тахікардії

2. Від'ємний зубець Т

3. Зниження сегменту ST нижче ізолінії

4. Подовження інтервалу QT

5. Все перераховане вірно

322. Покази для застосування верапамілу, як протиаритмічного препарату:

1. Пароксизмальні суправентрикулярні тахікардії з WPW-с-ом.

2. Передсердні аритмії, особливо пароксизмальні суправентрикулярні тахікардії

3. Шлуночкова пароксизмальна тахікардія

4. Шлуночкова екстрасистолія

5. Миготлива аритмія, нормосистолічна форма

323. При раптовій зупинці кровообігу (без ЕКГ-контролю) першочергово слід застосувати:

1. Зовнішній масаж серця

2. Внутрішньосерцеве введення адреналіну

3. Дефібриляцію

4. Атропін

5. Серцеві глікозиди

324. Покази до призначення кордарону:

1. Шлуночкова екстрасистолія

2. АВ блокада ІІ ст.

3. WPW-синдром

4. Слабкість синусового вузла

5. Синусова аритмія

325. Ритмілен доцільно застосувати при:

1. Пароксизмальна передсердна тахікардія

2. Синусова тахікардія

3. Синусова брадикардія

4. АВ блокада

5. Блокади ніжок пучка Гіса

326. Діагностичні ознаки миготливої аритмії:

1. Неправильний ритм шлуночкових скорочень

2. Дефіцит пульсу

3. Аускультативно неодинакова звучність першого тону

4. На ЕКГ-аритмія, відсутність зубця Р, хвилі f

5. Все перераховане вірно

327. Які покази для застосування етмозину ?

1. Екстрасистолія, тахіаритмія

2. Важкі порушення провідності

3. АГ

4. Порушення функції печінки і нирок

5. Лікування інгібіторами моноамінооксидази

328. Синдром Фредеріка – це:

1. Часті шлуночкові екстрасистоли

2. Неефективність скорочень шлуночків

3. Вкорочення інтервалу PQ

4. Повна АВ блокада в поєднанні з миготливою аритмією

5. Неповна АВ блокада в поєднанні з WPW

329. Приступ надшлуночкової аритмії слід в першу чергу купувати:

1. Індералом

2. Лідокаїном

3. Хінідином

4. Верапамілом

5. Серцевими глікозидами

330. При асистолії не можна застосовувати:

1. Адреналін

2. Хлорид калію

3. Хлорид кальцію

4. Алупент

5. Бікарбонатом натрію

331. Охарактеризуйте синдром Вольфа-Паркінсона-Уайта:

1. Клінічно не проявляється

2. Часто йде в парі з надшлуночковою пароксизмальною тахікардією

3. На ЕКГ поширений або незмінений комплекс QRS

4. Вкорочення інтервалу PQ

5. Все перераховане вірно

332. Протипокази до застосування хінідину:

1. Важка серцева недостатність

2. Пароксизмальна тахікардія шлуночкова

3. Пароксизмальна миготлива аритмія

4. Часті екстрасистоли

5. Надшлуночкова (передсердна) пароксизмальна тахікардія

333. При надшлуночковій тахісистолії ефективним є все, крім:

1. Електророзрядка

2. Серцеві глікозиди

3. Верапаміл

4. Новокаїнамід

5. Атропін

334. У хворих з синдромом WPW частіше всього спостерігається:

1. Атріовентрикулярна блокада

2. Пароксизмальна тахікардія

3. Синдром МАС

4. Синусова брадикардія

5. Блокада ніжки пучка Гіса

335. Повна АВ блокада потребує лікування:

1. Рітмиленом

2. Новокаїнамідом

3. Алупентом

4. Кордароном

5. Хінідином

336. Повна атріовентрикулярна блокада (ІІІ ст) на ЕКГ розпізнається по:

1. Незалежному скороченню передсердь та шлуночків

2. Подовженню інтервалу PQ

3. Відсутності зубців Р

4. Розширенню комплексу QRS

5. Деформації комплексу QRS

337. Що є показом для лікування аритмій ?

1. Суб'єктивна непереносимість аритмії

2. Наявність аритмії небезпечної для життя

3. Порушення гемодинаміки

4. Аритмії, які виникають на фоні органічних захворювань серця

5. Все перераховане вірно

338.Що таке синусова аритмія ?

1. Нерівні інтервали між синусовими комплексами PQRST

2. Нерівні інтервали Р-Р

3. Нерівні інтервали R-R

4. Нерівномірність скорочення передсердь

5. Нерівномірність скорочення шлуночків

339.Яке лікування слід провести, якщо після відновлення серцевої діяльності пацієнт залишається без свідомості ?

1. Кортикостероїди

2. Наркотики

3. Серцеві глікозиди

4. Гіпотермія

5. Знизити концентрацію кисню в повітрі до 30%

340.Кордарон застосовується:

1. Для зниження холестерину крові

2. Частіше як антиангінальний препарат

3. Частіше всього як антиаритмічний препарат

4. Для лікування серцевої недостатності

5. Для впливу на функцію щитовидної залози

341.АV блокада ІІ ст. типу Мобітц І характеризуються:

1. Продовженням інтервалу PQ в послідуючих скороченнях і випадінням комплексу QRS

2. Збільшенням інтервалу PQ більше 0,21с

3. Наростанням інтервалу PQ по мірі скорочення

4. Постійним нормальним інтервалом PQ і періодичним

випадінням QRS

5. Постійним подовженим інтервалом PQ і періодичним випадінням RS

342.ЕКГ-ознаки синдрому WPW:

1. Здовження PQ>0,12 сек

2. Деформація QRS

3. Вкорочення PQ<0,12 сек, розширення QRS>0,10 сек,

хвиля дельта

4. Розширення QRS>0,10 сек, здовження PQ<0,12 сек

5. М-подібний QRS у V_5-6

343.При синдромі МАС лікування починають з:

1. Зовнішнього масажу серця

2. Введення атропіну

3. Введення гідрокортизону

4. Введення серцевих глікозидів

5. Імплантації водія серцевого ритму

344.При фібриляції шлуночків необхідно застосувати:

1. В\в введення строфантину

2. Внутрішьосерцеве введення адреналіну

3. Дефібриляцію електричним розрядом

4. В\в введення лідокаїну

5. В\в введення норадреналіну

345.ЕКГ може дати інформацію про всі стани, за винятком ?

1. Емболія легеневої артерії

2. Передозування дігіталісу

3. Електролітні порушення

4. Ішемія міокарду

5. Серцевого викиду

346.Періоди Самойлова-Венкебаха це:

1. Вкорочення інтервалу PQ

2. Повна відсутність зв’язку між P та QRS

3. Прогресивне подовження PQ з випадінням QRS

4. Деформація QRS

5. Асистолія шлуночків

347.Які покази для призначення лідокаїну ?

1. Миготлива аритмія

2. Надшлуночкова екстрасистолія

3. Надшлуночкова пароксизмальна тахікардія

4. Шлуночкова форма пароксизмальної тахікардії

5. Передсердношлуночкова блокада.

348.Які антиаритмічні препарати переважно впливають на надшлуночкові аритмії?

1. Верапаміл

2. Лідокаїн

3. Хінідин

4. Обзідан

5. Етамізин

349.Найчастіше причиною брадикардії 40 уд/хв є?

1. Ураження синусового вузла

2. Повна атріовентрикулярна блокада

3. "Тахі-браді" синдром

4. Синусове гальмування

5. Синдром WPW

350.При лікуванні тріпотіння передсердь з шлуночковою тахікардією

до 140 уд/хв і серцевої недостатності перевагу потрібно віддати:

1. Кардіоверсії (електроімпульсна терапія)

2. В/в введення лідокаїну

3. В/в введення серцевого глікозиду

4. Масаж каротидного синуса

5. Внутрішньовенне введення пропранолола

351.Причиною брадикардії може бути:

1. Атріовентрикулярна блокада ІІ ступеня

2. Атріовентрикулярна блокада ІІІ ступеня

3. Синусо-передсердна блокада

4. Ні одна з перерахованих причин

5. Всі перерахові причини

352.При шлуночковій тахісистолії найефективнішим є:

1. Дефібриляція

2. Адреналін

3. Серцеві глікозиди

4. Манітол

5. Ізопропілнорадреналін

353.Найчастіше причиною миготіння шлуночків є:

1. Гострий інфаркт міокарда

2. Мітральна вада серця

3. Артеріальна гіпертензія

4. Хронічна ревматична хвороба

5. Хронічна аневризма серця

354.До ЕКГ-ознак шлуночкової екстрасистолії не належать:

1. Деформовані поширені комплекси QRS

2. Повна компенсаторна пауза

3. Вкорочення інтервалу PQ

4. Відсутність Р перед екстрасистолічним комплексом

5. Вірно 3,4

355.При внутрішньошлуночковій блокаді спостерігається:

1. Фібриляція передсердь

2. Розширення комплексі QRS>0,10 сек

3. Повна дисоціація скорочень передсердь і шлуночків

4. Нерегулярна поява зубця P

5. Синдром слабості синусового вузла

356. AV-блокаду 2:1 відрізняють по ЕКГ від синусової брадикардії:

1. Віддиференціювати неможливо

2. Подовження інтервалу PQ

3. Нерівномірного збудження шлуночків

4. Двохфазність зубців P.

5. Наявності зубця P після якого немає комплексу QRS

357.Причиною синдрому WPW є:

1. Прискорення атріовентрикулярної провідності

2. Атріовентрикулярна блокада

3. Блокада ніжок пучка Гіса

4. Шлуночкова екстрасистолія

5. Міграція внутрішлуночкової провідності

358.При приступі шлуночкової тахісистолії найбільш ефективним є:

1. Атропін

2. Лідокаїн

3. Серцеві глікозиди

4. Обзідан

5. Пропранолол

359.Дефібриляція виконується при:

1. Фібриляції шлуночів

2. Асистолії

3. Апноє

4. Блокаді правої ніжки пучка Гіса

5. Блокаді лівої ніжки пучка Гіса

360.Назвіть ускладнення повної АВ блокади:

1. Синдром Дреслера

2. Синдром Моргані-Адамса-Стокса

3. Синдром Ейзенменгера

4. Синдром Рейно

5. Синдром Фредеріка

361. ЕКГ-ознаки „P-mitrale”:

1. Високі зубці Р в грудних відведеннях

2. Широкі зубці Р>0,10 сек. у І, ІІ, avL, V_5-6 відведеннях

3. Широкі зубці Р>0,10 сек. у ІІ, ІІІ, avF відведеннях

4. Від’ємні зубці Р

5. Широкі зубці Р в грудних відведеннях

362.Протипоказом до застосування обзідану є:

1. Атріовентрикулярна блокада ІІ ступеня

2. Шлуночкова тахісистолія

3. Екстрасистолія

4. Миготлива аритмія

5. Недостатність кровообігу

363.Причиною синдрому Морган'ї-Адамса-Стокса (МАС) є:

1. Блокада правої ніжки пучка Гіса

2. Блокада лівої ніжки пучка Гіса

3. Повна AV-блокада

4. Атріовентрикулярна блокада І ступеня

5. Газовий ацидоз

364.Приступ суправентрикулярної тахікардії можна зняти:

1. Компресією очних яблок

2. Компресією югулярного синуса

3. Пробою Вальсальви

4. Серцевими глікозидами

5. Усіма перерахованими способами

365.При асистолії можна застосувати всі перераховані препарати, за

винятком:

1. Серцевих глікозидів

2. Адреналіну

3. Кальцію хлориду

4. Бікарбонат натрію

5. Алупенту

366.Найважливішою діагностичною ознакою інфекційного ендокардиту у хворого з вадою серця і тривалим субфебрилітетом є:

1. Анемія

2. Прискорене ШОЕ.

3. Гіпергаммаглобулінемія.

4. 2-3 позитивних гемокультури

367.Всі перераховані патологічні стани можуть бути ускладненням

інфекційного ендокардиту, крім:

1. Інфаркт селезінки

2. Гіпертонічна хвороба.

3. Геміпарез.

4. Прогресування недостатності кровообігу

5. Ниркова недостатність.

368.Джерелом інфекції та бактеріємії при інфекційному ендокардиті

не могли бути:

1. Операції в порожнині рота.

2. Тривало перебуваючі у вені катетери

3. Рентгенографія легень

4. Гострі респіраторні хвороби

369.Найбільш характерним пораженням серця при інфекційному

ендокардиті є:

1. Формування мітральної чи аортальної недостатності.

2. Формування аневризми серця

3. Формування мітрального чи аортального стенозу

4. Міокардіальний абсцес

370.Найхарактернішим для інфекційного ендокардиту є поєднання:

1. Хронічної недостатності кровообігу та шумів у серці

2. Миготливої аритмії та тромбоемболічного синдрому

3. Ознак інфекційного процесу та виникнення клапанної вади серця

4. Гектичної гарячки та ревматизму в анамнезі.

371.При інфекційному стафілококовому ендокардиті залишається звичайно нормальним:

1. Титр антистрептолізину О

2. Вміст гамма-глобулінів

3. НБТ-тест

4. Вміст лейкоцитів.

372.Збільшення селезінки виявляють при всіх названих хворобах, крім:

1. Хронічного мієлолейкозу

2. Ревматизму

3. Інфекційного ендокардиту

4. Портальної гіпертензії

373.Тромбоемболічний синдром у хворого з вадою серця вказує на

інфекційний ендокардит, якщо:

1. При цьому є миготлива аритмія

2. Значно розширені камери серця

3. Тривалий період трималася субфебрильна гарячка

4. Швидко наростають явища хронічної недостатності кровообігу

374.Вибір антибіотика при інфекційному ендокардиті в першу чергу

залежить від:

1. Чутливості виділеного збудника до антибіотиків

2. Виду збудника

3. Наявності ознак ураження нирок

4. Вираженності ураження серця

5. Лабораторних ознак імунних порушень.

375. Тривалість антибактеріальної терапії при інфекційному ендокардиті

А. До 1 тижня

Б. 2 – 4 тижні

В. До нормалізації температури тіла

Г. 4 – 6 тижнів.

376. Для підтвердження діагнозу інфекційного ендокардиту з ревматичною мітральною вадою серця та гектичною гарячкою необхідно провести:

1. Визначення концентрації циркулюючих імунних комплексів у крові.

2. Оцінку реакції бластної трансформації лімфоцитів

3. Посів крові на стерильність

4. Визначення розмірів серця

377. Виявити вегетації на клапанах серця при інфекційному ендокардиті можна за допомогою:

1. Ехокардіографії

2. Рентгенографії

3. Фонокардіографії

4. ЕКГ.

378.При інфекційному ендокардиті найчастіше висівають з крові:

1. Стрептокок.

Б. Стафілокок.

2. Грамнегативні бактерії.

3. Грибки.

379. Добова доза пеніциліну при стрептококовому ендокардиті:

1. 1—2 млн ОД.

2. 4—6 млн ОД.

3. 10—30 млн ОД.

4. 60—80 млн ОД.

380.Для інфекційного ендокардиту грибкової етіології найбільш характерні зміни зі сторони очей:

1. Падіння зору

2. Цвеїт і ендофтальніт.

3. Плями Рота

4. Симптом Лібмана-Сакса

381.Найважливішою діагностичною ознакою інфекційного ендокардиту

у хворого з вадою серця і тривалим субфебрилітетом є:

1. Анемія

2. Прискорення ШОЕ

3. Гіпергаммаглобулінемія

4. 2—3 позитивних гемокультури

382.Найбільш характерним ураженням серця при інфекційному ендокардиті

є:

1. Міокардіальний абсцесс

2. Формування мітрального чи аортального стенозу

3. Формування аневризми серця

4. Формування мітральної чи аортальної недостатності.

383.Найхарактернішим для інфекційного ендокардиту є поєднання:

1. Хронічної недостатності кровообігу та шумів у серці

2. Миготливої аритмії та тромбоемболічного синдрому

3. Ознак інфекційного процесу та виникнення клапанної вади серця

4. Гектичної гарячки та ревматизму в анамнезі.

384.Посів крові на стерильність при інфекційному ендокардиті:

1. Повинен бути проведений хоча б один раз

2. Повинен бути проведений 3-5 разів до початку антибактеріальної терапії.

3. Повинен проводитися один раз на тиждень протягом лікування

4. Повинен бути проведений 3-5 разів після початку антибактеріальної терапії

385.Препаратом вибору при інфекційному ендокардиті грибкової етіології є:

1. Гентаміцин

2. Флуконазол.

3. Ампіцилін

4. Цефтазидин

386.Збільшення селезінки виявляють при всіх названих хворобах, крім:

1. Хронічного мієлолейкозу

2. Ревматизму

3. Інфекційного ендокардиту

4. Портальної гіпертензії

387.Ехо-кардіографічною ознакою інфекційного ендокардиту є:

1. Зниження фракції викиду

2. Гіпертрофія лівого шлуночка

3. Вегетації на клапанах

4. Розширення порожнин серця

388.Для підтвердження діагнозу інфекційного ендокардиту у хворого ревматичною мітральною вадою серця та гектичною гарячкою необхідно провести:

1. Визначення концентрації циркулюючих імунних комплексів у крові

2. Оцінку реакції бластної трансформації лімфоцитів

3. Посів крові на стерильність

4. Визначення розмірів серця.

389.Симптом Лукіна-Лібмена це:

1. Петехії на шкірі

2. Петехії на очному дні

3. Набряк зорового нерва

4. Петехії на кон΄юктиві

390.При інфекційному ендокардиті стафілококової етіології препаратом вибору є:

1. Ампіцилін

2. Ванкоміцин

3. Гентаміцин

4. Флуконазол.

391.Для діагностики інфекційного ендокардиту проводять:

1. Пробу Пителя-Квіка

2. Формолову пробу

3. Пробу Реберга

4. Пробу Квема.

392.Вибір антибіотика при інфекційному ендокардиті в першу чергу залежить від:

1. Чутливості виділеного збудника до антибіотиків

2. Виду збудника

3. Вираженості серцевого пораження

4. Лабораторних ознак імунних порушень.

393.Тромбоемболічний синдром у хворого вадою серця вказує на інфекційний ендокардит, якщо:

1. При цьому є миготлива аритмія

2. Значно розширені камери серця

3. Тривалий період субфебрильна гарячка

4. Швидко наростають явища хронічної недостатності кровообігу

394.Добова доза цефазоліну при стрептококовому ендокардиті

1. 2-3г

2. 4-8г

3. 10-12г

4. 500мг-1г

395.Найбільш стійка ознака інфекційного ендокардиту:

1. Лихоманка

2. Втрата ваги

3. Слабкість

4. Спленомегалія

5. Анемія.

396.Найважливішою діагностичною ознакою інфекційного ендокардиту у хворого з вадою серця і тривалим субфебрилітетом є:

1. Анемія

2. Прискорення ШОЕ

3. Гіпергаммаглобулінемія

4. 2—3 позитивних гемокультури

397.Найбільш характерним пораженням серця при інфекційному

ендокардиті є:

1. Міокардіальннй абсцес

2. Формування мітрального чи аортального стенозу

3. Формування аневризми серця

4. Формування мітральної чи аортальної недостатності.

398.Тривалість антибактеріальної терапії при інфекційному ендокардиті:

1. До 2 тижнів

2. 4—6 тижнів

3. До нормалізації температури тіла

4. До нормалізації ШОЕ

399.При інфекційному ендокардиті найчастіше висіваються з крові:

1. Стрептокок

2. Стафілокок

3. Клебсієла

4. Грибки.

440.Найбільш оптимальна терапія інфекційного ендокардиту ентерококової етіології:

1. Пеніцилін + аміноглікозиди

2. Цефалоспорини ІІ покоління + гентаміцин.

3. Ванкоміцин + рифампіцин

4. Флюконазол

401.При інфекційному ендокардиті на відміну від ревматизму залишається

звичайно нормальним:

1. Титр анти-О-стрептолізину

2. Вміст гамма-глобулінів

3. НБТ-тест

4. Лейкоцитоз.

402.В котрій із перерахованих ситуацій не потрібна профілактика

інфекційного ендокардиту за допомогою антибіотиків:

1. Проведення рентгеноскопії хворому з мітральною недостатністю

2. Проведення біопсії слизової шлунку хворому, який переніс

інфаркт міокарда

3. Екстракція зуба хворому з вродженим дефектом міжшлуночкової перегородки

4. Хірургічне лікування фурункула у хворого аортальним стенозом

403.Збільшення селезінки виявляють при всіх названих хворобах, крім:

1. Хронічний мієлолейкоз

2. Хронічний гломерулонефрит

3. Інфекційний ендокардит

4. Портальна гіпертензія

404.Найбільш оптимальний метод лікування інфекційного ендокардиту викликаного звичайним стрептококом:

1. Пеніцилін + гентаміцин

2. Оксацилін

3. Ванкоміцин

4. Міконазол

405.Ендокардит Лібмана-Сакса, це:

1. Підгострий інфекційний ендокардит

2. Ендокардит при СЧВ

3. Ревматичний ендокардит

4. Гострий інфекційний ендокардит

406.Найважливішою діагностичною ознакою інфекційного ендокардиту у хворого з вадою серця і тривалим субфебрилітетом є:

1. Анемія

2. Прискорення ШОЕ

3. Гіпергаммаглобулінемія

4. 2—3 позитивних гемокультури

407.Який колір обличчя не буває при бактеріальному ендокардиті?

1. Червоний

2. Блідий

3. Ціанотичний

4. Колір „кава з молоком”

408.Добова доза пеніциліну при стрептококовому ендокардиті:

1. 1-2 млн ОД

2. 4-6 млн ОД

3. 10-30 млн ОД

4. 60-80 млн ОД

409.Вибір антибіотика при інфекційному ендокардиті в першу чергу

залежить від:

1. Чутливості виділеного збудника до антибіотиків

2. Виду збудника

3. Вираженності серцевого ураження

4. Лабораторних ознак імунних порушень.

410.Всі перераховані патологічні стани можуть бути ускладненням

інфекційного ендокардиту, крім:

1. Інфаркт селезінки

2. Виразка шлунку

3. Печінкова недостатність

4. Прогресування недостатності кровообігу

411.Для підтвердження діагнозу інфекційного ендокардиту у хворого

ревматичною мітральною вадою серця та гектичною гарачкою необхідно

провести:

1. Визначення концентрації циркулюючих імунних комплексів у крові

2. Оцінку реакції бластної трансформації лімфоцитів

3. Посів крові на стерильність

4. Визначення розмірів селезінки.

412. Джерелом інфекції та бактеріємії при інфекційному ендокардиті не

можуть бути:

1. Операції в порожнині рота

2. Каріозні зуби

3. Виразки шлунку чи дванадцятипалої кишки

4. Гострі респіраторні хвороби.

413.Тромбоемболічний синдром у хворого вадою серця вказує на

інфекційний ендокардит, якщо:

1. Є миготлива аритмія

2. Значно розширені камери серця

3. Тривалий період субфебрильна гарячка

4. Швидко наростають явища хронічної недостатності кровообігу

414. Яке ускладнення при бактеріальному ендокардиті не спостерігається?

1. Гостра печінкова недостатність

2. Емболія судин органів

3. ССН

4. Ниркова недостатність.

415. Посів крові на стерильність при інфекційному ендокардиті:

1. Повинен бути проведений хоча б один раз

2. Повинен бути проведений 3-5 разів до початку антибактеріальної терапії.

3. Повинен проводитися один раз на тиждень протягом лікування

4. Повинен бути проведений 3-5 разів після початку антибактеріальної терапії

416.Збільшення селезінки виявляють при всіх названих хворобах, крім:

1. Хронічного мієлолейкозу

2. Ревматизму

3. Інфекційного ендокардиту

4. Портальної гіпертензії

417. В якій з перерахованих ситуацій не потрібна профілактика інфекційного

ендокардиту за допомогою антибіотиків:

1. Проведення фіброгастроскопії хворому з мітральною недостатністю

2. Проведення тонзилектомії хворому з вродженою вадою

3. Екстракція зуба хворому з вродженим дефектом міжшлуночкової перегородки

4. Хірургічне лікування фурункула у хворого аортальним стенозом

418. Найважливішою діагностичною ознакою інфекційного ендокардиту у

хворого з вадою серця і тривалим субфебрилітетом є:

1. Анемія

2. Прискорення ШОЕ

3. Гіпергаммаглобулінемія

4. 2—3 позитивних гемокультури

419. Тривалість антибактеріальної терапії при інфекційному ендокардиті:

1. До 3 тижнів

2. 5 – 6 тижнів

3. До нормалізації температури тіла

4. До нормалізації ШОЕ.

420. Вибір антибіотика при інфекційному ендокардиті в першу чергу

залежить від:

1. Чутливості виділеного збудника до антибіотиків

2. Виду збудника

3. Наявності ознак пораження нирок

4. Лабораторних ознак імунних порушень.

421.При інфекційному ендокардиті грибкової етіології залишається звичайно нормальним:

1. Титр антистрептолізину О

2. Вміст гамма-глобулінів

3. НБТ-тест

4. Лейкоцитоз.

422. Джерелом інфекції та бактеріемії при інфекційному ендокардиті не

можуть бути:

1. Операції в порожнині рота

2. Тривало перебуваючі у вені катетери

3. Активний гепатит

4. Гострі респіраторні хвороби

423. Тромбоемболічний синдром у хворого вадою серця вказує на

інфекційний ендокардит, якщо є:

1. Миготлива аритмія

2. Значно розширені камери серця

3. Тривала субфебрильна гарячка

4. Явища хронічної недостатності кровообігу

424. Вибір антибіотика при інфекційному ендокардиті в першу чергу

залежить від:

1. Виду збудника

2. Наявності ознак пораження нирок

3. Лабораторних ознак імунних порушень

4. Чутливості виділеного збудника до антибіотиків.

425.Посів крові на стерильність при інфекційному ендокардиті:

1. Повинен бути проведений один раз

2. Повинен бути проведений 3-5 разів до початку антибактеріальної терапії

3. Повинен проводитися один раз на тиждень протягом лікування

4. Повинен бути проведений 3-5 разів після початку антибактеріальної терапії

426.Збільшення селезінки виявляють при всіх вказаних хворобах, крім:

А. Хронічного мієлолейкозу

Б. Ревматизму

В. Інфекційного ендокардиту

Г. Портальної гіпертензії

427.Джерелом інфекції та бактеріемії при інфекційному ендокардиті не

можуть бути:

А. Операції в порожнині рота

Б. Наявність каріозних зубів

В. Тривало перебуваючі у вені катетери

Г. Виразки шлунку чи дванадцятипалої кишки

428.Добова доза пеніциліну при стрептококовому ендокардиті:

1. 1-2 млн ОД

2. 4-6 млн ОД

3. 10-30 млн ОД

4. 60-80 млн ОД

429.Вибір антибіотика при інфекційному ендокардиті в першу чергу залежить від:

1. Чутливості виділеного збудника до антибіотиків

2. Виду збудника

3. Наявності ознак ураження нирок

4. Вираженності серцевого ураження

5. Лабораторних ознак імунних порушень.

430.При інфекційному ендокардиті найчастіше висівають з крові:

1. Стрептокок

2. Стафілокок

3. Клебсієли

4. Грибки.

431.Для підтвердження діагнозу інфекційного ендокардиту у хворого з

ревматичною мітральною вадою серця та гектичною гарячкою

необхідно провести:

1. Визначення концентрації циркулюючих імунних комплексів у крові

2. Оцінку реакції бластної трансформації лімфоцитів

3. Посів крові на стерильність

4. Визначення титру анти-О-стрептолізину.

432.Всі перераховані патологічні стани можуть бути ускладненням

інфекційного ендокардиту, крім:

1. Інфаркт селезінки

2. Гостра печінкова недостатність

3. Геміпарез

4. Недостатность кровообігу

433.В якій із перерахованих ситуацій не потрібна профілактика інфекційного ендокардиту за допомогою антибіотиків:

1. Проведення фіброгастроскопії хворому з мітральною недостатністю

2. Проведення тонзилектомії хворому ревматизмом

3. Екстракція зуба хворому з вродженим дефектом міжшлуночкової перегородки

4. Хірургічне лікування фурункула у хворого аортальним стенозом

434.Тривалість антибактеріальної терапії при інфекційному ендокардиті:

1. Не менше 2 тижнів

2. Не менше 4—6 тижнів

3. До нормалізації температури тіла

4. До нормалізації ШОЕ.

435.Вибір антибіотика при інфекційному ендокардиті в першу чергу

залежить від:

1. Чутливості виділеного збудника до антибіотиків

2. Виду збудника

3. Наявності ознак ураження нирок

4. Вираженості ураження серця

5. Лабораторних ознак імунних порушень.

436.При інфекційному стафілококовому ендокардиті залишається звичайно

нормальним:

1. Титр антистрептолізину О

2. Вміст гамма-глобулінів

3. НБТ-тест

4. Лейкоцитоз.

437.Посів крові на стерильність при інфекційному ендокардиті:

1. Повинен бути проведений хоча б один раз

2. Повинен бути проведений 3-5 разів до початку антибактеріальної терапії.

3. Повинен проводитися один раз на тиждень протягом лікування

4. Повинен бути проведений 3-5 разів після початку антибактеріальної терапії

438.Найбільш характерне пораження серця при інфекційному ендокардиті є:

1. Міокардіальний абсцес

2. Формування мітрального чи аортального стенозу

3. Формування аневризми серця

4. Формування мітральної чи аортальної недостатності.

439.Вибір антибіотика при інфекційному ендокардиті в першу чергу залежить від:

1. Чутливості виділеного збудника до антибіотиків

2. Виду збудника

3. Виразності серцевого ураження

4. Лабораторних ознак імунних порушень.

440.Виявити вегетації на клапанах серця при інфекційному ендокардиті можна за допомогою:

1. Ехокардіографії

2. Рентгенографії

3. Фонокардіографії

4. НБТ-тесту.

441.В етіології бактеріальних міокардитів найчастіше зустрічаються:

1. Патогенні грибки

2. Стафілококи

3. Стрептококи

4. Черевнотифозна інфекція

5. Дифтерійна паличка

442.Найбільш достовірна відмінність ідіопатичного міокардиту від

кардіоміопатії ?

1. Кардіомегалія

2. Наявність антитіл до ентеровірусів

3. Важкі порушення ритму

4. Дилятація порожнин серця

5. Тромбоемболії

443.Який з перерахованих лабораторних показників не характерний для гострого неревматичного міокардиту ?

1. Збільшення альфа-2-глобулінів

2. Зменшення альбуміново-глобулінового коефіцієнту

3. Зменшення загального білка

4. Збільшення СРБ

5. Збільшення сіалових кислот

444.Найбільш характерні рентгенологічні ознаки дилятаційної кардіоміопатії:

1. Аортальна форма серця

2. Кардіомегалія, трикутна форма тіні серця

3. Кардіомегалія, шаровидна форма серця

4. Мітральна форма серця

5. Значне збільшення правих відділів серця і вибухання стовбура легеневої артерії

445.Патогенетична терапія гіпертрофічної кардіоміопатії:

1. Серцеві глікозиди

2. Бета-адреноблокатори

3. Бета-адреностимулятори

4. Нітрати

5. Артеріолярні вазодилятатори

446.Найбільш ймовірний етіологічний фактор дилятаційної кардіоміопатії ?

1. Вірусна інфекція

2. Етіологія до кінця не встановлена

3. Перенесений вірусний гепатит з носійством HBS-антигена

4. Прийом антибіотиків, сульфаніламідів та інших медикаментів

5. Генетично зумовлене порушення внутрішньоутробного розвитку плода

447.Кровотеча із розширених бронхіальних вен спостерігається при:

1. Вірусному міокардиті

2. Мітральному стенозі

3. Цирозі печінки

4. Алкогольній міокардіодистрофії

5. Дилятаційній кардіоміопатії

448.Найбільш характерне ускладнення для дилятаційної кардіоміопатії ?

1. Тромбоемболії

2. Інфекційний ендокардит

3. Синдром Ейзенменгера

4. Первинна фібриляція шлуночків

5. Рецидивуючий альвеолярний набряк легень

449.Найбільш серйозною прогностичною ознакою при дифтерійному міокардиті є:

1. Перикардит

2. Здовження інтервалу P-R

3. Повна поперечна блокада

4. Депресія сегменту ST

5. Тахікардія

450.В якому випадку неревматичного міокардиту глюкокортикостероїди не показані ?

1. При міокардиті інфекційно-алергічного генезу

2. При міокардиті, ускладненому застійною СН

3. При міокардиті, ускладненому повною АВ блокадою

4. При важкому перебігу міокардита

5. При легкому перебігу міокардита

451.Найбільш типовий морфологічний варіант міокардитів,

викликаних вірусом грипу:

1. Первинний паренхіматозний

2. Вторинний паренхіматозний

3. Інтерстиціальний

4. Змішаний

5. Гнійний

452.Захворювання, яке підлягає виключенню при оформленні діагнозу дифузного міокардиту ?

1. Нефротичний синдром

2. Цироз печінки

3. Дилятаційна кардіоміопатія

4. Анемічна міокардіодистрофія

5. Тиреотоксичне серце

453.Для гострого неревматичного міокардиту характерно підвищення активності всіх ферментів, крім:

1. АСТ

2. ЛДГ

3. КФК

4. Альдолази

5. АЛТ

454.Яке ускладнення найбільш характерно для важкого перебігу дифузного неревматичного міокардиту ?

1. Септичний ендокардит

2. Хронічне легеневе серце

3. Рецидивуючий набряк легень

4. Тромбоемболія

5. Розрив серця з тампонадою

455.Лікування дилятаційної кардіоміопатії (ХНК ІІА):

1. Кортикостероїди, серцеві глікозиди, салуретики

2. Бета-адреноблокатори, верапаміл

3. Гепарин, дезагреганти, рибоксин, АТФ

4. Салуретики, вазодилятатори, серцеві глікозиди

5. Нітрати, серцеві глікозиди

456.Активний вірусний міокардит характеризується наявністю пошкодження:

1. Стінок коронарних судин

2. Кардіоміоцитів

3. Інтерстицію міокарда

4. Гангліонарного апарату серця

5. Інфільтрації міокарда імунними міоцитами

457.Для уточнення якої патології допоможе ультразвукове дослідження серця ?

1. Стенокардія напруги

2. Хронічна серцева недостатн·сть

3. Дистрофії міокарда

4. Гіпертрофічна кардіоміопатія

5. Порушення ритму і блокади

458.Причиною систолічного шуму на верхівці при дифузному неревматичному міокардиті з важким перебігом є:

1. Відносний стеноз мітрального клапана

2. Відносна недостатність мітрального клапана

3. Відносний стеноз гирла аорти

4. Супутній перикардит

5. Виникнення септичного перикардиту

459.Для дилятаційної кардіоміопатії при аускультації характерно:

1. Діастолічний шум над легеневою артерією

2. Ритм галопа

3. Посилений І тон

4. Діастолічний шум на верхівці

5. Посилений IV тон

460.Серцева недостатність при застійній кардіоміопатії:

1. Добре піддається лікуванню серцевими глікозидами

2. Добре піддається лікуванню серцевими глікозидами і діуретиками

3. Не піддається лікуванню серцевими глікозидами

4. Не піддається лікуванню діуретиками

5. Не піддається лікуванню серцевими глікозидами і діуретиками

461.Найбільш ймовірний етіологічний фактор дилятаційної кардіоміопатії:

1. Вірусна інфекція

2. Паління

3. Перенесений вірусний гепатит з носійством HBS-антигену

4. Прийом антибіотиків,сульфаніламідів та інших препаратів

5. Все перераховане

462.Яке твердження не вірне для гіпертрофічної кардіоміопатії з обструкцією вивідного тракту ?

1. Часто спостерігаються порушення ритму

2. Спостерігається гіпертрофія міжшлуночкової перетинки

3. Мають місце запаморочення, зомління

4. Систолічний шум над аортою не проводиться на судини шиї

5. Пропранолол протипоказаний

463.Який з перерахованих лабораторних показників не характерний для гострого неревматичного міокардиту ?

1. Збільшення альфа-2-глобулінів

2. Зменшення альбуміново-глобулінового коефіцієнту

3. Зменшення загального білка

4. Збільшення СРБ

5. Збільшення сіалових кислот

464.Яка мелодія серця найбільш характерна для неревматичного міокардиту?

1. Приглушений І тон, ритм галопа, м'який систолічний шум на верхівці

2. Посилений І тон, діастолічний шум на верхівці

3. Приглушений І тон, ритм галопа, систолічний шум з епіцентром на аорті

4. Посилений І тон на верхівці, систолічний шум на аорті

5. Систолічний шум і акцент ІІ тону в ІІ міжребер'ї зліва

465.Найбільш раціональне етіопатогенетичне лікування легкої форми

інфекційно-алергічного міокардиту ?

1. Антибіотики і сульфаніламіди

2. Глюкокортикостероїди і нестероїдні протизапальні препарати

3. Антибіотики і похідні нітрофурану

4. Антибіотики і нестероїдні протизапальні препарати

5. Сульфаніламіди і вітаміни

466.Основний патоморфологічний механізм серцевої недостатності при захворюваннях міокарда:

1. Мультифокальний некроз міоцитів

2. Дифузне пошкодження органел міоцитів

3. Зменшення бета-адренорецепторів в міокарді

4. Все перераховане вище

5. Ні один із них

467.Найбільш інформативне дослідження для диференціальної діагностики

ІХС та обструктивної кардіоміопатії ?

1. ЕКГ

2. ФКГ

3. Рентгенологічне дослідження

4. Ультразвукове дослідження

5. Визначення лактатдегідрогенази

468.Лабораторні показники, найбільш інформативні для діагностики неревматичного міокардиту:

1. Прискорення ШОЕ

2. Нейтрофільний лейкоцитоз

3. Диспротеїнемія

4. Гіперферментемія

5. Антитіла до сарколеми міоцита

469.Систолічний шум при гіпертрофічній кардіоміопатії подібний на шум при:

1. Стенозі гирла аорти

2. Атеросклерозі аорти

3. Трикуспідальній недостатності

4. Мітральній недостатності

5. Стенозі легеневої артерії

470.Покази до призначення антикоагулянтів ?

1. Атеросклеротичний кардіосклероз

2. Цукровий діабет

3. Дилятаційна кардіоміопатія

4. Міокардит

5. Тромбоемболія легеневої артерії

471.Найбільш ймовірний фактор патогенезу неревматичних міокардитів?

1. Психоемоційна травма

2. Черепномозкова травма

3. Сенсибілізація організму

4. Оперативне втручання

5. Рання активізація хворого інфекційним захворюванням

472.До інфекційно-токсичних мікардитів відносять:

1.Вірусні

2.При алергозі

3.Ідіопатичні

4.Трансплантаційні

5.Медикаментозні

473.При яких міокардитах лабораторні показники часто не змінені ?

1. Вірусних

2. Грибкових

3. Типу Абрамова-Фідлера

4. Алергічних

5. Паразитарних

474.Інструментальний метод дослідження, обв'язковий для діагностики міокардита:

1. Ехокардіографія

2. Електрокардіографія

3. Рентгенкімографія

4. Вентрикулографія

5. Фонокардіографія

475.В яких випадках неревматичного міокардиту показано призначення

імунодепресантів ?

1. При затяжному хронічному перебігу міокардита

2. При виникненні серцево-судинної недостатності

3. При переході міокардиту в дилятаційну кардіоміопатію

4. Все вірно

5. Не показано взагалі

476.Причиною бактеріальних міокардитів найчастіше є:

1. Патогенні грибки

2. Стафілококи

3. Стрептококи

4. Черевнотифозна інфекція

5. Дифтерійна паличка

477.Найбільш достовірна відмінність ідіопатичного міокардиту від кардіоміопатії:

1. Кардіомегалія

2. Наявність антитіл до ентеровірусів

3. Важкі порушення ритму

4. Дилятація порожнин серця

5. Тромбоемболія

478.Лабораторні показники при неревматичних міокардитах найбільш часто виявляють:

1. Високу активність запалення

2. Нормальні показники

3. Позитивну реакцію Васермана

4. Середню ступінь активності

5. Мінімальну ступінь активності

479.Інструментальний метод дослідження, обов'язковий для діагностики міокардитів ?

1. Фонокардіографія

2. Рентгенкімографія

3. Електрокардіографія

4. Вентрикулографія

5. Реокардіографія

480.Основою лікування міокардитів є:

1. Антибактеріальна терапія

2. Нестероїдні протизапальні препарати

3. Фізіотерапевтичні засоби

4. Метаболічна терапія

5. Рефлексотерапія

481.Функцією кальцієвого насосу в міокардіоцитах виконують:

1. Мітохондрії

2. Саркомери

3. Рибосоми

4. Саркоплазматичний ретикулум

5. Мембрана сарколеми

482.Відмінність міокардіодистрофії від неревматичного міокардиту:

1. Зв'язок пошкодження серця з інфекцією

2. Наявність лабораторних показників запалення в міокарді

3. Зв'язок з загальним захворюванням неінфекційної природи

4. Високі титри антитіл до ентеровірусів

5. Наявність обтяжливої спадковості

483.Найчастіша скарга хворого з дифузним міокардитом:

1. Перебої в ділянці серця

2. Головні болі

3. Біль в ділянці серця

4. Задишка

5. Зменшення діурезу

484.ЕКГ-ознаки хронічного неревматичного міокардиту:

1. Перехідні порушення процесів реполяризації

2. Стійка інверсія та двофазність зубця Т

3. Скороминучі аритмії та блокади серця

4. Динамічні інфарктоподібні зміни ЕКГ

5. Інверсія зубця Т, яка зникає при прийомі панангіну

485.Найбільш обгрунтовані покази для призначення делагілу при

неревматичних міокардитах:

1. Небезпека тромбоемболії

2. Важкий перебіг

3. Затяжний і рецидивуючий перебіг

4. Висока активність кінінів

5. Дуже важкий перебіг

486.Зміна ультраструктури міоцитів, характерна для аутоалергічного міокардиту:

1. Гіпертрофія міофібрил

2. Пошкодження органел міоцитів

3. Некрози міоцитів

4. Вакуолізація і збільшення числа мітохондрій та лізосом

5. Руйнування ендоплазматичного ретикулома

487.Відмінна ознака клімактеричної кардіоміопатії від стенокардії ?

1. Короткочасність серцевого болю

2. Ефект від прийому нітрогліцерину

3. Відсутність ефекту від прийому судинорозширюючих засобів

4. Вазомоторний синдром у вигляді припливів

5. Гіперхолестеринемія

488.Лабораторні показники найбільш інформативні для діагностики неревматичного міокардиту:

1. Прискорена ШОЕ

2. Нейтрофільний лейкоцитоз

3. Диспротеїнемія

4. Гіперферментемія

5. Антитіла до сарколеми міоцита

489.Найбільш ймовірна ознака міокардиту:

1. Маятникоподібний ритм

2. Брадикардія

3. Шум тертя перикарда

4. Глухість І тону

5. Ритм галопа

490.Тактика лікаря при виявленні активного міокардиту:

1. Амбулаторне обстеження

2. Амбулаторне лікування

3. Госпіталізація

4. Оформлення на диспансерний облік

5. Рекомендувати санаторне лікування

491. Фактор, що визначає клінічний перебіг міокардиту:

1. Вік хворого

2. Наявність супутніх захворювань

3. Етіологія хвороби

4. Вираженість морфологічних змін

5. Професійна шкідливість

492.З яким захворюванням диференціювати неревматичний міокардит найбільш важко:

1. Ревмокардит

2. Набуті вади серця

3. Вегето-судинна дистонія

4. Тонзилогенні порушення серця

5. Клімактерична кардіоміопатія

493.Важливе значення в лабораторній діагностиці неревматичних кардитів на ранніх стадіях мають:

1. Показники активності запального процесу

2. Титри протистафілококових антитіл

3. Визначення активності ферментів сироватки

4. Все перераховане

5. Нічого з перерахованого

494.Для дифузного міокардиту характерно:

1. Недостатність кровообігу

2. Аритмія

3. Тахікардія

4. Збільшення розмірів серця

5. Все перераховане

495.Чи доцільно застосовувати серцеві глікозиди при неревматичному кардиті ?

1. Показані при виникненні серцево-судинної недостатності

2. Не показані у зв'язку з підвищенням чутливості міокарда при його запаленні до серцевих глікозидів

3. Не показані навіть при виникненні ССН

4. Абсолютно протипоказані

5. Показані при важкому перебігу

496.Основна морфологічна ознака гострого розширення серця при дифузному міокардиті:

1. Нормальна маса серця

2. Дилятація серця

3. Зменшення товщини стінок

4. Збільшення довжини саркомерів

5. Зміни розміщення міоцитів в стінці шлуночків

497.Яке твердження не вірне для гіпертрофічної кардіоміопатії з обструкцією вихідного тракту ?

1. Часто спостерігається порушення ритму серця

2. Спостерігається гіпертрофія міжшлуночкової перетинки

3. Часті запаморочення і зомління

4. Систолічний шум над аортою не проводиться на судини шиї

5. Пропранолол протипоказаний

498.Лабораторні показники, найбільш інформативні для діагностики неревматичного міокардиту:

1. Прискорення ШОЕ

2. Нейтрофільний лейкоцитоз

3. Диспротеїнемія

4. Гіперферментемія

5. Антитіла до сарколеми міоцита

499.Що з перерахованого не є ЕКГ-ознакою гострого міокардиту?

1. Збільшення зубця Q

2. Депресія сегменту ST

3. Здовжений інтервал P-R

4. Інверсія зубця Т

5. Підняття сегмента ST

500.В якому із даних випадків неревматичного міокардиту глюкокортикоїди не показані ?

1. При міокардиті інфекційно-алергічного генезу

2. При міокардиті, ускладненому застійною серцевою нестатністю

3. При міокардиті, ускладненому повною АВ блокадою

4. При важкому перебігу міокардиту

5. При легкому перебігу міокардиту

501.Основний патоморфологічний механізм серцевої недостатності при захворюваннях міокарда:

1. Мультифокальний некроз міоцитів

2. Дифузне пошкодження органел міоцитів

3. Зменшення бета-адренорецепторів в міокарді

4. Все перераховане вище

5. Ні один із них

502.Для неревматичного міокардиту характерний біль в ділянці серця:

1. Що виникає при ходьбі

2. З'явився після перенесеної інфекції

3. Носить ангінозний характер

4. Стискаючого характеру

5. Верхівкової локалізації

503.Який лабораторний показник не характерний для гострого неревматич­ного міокардиту ?

1. Збільшення альфа-2-глобулінів

2. Зменшення альбуміно-глобулінового коефіцієнту

3. Зменшення загального білка

4. Збільшення СРБ

5. Збільшення сіалових кислот

504.Найбільш серйозною прогностичною ознакою при дифтерійному міокар­диті вважають:

1. Перикардит

2. Здовження інтервалу P-R

3. Повну поперечну блокаду

4. Депресію сегмента ST

5. Тахікардію

505.Яка комбінація препаратів найбільш раціональна при лікуванні легкої форми інфекційно-алергічного міокардиту ?

1. Антибіотики і сульфаніламіди

2. Глюкокортикостероїди і нестероїдні протизапальні препарати

3. Антибіотики і похідні нітрофурану

4. Антибіотики і нестероїдні протизапальні препарати

5. Серцеві глікозиди і глюкокортикостероїди

506.Найбільш типовий морфологічний варіант міокардитів, викликаних вірусом грипу:

1. Первинний паренхіматозний

2. Вторинний паренхіматозний

3. Інтерстиціальний

4. Змішаний

5. Гнійний

507.Яка вада серця може сформуватись після перенесеного неревматичного міокардиту ?

1. Мітральна недостатність

2. Мітральний стеноз

3. Аортальна недостатність

4. Аортальний стеноз

5. Вада не формується

508.Найбільш достовірна відмінність ідіопатичного міокардиту від кардіоміопатії ?

1. Кардіомегалія

2. Наявність антитіл до ентеровірусів

3. Важкі порушення ритму серця

4. Дилятація порожнин серця

5. Тромбоемболії

509.Ехокардіографічні ознаки дифузного міокардиту:

1. Локальні зони гіпокінезії

2. Тотальна гіпокінезія міокарда

3. Гіпокінезія задньої стінки лівого шлуночка

4. Гіпертрофія міжшлуночкової перетинки

5. Збільшення лівого передсердя

510.В якому випадку при неревматичному кардиті показано призначення

імунодепресантів ?

1. При затяжному хронічному перебігу

2. При виникненні серцево-судинної недостатності

3. При переході міокардиту в дилятаційну кардіоміопатію

4. При всіх перерахованих випадках

5. Не показано зовсім

511.Тип запального процесу, що переважає при неревматичних кардитах:

1. Ексудативний

2. Проліферативний

3. Ексудативно-проліферативний

4. Паренхіматозний

5. Гнійний

512.Клінічна особливість перебігу міокардиту Абрамова-Фідлера ?

1. Легкий перебіг

2. Нормальні розміри серця

3. Інфарктоподібний перебіг

4. Наявність аускультативних ознак вади серця

5. Мало змінені розміри серця

513.При яких міокардитах лабораторні показники часто незмінені ?

1. Вірусних

2. Грибкової етіології

3. Типу Абрамова-Фідлера

4. Алергічних

5. Паразитарних

514.Відмінність міокардіодистрофії від неревматичного міокардиту ?

1. Зв'язок пошкодження серця з дією інфекції

2. Наявність лабораторних ознак запалення

3. Зв'язок з загальним захворюванням неінфекційної природи

4. Високі титри антитіл до ентеровірусів

5. Наявність обтяженої спадковості

515.Основою лікування міокардитів є:

1. Антибактеріальна терапія

2. Нестероїдні протизапальні препарати

3. Фізіотерапевтичні засоби

4. Метаболічна терапія

5. Рефлексотерапія