Розчинники для ін’єкційних розчинів.
В якості розчинників лікарських речовин при одержанні ін’єкційних розчинів застосовуються вода для ін’єкцій, ізотонічні розчини деяких лікарських речовин і неводні розчинники природного, синтетичного і напівсинтетичного походження, що відповідають вимогам НТД.
До розчинників ставлять слідуючі вимоги:
висока розчиняюча здібність;
необхідна хімічна чистота;
фармакологічна індеферентність;
хімічна сумісність з лікарськими речовинами (відсутність хімічної взаємодії);
стійкість при зберіганні; доступність за ціною.
Вода найбільш поширений розчинник для парентеральних препаратів, самий зручний з фізіологічної точки зору, оскільки є в кількісному відношенні головною складовою частиною всіх секретів організму і одночасно основним агентом, що транспортує поживні речовини і продукти обміну в організмі.
В промислових умовах одержання води для ін’єкцій і води очищенної здійснюють за допомогою високопродуктивних корпусних апаратів, термокомпресійних дистиляторів різних конструкцій і установок зворотнього осмосу. Частіше всього застосовують триступінчасті колоні апарати з трьома корпусами (випаровувачами), які розташовані вертикально або горизонтально.
Для забезпечення апірогенності води необхідно створити умови, які запобігають попаданню пірогенних речовин в дистилят. Ці речовини нелеткі і не переносяться з водяною парою. Забруднення дистиляту проходить шляхом попадання крапель води або виносу їх струменем пари в холодильник. Тому конструктивним рішенням питання підвищення якості дистиляту є застосування дистиляційних апаратів відповідних конструкцій, в яких виключена можливість перекиду крапельно-рідкої фази через конденсатор в збірник. Це досягається - улаштуванням спеціальних пасток і відбивачів, високим розташуванням паропроводів по відношенню до поверхні пароутворення. Доречно також регулювати обігрів випаровувача, забезпечуючи рівномірне кипіння і оптимальну швидкість пароутворення.
На вітчизняних підприємствах застосовують трикорпусний аквадистилятор „Фін-аква” (Фінляндія), який функціонує за рахунок використання демінералізованої води. Найбільш досконалі на даний час є компресійні дистилятори, конструкція яких розроблена фірмою „Вопарасе” (Італія). Для одержання води для ін’єкцій застосовують також установку високоочищеної води – „Шар’я-500”, в якій використовується принцип мембранної очистки. Ця установка включає блоки предфільтрування, зворотнього осмосу і фінішної очистки.
Вода очищена ФС 42-2619-89 (Agua purificata), що використовується у виробництві ін’єкційних лікарських форм, повинна бути максимально хімічно очищена і відповідати відповідній НТД. В кожній серії одержаної води обов’язково провіряють значення рН (5-7), наявність відновних речовин, вугільного ангідріду, нітратів, нітритів, хлоридів, сульфатів, кальцію і важких металів. Допускається наявність аміаку – не більше 0,0002%, сухого залишку - не більше 0,001%. Перевіряється мікробіологічна чистота ( повинно бути не більше 100 мікроорганізмів в 1 мл) при відсітності бактерій род. Еnterobacteriacee, Staphylococcus, Pseudomonas aeroginosa. Для безперервної оцінки якості одержуваної води використовується вимірювання питомої електропровідності. Однак метод недостатньо об’єктивний, так як результат залежить від ступеню іонізації молекул води і домішок.
Воду очищену одержують методом дистиляції, перегонки водопровідної або демінералізованої води в дистиляційних апаратах різних конструкцій.
Основними вузлами будь-якого дистиляційного апарату є випаровувач, конденсатор і збірник. Суть методу перегонки заключається в тому, що вихідну воду заливають у випаровувач і нагрівають до кипіння. Проходить фазове перетворення рідини в пару, при цьому водяні пари направляються у конденсатор, де конденсуються і у вигляді дистиляту надходять до приймальника. Такий метод потребує затрат великої кількості енергії, ось чому на даний час на деяких заводах одержують воду, очищену методами розділення через мембрану.
Термін використання води для ін’єкцій регламентується 24 год з моменту одержання, при умові її збереження в асептичних умовах, Більш надійне збереження гарантується спеціальними системами, виконаними із інертного матеріалу. Вода в них знаходиться при високій температурі і в постійному русі.
Вода демінералізована (звільнена від небажаних катіонів та аніонів). Демінералізація проводиться за допомогою іонного обміну і методу розподілу через мембрану. Іонний обмін оснований на використанні іонітів (катіонів та аніонів) –полімерів, ковалентно зв’язаних з іоногенними групами, дисоціація яких у воді дає іонну пару – фіксований на полімері іон і рухомий протиіон, що обмінюється на іони одноіменного заряду із розчину.
Як неводні розчинники застосовують як індивідуальні, так і змішані розчинники.
Як індивідуальні застосовують олії рослинні, які одержують методом холодного пресування із свіжого насіння. В основному олії застосовують для внутрішньом’язевих ін’єкцій і досить рідко – для підшкірних. Найбільш широко використовують олію персикову, мигдальну, оливкову, соняшникову, соєву та ін., які повинні бути рафіновані та дезодоровані. Всі олії, які призначені для приготування стерильних розчинів, повинні попередньо стерилізуватись при температурі 120° С протягом 2-х годин.
Персикову олію застосовують для приготування розчинів вітамінів – ергокальціферолу, ретинолу ацетату; гормонів – прогетерону, синестролу, тестостерону пропіонату і т.д.; оливкову олію застосовують для приготування 20% розчину камфори і 2% розчину синестролу.
Як змішані розчинники застосовують водно-гліцеринові, водно-пропіленові, спирто-водно-гліцеринові і т.д.