
16. Фібринозний ендометрит
Фібринозний ендометрит – запалення слизової матки.
Гострий ендометрит – ускладнює пологи або аборт,збудники стафіло-, стретококи, анаеробні бактерії, кишкова паличка. Едометрій потовщений, покритий сіро-жовтою гнійною плівкою. При розповсюдженні виникає гнійний метрит і тромбофлебіт.
Хронічний ендометрит – хронічний катар слизової матки з слизово-гнійним ексудатом. Едометрій повнокровний, інфільтрований нейтрофілами, плазматичними і лімфоїдними клітинами. Епітелій в стані десквамації та проліферації. При тривалому перебігу- атрофія залоз, фіброз строми та інфільтрація її лімфоїдними клітинами- атрофічний едометрит,якщо в слизовій виникає гіперплазія- гіпертрофічний ендометрит.
Це запалення слизової оболонки матки, що протікає з виділенням ексудату, багатого фібрином.
Причинамицього захворювання є інфікування матки і травматичні ушкодження її слизової оболонки під час пологів і при відділенні затримався посліду.
Мікро-запаленням глибоких шарів слизової оболонки, відкладенням на її поверхні буро-жовтих плівок згорнутого фібрину і випотом ексудату, багатого фібрином. Ендометрій потовщений. Це приклад ексудативного запалення.Макро- На слизовій оболонці видно відкладання фібринозних та мас жовто-бурого кольору звогнищами крововиливів.
Наслідки:організація; поширення запалення на навколишні тканини з розвитком параметриту, а інколи і сепсису, гнійний метрит, тромбофлебіт.
17Черевний
тиф,стадія некрозу пейєрових
бляшок.
Етіологія:
паличка Salmonella
typhi.
Джерело: хвора людина, бацилоносій.
Патогенез:
зараження парентерально, інкубаційний
-10-14днів. У нижньому відділі тонкої кишки
бактерії розмножуються,виділяють
ендотокс. Із кишки по лімфатичних шляхах
->y
групові лімф.вузли(пейєрові
бляшки)->реґіонарні лімф.вузли ->
кров(бактеріємія),I
тиждень хв.,збудника можна виділити із
крові, на II-му
тижні за допом. р-ї Відаля в крові - Ат
до збудника. В цей період хворий особливо
заразний, оскільки збудник виділяється
з потом,
сечею,
калом,
жовчю.
Виділяючись із жовчю в просвіт тонкої
кишки=> гіперергічнa
реакцію=> некроз лімф.апарату
кишки.
Мікро-:
проліферація
моноцитарних фагоцитів і ретикулярних
кл.,які витісняють лімфоцити. Більшість
проліферуючих кл.-> на макрофаги,які
фагоцитують черевнотифозні палички з
утв.гранульом. Обсяг лімфоїдної тканини
при цьому зменшується. В основі стадії
некрозу групових фолікулів лежить
некроз черевнотифозних гранульом.
Навколо некротичних мас- демаркаційне
запалення.
Макро-:
Місцеві
зміни
- у слиз.оболонці і лімфатичному апараті
–лімфатичних і солітарних фолікулах
кишечника. В основі стадії некрозу
групових фолікулів лежить некроз
черевнотифозних гранульом. Некроз
починається в поверхневих шарах групових
фолікулів і поступово заглиблюється,
досягаючи іноді м’язового шару і навіть
очеревини. Навколо некротичних мас -
демаркаційне запалення. Мертва тканина
імбібується жовчю і набуває зеленуватого
кольору. Перехід в стадію утворення
виразок пов. із секвестрацією і
відторгненням некротичних мас.
Загальні:
черевнотифозні
гранульоми на шкірі тулуба, живота,
селезінки,
лімф.вузлах,
кістковому мозку,
легенях,
жовч.міхурі,
нирках.
Селезінка
зб.
в
3-4рази,
капсула
напружена, тканина темно-червонa,
дає значний зіскрібок пульпи. Дистрофічні
зміни у міокарді,печінці,нирках.
Ускладнення:
кишкові: внутрішньокишкова
кровотеча,
прорив виразки з розв.перитоніту.
позакишк.:
пневмонія,гнійн.перихондрит гортані,
воскопод.м’язи живота, остеомієліт,
вну-мяз. абсцеси.
Смерть:від
внутр.-кишкової кровотечі, перитоніту,
сепсису.