13. Визначення індексу Альговера.

Індекс Альговера — це індекс, яким вимірюється шок. Шоковий індекс дорівнює ЧСС/АТс, де ЧСС — частота серцевих скорочень, АТс — систолічний артеріальний тиск. У нормі індекс Альговера = 0,5. За величиною індексу можна зробити висновки про величину крововтрати.

Примітка: індекс Альговера не інформативний у хворих із гіпертонічною хворобою.

Визначається за формулою PS/АТ , де PS - пульс або частота серцевих скорочень, якщо є аритмія, то частота серцевих скорочень, АТ - артеріальний тиск (систолічний).

Значення:

- при індексі, рівному 1 (наприклад: PS / АТ = 100/100), обсяг крововтрати складає 20% ОЦК, що відповідає 1 - 1,2 л у дорослої людини;

- при індексі, рівному 1,5 (наприклад: PS / АТ = 120/80), обсяг крововтрати складає 30 - 40% ОЦК, що відповідає 1,5 - 2 л у дорослої людини;

- при індексі, рівному 2 (наприклад: PS / АТ = 120/60), обсяг крововтрати складає 50% ОЦК, тобто більше 2,5 л крові.

14. Проба Лі-Уайта.

Ця проба застосовується для визначення часу згортання крові. Кров беруть із вени голкою за допомогою сухого парафінованого чи силіконізованого шприца і розливають по 1 мл у чотири абсолютно чисті сухі пробірки, які знаходяться на водяній бані при температурі 37 °С. Пробірки обережно повертають кожні 30 с доти, доки кров не перестає відокремлюватися від стінок. Секундомір включають при надходженні у шприц перших крапель крові й зупиняють після повного її згортання. Ч.з.к. в кожній пробірці вимірюють окремо, а потім обчислюють середній результат. Норма — 6–10 хв. У модифікації методу Лі — Уайта за Жаком — Фідлером — Мак-Доналдом, використовують силіконізовані пробірки, що дозволяє виявити незначні дефекти згортання; у нормі Ч.з.к. в силіконізованих пробірках становить 18–25 хв. За великої різниці в результатах, отриманих у простих і силіконізованих пробірках, можна припустити дефіцит фактора ХІІ — фактора Хагемана.

15. Групи крові і резус.

1. Визначення групи крові за допомогою стандартних сироваток.

1. Поставте на чистій білій пластинці зверху написи груп крові: зліва О(І), по середині А(ІІ) і справа В(ІІІ).

2. Нанесіть під кожним написом окремо по 1 краплі (0,1мл) стандартних сироваток відповідних груп, двох серій.

3.Обробіть м’якоть кінцевої фаланги ІV пальця лівої руки ваткою з спиртом.

4. Проколіть скарифікатором шкіру.

5.Заберіть першу краплю крові ватною кулькою.

6. Нанесіть за допомогою окремої скляної палички краплю (0,01мл) досліджуваної крові на пластину поряд з сироваткою (в співвідношенні 1:10).

7.Змішуйте кожну краплю крові і сироватки між собою окремою скляною паличкою. Пластинку періодично злегка похитувати.

8. Через 3хв. додайте по 1 краплі 0,9 % розчину NaCl в краплі, де наступила аглютинація.

9. Продовжуйте спостереження при погойдуванні пластини до 5хв.

10.При встановленні групи крові АВ(IV) необхідно провести контрольне дослідження цих еритроцитів з сироваткою групи АВ(IV). Підтвердженням належності до цієї групи є відсутність аглютинації.

10. Оцініть результат проведеної проби.

Визначення групи крові за стандартними еритроцитами.

1. У обстежуваного із вени беруть кров для отримання сироватки.

2. На марковану пластину наносять 3 краплі сироватки обстежуваного (0,1 мл), до кожної краплі додають 0,01 мл стандартних еритроцитів О(І), А (ІІ), В (ІІІ) груп крові.

3. Змішуйте кожну краплю сироватки і стандартних еритроцитів між собою окремою паличкою. Пластину періодично злегка похитувати.

4. Через 3хв. додайте по 1 краплі 0,9 % розчину NaCl в краплі, де наступила аглютинація.

5. Продовжуйте спостереження при погойдуванні пластини до 5хв.

6.Оцініть результат проведеної проби

Визначення групи крові з допомогою моноклональних реагентів анти-А і анти-В.

1. Поставте на чистій білій пластині зверху написи анти-А, анти-В та анти АВ.

2. Нанесіть під відповідними написами по одній краплі (100мкл) реагенту анти-А , анти-В та анти-АВ.

3. Поруч з краплями реагенту нанести по одній краплі (50мкл) крові, що досліджується.

4. Змішуйте краплю крові та реагенту окремою скляною паличкою.

5. Спостерігайте за ходом реакції при легкому похитуванні пластини протягом 5 хв.

6. Оцініть результат проведеної проби.

Методика визначення резус-фактора за стандартними сироватками Беруть дві серії стандартних антирезусних сироваток, що виготовляють з крові, відмиті стандартні резус-позитивні і резус-негативні еритроцити, чашку Петрі, водяну баню, піпетки, предметне скло або скляні палички На чашку Петрі наносять послідовно три великі краплі сироватки анти-резус однієї серії і паралельно три краплі сироватки другої серії (рис 67).

Потім у перший ряд сироваток вносять по невеликій краплі досліджуваної крові (співвідношення 1*10 або 18) У другий вертикальний (середній) ряд - по такій самій краплі стандартних резус-позитивних еритроцитів (контроль активності) і в третій ряд - резус-негативні стандартні еритроцити (контроль специфічності) Окремою скляною паличкою або кутами предметного скла ретельно перемішують кожну окремо краплю, чашку закривають кришкою і ставлять на водяну баню при температурі 40-42 °С Через 10 хв отримують результат. Якщо в краплях обох серій антирезусних сироваток з еритроцитами досліджуваної крові відбулася реакція аглютинації, то кров резус-позитивна, немає аглютинації - кров резус-негативна

У невідкладних ситуаціях користуються експрес-методом за допомогою сироватки анти-резус АВ (IV) групи крові, розведеної 20-30% розчином альбуміну або 30-33% розчином поліглюкіну На чашку Петрі наносять краплю стандартної сироватки АВ (IV) групи, яка містить антирезусні антитіла, і поряд краплю резус-негативної сироватки АВ (IV) групи, яка не містить антитіл До цих крапель додають у 2-3 рази менший об'єм досліджуваної крові, перемішують скляними паличками або почергово кутами предметного скла, погойдують чашкою 3-4 хв, після чого додають по 1 краплі ізотонічного розчину хлориду натрію. Результати читають через 5 хв .При наявності аглютинації досліджуваних еритроцитів з сироваткою, яка містить антирезусні тіла і відсутньої реакції з контрольною резус-негативною сироваткою кров резус-позитивна. При відсутності реакції аглютинації в обох сироватках кров - резус-негативна . Згідно існюючих положень останнім часом Rh-фактор визначають переважно за допомогою моноклональних антитіл

Визначення резус-фактора за допомогою моноклональних антитіл

Визначення резус-належності крові за допомогою моноклональних антитіл слід проводити в два етапи" спочатку кров хворого досліджують за допомогою реагенту моноклональних антитіл анти-Rh (D), якщо отримують негативну реакцію з цим реагентом, то додатково проводять дослідження такої крові з моноклональним стандартним реагентом анти-Rh (DC) і стандартною сироваткою Rh0''' (DCE) Моноклональні антитіла використовують у реакціях прямої аглютинації' на площині, у пробірках, у мікроплаті. Визначення антигену D, С, Е можна проводити в крові, взятій у консервант, у крові, взятій без консерванту; у крові, взятій із пальця.