3.Пасивна дренажна система аспірації за Бюлау

Показання: клапанний пневмоторакс,

- емпієма плеври - пневмоторакс - піопневмоторакс - гемоторакс - абсцес легені при поверхневому розміщенні Техніка: дренування плевральної порожнини виконують під місцевою анестезією найчастіше в пахвовій ділянці в V-VІ міжреберних проміжках або в II міжреберному проміжку по середньоключичній лінії (при пневмотораксі). Дренаж (гумова або пластмасова трубка) вводять в плевральну порожнину за допомогою троакара. Застосування троакару забезпечує більш тривале збере¬ження герметичності плевральної порожнини. Діаметр дренажу не повинен перевищувати внутрішнього діаметра троакара. Виконують місцеву анестезію шкіри у міжреберному проміжку шляхом інфільтрації до парієтальної плеври. Проводять горизонтальний розріз шкіри довжиною приблизно 1,5 см, примірюють довжину частини трубки, яка має бути введена в плевральну порожнину. Троакаром створюють канал над верхнім краєм ребра і, після попадання в плевральну порожнину стилет видаляють і вводять дренажну трубку, дистальний кінець якої перетиснутий затискачем та під'єднують активну аспірацію або клапан по Бюлау. Дренаж фіксують до шкіри П-подібним швом, кінці нитки зав'язують бантиком. Можливі ускладнення: пошкодження легені, діафрагми.

4. Проведення та інтерпретація проби Рувілуа-Грегуара.

Проба Рувілуа - Грегуара - діагностичний прийом, використовуваний для вирішення питання про триваюче внутрішньоплеврально кровотечі при гемотораксе . Позитивна проба Рувілуа - Грегуара свідчить про триваюче внутрішньоплеврально кровотечі , а негативна - про те, що кровотеча зупинилося або продовжується вкрай повільно

Методика проведення

Частина крові, отриманої при плевральній пункції або дренування плевральної порожнини у хворого з гемотораксом , наливають в пробірку. Якщо кров в пробірці згортається , то кровотеча продовжується (позитивна проба Рувілуа - Грегуара). Якщо згортання не настає, то кровотеча припинилося (негативна проба Рувілуа - Грегуара) 

Клінічне значення

Позитивна проба Рувілуа - Грегуара у хворого з більшим чи середнім гемотораксом є показанням до екстреного оперативного втручання: торакотомии , зупинки внутрішньоплеврального кровотечі 

5. Виконання пункції порожнини перикарду.

Показання: перикардит — гнійний, ексудативний (транссудативний), гемоперикард, тампонада серця.

  Розрізняють такі способи пункції перикарда (мал. 141): 1) спосіб Ларрея — про­кол роблять у куті між хрящем VII ребра й основою мечоподібного відростка ліво­руч; 2) спосіб Марфана — проколювання виконують під мечоподібним відростком по серединній лінії; 3) спосіб Пирогова—Караваєва — екстраплевральний прокол роблять у четвертому міжребер’ї ліворуч на 2 см вбік від груднини; 4) спосіб Делорма—Міньона — екстраплевральний прокол виконують у п’ятому—шостому між­ребер’ї біля лівого краю груднини; 5) спосіб Войнича—Сяножецького — роблять екстраплевральний прокол у п’ятому—шостому міжребер’ї праворуч на 2 см вбік від груднини; 6) спосіб Шапошникова — прокол виконують у третьому—четвертому міжребер’ї біля правого краю груднини.

Техніка виконання: пункція порожнини перикарда виконується під місцевою анестезією сидячи або напівсидячи. Завдяки цьому серце виявляється на поверхні рідини і при пункції в точці Ларрея зменшується небезпека його поранення. Найбільш розповсюдженими і безпечними є точка Ларрея - ліворуч між хрящем VII ребра та мечоподібним відростком і точка Марфана - у верхівки мечоподібного відростка. Анестезію шкіри виконують тонкою голкою 0,25-0,5% розчином ново-каїну. Для пункції перикарда застосовується голка великого діаметра, довжи-ною 8-10 см, приєднана до шприца обсягом 10-20 см3. Після проходження шкіри, голку просувають на глибину 1,5 см, постійно вводячи новокаїн, після цього, постійно підтримуючи розрідження в шприці, спрямовують вверх і вглиб на 2-3 см. При проколі діафрагми з'являється відчуття проходження голки через щільну тканину, після чого голка влучає в порожнину перикарда. В цей момент необхідно підтягнути поршень шприца на себе; якщо в шприц нічого не надходить, вводиться 1 -2 мл новокаїну і проводиться аспірація. В нормі з порожнини перикарда в шприц надходить невелика кількість світло-жовтої серозної рідини. При отриманні крові необхідно провести пробу Ревілуа-Грегуара.

Для виконання пункції можна використати і інші точки - безпосередньо ліворуч від грудини в IV міжреберному проміжку (точка Пирогова - Караваєва), в V міжреберному проміжку (точка Делорма - Маньона), в VI міжреберному проміжку (точка Войнича-Сяноженского), праворуч від грудини в IV міжреберному проміжку (точка Шапошникова). При кровотечі, що подовжується з поранення серця і великій вірогідності його тампонади краще виконати дренування порожнини перикарди. Для цього по голці вводиться провідник, шкіра надрізується скальпелем і по провіднику в порожнину перикарда проводиться катетер, який фіксується швами до шкіри. Можливі ускладнення: пошкодження серця, кровотеча, повітряна емболія, порушення ритму серця, гемоторакс або пневмоторакс, інфікування порожнини перикарда.