1.2 Вирощування курчат

Молодняк домашньої птиці виводять двома способами: природним — під квочкою та штучним — у побутовому інкубаторі. Дуже важливо відібрати для інкубації біологічно повноцінні яйця, що забезпечує нормальний розвиток зародка та виведення кондиційних курчат. Оскільки пташині зародки розвиваються поза материнським організмом, умови навколишнього середовища мають вирішальне значення.

У гніздах, де кури несуться, завжди повинна лежати суха, чиста підстилка. Взимку гнізда слід утеплювати. У приміщенні та на вигулах також слід підтримувати чистоту. Яйця для інкубації беруть від несучок, вік яких становить не менше восьми-дев’яти місяців. Знесені яйця забирають з гнізда негайно або не пізніше як через годину, щоб кури не забруднили або не побили їх. Слід чисто вимити руки та брати їх двома пальцями за гострий та тупий кінці. Якщо яйце взяти всією рукою, стирається тоненька над-шкаралупна оболонка, яка запобігає проникненню мікроорганізмів у яйце. Не можна витирати яйця сухою ганчіркою, мити водою. Встановлено, що яйця, знесені з 20-ї години до ранку, непридатні для інкубації. Зберігають яйця у приміщенні при температурі 8-12°С і вологості 75-80 %. Якщо повітря сухе, періодично змочують підлогу або тримають воду в широкій посудині. Вікна завішують, щоб прямі сонячні промені не потрапляли на яйця. Оскільки зародок через шкаралупу виділяє вуглекислоту, приміщення слід добре провітрювати. Яйця найкраще зберігати на відкритих полицях, поклавши на бік. Зародок, для полегшення процесу дихання, завжди розміщений на верхівці жовтка, впритул до оболонки, яка прилягає до шкаралупи. Під час тривалого зберігання боком жовток може присохнути до шкаралупи, тому яйця кожні два дні необхідно повертати. Зберігати яйця пугою до гори не рекомендують, оскільки жовток із зародком перебуватимуть у неприродному положенні. Не можна тримати яйця в полові, зерні або січці, бо вони забруднюються пилом, їх інкубаційні якості знижуються. Зберігання у великих купах або щільних скриньках без продухів призводить до загибелі зародків від нестачі кисню. Життєздатність зародка в яйці зберігається протягом трьох-чотирьох тижнів. Але найкраще інкубувати яйця,знесені не більше, ніж за п’ять-сім діб, оскільки за кожну наступну добу знижується вилуплення .(на 3%) і збільшується тривалість інкубації. Куряче яйце, що зберігалося сім діб, інкубується 486 год, а 8-14 діб — 492 год. [10,14,17].

Виведення під квочкою. Коли яйця відібрані, починається найвідповідальніший період — виведення молодняка. В умовах присадибного птахівництва, якщо поголів’я курей невелике, курчат виводять під квочкою. Найкращі квочки — кури м’ясо-яєчних порід (плімутрок, нью-гемпшир, род-айланд) та місцеві безпородні. У курей яєчних порід інстинкт насиджування часто не розвинений. Відмінними квочками, які добре виводять індичат і молодняк інших видів птиці, є індики (самки та самці). Найкраще садити квочку на яйця в кінці березня, квітні та травні. Квочку відбирають із спокійних, здорових курей, бажано таких, що вже виводили курчат. Гніздо влаштовують у затемненому місці пташника. Повітря має бути чистим, температура не нижчою за 10-12°С. Для насиджування пристосовують кошик або дощатий ящик, на дно якого насипають шар дернини товщиною 5-8 см, зверху стелять м’яку, суху підстилку, найкраще із соломи або сіна. Гніздо має бути просторим (55*35*60 см). У середині гнізда роблять звите із соломи чашоподібне гніздечко, яке за розміром трохи більше за квочку, і вкривають його м’яким сіном. У приміщенні повинно бути тихо, тому що шум непокоїть квочку. Якщо в одному пташнику кілька квочок, то їх слід розмістити так, щоб вони не турбували одна одну. Кількість яєць, які підкладають у гніздо, залежить від породи, віку, будови тіла квочки, а також пори року. Так, у прохолодну пору підкладають 11-13 яєць, у теплу — 15-17. Квочка своїм тілом повинна вкрити всі яйця (непокриті забирають). Садять квочку переважно ввечері, щоб за ніч вона звикла до свого гнізда. У період насиджування стежать, щоб яйця не викочувалися із гнізда, не потрапляли під підстилку. Добра квочка відразу після посадки обережно підкочує яйця дзьобом під себе, намагаючись повністю вкрити їх. У центрі гнізда яйця нагріваються найбільше, тому що квочка притискається до них тілом, а під крилами та хвостом — найменше. Квочка періодично перекочує яйця від країв до центра, щоб вони нагрівалися рівномірно. Поряд з гніздом ставлять годівницю, напувалку та ящик із сухим піском і золою для «купання».[15,19,21].

Квочкам згодовують зерно, зерновідходи або суху кормосуміш. Вологі мішанки можуть спричинити порушення травлення. У перші дні доби насиджування квочку не турбують, якщо вона не сходить з гнізда та нічого не їсть. Згодом її випускають один-два рази на добу на 10 хв і підсаджують до годівниці. Якщо після годівлі квочка не повертається до гнізда, її через 20-30 хв після прогулянки садять на місце. Процес насиджування потребує неабиякої витримки. Іноді квочка (часто з другого тижня) кидає гніздо до десяти і більше разів на добу. Коли квочки в гнізді немає, яйця оглядають, забирають биті, міняють забруднену вологу підстилку. На п’яту-шосту добу після початку насиджування яйця просвічують на овоскопі, незапліднені або з мертвими зародками забирають. Якщо зародок розвивається нормально, в яйці видно темну пляму (зародок), від якої в усі боки відходять тонкі червоні нитки — майбутні кровоносні судини. У яйцях з мертвими зародками видно кров’яне кільце, незапліднені яйця повністю світлі. Вдруге просвічують яйця для контрольної перевірки на 10-11 -у добу, а останній раз — на 19-у перед прокльовуванням. У яйцях з мертвими зародками видно суцільну темну масу, їх можна визначити також без овоскопа. Вони важчі та охолоджуються скоріше, ніж яйця з нормально розвинутими зародками. Курчата виводяться на 20-21-у добу насиджування. Оглядаючи яйце за півтори-дві доби до виведення, можна почути, як курча прокльовує шкаралупу. На 20-у добу воно займає майже все яйце, лежить хвостом до гострого кінця, ноги притиснуті до живота, голова повернена до пуги та прикрита правим крилом, із-під якого стирчить дзьоб, шия зігнута. Курча починає дихати легенями, але запасу повітря в пузі мало. Це примушує його прокльовувати шкаралупу на тупому кінці, біля пуги. У цей час багато енергії витрачається на обертання курчати в яйці навколо повздовжньої осі в напрямку проти годинникової стрілки. Потім курча намагається випростатися, впирається ногами в шкаралупу, підводить голову і ламає свою «колиску». Слід зазначити різке підвищення температури всередині яйця перед прокльовуванням і її зниження після нього. Під час обсихання курча сильно охолоджується, тому квочку не варто забирати з гнізда. Втручатися у виведення курчат не слід. Але в разі, коли цей процес дуже затримується, а курча тривожно пищить, йому необхідно допомогти звільнитися від плівки та шкаралупи. Роблять це обережно, шкаралупу відламують маленькими шматочками, починають від місця прокльовування. Якщо з’явилася кров, руйнування шкаралупи припиняють[19].

Вилуплені курчата важать 32-45 г (при масі яйця 50-65 г), тобто маса їх становить 70-75 % маси яйця. Курча масою 40 г має кишечник і шлунок масою по 2 г, печінку — 1,5, легені — 0,45, нирки — 0,35, серце — 0,3, жовчний пухир — 0,07, селезінку — 0,02. Об’єм його крові становить близько 6 мл, температура тіла 39°С. Серце курчати б’ється з частотою 300 ударів на хвилину. Курчат, які обсохли під квочкою, садять у ящик чи кошик з м’якою підстилкою (солома, вкрита тканиною) та ставлять у тепле місце (28-30°С). Зверху ящик накривають м’якою тканиною. Коли вилупиться весь молодняк, його підпускають до квочки. Курчат від двох квочок можна підпускати до однієї з них (якщо курчата одного віку). Звільнену квочку вигулюють або знову підкладають під неї яйця. Під квочку можна підсаджувати молодняк, виведений в інкубаторі. Якщо курчат вирощують під квочкою, приміщення не треба додатково обігрівати. Квочка сама гріє та вкриває курчат, вчить їх шукати корм. Необхідно лише правильно їх утримувати та годувати. Але і під квочкою не всі курчата ростуть однаково. Молодняк, ріст якого затримується, відбирають і підгодовують окремо. Квочка водить курчат 30-40 діб, потім вони розвиваються самостійно.

Для виведення курчат також використовують інкубатори. Для виведення курчат в інкубаторах яйця відбирають так само, як при висиджуванні квочкою. Контроль за температурою, вологістю, обміном повітря тощо здійснюють згідно з режимом та показанням контрольно-вимірювальних приладів. Не менше ніж за 12 год до закладання яєць інкубатор треба нагріти до температури інкубування, встановити прилади для контролю за температурою та вологістю повітря, перевірити роботу вентиляції. Птахівник повинен знати, що зародок чутливий до будь-яких, навіть незначних змін умов інкубації. Так, 1 % вуглекислоти в повітрі вже шкідливо впливає на зародок, а при 10% - він гине в перші сім діб. Вміст кисню має становити не менше 15%. У разі перегріву яєць накльовування починається передчасно, курчата виводяться маленькі, недорозвинуті. Білок залишається частково невикористаним. При недогріві накльовування починається на дві - чотири доби пізніше, курчата насилу звільнюються від шкаралупи. Вони відстають у рості, мають збільшене серце, набряклі голову та шию. Важливим фактором є вологість повітря. При високій вологості курчата приклеюються до шкаралупи і, проклюнувши її, здебільшого гинуть. Низька вологість покращує їх опушення та рухливість, але гальмує ріст. Залежно від періоду інкубації температура в інкубаторі для курячих яєць з першої до 11-ї доби повинна становити 37,7-37,8°С (на сухому термометрі) і 30,5-31 (на вологому), з 12-ї до 18-ї доби — 37,1-37,2 і 29, при виводі — 36,9-37,1 і 31,5-32°С. Якщо яйця в період інкубації не перевертати, то зародок може приклеїтися до шкаралупи. При виводі курчат жовтковий мішок не втягується в порожнину тіла та інколи розривається. В інкубаторі лотки з яйцями перевертаються один раз на годину за допомогою спеціального пристрою, що працює в автоматичному режимі. Слід пам’ятати, що у розвитку курячих ембріонів є два критичні періоди, які припадають на 4-5-у та 17-21-у добу інкубації. У цей час гине найбільше ембріонів. Якщо яйця не запліднені або зародок загинув у першу добу — це «свіжаки», на другу — сьому — «кров’яні кільця», 8-17-у — «замерлі», при виводі — «задохлики» — такі, що задихнулися. Бувають ще такі відходи: «тумаки» — яйця, всередині яких розвиваються мікроорганізми, «бій» — розбиті у будь-яку добу інкубації. Вважається нормальним, якщо від кількості закладених в інкубатор яєць «свіжаки» становлять не більше 5%, «кров’яні кільця» — 1-2, «замерлі» — 2-3, ті, що задихнулися — 3-4 %. Якщо кров’яних кілець» багато, значить яйця зберігалися при високій температурі, низькій вологості або дуже довго. Про біологічну неповноцінність яєць, яка здебільшого є результатом нестачі вітамінів Б і групи В, свідчить кількість «замерлих», а про незадовільний режим інкубації — тих, що задихнулися. Позитивно впливає на розвиток зародків аероіонізація, гамма-опромінення ураном і торієм, освітлення флюорес-центними трубками.

Утримання. Добових курчат можна купити на інкубаторно-птахівничій станції, в птахівничих господарствах» вивести під квочкою або в домашньому інкубаторі. Найкращий період для придбання молодняка на станції—з березня до липня. Навесні та влітку витрачається менше концентрованих кормів, забезпечуються найбільші прирости живої маси молодняка. Вирощування молодняка — складна справа, яка вимагає спеціальних знань і, звичайно, любові. Треба знати, як відібрати здорових курчат, коли та як годувати, яку температуру, вологість і світловий режим підтримувати. Молодняк яєчних порід приймають на вирощування через 12-14 год після виводу, а м’ясо-яєчних — через 16-20 год. У більш ранні строки важко визначити ознаки здорової птиці. Для вирощування відбирають тільки здорових (кондиційних) курчат. Вони рухливі, активно реагують на звук, міцно стоять на ногах, мають м’який, підібраний живіт, закриту, добре втягнуту пуповину без слідів кровотечі, чисту рожеву клоаку, м’який, рівний, блискучий, добре пігментований пух, велику широку голову, блискучі очі, короткий, товстий дзьоб, щільно притиснуті до тулуба крила. Ноги та дзьоб мають бути жовтого кольору, що свідчить про наявність каротину в організмі. Середня маса добового курчати становить 34-40 г залежно від породи, віку та кросу курей[13,14,21].

Вирощують курчат на підлозі на глибокій підстилці, в клітках або на сітчастій підлозі. За три-чотири доби до прийому курчат перевіряють все обладнання. За добу в приміщенні створюють необхідну температуру повітря. Показники температури та вологості перевіряють за допомогою термометра та психрометра, які прикріплюють на висоті 0,5 м від підлоги. Годівниці та напувалки встановлюють на рівній відстані одна від одної. За кілька годин до посадки курчат у годівниці засипають корми, а в напувалки наливають чисту, свіжу воду. Курчата яєчних порід. Для одержання великої кількості яєць найкраще купувати молодняк спеціалізованих яєчних та яєчно-м’ясних кросів: «Зоря-17» (Хайсекс білий), «Бєларусь-9», «Борки-1», «Тетра-ШЛ», «Прогрес», «Ломанн-браун» та ін. Якщо взяти курчат весною, то восени вже можна поповнити доросле поголів’я курей. У вересні-жовтні вони будуть нестися. Особливу увагу при вирощуванні курчат звертають на щільність посадки, оскільки від цього залежить мікроклімат у приміщенні, а також їх ріст і розвиток. На 1 м підлоги садять не більше 20-25 добових курчат, з п’ятого тижня — 16, а з 10-го до 20-го — десять. Молодняк дуже чутливий до зміни температури повітря в приміщенні. У добових курчат майже відсутня терморегуляція. Температура тіла курчат у перші 10-15 діб на 1-2°С нижча норми (39°С). Охолодження повітря від 35 до 18°С протягом 30 хв викликає зменшення температури тіла на 2,5-3°С, а нагрівання до 45°С — збільшення на 2-3°С, що призводить до загибелі. Тільки з 15-добового віку курчата стають більш стійкими до охолодження. При утриманні курчат необхідно регулювати температуру в приміщенні та під брудером, або іншим нагрівальним пристроєм. Брудер в домашніх умовах можна зробити з електричної лампи потужністю 100-150 Вт і металевого абажура. Він заміняє курчатам квочку. Піднімаючи або опускаючи абажур до підлоги, можна досягти необхідної температури під ним. Щоб курчата не розбігалися від джерела тепла, в перші п’ять-шість діб вирощування брудер огороджують ширмою з фанери або картону. Обігрівають курчат також електричними або водоналивними грілками, побутовими електро-нагрівачами із закритою спіраллю.

Для курчат яєчних порід температура під брудером у перші три-п’ять діб підтримується на рівні 32-33°С (у приміщенні 29-30°С), з шостої до десятої — 28°С (у приміщенні 26°С). Потім через кожних п’ять діб температуру знижують з таким розрахунком, щоб до 40-45-ї доби вона наблизилася до 18-20°С, тоді брудер забирають. Темпєратуру повітря у приміщенні визначають не тільки за показниками термометра, слідкують також за поведінкою курчат. Якщо вони скупчуються та пищать, температуру слід підвищити, а якщо п’ють багато води, багато їдять, важко дихають — знизити. Курчат з великим залишковим жовтком слід обігрівати для підтримання необхідної температури тіла. Вночі, коли курчата не рухаються, їм потрібно більше тепла, ніж вдень. Вологість повітря для молодняка має становити 60-70%. Курчат, виведених влітку, в тиху, теплу та сонячну погоду з п’яти-семи добового віку можна випускати на кілька хвилин на вигул, поступово збільшуючи час перебування на повітрі. Вперше курчат треба годувати не пізніше, ніж через 8-10 год після виводу. В їх організмі запасів поживних речовин вистачає приблизно на 48 год з моменту прокльовування шкаралупи. Але ж не всі курчата вилуплюються одночасно. Різниця у віці молодняка досягає 10-24 год і більше. Тому ті, які вилупилися першими, до першої годівлі слабшають. Крім того, курчата не можуть відразу відшукати корм і воду, через поганий нюх клюють сторонні частки, що призводить до підвищення смертності у перші три-шість діб. Необхідно враховувати також особливості зору. Добові курчата краще поїдають корми світлого кольору, ніж темного. У погано освітленому приміщенні вони не бачать[10, 19].

Курчат яєчних порід можна вирощувати в клітках найпростіших конструкцій, або комбінованим способом — до 60 діб у клітках, а потім на підлозі на глибокій підстилці. При утриманні в клітках місткість приміщення збільшується у два-три рази, молодняк краще росте, витрачає менше кормів на одиницю приросту, його зручніше доглядати, знижується імовірність поширення інфекційних захворювань. Клітки можна виставляти на двір під навіс або тримати в приміщенні. Перед посадкою курчат у клітки їх сортують за масою. Найменших садять у секції верхнього ярусу, де тепліше та світліше. При клітковому вирощуванні молодняк менше рухається, тому температура повітря має бути на 2-3°С вищою, ніж при утриманні на підлозі. Для обігрівання курчат на стелі клітки монтують три-чотири електричні лампочки. Годують курчат у клітках так само, як на підлозі — використовуючи перші дві-три доби паперові листи. Одночасно корми насипають в годівниці, щоб курчата звикали їсти з них. Слід додержуватися такого ж світлового режиму, як і на підлозі. Проте цей спосіб має недоліки. Протягом усього періоду вирощування молодняк повинен одержувати певну кількість вправ для нормального росту та розвитку кістково-м’язової системи та внутрішніх органів. Але клітки мають обмежену площу. Курчата літають здебільшого три рази на день, повністю розправляючи махове пір’я. Якщо клітка невисока, курчата часто б’ються головою об стелю і перестають робити вправи. Молодки, вирощені в клітках з низькою стелею, мають вузькі груди і таз, менш розвинуті внутрішні органи. Період інтенсивної яйцекладки у них короткий, вони дуже лякливі. Показником доброго росту та правильного розвитку молодняка є його маса. Тому курчат періодично (вибірково) слід зважувати. У 30-добовому віці маса добре розвинутих курочок повинна становити 210-260 г, півників — 280 г, у 90-добовому — 950 і 1100, у 150-добовому — 1600 і 1900г. Добре розвинена молодка у 135-150-добовому віці має яскраво-жовте забарвлення ніг і дзьоба, прямий кіль грудної кістки, широку та рівну спину, великий м’який живіт, гарний гребінь і яскраво-червоні сережки.

У присадибному господарстві бройлерів можна утримувати з добового, а також три- та чотиритижневого віку в будь-яку пору року. Найкраще купувати молодняк спеціалізованих м’ясних кросів «Бройлер-б», «Гібро-6», «Смєна». Вирощують також курчат м’ясних та м’ясо-яєч-них порід (корніш, плімутрок, родайланд). Утримують бройлерів на звичайній підлозі на глибокій підстилці, в клітках або на сітчастій підлозі. Вітчизняними конструкторами розроблено просту триярусну кліткову батарею для вирощування бройлерів віком від однієї до 70 діб без пересадок. Клітка розрахована на вісім голів, батарея — на 48. Клітка має шість опірних стояків довжиною 166 см (перерізи 7*2 см). Вони з’єднуються в єдиний каркас за допомогою шести рейок розміром 3*2 см, трьох — 10x2 і двох — 5x2 см. Зверху клітку вкривають листом фанери (140,7x70 см). Стіни будують з дев’яти листів розміром 57,5x30,5 см. Для посліду роблять піддон із скла, шиферу або фанери довжиною 71 см, шириною 67 і висотою 2 см. Піддони та напувалки опираються на 54 рейки довжиною 66 см (перерізи 2x2). Напувалки ставлять з одного боку, а годівниці — з іншого. їх можна виготовити з дерева або жерсті. У таких клітках вирощують також курчат яєчних порід. Клітки ставлять надворі під навісом або в пташнику. При вирощуванні бройлерів на підстилці щільність посадки становить 12-14 особин на 1 м , на сітчастій підлозі та в клітках — 20-25. Бройлери вимогливі до тепла, тому температура повітря має бути на 1-2°С вищою, ніж для курчат яєчних порід. Температуру повітря під брудером з 35°С (у першу добу) знижують до кінця тижня до ЗО' С. На другому—четвертому тижні вона повинна становити 29-26°С, а пізніше — 18-20°С. При вирощуванні бройлерів у клітках на кожній кришці розташовують дві електролампи. Відносну вологість повітря в приміщенні в перший тиждень утримання слід підтримувати на рівні 40-60%, пізніше — 60-70%.

Курчат бройлерів бажано годувати комбікормами, а у разі їх відсутності — сумішами, виготовленими з кормів, які є у присадибному господарстві. Техніка годівлі м’ясних курчат така ж, як і яєчних, але кількість кормів слід збільшити на 10-15%. У перші чотири доби (незалежно від способу вирощування) раціон бройлерів складається з подрібнених зернових — пшениці, кукурудзи, ячменю або вівса без плівок (74-80%), соєвого шроту (10-15) і тваринних кормів — сухого молока, рибного борошна (10-12%). Рибне борошно можна замінити сиром із знежиреного молока. Не слід давати білок яйця, який містить авідин, що з’єднується з вітаміном Н (біотином) і викликає в курчат гіповітаміноз (дерматит, відставання в рості). Для курчат старшого віку визначено співвідношення кормів у раціоні (табл. 6). При годівлі вологими мішанками в окремих годівницях має постійно знаходитися суха суміш кормів. Не слід давати багато малокалорійних кормів (зелень, буряки, картопля). Можна згодовувати пророщене зерно. На 10 кг кормової суміші додають 1-1,5 кг такого зерна. Таблиця 6. Співвідношення кормів у раціоні курчат-бройлерів Корисно додавати бройлерам дріжджі, які для приготування вологих мішанок розводять у воді, збираному молоці або бульйоні температурою 35-40°С. На 10 кг сухої суміші додають 0,2-0,3 кг дріжджів. Для доброї пігментації шкіри бройлерам згодовують корми, які містять ксантофіл, — кукурудзу, трав’яне борошно, свіжу зелень, а для поліпшення якості м’яса — кріп, м’яту, кмин, коріандр. Останні бажано згодовувати не пізніше, як за два тижні до забою. Приблизні добові норми подрібненого зерна, висівок, шротів або макухи для курчат м’ясо-яєчних порід на голову по декадах є такими, г: перша декада — 10; друга — 20, третя — 30, четверта — 45, п’ята — 60, шоста — 80, сьома — 90, восьма — 95, дев’ята — 100, десята — 105. Для молодняка м’ясних порід ці норми становлять відповідно 15, ЗО, 60, 80, 100, 110, 120, 125, 130 і 140 г. Частину зернових кормів можна замінити вареною картоплею. Протягом перших двох тижнів курчата одержують корм кожні дві години, потім — до 28-ї доби кількість годувань поступово зменшують до п’яти разів на добу, а з 40-ї доби починають чотириразову годівлю. Не слід забувати про гравій. При вирощуванні бройлерів у клітках у перший тиждень підлогу застеляють папером, а в годівницях підвищують дно, щоб курчатам легше було діставати корм[14].

Оцінити правильність годівлі та утримання бройлерів можна шляхом зважування через кожні два тижні (не менше 1 % поголів’я) і порівняння їх маси з нормативною (табл. 7). При дотриманні відповідних вимог у присадибному господарстві за весняно-літній сезон можна вигодувати три партії бройлерів. Успіх вирощування молодняка залежить від старанності, спостережливості та знань птахівника.