Міністерство аграрної політики та продовольства україни
НАУКОВО-МЕТОДИЧНИЙ ЦЕНТР АГРАРНОЇ ОСВІТИ
ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ
з навчальної дисципліни«ПАРАЗИТОЛОГІЯ ТА ІНВАЗІЙНІ ХВОРОБИ ТВАРИН»
для підготовки фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня «Бакалавр»напряму «Ветеринарна медицина» (6.110101)
2011
Розробники: д.в.н., професор, завідувач кафедри паразитології та токсикологіїДахно І.С. (Сумський національний аграрний університет); д.в.н., професор, завідувач кафедри паразитології та іхтіопатології Стибель В.В. (Львівський національний університет ветеринарної медицини та біотехнології ім. С.З. Гжицького); к.в.н., доцент кафедри паразитології Дідаш К.В. (Національний університет біоресурсів і природокористування України)
Рецензенти: д.в.н., професор кафедри паразитології,член-кореспондент Приходько Ю.О. (Харківська державна зооветеринарна академія); к.б.н. професор, завідувач кафедри паразитології та ветеринарно-санітарної експертизи Шендрик Л.І. (Дніпропетровський державний аграрний університет)
1. Засновником вчення про гельмінтологію є:
К.І. Скрябін
Є.Н. Павловський
О.П. Маркевич
В.Л. Якимов
2. Вкажіть гельмінта свиней, яйце якого представлене на рисунку (збільшення ок.х15, об.х20):
Trichuris suis
Oesophagostomum dentatum
Ascarissuum
Ollulanus suis
3. Назвіть хворобу коней, за якої діагностику проводять, досліджуючи зскрібки перианальних складок:
стронгілідоз
оксіуроз
параскароз
парафіляріоз
4. Гельмінт, якими заражуються тварини у разі заковтування інвазійних яєць з кормом:
аскаридат
дирофілярії
диктіокаули
фасціолами
мюлеріями
5. Засновником вчення про арахноентомологію є:
К.І. Скрябін
Є.Н. Павловський
О.П. Маркевич
В.Л. Якимов
6 Назва гельмінта, наведеного на рисунку 6
Echinococcusgranulosus
Multiceps multiceps
Taenia pisiformis
Taenia hydatigena
7. Інвазійна стадія личинки збудника опісторхозу в організмі риб, це:
адолескарій
мірацидій
редії
метацеркарій
8. Захворювання, які діагностують у птиці:
трихуроз
аскароз
амідостомоз
капіляріоз
9. Хвороба, основною клінічною ознакою якої є «зачіс» хвоста:
стронгілідоз
оксіуроз
параскароз
парафіляріоз
10. Найбільш ефективний препарат у разі дипілідіозу м’ясоїдних:
рафоксанід
дектомакс
дронцит
універм
левамізол
11. Гельмінт, яйця якого представлені на рисунку:
Monieziaexpansa
Thysanieziagiardi
Avitellinacentripunctata
Stilesiaglobipunctata
12. Вид гельмінта, яйце якого представлене на рисунку:
Trichuris suis
Neoascaris vitulorum
Dicrocoeliumlanceatum
Echinococcusgranulosus
13. Яйця стронгілідного типу у гельмінтів:
трихурисів
буностом
унцинарій
гемонхів
14. Проміжні хазяї телязій, це:
мухи-жигалки
мухи-корівниці
мошки
мокреці
15. Інвазійна личинка збудників фасціольозу називається:
адолескарій
мірацидій
редії
метацеркарій
16. Препарати, що використовують у разі фасціольозу жуйних, це:
роленол
політрем
мебендазол
універм
піперазин
17. Паразитує в органах зору тварин збудник гельмінтозу:
+Thelazia gulosa
-Trichuris vulpis
-Thysanieziagiardi
-Uncinaria stenocephala
-Dyphyllobothriumlatum
18. Мігрують кровоносними судинами личинки нематод:
неоаскарисів
анкілостом
телязій
аскаридій
токсаскарисів
19. Вкажіть хвороби-зоонози:
дрепанідотеніоз
телязіоз
опісторхоз
фасціольоз
ехінуріоз
20. Хазяїн, в якому личинки гельмінтів не розвиваються, а лише зберігаються в інвазійній стадії:
додатковий
проміжний
дефінітивний
резервуарний
21. Гельмінти, личинки яких представлені на рисунку за мікроскопічного дослідження крові собаки, це:
дирофілярії
унцинарії
токсокари
дипілідії
22. Вид гельмінтів, яйця яких представлені на рисунку (золотисто-жовті):
Fasciolahepatica
Liorchisscotiae
aramphistomumcervi
Echinostomarevolutum
icrocoeliumlanceatum
chinococcusgranulosus
23. Відносяться до хімічної групи макроциклічнихлактонів препарати:
аверсект
бронтел
дектомакс
універм
24. Вкажіть проміжних хазяїв сетарій:
мухи-жигалки
мухи-корівниці
мошки
комарі
25. Основне місце паразитування дикроцелій у овець:
нирки
жовчні ходи печінки
кишечник
легені
26. Досліджують послід птиці у разі підозри на ехіностоматидози методом:
Фюллеборна
послідовного промивання
Бермана-Орлова
Горшкова
27. У гермафродитному членику подвійний статевий апарат мають збудники цестодозів:
аноплоцефалідозів коней
монієзіозу жуйних
ехінококозу м’ясоїдних
тизанієзіозу жуйних
дипілідіозу м’ясоїдних
28. Проміжний хазяїн фасціоли гігантської:
малий ставковик
живородка болотна
болотний ставковик
вушкоподібний ставковик
29. Реєструють частіше дикроцеліоз у регіонах України:
райони, де багато низинних пасовищ
північні райони
південь, степові райони країни
Полісся
реєструється повсюди
30. Розміри, до яких може виростати Taenia saginata:
до 1 метра
до 3 метрів
до 4 метрів
до 10 метрів і більше
31. Захворювання, за якого проводять діагностичні дегельмінтизації, коли клінічні ознаки дають підставу його запідозрити, а лабораторні методи не підтверджують, це:
аскароз
фасціольоз
опісторхоз
монієзіоз
32. Місце паразитування личинок Strongylus vulgaris:
артерії кореня брижі
артерії шлунка
артерії стінки тонкого кишечнику
артерії нирок
33. Статевозрілі аскариси локалізуються:
у товстому кишечнику
у тонкому кишечнику
у печінці
у легенях
34. Нематода курей, яка паразитує в сліпих кишках:
аскарис
дрепанідотенії
гетеракіс
раєтинії
35. Жуйні тварини заражаються збудниками диктіокаульозу через:
заковтування інвазійних яєць
заковтування проміжних хазяїв
заковтування інвазійних личинок
перкутанно
36. Локалізуються дикроцелії в організмі жуйних тварин у:
тонкому кишечнику
товстому кишечнику
шлунку
жовчних протоках печінки
37. Найбільш ефективні за дрепанідотеніозу гусей лікарські форми з вмістом:
гексихолу
альбендазолу
ніклозаміду
празиквантелу
38. Пора року, коли виявляють клінічний прояв гіменолепідідозів у водоплавних птахів:
весна
літо
осінь
зима
39. Найбільш характерні патолого-анатомічні зміни за езофагостомозу свиней:
гіперемія і набряк слизової оболонки товстого кишечнику
гіперемія, крововиливи в легенях
утворення вузликів у стінці товстого кишечнику
білі плями на печінці
40. Заражаються стронгілідами коні:
на пасовищі під час заковтування з травою інвазійних яєць
внутрішньоутробно
на пасовищі інвазійні личинки активно проникають через шкіру
на пасовищі під час заковтування з травою інвазійних личинок
41. Антигельмінтні препарати, які можна застосовувати для лікування коней за оксіурозу:
препарати левамізолу (бровалевамізол, левавет)
препарати з групи бензімідазолу (альбендазол, мебендазол, фенбендазол)
препарати із групи макроциклічних лактонів (дорамектин, івермектин,
моксидектин)
солі піперазину (адипінат, фосфат, сульфат)
препарати клозантелу (бронтел, роленол)
42. Препарати, які можна використовувати для дезінвазії пташників і вигулів:
емульсія бутоксу
розчин карболової кислоти
емульсія неостомозану
йодна емульсія ксилонафту
розчин їдкого натру
43. Гельмінти, личинки яких можуть спричинити феномен „visceral larva migrans” у людей:
Ascaris suum
Dictyocaulus filaria
Trichuris suis
Ancylostomacaninum
44. Дегельмінтизацію птиці у разі ехіностоматидозів проводять:
весною
влітку
восени
взимку
45. Проводять дослідження щодо визначення ефективності препаратів у разі фасціольозу жуйних тварин:
через 10-15 днів
через 20-25 днів
через 40-45 днів
через 3 міс.
46. Після вигону на пасовища у телят проявляється гостра форма парамфістоматидозів через:
3-4 тижні
2-2,5 міс.
3-3,5 міс.
4 міс.
47. Проводять преімагінальні дегельмінтизації ягнят у разі монієзіозу:
Перша – через 2 тижні після вигону на пасовище,
друга – через 3 тижні після першої обробки.
Третя і четверта з 5-місячним інтервалом
Перша – через 2,5-3 тижні після вигону на пасовище,
друга – через 1 тиждень після першої обробки
Третя і четверта з 2-тижневим інтервалом
48. Ефективний метод діагностики цистицеркозу, це:
імунологічний
латексаглютинації
візуальний огляд туш
люмінесцентний
компресорний
49. Основні патолого-анатомічні зміни у разі параскарозу коней:
субсерозні крововиливи – темно-червоні плями
масові крововиливи в м’язах, легенях, підшкірній клітковині
в печінці і легенях паразитарні вузлики з вогнищами некрозу в центрі
в серці і легенях крапкові крововиливи, запалення
50. Дегельмінтизують приотарних собак у пасовищний період, разів:
два
три
чотири
кожного місяця
51. Заражається людина бичачим ціп’яком:
під час заковтування яєць паразита разом із водою
під час вживання в їжу страв із сирого м’яса (струганина), ураженого цистицерками
під час вживання в їжу страв недостатньо термічного обробленого м’яса (шашлик,
біфштекс), ураженого цистицерками
52. Локалізація статевозрілих диктіокаул:
у дрібних бронхах і альвеолах
у бронхах і трахеї
у альвеолярних ходах, найдрібніших бронхіолах легень
у печінці
53. Локалізується збудник трихурозу у свиней:
у бронхах
у шлунку
у тонкому кишечнику
у товстому кишечнику
54. З метою лабораторної діагностики дирофіляріозу досліджують:
фекалії
кров
сечу
зскрібок шкіри
55. Вкажіть інсектициди із групи клозантелу:
бронтел
івомек
універм
фасковерм
біпін
56. Профілактика у час стійлово-вигульного утримання тварин проводиться за гельмінтозів:
ехінококоз
парамфістоматидози
диктіокаульоз
езофагостомоз
57. Перебігає фасціольоз у великої рогатої худоби переважно:
гостро
хронічно
латентно
підгостро
58. Свині заражаються цистицерками:
у разі заковтування яєць Taeniasaginata
у разі заковтування яєцьTaeniasоlium
у разі поїдання гризунів
у разі поїдання резервуарних живителів
59. Паразитують у людини личинки цестод:
цистицерк
ехінокок
цистицеркоїд
плероцеркоїд
60. Масове зараження коней стронгілятами відбувається:
у травні, червні
у липні
у серпні
у вересні
61. Характерна будова яєць параскарисів:
незрілі, круглі, великі, темно-коричневого кольору
сірого кольору, середніх розмірів, овальні, незрілі (всередині невелика
кількість зародкових шарів)
середнього розміру, асиметричні, жовтого кольору, всередині майже
сформована личинка, на одному з полюсів – несправжня кришечка
62. Хвороби, спільні для тварин і людей, називаються:
паразитоценози
паразитози
зоонози
63. Найбільшу кількість яєць фасціол під час дослідження проб фекалій від жуйних виявляють у:
серпені, вересені
січні, лютому
квітні, травні
протягом року
64. Локалізуються молоді парамфістоми в організмі жуйних тварин:
рубець
книжка
сітка
слизова оболонка тонких кишок
65. Найчастіше виявляють ехінококові міхурі у свиней:
у нирках
у селезінці
у печінці
у стравоході
66. Найбільш уражуються аскарисами свині у віці:
поросята-відлучені (2 міс.)
поросята 2-4 міс. віку
процес на відгодівлі (8-10 міс.)
свиноматки (1-2 роки)
67. Лабораторні методи зажиттєвої діагностики диктіокаульозу:
гельмінтоларвоскопічний метод Бермана
гельмінтоларвоскопічний метод Вайда
комбінований метод Щербовича
метод Фюллеборна
68. За підозри оксіурозу у коней, проводять:
дослідження фекалій
дослідження крові
дослідження сироватки крові
дослідження зскрібків
69. Паразитують кліщі родини Sarcoptidae:
в епідермальному шарі шкіри
під шкірою
на шкірі
у волосяних цибулинах
70. Ефективні методи обробки овець акарицидами у разі коростяних захворювань:
дегельмінтизація
купання у ваннах
ін’єкції
дезакаризація приміщень
71. Розташуйте правильно фази розвитку іксодових кліщів:
яйце
німфа
імаго
личинка
72. Уражаються отодектесами види тварин:
коти, собаки
коні
вівці
песці, лисиці
73. Інсектоакарициди із групи синтетичних піретроїдів, це:
бутокс
байтикол
неоцидом
неостомозан
себацил
74. Місяці, коли слід проводити ранню хіміотерапію у разі гіподермозу великої рогатої худоби:
вересень
лютий
жовтень
листопад
75. У тварин розвивається симуліотоксикоз від укусів комах:
комарі
мокреці
мошки
оводи
76. Уражаються нотоедресами тварини:
коти
велика рогата худоба
коні
кролі
77. Найефективніший метод обробки овець акарицидами у разі коростяних захворюваннь:
купання тварин у ваннах
обприскування
ін’єкції макроциклічних лактонів
поливання в ділянці спини і попереку
78. Комаха, яка в стадії імаго не харчується, це:
ґедзі
мухи
блохи
оводи
79. Місяці, коли слід проводити пізню хіміотерапію у разі гіподермозу великої рогатої худоби:
вересень
серпень
березень
квітень
80. Інсектоакарициди із групи макроциклічних лактонів, це:
неоцидол
дектомакс
бровермектин
роленол
баймек
81. Повторно слід обробляти тварин у разі саркоптозу через:
1-2 дні
7-10 днів
2 тижні
1 місяць
82. Строк життя вошей на тваринах, це:
1-1,5 міс.
2-4 міс.
6 міс.
1 рік
83. Основні клінічні ознаки у разі демодекозу великої рогатої худоби:
на шкірі голови, шиї, грудей горбики округлої форми, діаметром 2-10 мм, свербіж відсутній
на шкірі в різних ділянках тіла горбики гарячі і болючі
на шкірі жовна великі, мають нориці, можна видавити личинку
запалення шкіри з появою лусочок, випадіння шерсті, свербіж
84. Час паразитування личинок гастрофілюсів у коней, це:
1 міс.
2-4 міс.
6-10 міс.
1 рік
85. Виражену репелентну дію має препарат:
дектомакс
неоцидом
оксамат
бутокс
86. Збудник псороптозу овець:
Psoroptescuniculi
Psoroptes ovis
Psoroptes equi
Psoroptes bovis
87. Спричиняють ураження вух у кролів збудники роду акариформних кліщів:
Psoroptes
Chorioptes
Otodectes
Sarcoptes
Notoedres
88. Вид мух, личинки яких паразитують у ранах, виразках, на слизових оболонках тварин:
вольфартова муха
муха-корівниця
коняча жигалка
муха хатня
89. Застосовують інсектицидні шампуні («Больфо»), емульсію у спеціальних піпетках та нашийники тваринам:
велика рогата худоба
вівці
собаки, коти
свині
коні
90. Морфологічна ознака, за якою відрізняються ооцисти токсоплазм від еймерій:
колір ооцист
розмір ооцист
кількість спороцист в ооцисті
будова оболонки
91. Протозооз, який є загрозою для здоров’я людини, це:
анаплазмоз
еймеріоз
балантидіоз
гістомоноз
92. Епізоотологія інвазійних хвороб вивчає:
морфологічні ознаки збудника
діагностику
особливості розвитку та згасання інвазійних захворювань
імунітет
93. Збудники бабезіозу великої рогатої худоби:
Babesiaovis
Babesiabovis
Babesiamotasi
Babesiabigemina
94. Вид еймерій, що паразитує в сліпих кишках птиці:
Еimeriaacervulina
Еimeriamaxima
Еimeriatenella
Еimerianecatrix
95. Протозоози, які є зоонозами:
токсоплазмоз
гістомоноз
еймеріоз
ноземоз
96. Локалізуються саркоцисти в організмі проміжних хазяїв:
м’язи
кишечник
кров
очі
97. Проявляється клінічно балантидіоз у тварин:
собака
пацюк
велика рогата худоба
свиня
98. Переносять збудника анаплазмозу великої рогатої худоби в зоні Полісся кліщі родів:
Ixodes
Dermacentor
Boophilus
Hyaloma
99. Місце паразитування Еіmeria stidae в організмі кролів:
тонкий кишечник
товстий кишечник
печінка
шлунок
100. Препарати, що не перешкоджають розвитку імунітету у разі еймеріозу тварин:
фармкокцид
клопідол
кокцидіовіт
хімкокцид
кокцидін
101. Наука, яка вивчає паразитів та хвороби, що вони спричинюють у сільськогосподарських і промислових тварин, а деякі з них і у людини:
паразитологія
ветеринарна паразитологія
фітопаразитологія
медична фітопаразитологія
102. Наука, яка вивчає паразитичних червів і захворювання, спричинювані ними:
мікологія
протозоологія
гельмінтологія
арахноентомологія
103. Наука про паразитичних кліщів і комах - екзопаразитів тварин, людини й переносників збудників інфекційних та інвазійних хвороб:
інвазійні хвороби
протозоологія
гельмінтологія
арахноентомологія
104. Хазяїн, в організмі якого паразит досягає статевозрілої стадії, розмножується і виділяє інвазійні елементи – це:
дефінітивний
проміжний
резервуарний
облігатний
105. Хазяїн, в організмі якого розвивається личинкова стадія паразита і розмножується нестатевим шляхом:
дефінітивний
проміжний
резервуарний
облігатний
106. Хазяїн, в організмі якого паразит не розвивається, а тільки нагромаджується та зберігається в інвазійній стадії:
дефінітивний
проміжний
резервуарний
облігатний
107. Хазяї, які забезпечують паразитам найбільш сприятливі умови для життєдіяльності:
дефінітивні
проміжні
резервуарні
облігатні
108. Паразити, які паразитують у внутрішніх органах і тканинах хазяїна – це:
ендопаразити
ектопаразити
ларвальні паразити
імагінальні паразити
109. Паразити, які живуть на зовнішніх покривах тіла хазяїна – це:
ендопаразити
ектопаразити
ларвальні паразити
імагінальні паразити
110. Паразити, які спричинюють захворювання людини та тварин у стадії личинки – це:
ендопаразити
ектопаразити
ларвальні паразити
імагінальні паразити
111. Паразити, які спричинюють захворювання у статевозрілій стадії – це:
ендопаразити
ектопаразити
ларвальні паразити
імагінальні паразити
112. Паразити, які в циклі розвитку мають одного хазяїна:
облігатно-специфічні
неспецифічні
моноксенні
гетероксенні
113. Паразити, в циклі розвитку яких є два і більше хазяїв:
облігатно-специфічні
неспецифічні
моноксенні
гетероксенні
114. Сукупність особин, подібних анатомічно і фізіологічно між собою, які дають потомство і мають один генетичний фонд, яким вони обмінюються – це:
вид
популяція
біоценоз
антропозооценоз
115. Сукупність представників одного виду, які живуть на певній території – це:
вид
популяція
біоценоз
антропозооценоз
116. Препарати, що ефективні у разі фасціольозу жуйних тварин:
рафензол
мебендазол
оксібендазол
празиквантел
комбітрем
117. Назвіть проміжних хазяїв за простогонімозу птиці:
молюски, мурахи
молюски, коники
молюски, бокоплави
молюски, бабки
118. Плоскі гельмінти червоного кольору, на передньому кінці тіла мають адоральний диск, озброєний хітиновими шипами (35-40 штук). Визначте вид:
Paramphistomumichikawai
Prosthogonimuscuneatus
Echinostomarevolutum
Liorchisscotiae
119. Назвіть препарати ефективні за еуритремозу жуйних тварин:
празиквантел
норсульфазол
бровасептол
сульфадиметоксин
120. Дефінітивний хазяїн заражається фасціолами, заковтуючи:
мірацидій
адолескарій
редії
церкарій
121. Дефінітивний хазяїн заражається дикроцеліями, заковтуючи:
мірацидій
церкарій
адолескарій
метацеркарій
122. Із яєць трематод виходить личинка:
мірацидій
редії
церкарій
адолескарій
123. Трематоди є:
геогельмінти
біогельмінти
нематоди
цестоди
124. Місце паразитування фасціол в організмі дефінітивного хазяїна:
підшлункова залоза
тонкий відділ кишечнику
фабрицієва бурса, яйцепроводи
жовчні ходи печінки
125. Місце паразитування дикроцелій в організмі дефінітивного хазяїна:
жовчні ходи печінки
підшлункова залоза
тонкий відділ кишечнику
фабрицієва бурса, яйцепроводи
126. Місце паразитування парамфістом в організмі дефінітивного хазяїна:
печінка
підшлункова залоза
тонкий відділ кишечнику, рубець
фабрицієва бурса, яйцепроводи
127. Місце паразитування опісторхісів в організмі дефінітивного хазяїна:
підшлункова залоза
жовчні ходи печінки
тонкий відділ кишечнику, рубець
тонкий відділ кишечнику
128. Місце паразитування простогонімусів в організмі дефінитивного хазяїна:
фабрицієва бурса
яйцепровід
підшлункова залоза
тонкий відділ кишечнику
129. Місце паразитування ехіностом в організмі дефінітивного хазяїна:
печінка
підшлункова залоза
тонкий відділ кишечнику
фабрицієва бурса, яйцепровід
130. Fasciola hepatica має форму:
листочкоподібну
округлу
грушоподібну
веретеноподібну
131. Taenia pisiformis нагадує за формою:
міхур
стрічку
пилку
лист
132. Цистицеркозом целюлозним хворіють:
велика рогата худоба
людина
кролі
свині
133. Дефінітивний хазяїн за цестодозів виділяє з екскрементами в зовнішнє середовище:
личинки
яйця
гермафродитні членики
зрілі членики
134. Місце паразитування збудників теніозів у людей:
тонкий кишечник
товстий кишечник
шлунок
м'язи
135. Інвазійна личинкова стадія за дипілідіозу:
ехінокок
цистицерк
ценур
цистицеркоїд
136. Збудника цистицеркозу свиней:
Cysticercusovis
Cysticercuspisiformis
Cysticercuscellulosae
Monieziabenedeni
137. Збудник цистицеркозу у великої рогатої худоби, дефінітивним хазяїном якого є людина:
Cysticercusovis
Cysticercusbovis
Cysticercuspisiformis
Coenuruscerebralis
138. Гермафродитний членик має подвійний набір статевих органів у збудників:
Monieziaexpansa
Taeniamulticeps
Cysticercusovis
Cysticercusbovis
Monieziabenedeni
139. «Огірковий ціп’як» – це збудник:
Echinococcusgranulosus
Dicrocoeliumlanceatum
Dipilidiumcaninum
Fasciolagigantica
140. Дефінітивний хазяїн збудника цистицеркозу свиней:
свині
людина
свині і людина
орибатидні кліщі
141. У циклі розвитку Dipilidium caninum бере участь проміжний хазяїн:
людина
свиня
блохи, волосоїди
орибатидні кліщі
142. У циклі розвитку Moniezia benedeni бере участь проміжний хазяїн:
людина
жуйні
блохи, волосоїди
орибатидні кліщі
143. Дефінітивний хазяїн монієзій:
людина
жуйні
блохи, волосоїди
орибатидні кліщі
144. Дефінітивний хазяїн Echinococcus granulosus:
собаки, вовки, лисиці
жуйні
коні
кролі
145. Джерело інвазії за ценурозу овець:
люди
дрібна рогата худоба
собаки
свині
146. Місце паразитування збудника оксіурозу:
тонкий відділ кишечнику
товстий відділ кишечнику
підшлункова залоза
сліпі кішки
147. Збудник оксіурозу:
Oxyurisequі
Parascariseqorum
Strongyluseqinus
Oesophagostomumdentatum
148. Збудник параскарозу:
Oxyurisequі
Parascariseqorum
Strongyluseqinus
Ascaridiagalli
149. Збудник пасалурозу:
Passalurusambiquus
Ascaridiagalli
Parascariseqorum
Heteracisgallinarum
150. Збудник аскарозу свиней:
Ascaris suum
Ascaridia galli
Parascariseqorum
Strongyluseqinus
151. Збудник аскаридозу:
Strongyluseqinus
Parascariseqorum
Ascaridia galli
Ascaris suum
152. Збудник білуватого кольору. Ротова капсула добре розвинена, напівкулястої форми, ротовий отвір оточений численними трикутними пелюстками, це вид:
Parascariseqorum
Ascaridia galli
Chabertia ovina
Ascaris suum
153. Стадії клінічного перебігу аскарозу:
шкіряна
легенева
кишкова
підгостра
гостра, підгостра
154. На телязіоз хворіють переважно:
велика рогата худоба
коні
кури
свині
155. На тетрамероз хворіють:
жуйні
коні
птиця
свині
156. Збудники трихінельозу свиней:
Trichinellapseudospiralis
Trichuris suis
Telasia gulosa
Trichinella spiralis
157. Місце паразитування личинок збудника сетаріозу, це:
тонкий відділ кишечнику
товстий відділ кишечнику
черевна, грудна порожнина, печінка
кров
158. Місце паразитування личинок трихінел:
товстий кишечник
тонкий кишечник
м´язи
печінка
159. Проміжним хазяїном для збудника дирофіляріозу є:
дощовий черв'як
комарі
мухи
відсутній
160. Місце паразитування збудника телязіозу:
тонкий відділ кишечнику
товстий відділ кишечнику
у м’язах
в органах зору
161. Іксодові кліщі є переносниками збудників захворювань:
бабезіозу великої рогатої худоби
телязіозу
анаплазмозу
дипілідіозу
162. Dermanissus gallinae, це:
кошарний кліщ
іксодовий кліщ
курячий кліщ
аргасовий кліщ
163. Відрізняється німфа іксодових кліщів від імаго за будовою:
відсутністю дихалець
відсутністю статевого отвору
наявністю статевого отвору
наявністю 4-ої пари кінцівок
164. Відрізняється за будовою личинка іксодового кліща від німфи:
кількістю кінцівок
відсутністю дихалець
кількістю кінцівок і відсутністю дихалець
ротовим апаратом
165. Відрізняється за будовою самка іксодового кліща від самця:
розміром щитка
відсутністю статевого отвору
будовою хоботка
розмірами у голодному стані
166. До аргасових кліщів відноситься:
Knemidocoptes
Argaspersicus
Demodexbovis
Sarcoptes
167. Місця існування персидського кліща:
тварини
тваринницькі приміщення, кора дерев, нори грунтів
килими
пташники: тріщини, щілини стін, гнізда
168. Не можна обробляти акарицидами:
сільськогосподарських тварин
котів
собак
вагітних на останньому місяці і молодняк у перші 3 місяці
169. Паразитує дерманісусний кліщ:
на жуйних тваринах
на кролях
на птиці
на собаках, котах
170. До іксодид належать кліщі родів:
Hyalomma, Dermacentor, Haemaphysalis,
Knemidocoptes, Demodex
Psoroptes, Chorioptes, Otodectes
Rhipicephalus, Boophilus
171. Збудник псороптозу кролів:
Psoroptes bovis
Psoroptes ovis
Psoroptes equi
Psoroptescuniculi
172. Паразитує Sarcoptes equi:
на кролях
на конях
на птиці
на собаках, котах
173. Паразитує Notoedres cati:
на вівцях
на конях
на птиці
на собаках, котах
174. Основна клінічна ознака за акарозів тварин:
відсутність апетиту
свербіж
зниження маси тіла
підвищення температури
175. Живих кліщів у зскрібках шкіри тварин діагностують:
вітальними методами
мортальними методами
усіма перечисленими
серологічними реакціями
176. Назвіть місце паразитування збудника рінестрозу коней:
шлунок
носова та лобна порожнини
підшкірна клітковина
кишечник
177. Melophagus ovinus паразитує на:
свинях
собаках
вівцях
конях
178. Личинки мухи Wohlfarthia magnifica паразитують:
у ранах
у виразках, на слизових оболонках
у лобних пазухах
у шлунку
у крові
179. Блохи є проміжними хазяями за:
сингамозу
дипілідіозу
монієзіозу
параскарозу
180. Збудником сифонаптерозу собак є:
Ctenocephalides canis
Ctenocephalides felis
Pulex irritans
Haematopinus suis
181. Збудником естрозу овець є:
Oestrus ovis
Hypodermabovis
Gastrophilusintestinalis
Rhinoestruspurpureus
182. Локалізуються личинки великого шлункового овода:
на слизовій оболонці дванадцятипалої кишки
у лобних пазухах
на слизовій оболонці шлунку
на стінці глотки
183. Локалізуються личинки овода Oestrus ovis:
на слизовій оболонці дванадцятипалої кишки
в лобних пазухах
на слизовій оболонці шлунку
на стінці глотки
184. Збудниками гіподермозу великої рогатої худоби є:
Oestrus ovis
Hypodermabovis
Gastrophilusintestinalis
Rhinoestruspurpureus
Hypoderma lineatum
185. Основна клінічна ознака за рінестрозу:
підвищення температури
слизово-гнійні виділення з ніздрів
свербіж
коліки
186. Види тварин, що більш сприйнятливі до гіподермозу:
дрібна рогата худоба
коні
свині
велика рогата худоба
187. Основна клінічна ознака за гіподермозу:
утворення на шкірі горбиків (жовен)
коліки
розлад функції травного тракту
підвищення температури тіла
188. Естрозвід диференціюють:
гастрофільозу
гіподерматозу
ценурозу
сифонаптерозу
189. Назвіть збудника, наведеного на рисунку:
Ascaris suum
Wohlfartia magnifica
Oestrus ovis
Haematopinus suis
190. Назвіть представників гнусу:
ґедзі, комарі, мошки, москіти
кліщі, волосоїди
мухи, оводи
клопи, таргани
191. Характерні "гранатові тіла" для захворювання великої рогатої худоби:
тейлеріоз
бабезіоз
піроплазмоз
анаплазмоз
192. Місце паразитування криптоспоридій в організмі телят:
печінка
селезінка
кров
кишечник
193. Кліщі родини Ixodidae переносять збудників:
бабезій
еймерій
трихомонад
балантидій
анаплазм
194. Слід диференціювати саркоцистоз у проміжного хазяїна від:
кокцидіозу
трихінельозу
трихурозу
трипаносомозу
195. Назва збудника, наведеного на рисунку, це:
Eimeriastidae
Тrichomonasfoetus
Babesiasuis
Babesiabigeminum
196. Збудником бабезіозу великої рогатої худоби є:
Тrichomonasfoetus
Babesiasuis
Тrypanosomaequiperdum
Babesiabigeminum
197. Локалізуються еймерії в організмі овець:
у епітеліальних клітинах слизової кишечника
у крові
у центральній нервовій системі
у легенях
198. Матеріал, що використовують для лабораторної діагностики криптоспоридіозу:
кров
сечу
фекалії
виділення статевих органів
199. Механічними переносниками анаплазм є:
кровосисні комахи
мурашки
рачки-бокоплави
дафнії
200. Назвіть місце паразитування бабезій:
кишечник
еритроцити
сеча
шлунок
201. Автор вчення про девастацію:
В.О. Догель
О.П. Маркевич
Є.П. Павловський
К.І. Скрябін
202. Автор вчення про паразитоценози та асоціативні хвороби тварин:
В.О. Догель
О.П. Маркевич
Є.П. Павловський
К.І. Скрябін
203. Автор вчення про природну осередковість трансмісивних хвороб:
В.О. Догель
О.П. Маркевич
Є.П. Павловський
К.І. Скрябін
204. Форма співжиття двох різнорідних організмів, які приносять один одному користь:
паразитизм
мутуалізм
коменсалізм
індиферентне співжиття
205. Форма співжиття, коли один організм живе за рахунок іншого, не завдаючи йому шкоди:
паразитизм
мутуалізм
коменсалізм
індиферентне співжиття
206. Форма співжиття, коли організми одного виду використовують організм іншого виду як тимчасове або постійне існування та джерело живлення:
паразитизм
мутуалізм
коменсалізм
індиферентне співжиття