Переваги та недоліки матричних організаційних структур управління.

Переваги

Недоліки

1. Достатня увага кожному із стратегічних пріоритетів. 2. Можливість одночасного впровадження різних типів стратегічної ініціативи. 3. Створення умов для прийняття рішень за критерієм найбільшої вигоди для організації. 4. Заохочення кооперації, координації споріднених видів діяльності. 5. Значна активізація діяльності керівників і працівників управлінського апарату. 6. Розподіл функцій управління між керівниками, відповідальними за забезпечення високих кінцевих результатів (керівники проектних груп), та керівниками, відповідальними за забезпечення повного використання ресурсів (начальники функціональних підрозділів). 7. Забезпечення гнучкості та оперативності маневрування ресурсами при виконанні кількох програм в межах однієї фірми. 8. Скорочення строків створення нової техніки та технології, зменшення вартості робіт, підвищення якості створюваних технічних систем.

1. Труднощі в утримуванні балансу між 2-ма лініями влади. 2. Можливість нераціональних витрат часу на комунікації. 3. Можливість виникнення конфліктних ситуацій через порушення принципу єдиноначальства. 4.Можливе збільшення чисельності управлінського персоналу і управлінських витрат. 5. Громіздкість та складність комунікаційного процесу.

Матричні структури управління сприяють здійсненню частих перебудов, які пов’язані з впровадженням найновіших технологічних процесів і більш продуктивного обладнання, що приводить до змін в організаційній структурі управління в цілому.

Програмно-цільова структура.

Суть – створення блоків лінійних і функціональних підрозділів, повністю зорієнтованих на досягнення конкретних цілей через виконання певної програми. Кожний блок має визначену програму і несе повну відповідальність за її виконання. Рішення щодо реалізації програми приймаються самостійно, тим самим виключається дублювання і знеособленість відповідальності. Роль і місце керівника програми постійно змінюються, тобто керівник змушений пристосовуватись до нових умов, цілей, задач. Стиль керівництва має забезпечити ефективність управління в умовах зміни напрямів діяльності, термінів виконання тощо.

Координаційну структуру використовують, коли одночасно виконується велика кількість програм. Функції керівника делегуються менеджером-куратором служби або функціональним блоком, який складаються з кількох служб.

6) Конгломератний тип організаційної структури управління.

Така структура не є сталою та впорядкованою. У цьому випадку організація набуває форми, яка найкраще вирішує конкретну ситуацію. Так, в одному відділенні фірми може використовуватися продуктова структура, в іншому – функціональна структура, а ще в іншому -матрична.

Керівництво вищої ланки корпорації відповідає за довгострокове планування, вироблення політики, а також за координацію та контроль дій в межах всієї організації. Цю центральну групу оточує ряд фірм, які, як правило, є незалежними економічними одиницями. Ці фірми майже повністю автономні відносно оперативних рішень. Вони підкоряються основній компанії переважно в питаннях фінансів. Керівництво конгломерату дає можливість керівництву кожної фірми, що входить до його складу, вибирати ту структуру управління, яка йому найбільше підходить. Така структура дуже популярна серед підприємців у наукомістких галузях, де потрібно швидко переходити на нові види продукції та швидко припиняти виробництво застарілої.