V.Типи і види моделей, які застосовуються в управлінській практиці.

Бурхливий розвиток інформаційних технологій та створення штучного інтелекту дозволяє використовувати у теорії прийняття управлінських рішень основні принципи і досягнення економіко-математичного моделювання. Модель – це оптимізоване спрощене та раціональне відображення у вигляді схеми формули чи дослідного взірця основних параметрів га характеристик об’єкта, що виступає у якості предмета дослідження.

Розрізняють такі класи (типи) моделей:

• фізична – збільшена/зменшена копія досліджуваного об'єкту;

• аналогова – замінює досліджуваний об'єкт аналогом, який виконує функції, веде себе як і об’єкт, але реально не подібний до нього (приклад графік впливу втрат робочого часу на продуктивність праці, організаційна структура підприємства);

• математична (символічна) – розробляється за допомогою опису процесу або проблеми, символами (приклад – формули продуктивності праці, прибутку рентабельності).

Процес побудови моделі, його етапи:

• постановка задачі, проблеми (вміння відрізняти симптоми від причин);

• побудова моделі (визначення цілі побудови, збір необхідної інформації, врахування нормативів, витрат на побудову моделі, реакції користувачів);

• перевірка моделі на достовірність (чи достатньо враховано факторів для імітації проблеми, чи правильно відображено їхній взаємозв'язок і чи корисною є надбана інформація);

• застосування моделі;

• модифікування моделі (при наявності нових факторів впливу, зміні цілі, задач).

Серед способів моделювання домінують такі:

1. Теорія ігор, що моделює вплив прийнятого рішення на складові оточуючого середовища (конкурентів, партнерів, споживачів тощо);

2. Теорія черг, яка проектує найкращу систему товаропросування, визначає оптимальне число каналів розподілу і структуру збутової мережі (так звана модель оптимального обслуговування);

3. Управління запасами (логістика) визначає час розміщення замовлень, їх кількість, обсяг товарних залишків на складах та ін.

4. Лінійне програмування забезпечує оптимальний спосіб розподілу ресурсів при наявності різних варіантів наявності потреб у них. Модель лінійного програмування застосовується при вирішенні наступних задач:

• планування виробництва і асортименту виробів;

• маршрутизація виробництва виробу;

• управління технологічним процесом;

• календарне планування виробництва;

• планування розподілу продукції;

• визначення оптимального розташування підприємства щодо його забезпечення ринками збуту, наявності робочої сили;

• розподіл працівників по обладнанню і робочих місцях.