6.2.4. Чернівеччина

Ш Природне та етнокультурне середовище. Чернівець­ка область розташована в трьох природних зонах:

ШІ — лісостеповій — Прут-Дністровське межиріччя; ІІ — перед гірській — між Карпатами та р. Прут; І, — гірській — Буковинські Карпати. Клімат області помірно континентальний, середньо­річна температура коливається від +8 °С на північному сході до +3 °С на південному заході області. Сума річних опадів у рівнинних районах складає 500—650 мм, у вер­хів'ях гір — 1000—1200 мм.

Загальна площа лісів складає 258 тис. га. Перева­жають хвойні (49,5 %) і твердолистяні (46,2 %) насад­ження. Основними лісоутворюючими породами є яли­на, бук, ялиця і дуб.

Територією області протікає 75 річок довжиною по­над 10 км. Найбільшими з них є ріки Дністер (290 км), Прут (128 км) і Сірет (113 км).

Нині на Буковині під охороною перебуває 286 запо­відних територій та об'єктів, у тому числі 7 заказників і 8 пам'яток природи загальнодержавного значення, а також 136 пам'яток природи, 40 парків — пам'яток садово-паркового мистецтва та 39 заповідних урочищ місцевого значення.

Загальна площа природно-заповідного фонду Чернівецької області займає 56 389,5 га, що становить 6,9 % території області. Цей показник майже вдвічі перевищує загальнодержавний.

Серед геолого-геоморфологічних атракцій Буковини найвідомішими для екотуристів є печера Довбуша, скелі "Кам'яна багачка" та "Чорний Діл", відслонення "стін ки" Дністровського каньйону біля сіл Василів і Звенячин Велетенські гіпсові печери краю — Попелюшка, Буковинка-1 та Буковинка-2 мають виняткове значення для популяризації масового спелеотуризму.

До складу державних заказників входять ландшафтні заказники у Лужках, Стебнику, Цецино, орніто логічний заказник Дарницький, лісові заказники Луп ківський та Петровецький. До пам'яток природи державного значення відносяться урочище Білка, печери Буковинка, Попелюшка, Баламутівська, Шилівськи й ліс, Тисовий яр. У 2001 р. у Буковинських Карпатах (у трьох гірських районах області — Путильському, Вижницькому, Сторожинецькому та Сучавському повіті Румунії) Г завершилася реалізація проекту ТАСІ8 "Міжнародна І екологічна мережа Карпат", мета якого — розбудова І Просторової екомережі для збереження біотичного й ландшафтного різноманіття цієї колоритної частини Карпат. І Тваринний світ Буковинських Карпат нараховує 803 види хребетних тварин. Серед них під час своїх подорожей екотуристи можуть побачити оленя благородного, козулю європейську, бурого ведмедя, рись звичайну, вовка, черепаху болотну, тетерука тощо. Основним екотуристичним репрезантом Буковинких Карпат є Вижницький національний парк.

Вижницький НПП створений у 1995 р. на площі 17928,4 га з метою охорони низькогірних ландшафтів Буковинських Карпат. Охоплює Вижницьке і Берего-Шетське (частково) лісництва Берегометського держлісгоспу. Парк лежить у межиріччі Черемошу й Сірету, иасейни яких ділять його майже порівну, в адміністра­тивних межах Вижницького району. В Східна, сіретська, частина парку має більш згладже­ні контури гірських пасем, ширші долини його приток — •ухого та Стебника, меншу кількість відшарувань геологічних відкладів та кам'янистість. При середніх для Всього парку висотах пасем 750—1000 м над рівнем моря •бсолютні висоти русла Сірету сягають 470—500 м,

• русла Черемошу — 340—390 м. Західна, черемоська, •істина парку в басейні річок Великої та Малої Вижен-•К розчленована значно глибше й інтенсивніше. Тому •ут поширеніші стрімкі схили з частими виходами на ••нну поверхню геологічних відкладів, мальовничі •(елі, численні водоспади, ущелини.

• У парку для потреб екотуристів створена мережа пі-•Равальних стежок, якими охоплено найцікавіші природні сервісу опосередковано свідчить та обставина, що пито­ма вага приватних підприємців — фізичних осіб у за­гальному обсязі приміських та міжміських автопереве-зень складає 81 % . Загалом в області за 2003 р. переве­зено 23 млн пасажирів.

Чернівецька область входить до Єврореґіону "Верх­ній Прут" (поряд з Єдинецьким та Бельцьким повітами Румунії), що значно активізувало міжнародні тури­стичні потоки між областю та її південно-європейськи­ми сусідами. У рамках проекту розбудови інфраструк­тури єврореґіону розроблені й прознаковуються міжна­родні туристичні маршрути Буковинськими Карпатами і Бессарабією з виходом на територію Румунії та Мол­дови.

З метою популяризації внутрішнього туризму в обла­сті, залучаючи наявну туристичну інфраструктуру, роз­роблено близько 50 туристичних маршрутів різної те­матики та складності. Ведеться робота щодо їх облаш­тування, знакування та реклами.

У Чернівцях добре розвинута мережа готельних по­слуг. В історичному центрі міста в 1990-ті рр. відкрито понад десяток невеличких приватних готелів з якісним

сервісом.

Туристичний комплекс області ґрунтується на бага­тих природних та історико-культурних рекреаційних ресурсах і розвинутій відпочинковій інфраструктурі.

Мінералогічні ресурси Чернівецької області мають родовища хлоридно-натрієвих, сульфатно-сірководне­вих, залізистих та інших мінеральних вод, а також міне­ральні грязі. На сьогодні в області розвідано понад 60 ро­довищ мінеральних вод. Здійснюється промисловий розлив столових і лікувальних вод. На базі мінераль­них джерел діють три бальнеологічні здравниці: у се­лах Брусниці, Щербинцях і місті Чернівцях.

Ландшафтні ресурси Буковинських Карпат і Подні­стров'я активно використовуються для організації від-

починкового, активного, пізнавального й екологічного туризму. Зараз у мальовничих селах і заповідних урочи­щах краю функціонує 5 санаторіїв, 4 пансіонати, дві бази відпочинку та 14 оздоровчо-туристичних комплексів.

Загалом в області 149 туристичних підприємств. За 2003 р. ними надано туристичних послуг на 18,6 млн грн. Кількість туристів склала 61,4 тис. осіб, у тому числі іноземців — 4,1 тис. осіб, внутрішніх туристів — 40,9 тис. осіб.

Утім, незважаючи на позитивні зрушення в розвит­ку туристичного комплексу Буковини, сучасний стан його матеріально-технічної бази залишається на нижчо­му, порівняно зі світовими стандартами, рівні. У таких умовах та з огляду на аграрний профіль господарства області сільський зелений туризм варто розцінювати як стратегічний напрям подальшого соціально-економіч­ного розвитку цього самобутнього краю.