Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Новая папка / Туризм готельний та ресторанний бізнес.doc
Скачиваний:
67
Добавлен:
14.02.2016
Размер:
2.21 Mб
Скачать

Зміст державного регулювання цін на споживчі товари та послуги в умовах інфляції та кризових явищ в економіці

США

Помітне зростання оптових та роздрібних цін на ринку країни відбулося у 70-х роках XIX ст., що зумовило необхідність модифікації економічної стратегії країни. Першою природною реакцією держави на інфляцію було прийняття рішень щодо впровадження методів прямого регулювання цін встановлення прямого контролю над цінами та заробітною платою. Не маючи альтернативної програми непрямого регулювання економіки Президент країни прийняв рішення про пряме замороження цін та заробітної плати, що сприяло тимчасовій стабілізації економіки, але досить швидко виявились негативні наслідки: обмеження міжгалузевого перебігу капіталів гальмувало інвестиційну політику, знижувало рівень ділової активності, стримувало зростання доходів, що змусило адміністрацію відмовитись від прямого контролю над цінами. У наступні роки спроби прямого регулювання цін стосувались лише внутрішніх цін на енергоносії шляхом замороження оптових цін на нафту, нафтопродукти та природний газ залежно від зростання імпортних цін на них. Це теж мало негативні наслідки для економіки: відсутність зацікавленості видобувних корпорацій у розробці нових родовищ нафти природного газу сприяла збільшенню імпорту нафти у США, незважаючи на зростання світових цін. Тому, відмінивши контроль над внутрішніми цінами на нафту та нафтопродукти на початку 80-х років XX ст., американський уряд розпочав активно використовувати ринкові методи непрямого регулювання економіки. Такий підхід мав стабілізуючий вплив на економіку. Нині темпи інфляції у США не перевищують 4% на рік. Пряме положення регулювання цін застосовується лише у галузях, на які поширюється положення антитрестівського регулювання. Спеціальні комісії встановлюють тарифи на використання електроенергії та деяких комунікаційних послуг. Контроль за цінами здійснюють антитрестівське управління Міністерства юстиції та Федеральна торгова комісія. Всього у США держава регулює близько 10% цін.

Японія

У країні існує особливий урядовий орган — Бюро цін, управління та помічного планування. До його функцій належать:

  • контроль за дотриманням антимонопольного законодавства, дослідження рівня та динаміки цін на товари;

  • розробка заходів щодо підтримання попиту на необхідному рівні;

  • вивчення тенденцій щодо динаміки і структури обсягів попиту та пропозиції.

Держава регулює ціни на рис, водо- та теплопостачання, електроенергію та медичне обслуговування. В цілому регулюється близько 20 % цін на товари і послуги. Законодавство Японії забороняє встановлювати як монопольно високі, так і монопольно низькі ціни, які мають на меті витіснення конкурентів з ринку (цінова дискримінація). Існують також обмежувальні норми щодо одночасного підвищення цін.

Франція

Незважаючи на визнання загальних принципів вільного встановлення цін в умовах ринкового господарювання, до повноважень держави входить пряме регулювання цін на сільськогосподарську продукцію, природний газ, електроенергію, транспортні послуги. Державний сектор в економіці Франції має невелику питому вагу у ВНП і включає галузі природних монополій (газову промисловість, електроенергетику, транспорт), а також деякі галузі, які пра­цюють у режимі ринкової конкуренції (наприклад, національний та комерційний банки, страхові компанії). У першому випадку держава визначає всі економічні параметри діяльності галузей монополістів, у т. ч. обсяг інвестицій, оплату праці та ціну на газову продукцію; в другому — держава мінімально впливає на економічні параметри діяльності цих галузей з метою активізації розвитку конкуренції. Така специфіка економіки Франції визначила співвідношення між регульованими та вільними цінами на товари та послуги:

приблизно 20 % цін регулюються державою, а інші 80% знаходяться в режимі вільного ринкового ціноутворення.

Слід відзначити, що Франція є однією з не багатьох промислово розвинутих країн, де до нині зберігся (частково) жорсткий режим державного регулювання цін. Жорсткий контроль над цінами, який існував у Франції протягом майже 40 років (1947 - 1986), сприяв стабілізації економіки країни на етапі низької загальносвітової кон'юнктури та активізації інфляційних явищ. Після проголошення лібералізації цін виникла необхідність зміни структури державних органів регулювання цін. До 1986 р. у складі Міністерства планування й фінансів органи ціноутворення були представлені самостійним департаментом, а згодом він був перетворений у департамент розвитку конкуренції, до якого увійшли на правах відділу органи державного регулювання цін.

Нині у Франції існує близько 3000 державних контролерів ціноутворення, які є співробітниками відділу державного регулювання цін та цінової конкуренції департаменту по конкуренції Міністерства планування та фінансів, галузевих міністерств та 100 департаментів. У великих містах штат контролерів складає 10-12 осіб. Основним завданням державних контролерів це здійснення контролю за дотриманням правил, встановлених державою щодо цін. Контролери мають право складати акти про порушення механізму ціноутворення та передавати справи під фінансовий трибунал, який приймає рішення про застосування санкцій до юридичних осіб у зв'язку з порушенням ними цінового законодавства.